Постанова

від 23.12.2014 по справі 922/2965/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. Справа № 922/2965/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шерстюк Р.В.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (вх. №4027Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від "29" вересня 2014 р. у справі № 922/2965/14

за позовом Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради, м.Харків

до Обласної громадської організації "Вірменська національна громада", м. Харків

про стягнення заборгованості з орендної плати, відшкодування податку на землю та комунальних послуг в розмірі 11.494,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 р. Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Обласної громадської організації "Вірменська національна громада", про стягнення заборгованості з орендної плати, відшкодування податку на землю та комунальних послуг в розмірі 12230,28 грн., заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог, з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №4297/2010 від 09 грудня 2010 року щодо здійснення орендної плати, відшкодування комунальних послуг та податку на землю

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2014 р. по справі №922/2965/14 (суддя Калініченко Н.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Обласної громадської організації "Вірменська національна громада" на користь Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради заборгованість по орендній платі за період з 01 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року у розмірі 3524,03 грн. та 560,14 грн. судового збору, з посиланням на невиконання умов договору оренди; в решті позовних вимог - відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду частково не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 09 грудня 2010 року між Управлінням освіти Київської районної у місті Харкові ради (позивачем у справі) та обласною громадською організацією "Вірменська національна громада" (відповідачем у справі) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 4297, а 01 січня 2012 року укладено додаткову угоду до договору оренди № 4297/2010 від 09.12.2010 р. нежитлового приміщення, згідно п. п. 1.1, 3.1 якої відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 587,75 кв. м., далі "майно", яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Гастелло, 11/13, та знаходиться на балансі Управління освіти адміністрації Київського району Харківської міської ради (у подальшому іменоване "балансоутримувач", позивач у справі); право на оренду цього майна отримано орендарем на підставі звернень управління освіти Київської районної у місті Харкові ради та Харківської обласної громадської організації "Вірменська національна громада". Вартість майна, відповідно до висновку про вартість, складає 1302400 грн.

У п. 1.2 додаткової угоди до договору зазначено, що майно передається в оренду з метою використання: розміщення дитячого клубу (недільна вірменська школа за графіком: субота 12.00 - 18.00, неділя: 10.00 - 18.00.

Пунктом 2.1 додаткової угоди до договору передбачено, що набуття орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього договору та акту приймання - передачі майна.

У п. 10.1 договору та додаткової угоди від 01 січня 2012 року зазначено, що цей договір діє з 09 грудня 2010 року по 09 листопада 2013 року, а п. 10.5 додаткової угоди до договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору протягом 30 днів після закінчення його строку, договір вважається продовженим на той самий термін на тих самих умовах.

Факт передачі приміщення орендарю (відповідачу у справі) підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 01 січня 2012 року (арк.спр. 26), який підписано та скріплено печатками орендодавця і орендаря.

Відповідно до п. 3.2 додаткової угоди від 01.12.2012 р., орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23 грудня 2011 року № 566/11, орендна плата за січень 2012 року становить - 1 965,68 грн. без ПДВ; ставка орендної плати складає 5%.

У відповідності до п. п. 3.7, 4.4 додаткової угоди до договору оренди, відповідач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату шляхом перерахування 30% на поточний рахунок балансоутримувача (позивач у справі) та 70% до міського бюджету.

Пунктом 3.5 додаткової угоди від 01 січня 2012 року до договору оренди передбачено, що орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Позивач протягом всього терміну дії договору оренди належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, однак, в порушення умов договору, відповідач не сплачував орендну плату на користь позивача своєчасно та в повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з орендної плати за період з 01 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року, яка складає 3524,03 грн.

Згідно з п. 4.9 додаткової угоди, відповідач зобов'язується відшкодувати балансоутримувачу плату за землю своєчасно на умовах та в строки, що встановлені Законом України "Про плату за землю" пропорційно тій частині будівлі, яку він орендує.

Відповідно до п. 4.10 додаткової угоди до договору оренди, відповідач зобов'язаний укласти в термін не більше шести місяців з дати підписання акту приймання-передачі з балансоутримувачем договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг або, у разі необхідності, здійснити укладання окремих договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо-, тепло- постачання, послуги водовідведення та електрифікації), договорів на оплату експлуатаційних витрат та договору на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідними розпорядчими документами обслуговуючих підприємств.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в порушення умов договору (п. 4.10), відповідачем не укладено відповідний договір з балансоутримувачем на відшкодування витрат останнього на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг. Укладення окремих договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо-, тепло- постачання, послуги водовідведення та електрифікації), договорів на оплату експлуатаційних витрат та на пропорційну частину відшкодувань на утримання прилеглої до будівлі території відповідачем не проводилось.

Суд першої інстанції надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, виходив з наступного.

У ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов'язання повинні виконуватися належним сином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідачем не спростовано встановлених фактів стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди щодо сплати орендних платежів та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 3524,03 грн. за період з 01 жовтня 2012 року по 28 лютого 2013 року за договором оренди (додаткова угода від 01.01.2012 р. до договору оренди № 4297/2010 від 09.12.2010 р.)

Суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в частині стягнення із відповідача заборгованості з відшкодування податку на землю у сумі 1132,48 грн., відшкодування з оплати комунальних послуг у сумі 6837,63 грн. виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Положеннями статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 р. (редакція з 02.09.2011 р.), плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що на законодавчому рівні закріплено право позивача заявляти до стягнення понесені ним витрати по сплаті комунальних послуг та податку на землю.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування понесення ним витрат по сплаті комунальних послуг у сумі 6837,63 грн., та відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні заборгованості з відшкодування податку на землю у сумі 1132,48 грн., тому що з розрахунку, наданого позивачем, неможливо встановити фактичний розмір витрат понесених позивачем по сплаті податку на землю, так як відсутній належний розрахунок цих витрат пропорційно частині будівлі, яку орендує відповідач (п. 4.9 додаткової угоди).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 173, 193, 224, 286 ГК України, ст.ст. 6, 22, 509, 525, 526, 623, 759,762 ЦК України ст.ст. 509, 526, 549, 610, 611, 612 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року по справі №922/2965/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.12.14

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.