Постанова

від 24.12.2014 по справі 910/17283/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2014 р. Справа№ 910/17283/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Муракамі» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. (суддя Ярмак О.М.) у справі № 910/17283/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муракамі»

про стягнення боргу (102 184, 02 грн.)

за участю представників сторін:

від позивача: Карпенко І.В. (довіреність від 10.06.2014р.);

від відповідача (скаржник): не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна», вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Муракамі» 6 104, 57 грн. пені, 965, 78 грн. 3% річних, 6 868, 35 грн. інфляційних втрат, 1 827 грн. судового збору.

Ухвалою суду від 17.11.2014р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Муракамі», у якій, скаржник просив:

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. по справі № 910/17283/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Дісна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Муракамі» щодо стягнення пені в розмірі 6 104, 57 грн., 3% річних - 965, 78 грн., збитки від інфляції - 6 868, 35 грн., та судового збору 1 827 грн., повністю та залишити позов без розгляду в повному обсязі.

За твердженнями апелянта, суддею при винесенні рішення не прийнято до уваги, що відповідач, належним чином виконуючи умови договору, правомірно призупинив виконання грошових зобов'язань, у зв'язку з невиконанням позивачем п. 4.3 та п. 7.3, а саме не здійснено на вимогу відповідача вивіз товару та не повідомлено про причини не здійснення вивозу товару.

У зв'язку із зазначеним, скаржник стверджував, що договір поставки № 338/13 від 25.09.2013р. є достроково розірваним, оскільки між позивачем та відповідачем відсутні будь-які грошові зобов'язання по договору поставки дотримано умови подання (повідомлення про розірвання договору), позивачем фактично прийнято умови відповідача щодо розірвання договору поставки, так як частково здійснено вивіз товару.

Позивачем до справи подано відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований за вхідним суду № 09-11/20291 від 18.12.2014р.), у якому відзначено про необґрунтованість доводів апелянта, про законність винесеного судового рішення при вірному встановленні всіх обставин справи.

В судове засідання не з'явились представники відповідача - ТОВ «Муракамі», однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

У апеляційній скарзі викладені підстави з яких, за твердженням скаржника підлягає скасуванню прийняте судом першої інстанції рішення у справі, такі суду є зрозумілими, не потребують додаткового роз'яснення представником. Про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні 24.12.2014р. товариство повідомлено належним чином ухвалою суду від 17.11.2014р., отримання якої 20.11.2014р. підтверджено поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення та підписом представника товариства на ухвалі суду.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представника позивача та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що 25.09.2013р. між ТОВ «Муракамі», як покупцем та ТОВ «Фірма «Дісна», як постачальником укладено договір поставки № 338/13, за умовами якого постачальник поставляє і передає у власність покупця товар, відповідно до накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку визначених договором. До договору сторонами було підписано Протокол розбіжностей.

В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором поставки, регулювання якого на законодавчому рівні визначено параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України та у главі 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі виник внаслідок несвоєчасної сплати за товар на загальну суму 88 040, 28 грн. поставлений за видатковими накладними № РН-0003200 від 06.02.2014р. на суму 6 363, 10 грн., № РН-0003461 від 07.02.2014р. на суму 14 097, 00 грн., № РН-0003572 від 10.02.2014р. на суму 11 043, 94 грн., № РН-0003976 від 12.02.2014р. на суму 11 413, 94 грн., № РН-0004255 від 14.02.2014р. на суму 9 882, 22 грн., № РН-0004672 від 18.02.2014р. на суму 6 392, 52 грн., № РН-0005085 від 25.02.2014р. на суму 7 670, 23 грн., № РН-0005659 від 28.02.2014 на суму 2 605, 97 грн., № РН-0006058 від 04.03.2014р. на суму 16 779, 60 грн., № РН-0006478 від 07.03.2014р. на суму 8 263, 44 грн..

