Постанова

від 23.12.2014 по справі 826/9981/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9981/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Пилипенко О.Є.,

суддів: Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління - Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адм Трейдінг Україна» до Міжрегіонального Головного управління - Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Адм Трейдінг Україна» до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрегіонального Головного управління - Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2014 року №0000493720, №0000503720.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Свою вимогу апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління - Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року - скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, є первинними документами та мають всі необхідні встановлені нормами чинного законодавства обов'язкові реквізити. Водночас докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними на момент розгляду вказаної справи - відсутні.

Відтак суд дійшов висновку, що зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 568 602,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 284 301,00 грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 914,00 грн. було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення 26 червня 2014 року № 0000493720, № 0000503720 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом, ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (код ЄДРПОУ 20027449) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 21 серпня 1999 року (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 1 074 120 0000 001481). Місцезнаходження ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»: 04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 16-А.

ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 29 липня 1997 року за № 1674, на податковий облік в Окружній ДПС - Центральному офісі з обслуговування ВПП ДПС як платника податків взято 16 березня 2011 року за № 234/29-019.

Згідно свідоцтва № 100331135 від 04 квітня 2011 року позивач станом на момент виникнення спірних правовідносин мав статус платника податку на додану вартість з 24 вересня 1999 року(індивідуальний податковий номер 200274426590).

До видів діяльності ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» за КВЕД-2010 відносяться: 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів; 46.18 - діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.75 - оптова торгівля хімічними продуктами.

09 липня 2014 року загальними зборами ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» було прийнято рішення про зміну найменування позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА».

На підставі наказу від 12 березня 2014 року № 261 та направлення від 12 березня 2014 року № 136, в період з 12 березня 2014 року по 21 березня 2014 року, МГУ Міндоходів - Центральним офісом з ОВП проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (код ЄДРПОУ 20027449) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 21 березня 2014 року № 291/28-10-37-20/20027449 (далі - Акт № 291/28-10-37-20/20027449).

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем наступних вимог:

- пункту 33.1 статті 33, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), із змінами і доповненнями, результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2013 року на суму ПДВ 590 305,00 грн., за грудень 2013 року на суму ПДВ 117 879,00 грн.;

- пункту 200.4 статті 200 ПК України, із змінами і доповненнями, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2013 року в розмірі 590 305,00 грн., яке підлягало зменшенню.

01 квітня 2014 року (вих. № 3580/1) позивач надав на адресу відповідача заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких (відповідь від 15 квітня 2014 року № 8016/10/28-10-37-20-16) висновки акту залишено без змін.

18 квітня 2014 року на підставі акту перевірки від 21 березня 2014 року № 291/28-10-37-20/20027449 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» № 0000283720, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ ПК України, із змінами і доповненнями та згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 200.11 статті 200 ПК України, із змінами та доповненнями, за порушення вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 33.1 статті 33, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 202.1 статті 202 ПК України, із змінами і доповненнями, позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 590 305,00 грн., у тому числі нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 295 152,50 грн.;

- форми «В4» № 0000293720, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ ПК України, із змінами і доповненнями та згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 200.11 статті 200 ПК України, із змінами та доповненнями, за порушення вимог пункту 33.1 статті 33, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 202.1 статті 202 ПК України, із змінами та доповненнями, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 117 879,00 грн.

ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» 28 квітня 2014 року (вих. № 279/1) подав до Міністерства доходів і зборів України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 18 квітня 2014 року № № 0000283720, 0000293720.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 20 червня 2014 року № 11079/6/99-99-10-01-15 скаргу позивача задоволено частково, податкове повідомлення-рішення МГУ Міндоходів - Центрального офісу з ОВП від 18 квітня 2014 року № 0000283720 в частині зменшення перевіркою на 21 703,00 грн. бюджетного відшкодування ПДВ і у відповідній частині штрафну санкцію скасовано; податкове повідомлення-рішення МГУ Міндоходів - Центрального офісу з ОВП від 18 квітня 2014 року № 0000293720 в частині зменшення перевіркою від'ємного значення ПДВ на суму 115 964,78 грн. скасовано, в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

26 червня 2014 року МГУ Міндоходів - Центральним офісом з ОВП, на підставі акту перевірки від 21 березня 2014 року № 291/28-10-37-20/20027449 та рішення Міністерства доходів і зборів України від 20 червня 2014 року № 11079/6/99-99-10-01-15, прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» № 0000493720, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ ПК України, із змінами і доповненнями та згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 200.11 статті 200 ПК України, із змінами та доповненнями, за порушення вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 33.1 статті 33, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 202.1 статті 202 ПК України, із змінами і доповненнями, позивачу зменшену суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 568 602,00 грн., у тому числі нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 284 301,00 грн.;

- форми «В4» № 0000503720, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 та пунктом 58.1 статті 58 глави 4 розділу ІІ ПК України, із змінами і доповненнями та згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пунктом 200.11 статті 200 ПК України, із змінами та доповненнями, за порушення вимог пункту 33.1 статті 33, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200, пункту 201.10 статті 201, пункту 202.1 статті 202 ПК України, із змінами та доповненнями, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 914,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 33.1 статті 33 ПК України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 ПК України).

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Крім того, відповідно до положень пункту 202.1 статті 202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIVз наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

За приписами частини 3, 4 та 5 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону, облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично понесені (сплачені) і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Таким чином, документами, що є підставою для внесення записів до бухгалтерського обліку є накладні, витратні накладні, товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".

Отже, колегія суддів вважає, що для правильного вирішення даного спору, дослідженню підлягає перш за все реальність господарської операції, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей з його контрагентами.

Так, з матеріалів справи убачається, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Укрснаб-Агро» (код ЄДРПОУ 38564520).

В основу Акту перевірки від 21 березня 2014 року №291/28-10-37-20/20027449 складеного відносно позивача податковим органом покладено висновки акту перевірки Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрснаб-Агро» (код за ЄДРПОУ 38564520) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вторметекспорт» (код за ЄДРПОУ 30127924) за період з 01 жовтня 2013 року по 30 листопада 2013 року, ТОВ «Широкі Лани» (код за ЄДРПОУ 38436397) за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року, ТОВ «Гривіта» (код за ЄДРПОУ 38504236) за період з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року» від 10 лютого 2014 року № 96/22-02/38564520.

Вказаним вище Актом перевірки встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів ТОВ «Укрснаб-Агро» з постачальниками ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Широкі Лани», ТОВ «Гривіта» та підприємствами-покупцями ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», ПАТ «Київхліб», ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 10», ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» за жовтень, листопад 2013 року та не встановлено факту реального здійснення господарських операцій.

Крім того, висновками того ж акту встановлено, що ТОВ «Укрснаб-Агро» неправомірно віднесено до податкових зобов'язань суми по податковим накладним, виписаним на адресу ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», ПАТ «Київхліб», ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 10», ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 11» на загальну суму 6 398 851 грн.

Також, ТОВ «Укрснаб-Агро» неправомірно віднесено до податкового кредиту суми по податковим накладним, виписаним ТОВ «Вторметекспорт», ТОВ «Широкі Лани», ТОВ «Гривіта» та відповідно завищено податковий кредит в розмірі 6 271 482 грн., в тому числі не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних суму податкового кредиту 2 138 239 грн. за листопад 2013 р.

Взявши до уваги висновки Акту перевірки Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, відповідач в своєму акті перевірки № 291/28-10-37-20/20027449 встановив, що ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» включено до складу податкового кредиту грудня 2013 року суму ПДВ в розмірі 144 450,00 грн., по заяві зі скаргою на постачальника по податковим накладним (не отриманим та/або отриманим з порушенням), перша подія по яких сталася в жовтні 2013 року, листопаді 2013 року, з якої 117 879,00 грн. включена до складу операцій, які надають право формування податкового кредиту та 26 571,00 грн. включена до складу операцій, що не впливають на формування податкового кредиту.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 31 жовтня 2013 року між ТОВ «Укрснаб-Агро» (Постачальник) та ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (Покупець) був укладений Договір поставки № 510/1-090745, відповідно до умов якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Сою українського походження урожаю 2013 року (Товар) насипом на умовах, передбачених даним Договором (пункт 1.1).

Зокрема за умовами пункту 4.2 Договору поставки №510/1-090745 від 31.10.2013 року, передбачено, що поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом.

4.2.1Кожен автомобіль повинен супроводжуватися оригіналами наступних документів:

- товарно-транспортна накладна (типова форма №1 - ТН);

- карантинний сертифікат на Товар - оформляється за рахунок покупця, у визначених законом випадках;

- картка аналізу (форма №47);

- ветеринарний сертифікат.

Пунктом 4.2.2 Договору визначено, що кожна товарно-транспортна накладна повинна бути заповнена згідно наступних реквізитів: вантажоодержувач: ПрАТ «Укрелеваторпром», для ТОВ «АСТІ (Україна)» в рахунок квоти ТОВ «Альфред Інтернешенал ГМБХ, Гамбург», експедитор ДП «Юран»; Пункт розвантаження: ПрАТ «Укрелеваторпром» (код ЄДРПОУ 31640002).

Згідно пункту 4.2.3 Датою поставки та перехід права власності на Товар є дата його приймання ПрАТ «Укрелеваторпром».

В підтвердження вказаних господарських відносин з ТОВ «Укрснаб-Агро»в матеріалах справи містяться:

- копія Договору поставки від 31 жовтня 2013 року № 510/1-090745;

- копію додатку № 1 від 06 листопада 2013 року до Договору поставки від 31 жовтня 2013 року № 510/1-090745;

- реєстр первинних бухгалтерських документів, що підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Укрснаб-Агро» (код за ЄДРПОУ 38564520) за період з 31 жовтня 2013 року по 06 листопада 2013 року;

- копії податкових накладних від 01 листопада 2013 року № 2, від 02 листопада 2013 року № 3, від 03 листопада 2013 року № 4, від 04 листопада 2013 року № 5, від 06 листопада 2013 року № 7 на загальну суму 3 411 610,00 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 568 601,65 грн.;

- копії видаткових накладних від 01 листопада 2013 року № 33, від 02 листопада 2013 року № 34, від 03 листопада 2013 року № 35, від 04 листопада 2013 року № 36, від 06 листопада 2013 року № 38 на загальну суму 3 411 610,00 грн., в тому числі ПДВ на загальну суму 568 601,65 грн.;

- копії рахунків про оплату від 01 листопада 2013 року № 34, від 02 листопада 2013 року № 35, від 03 листопада 2013 року № 36, від 04 листопада 2013 року № 37, від 06 листопада 2013 року № 39;

- копії товарно-транспортних накладних за жовтень-листопад 2013 року № 221933, № 221934, № 221939, № 221940, № 221941, № 221947, № 221948, № 236632, № 221958, № 236661, № 236662, № 236663, № 236665, № 236666, № 236667, № 236668, № 236669, № 236670, № 236671, № 247176, № 247177;

- копії карантинних сертифікатів від 08 листопада 2013 року № 75/14-019/ВМ-480285, № 75/14-019/ВМ-480286, № 75/14-019/ВМ-480287, № 75/14-019/ВМ-480288, № 75/14-019/ВМ-480289, № 75/14-019/ВМ-480290, № 75/14-019/ВМ-480291, № 75/14-019/ВМ-480292, № 75/14-019/ВМ-480293 та від 11 листопада 2013 року № 75/16-046/КК-410876, № 75/16-046/КК-410878, № 75/16-046/КК-410879, № 75/16-046/КК-410880, № 75/16-046/КК-410881, № 75/16-046/КК-410882, № 75/16-046/КК-410883, № 75/16-046/КК-410884, № 75/16-046/КК-410885, № 75/16-046/КК-410886, 75/16-046/КК-410887, № 75/16-046/КК-410888;

- копію виписки по рахунку позивача в АТ «Райффайзен Банк Аваль» № 2600816020 з 05 листопада 2013 року по 07 листопада 2013 року;

- копію реєстру прийнятого вантажу на особовий рахунок позивача з 01 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року від постачальника ТОВ «Укрснаб-Агро».

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано

- картки аналізу зерна (Типова форма №47) виписані ТОВ «Укрелеваторпром» від 01 листопада 2013 року №12402, 02 листопада 2013 року №12428, №12456, №12457, №12477, №12480, від 03 листопада 2013 року №12513, №12514, від 04 листопада 2013 року №12544, №12545, №12546, №12567, від 06 листопада 2013 року №12640, №12673, №12695, №12674, №12711, №12722, №12745, №12746, №12768;

- сертифікати якості від 01 листопада 2013 року Серія ЄА №405778, від 02 листопада 2013 року серії ЄА №409555, від 03 листопада 2013 року серія ЄА №409563, від 04 листопада 2013 року серії ЄА №409568, від 06 листопада 2013 року серія ЄА №409587;

- договір надання послуг з перевалки зерна №129 від 02 серпня 2013 року укладений між АрАТ «Укрелеваторпром» (Виконавець) та ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)» (Замовник), разом з Додатками №1, №2, №3, №4 та Додатковою угодою від 01 жовтня 2013 року, за умовами якого Виконавець зобов'язується протягом дії Договору надавати Замовнику послуги з Перевалки, а Замовник зобов'язується їх приймати та оплачувати (пункт 1.1). Згідно тлумачення термінів Договору Перевалка - комплекс послуг з вивантаження Вантажу з одного транспортного засобу і навантаження його на інший транспортний засіб для подальшого транспортування.

Відповідно до пункту 3.2.6 вказаного Договору у випадках, передбачених чинним законодавством, забезпечувати відправлення Вантажу з обов'язковим оформленням наступних документів (оформлених українською, російською або англійською мовою): карантинний сертифікат; свідоцтво про якість або сертифікат Державної Інспекції Сільського господарства; ветеринарне свідоцтво.

Разом з тим, надані позивачем документи, не можуть бути прийняті як належні докази по справі, оскільки у відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Водночас позивачем не наведено обґрунтувань у зв'язку з чим не було наданих документів для дослідження в якості доказів суду першої інстанції, також не наведено обставин, які зумовили ненадання таких документів під час перевірки податковому органу та скарги на висновки акту перевірки.

Разом з тим, розглядаючи зазначені вище картки аналізу зерна, колегія суддів також звертає увагу на те, що вони датовані пізніше ніж оформлено транспортні накладні, тобто здійснено поставку Товару, що суперечить умовам договору поставки.

Крім того, позивачем не надано жодних документів на підтвердження виконання взятих на себе обов'язків на виконання умов договору перевалки зерна №129 від 02 серпня 2013 року укладено із ПрАТ «Укрелеваторпром» яке згідно наявних первинних документів приймало безпосередню участь у господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Укрснаб Агро.

Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи відсутні ветеринарні сертифікати наявність яких є обов'язковою умовою для постачання (транспортування) товару. Не було подано вказаних документів і під час проведення податковим органом перевірки та оскарження висновків акту перевірки в адміністративному порядку.

Крім того, наказом Міністерства аграрної політики України затверджено від 23 серпня 2005 р. N 414, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 вересня 2005 р. за N 1121/11401, Фітосанітарні правила ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації підкарантинних матеріалів (далі - Фітосанітарні правила), які визначають організацію і порядок здійснення фітосанітарного (карантинного) контролю при ввезенні з-за кордону, транзиті, експорті, перевезеннях в межах країни, а також порядок переробки та реалізації підкарантинних матеріалів.

Згідно пункту 5.1 Фітосанітарних правил перевезення підкарантинних матеріалів в межах України здійснюється у супроводі карантинного сертифіката, що видається органами Державної служби з карантину рослин України, який засвідчує карантинний стан рослин і рослинних продуктів, визначає маршрут, умови перевезення і використання їх, тари та упаковки цих матеріалів.

Пунктом 5.4 вказаних правил карантинний сертифікат супроводжує кожну окрему партію підкарантинних матеріалів, що перевозяться в одному судні, баржі, вагоні, контейнері, автотранспортному засобі. Термін дії карантинного сертифіката - 15 днів.

Водночас з матеріалів справи убачається, що поставки на ім'я позивача проводились у період з 31 жовтня 2013 року по 06 листопада 2013 року, тоді як наявні в матеріалах карантинні сертифікати датовані 11 листопада 2013 року та 08 листопада 2013 року, тобто отримані після здійснення поставки Товару, що є порушенням умов договору та Фітосанітарних правил.

Крім того, відповідачем на підтвердження відсутності здійснення поставок позивачу Товару (сої) від контрагента ТОВ «Укрснаб Агро» долучено до матеріалів справи інформацію отриману з бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, на підставі Протоколу про порядок обміну інформацією, терміни, структуру та формат файлів між Департаментом Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством доходів і зборів України від 29.11.2013 року. Згідно вказаної інформації убачається, що відомості щодо деяких державних номерних знаків транспортних засобів, які відповідно до транспортних накладних (копії яких наявні в матеріалах справи) здійснювали перевезення Товару, відсутні. Реєстрація деяких державних номерних знаків транспортних засобів була проведена після здійснення поставки Товару на адресу позивача. Також відомості щодо деяких державних номерних знаків не відповідають дійсності, а саме знаки належать легковим автомобілям, або причепам до легкових автомобілів.

Судом першої інстанції оцінку таким доводам відповідача надано не було, як не було спростовано позивачем під час судового розгляду справи та в суді апеляційної інстанції.

Крім того, доказів отримання Товару за вказаними вище товарно-транспортними накладними позивачем до матеріалів справи не долучено. Зокрема, в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей, договори комісії, експедиторські договори, тощо.

Також в матеріалах справи міститься копія Договору від 27 червня 2013 року № 661/06/13, укладеного між ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (Замовник) та ПП «Блок Баг Системс» (Виконавець), предметом якого є організація Виконавцем проведення карантинного огляду та ветеринарного дослідження зернових та маслинних вантажів Замовника, а також оформлення та видача наступних сертифікатів на Вантаж:

- сертифікат якості Державної інспекції сільського господарства України (ДІСГ);

- карантинний сертифікат;

- ветеринарне свідоцтво (ф-2), зареєстроване в службі ПГВСКН.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору, позивач надав: копію додатку № 7 від 12 червня 2014 року до договору від 27 червня 2013 року № 661/06/13; реєстр первинних бухгалтерських документів за період з 31 жовтня 2013 року по 06 листопада 2013 року.

Тобто на виконання умов вказаного договору позивачем від ТОВ «Блок Баг Системс» отримано карантинні сертифікати від 11 листопада 2013 року та 08 листопада 2013 року.

При цьому умови договору стосуються аналізу і вивчення вантажу при відправці Товару, а, як уже було встановлено раніше, карантинні сертифікати від 11 листопада 2013 року та 08 листопада 2013 року було виготовлено вже після відправки Товару. Отже дії щодо аналізу та вивчення Товару, який є предметом Договору поставки від 31 жовтня 2013 року та поставлявся у період з 31 жовтня 2013 року по 06 листопада 2013 року стосуватися не могли.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія Договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 09 липня 2013 року №18, укладеного між ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)» (Поклажодавець) та ТОВ «АГРАРІКО» (зерновий склад), а також документи, що були складені за наслідком реалізації вказаного договору: копію додатку № 1 до договору від 09 липня 2013 року № 18, копію додатку № 2 до договору від 09 липня 2013 року № 18, копію додаткової угоди № 3 до договору від 09 липня 2013 року № 18, копію рахунку на оплату від 31 жовтня 2013 року № 257, копію акту надання послуг від 31 жовтня 2013 року № 286, копію податкової накладної від 31 жовтня 2013 року № 47 на суму 142 424,30 грн., ПДВ на суму 28 484,86 грн., а всього на суму 170 909,16 грн.

За умовами вказаного Договору з урахуванням Додатків до нього, Зерновий склад зобов'язується за оплату прийняти на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (зернові та олійні культури) (надалі - Зерно), яка йому передається поклажедавцем, надавати послуги по доведенню якості отриманої на щберігання продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим зберігання (сушка, очищення, інші технології операції), а також послуг по її навантаженню (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до статті 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерно підлягає зберіганню у зернових складах. Власники зерна мають право укладати договори складського зберігання зерна на зберігання зерна у зернових складах з отриманням складських документів на зерно, а також зберігати зерно у власних зерносховищах. При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості.

Статтею 37 вказаного Закону визначено, що Зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

В матеріалах справи відсутній жоден з перелічених документів на підтвердження того, що отриманий позивачем від контрагента товар було передано на зберігання ТОВ «АГРОРІКО». Крім того, згідно наявних в матеріалах справи актів надання послуг, останнім було отримано на зберігання зерно, Ріпак 1 класу, тоді як предметом за Договором поставки №510/1-090745 від 31.10.2013 року є Соя.

В матеріалах справи також містяться, на підтвердження включення ТОВ «АДМ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» до складу податкового кредиту в грудні 2013 року суму ПДВ в розмірі 144 450,00 грн., по заяві зі скаргою на постачальника по податковим накладним (не отриманим та/або отриманим з порушенням) позивачем надано копії податкових декларацій з податку на додану вартість, копії розрахунків коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ (Д1), копії довідок про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному періоді та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2), копії розрахунків суми бюджетного відшкодування (Д3), копії заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), копії розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), копії довідок (Д6), копії розрахунків (перерахунків) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподаткованих операціях (Д7), копії заяв про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН) (Д8) за листопад-грудень 2013 року.

Проте, як уже було зазначено вище, наявність належним чином оформлених податкових накладних, видаткових накладних та розрахункових документів не може свідчити про дійсність господарсько-фінансової діяльності. Отже, подані позивачем заяви зі скаргами на постачальника по податковим накладним (не отриманим та/або отриманим з порушенням), копії податкових декларацій з податку на додану вартість самі по собі не можуть свідчити про факт поставки такого товару, а відтак про фінансову господарську операцію.

Крім того, колегія суддів критично оцінює пояснення директора ТОВ «Укрснаб-Агро» Вітвіцького С.В., надані в судовому засіданні в суді першої інстанції, оскільки останній лише підтвердив, що він є керівником вказаного підприємства, факт укладання договору поставки між позивачем та ТОВ «Укрснаб-Агро» та підписання ним первинних фінансово-господарських документів. Проте, Вітвіцький С.В. не підтвердив фактичне виконання умов вищевказаного договору та поставку у період з 31 жовтня 2013 року по 11 листопада 2013 року на адресу позивача Товару (соя).

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 судам необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Згідно постанови Верховного суду України від 08.09.2009 у справі № 21-737во09 про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а також письмові заперечення посадових осіб контрагентів, що будь-яких документів, угод, платіжних доручень, банківських та господарських документів вони не підписували.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з ТОВ «Укрснаб-Агро», враховуючи ненадання більшості документів, передбачених законодавством та договорами, укладеними з даними контрагнетами, а також невідповідності наданих первинних документів вимогам законодавства України.

За таких обставин, вбачається правомірним висновок відповідача про порушення позивачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, а відтак правомірність спірних податкових повідомлень-рішень від 26.06.2014 року №0000493720, №0000503720.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не в повному обсязі встановлено фактичні обставини справи, застосовано норми матеріального та процесуального права з певними помилками, що призвело до ухвалення неправомірного рішення. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нову, про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Міжрегіонального Головного управління - Міндоходів Центрального офісу з обслуговування великих платників - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Адм Трейдінг Україна» - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 23.12.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М