Згідно умов договору (п. 5.2 в редакції Протоколу розбіжностей) покупець здійснює розрахунок з постачальником за поставлений товар не пізніше 30 календарних днів з моменту набуття права власності на поставлений товар.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 1000999910 від 27.08.2014р., № 1001009491 від 05.09.2014р. підтверджено проведення відповідачем оплат за договором від 25.09.2013р. по сумах 47 536, 67 грн., 40 503, 60 грн. (аркуш справи 206-207), внаслідок чого, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (та уточненого розрахунку штрафних санкцій у запереченні на відзив (аркуш справи 230)) на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача в межах заявленого позову:

пені - 6 104, 57 грн.; 3% річних - 965, 78 грн., збитків від інфляції - 6 868, 35 грн..

Заперечуючи наявність підстав для застосування відповідальності за несвоєчасну оплату товару поставленого за договором № 338/13 від 25.09.2013р., відповідач стверджував, що фактично позивачем було прийнято умови щодо розірвання договору; вказані обставини засвідчуються Актом звірки розрахунків, відповідно до якого позивач 20.06.2014р. здійснив вивезення товару на суму 16 690, 82 грн., а іншу частину невивезеного позивачем товару відповідачем оплачено з власної волі; згідно з п.7.3 договору, якщо постачальником порушуються умови поставки, повернення, вивозу та обміну товару або умови подання відповідних корегуючих документів, покупець призупиняє виконання грошових зобов'язань на період дії таких обставин, при цьому, відповідальність, передбачена умовами цього договору, на покупця не поширюється.

Доводи апелянта викладені в апеляційній скарзі не свідчать про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи чи про порушення або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, остання поставка товару по заявленій сумі боргу у спірний період була здійснена позивачем за видатковою накладною № РН-0006478 на 8 263, 44 грн. - 07.03.2014р. (аркуш справи 145).

05.05.2014р. відповідач надіслав на адресу позивача лист за вих. № 43ю від 23.04.2014р., в якому повідомив про дострокове розірвання договору № 338/13 від 25.09.2013р. з 25 квітня 2014р., та з посиланням на умови пп. 4.2, 4.3 договору просив здійснити вивіз поставленого товару, надати коригуючу документацію з відповідним зменшенням грошових зобов'язань (аркуш справи 204-205).

Положеннями п. 4.2 договору, на який посилається відповідач, передбачено право покупця повернути постачальнику поставлену продукцію у визначених випадках, у т.ч. у випадку дострокового розірвання даного договору.

Згідно з п. 4.3 договору, у випадках, передбачених п.4.2 договору, постачальник зобов'язаний протягом 5 діб з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця здійснити вивіз товару (своїми силами і за власний рахунок).

За наведених умов договору, обов'язок постачальника здійснити вивіз товару протягом встановленого в договорі строку - 5 діб з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця, обумовлений встановленим у п. 4.2 договору правом покупця повернути товар, зокрема у випадку дострокового розірвання договору.

В силу ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором сторін № 338/13 від 25.09.2013р. у п. 9.1 передбачене право на дострокове розірвання договору, зокрема, за заявою однією із сторін у випадку невиконання або неналежного виконання іншою стороною своїх зобов'язань; у цьому випадку всі негативні наслідки розірвання покладаються на винну сторону.

У п. 9.2 договору сторін визначено, що у випадку встановлення недоцільності або неможливості подальшого співробітництва або встановлення неминучого настання негативних результатів, зацікавлена сторона вносить пропозицію про дострокове розірвання договору.

Наявність права в односторонньому порядку достроково припинити дію договору та посилання відповідача на документи підтверджуючі реалізацію вказаного права покупцем шляхом направлення листа за вих. № 43ю від 23.04.2014р., є підставою для надання належної оцінки наявним у справі доказам, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 43 ГПК України).

В силу положень п. 9.5, 9.6 договору:

- договір вважається достроково розірваним за умови взаємної згоди сторін, про що складається відповідна угода;

- договір вважається також достроково розірваним за умови, якщо між сторонами відсутні грошові зобов'язання і дотримано умови подання заяви (повідомлення про розірвання договору), хоча й відповіді (заперечень, зауважень) на неї в визначені строки надано не було.

Врахувавши наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на дату надіслання листа за вих. № 43ю від 23.04.2014р. (05.05.2014р.) судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що умови п.9.6 договору у даному випадку застосуванню не підлягають.

Угоди про дострокове розірвання договору сторонами не складалось, такої суду під час розгляду справи, зокрема, і при перегляді рішення в апеляційному порядку, представлено не було, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати достроково припиненим договір № 338/13 від 25.09.2013р. при надісланні відповідачем відповідного повідомлення за вих. № 43ю від 23.04.2014р..

Відповідно до п.7.3, у разі, якщо постачальником порушуються умови поставки, повернення, вивозу та обміну товару або умови подання відповідних коригуючих документів, покупець призупиняє виконання грошових зобов'язань на період дії таких обставин, при цьому, відповідальність, передбачена умовами цього договору, на покупця не поширюється.

Оскільки обов'язок постачальника здійснити повернення товару у встановлений строк згідно з п. 4.3 договору виникає у випадку передбаченому п. 4.2 договору, зокрема при достроковому розірванні договору, факту настання якого не підтверджено матеріалами справи, відсутні підстави вважати наявним порушення позивачем умов повернення, вивозу товару, що не надає права покупцю призупинити виконання грошових зобов'язань на період дії таких обставин згідно з п. 7.3 договору.

Таким чином, не відповідають дійсності твердження скаржника викладені в апеляційній скарзі про те, що у мотивувальній частині рішення суду не наведено належних доводів, за якими Господарський суд міста Києва відхилив докази та пояснення надані відповідачем щодо:

- встановленого договором права відповідача на дострокове розірвання договору (п. 4.1, 4.2 договору);

- обов'язку вивезення позивачем поставленого товару у зв'язку з таким достроковим розірванням договору (п. 4.3 договору);

- встановленого договором права відповідача щодо призупинення виконання грошових зобов'язань на період порушення умов вивезення товару позивачем, що є умовою незастосування до відповідача відповідальності сторін (п. 7.3 договору).

В цій частині рішення суду першої інстанції обґрунтоване належною оцінкою доказів, та згідно положень ст. 43 ГПК України, при встановлених обставинах відсутності додаткової угоди про розірвання договору № 338/13 від 25.09.2013р. та при наявній заборгованості відповідача за отриманий товар при надісланні позивачу листа за вих. № 43ю від 23.04.2014р. про дострокове розірвання договору, судом зроблено правильний висновок про те, що умови п. 9.6 договору у даному випадку застосуванню не підлягають, а відповідачем не доведено обставин звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, застосування умов п.7.3 договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що покупець відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Належних доказів, які б підтверджували відсутність порушення з боку відповідача умов договору в частині проведення оплати товару поставленого за договором № 338/13 від 25.09.2013р. під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надано, висновок суду про порушення ТОВ «Муракамі» зобов'язань з оплати поставленого товару підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим, судом першої інстанції прийнято правильне рішення щодо задоволення вимог позивача про стягнення суми пені в розмірі 6 104, 57 грн. згідно приведеного розрахунку по періодах прострочення з урахуванням встановлених обмежень (не більше шести місяців) у відношенні боргу за накладними у відповідному періоді з урахуванням поверненого товару (аркуш справи 231-234).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення в перерахуванні коштів за поставлений товар згідно договору від 25.09.2013р., судом правомірно задоволені вимоги позивача про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 6 868, 35 грн., 3% річних у розмірі 965, 78 грн. за період прострочення станом на 04.08.2014р..

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Муракамі» та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 28.10.2014 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Муракамі» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014р. у справі № 910/17283/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/17283/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала