Постанова

від 23.12.2014 по справі 815/5523/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5523/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представник позивача Занько А.М.

представника відповідача Кочина І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ТИТАН» до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «ТИТАН» до Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №0000182204 від 03.04.2014 року на суму 276165 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №0000162204 від 03.04.2014 року на суму 88847 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області № 0000151701 від 03 квітня 2014 року на суму 9706 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000211701 Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 20 червня 2014 року на суму 2569, 13 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №0000161701 від 03.04. 2014 року на суму 3 18000 грн.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «ТИТАН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2013 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове, за результатами якої відповідачем складено акт від 04.03.2014 року № 0306/25-02-22-01/25415133.

На думку позивача, під час проведення перевірки, посадовими особами податкового органу вчинялися дії, що є неправомірними, та не відповідають вимогам податкового законодавства.

Так, позивач зазначає, що відповідачем безпідставно зазначено про порушення платником податків ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464 - 6 та заниження суми виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 в сумі 51988 грн. та винесення у зв'язку з цим податкових повідомлень - рішень від 03.04.2014 року №0000161701 на суму 31800 грн.; по єдиному соціальному внеску від 03.04.2014 року №0000151701 на суму 9906 грн. податку на доходи фізичних осіб, оскільки, в акті перевірки не зазначено жодного факту чи даних щодо заниження підприємством сум виплаченої заробітної плати та не доведено фактів існування таких висновків. Крім того, територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області проведена позапланова перевірка ТОВ «Титан» за заявою ОСОБА_3, за результатами якої складено акт перевірки №15-18-025/1096 від 23.07.2013 року. Згідно припису №15-18-025/0993 від 13.07.2013 не встановлено заниження сум виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року. Також, Територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області проведена позапланова перевірка за результатами якої складено акт перевірки №15-18025/0132 від 10.02.2014 року. В п. 3.5.1 акту «Укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками» зазначено наступне: «Перевіркою питань укладання з найманими працівниками трудових договорів встановлено: згідно заяви гр. ОСОБА_3 від 03.07.2013 №33/4 та доповнення до заяви від 22.07.2013 р. в період з 01.01.2010 по 31.05.2013 отримувала заробітну плату в ТОВ «Титан» за виконання обов'язків реалізатора товарів у магазині на території ТОВ «Титан» за адресою: м. Кілія, вул.Кубишкіна, 1.

Згідно заяви ОСОБА_3 заробітна плата виплачувалась підприємством щомісячно в розмірі 2,5 % від суми реалізації товарів, що складало мінімально 1300 грн. в місяць. Зарплату отримувала в касі підприємства згідно відомості. В книзі наказів за період з 01.01.2010 по 31.05.2013 відсутні записи щодо прийняття та звільнення громадянки ОСОБА_3 на ТОВ «Титан» в відомостях щодо отримання заробітної плати на ТОВ «Титан» відсутня виплата заробітної плати та підпис гр. ОСОБА_3 та не встановлено документального підтвердження нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 та відповідно, нарахування утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Також, у позові зазначено, що перевіряючими встановлено порушення п. п. 3.11 та п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року ТОВ «Титан» не нарахований та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних «найманих» працівників за 2010 рік в сумі 1058 грн. та порушення п. п. 163.1.1, п. 163. 1 ст. 163 п.167, п .п. 168. 1.1 п. 168 .1 ст. 168 п. 176. 2 ст. 176 Податкового Кодексу України ТОВ «Титан» не нарахувало та не перерахувало до бюджету податок з доходів з фізичних осіб в період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року в сумі 7517 грн. В акті перевірки вказано, що перевіркою не встановлено документального підтвердження нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3, але не зважаючи на це, перевіряючим зроблено висновки щодо заниження податку з доходів фізичних осіб, хоча проведена перевірка називається «виїзною документальною». В акті перевірки не вказано жодних можливих доказів щодо наявності вказаного факту, жодних розрахунків та сум, які стали основою для вирахування сум податку з доходів фізичних осіб, ані первинних, ані будь-яких інших документів, на підставі яких зроблено розрахунок заниження ТОВ «Титан» податку з доходів фізичних осіб, ані фактів які б підтверджували такі висновки, ані даних обліку підприємства, за якими зроблені такі розрахунки, ані норм законодавства, які порушено підприємством, ані розрахунків на підставі яких зроблено обчислення та висновки акту перевірки.

Також, у позові зазначено, що перевіряючими встановлено порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 п.201.1, 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України та завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, а також порушення п. п. 4.1.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 п.п.11.3.1, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №333/94-вр в редакції Закону України від 22.05.1997 р. №283/97-вр зі змінами та доповненнями п. п. 135.4.1 п.135.4 ст. 135 п.138.2, п.п. 138.8.1, п.138.8 ст. 138, п. п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №27556 зі змінами та доповненнями по взаємовідносинам з ФОП - ОСОБА_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6) та винесення у зв'язку з цим податковим повідомленнями - рішеннями: від 03.04.2014 року №0000182204 на суму 296195 грн. та податку на додану вартість «Переробного підприємства» та від 03.04.2014 року №0000162204 на суму 88847 грн. по додатку на прибуток. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Титан» протягом перевіреного періоду в складі податкового кредиту по податку на додану вартість врахувало суми податку на додану вартість по операціям з контрагентами, угоди, які мають ознаки нікчемності, в тому числі по операціям з ФОП - ОСОБА_5 - придбання палива котельного на суму 933408 грн., в тому числі ПДВ - 155568 грн., 61525 грн. - в червні 2011 року, та 94043 грн. - в липні 2011 року та ТОВ «МПК ГСМ» (код ЄДРПОУ 34441665) - придбання палива котельного на суму 189416 грн., в тому числі ПДВ 31569 грн., 15160 грн. в березні 2011 р. та 16400 грн. - в травні 2011 р. Основним доказом відсутності у ТОВ «Титан» права на податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП - ОСОБА_5 та ТОВ «МПК ГСМ», а також паливних витрат по взаємовідносинам з ТОВ «МПК ГСМ» перевіряючими зазначені акти перевірок вказаних контрагентів, а саме: акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя від 29.03.2013 №63/2214/34441665 "Про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «МПК ГСМ» (код ЄДРПОУ 34441665) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2012 р.", яким не підтверджено здійснення товарів і послуг на ТОВ «МПК ГСМ» та поставок товарів (послуг) від ТОВ «МПК ГСМ» підприємствам - покупцям; акт Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області від 24.05.2013 р. №191/172/НОМЕР_5 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП - ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., яким встановлено, що правочини укладені між ФОП - ОСОБА_5 та ТОВ «АВАН-Тайм», визнано нікчемними та не дійсними, так як не сприяють реальному настанню правових наслідків. За результатами перевірки зменшено податковий кредит та податкові зобов'язання ФОП - ОСОБА_5 за травень-липень 2011 р. в рівному обсязі доходи отримані ФОП - ОСОБА_5 за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.

Позивач вважає, що при проведенні перевірки ТОВ «Титан» було надано всі необхідні, в тому числі первинні документи по взаємовідносинам з ФОП - ОСОБА_5 та ТОВ «МПК ГСМ» та лише наявність таких фактів, які зазначені в актах перевірок контрагентів позивача не може бути підставою для зменшення податкового кредиту по податку на додану вартість ТОВ «Титан» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «МПК ГСМ», а також валових витрат по ТОВ «МПК ГСМ», а також той факт, що ТОВ «Титан» не несе відповідальності за дії або бездіяльність третіх осіб, в тому числі своїх контрагентів, тому висновки акту перевірки щодо зменшення податкового кредиту по податку на додану вартість в розмірі 187137 грн. та валових витрат в розмірі 75847 грн. неправомірні а податкові повідомлення-рішення від 03.04.2011 р. №0000182204 на суму 296165 грн. по податку на додану вартість «Переробного підприємства» та від 03.04.2014 №0000162204 на суму 88847 грн. по податку на прибуток підлягають скасуванню в повному обсязі.

За наведених обставин позивач просив суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у наданих під час розгляду справи поясненнях та зважаючи на надані до суду докази.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, в обгрунтування заявленої правової позиції надав суду письмові заперечення (т.1 а/с. 232-236) в яких, зокрема, зазначено наступне.

В ході проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2013 року, були встановлені порушення ТОВ "Титан", які відображені у Акті перевірки від 04.03.2013 р. № 0306/25-02-22-01/25415133, а саме:

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3 п.5.3 ст.5, пл. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами доповненнями, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138: п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму в розмірі 82 926 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 201.10 ст.201 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість переробного підприємства (спеціальний режим оподаткування) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 199 497 грн.;

- п.п.14.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.3 ст.198 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91818 грн.;

- п.п.3.1.1, п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року - підприємством не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних (найманих) працівників за 2010 рік в сумі 1167 грн.;

- п.п. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, п.167.1 ст. 167,п.п.168.1.1.п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПКУ - підприємство не нарахувало, не утримало та не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб в період з 01.01.2011 р. по 31.12.13р. в сумі 7 517 грн.;

- п.51.1 ст.51, п.176.2 ст.176 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VІ - підприємством не в повному обсязі відображені доходи фізичних осіб в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку наданих до податкового органу за перевіряємий період;

- ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ - підприємством занижені суми виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року в сумі 51988 грн.;

- п.8 ст.9 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ - підприємством за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року не нарахований та несплачений єдиний внесок в сумі 21201 грн.

За наслідками встановлених порушень, в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом, посадовими особами податкового органу прийняті податкові повідомлення - рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до наказу Ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 11.02.14 №192 та на підставі направлень, виданих Ізмаїльською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області, відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, працівниками податкового органу проведена виїзна документальна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Титан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2013р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки Ізмаїльською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області складено акт від 04.03.2014 року № 0306/25-02-22-01/25415133 про результати виїної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Титан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2013 року, яким встановлено порушення позивачем:

- п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3 п.5.3 ст.5, пл. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР із змінами доповненнями, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.2, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138: п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПКУ в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму в розмірі 82 926 грн.;

- п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 201.10 ст.201 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість переробного підприємства (спеціальний режим оподаткування) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 199 497 грн.;

- п.п.14.191 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.189.1 ст.189, п.198.3 ст.198 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VІ в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 91818 грн.;

- п.п.3.1.1, п.п.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.п.6.3.3 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІV від 22.05.2003 року - підприємством не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних (найманих) працівників за 2010 рік в сумі 1167 грн.;

- п.п. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, п.167.1 ст. 167,п.п.168.1.1.п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПКУ - підприємство не нарахувало, не утримало та не перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб в період з 01.01.2011 р. по 31.12.13р. в сумі 7 517 грн.;

- п.51.1 ст.51, п.176.2 ст.176 ПКУ від 02 грудня 2010 року №2755-VІ - підприємством не в повному обсязі відображені доходи фізичних осіб в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку наданих до податкового органу за перевіряємий період;

- ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ - підприємством занижені суми виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року в сумі 51988 грн.;

- п.8 ст.9 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ - підприємством за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року не нарахований та несплачений єдиний внесок в сумі 21201 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0000182204 від 03.04.2014 року, за платежем ПДВ, що сплачується до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м'ясо та м'ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі на загальну суму 276165 грн.;

- податкове повідомлення - рішення №0000162204 від 03.04.2014 року, за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 88847 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000151701 від 03 квітня 2014 року, за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 9706 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0000211701 від 20 червня 2014 року, за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 2569, 13 грн.;

- рішення №0000161701 від 03.04. 2014 року про застосування штрафних санкцій та донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 318000 грн.

Не погоджуючись із висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та винесеними на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача та обґрунтовані наступним.

Так, актом перевірки встановлено, що ТОВ «ТИТАН» завищено валові витрати у 1 кв. 2011 року, а саме враховано витрати з придбання сировини та витратних матеріалів у підприємств, угоди з якими мають ознаки нікчемності: витрати на придбання сировини для ковбасного виробництва на суму 30 810 грн. у ПП «ВКФ «УКРПРОМСНАБ», витрати на придбання палива котельного на суму 75 847 грн. у ТОВ «МПК ГСМ».

Також, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. по 31.12.2013р. встановлено їх завищення всього в розмірі 10 260 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування перевіреного періоду ТОВ «ТИТАН» враховано витрати з придбання сировини та матеріалів у підприємств, угоди з якими мають ознаки нікчемності всього в розмірі 104 260 грн., у т.ч.: 2 кварталу 2011 року враховано витрати по придбанню палива котельного на суму 82 000 грн. у ТОВ «МПК ГСМ», 3 кварталу 2011 року на суму 13245 грн. та 2 кварталу 2012 року на суму 9 015 грн. враховано витрати по придбанню оболонки для ковбас у ТзОВ «ЛАТИПАК».

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ «ТИТАН» протягом перевіреного періоду в складі податкового кредиту по податку на додану вартість враховувало суми податку на додану вартість по операціям з контрагентами, угоди з якими мають ознаки нікчемності всього в розмірі 197 751 грн., у т.ч по взаємовідносинам з ПП «ВКФ «УКРПРОМСНАБ» (код за ЄДРПОУ 34202109) в січні 2011 року на суму ПДВ 6 162 грн.; ТОВ «МПК ГСМ» (код за ЄДРПОУ 34441665) в березні 2011 - 15 169 грн., в травні 2011 - 16 400 грн.; ФОП - ОСОБА_5 (НОМЕР_6) в червні 2011, 61 525 грн., в липні 2011 - 94 043 грн.; ТзОВ «ЛАТИПАК» (код за ЄДРПОУ 36822971) в серпні 2011 - 2649 грн., в травні 2012 - 1 803 грн.

В акті зазначено, що суми ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ПП «ВКФ «УКРПРОМСНАБ», ТОВ «МПК ГСМ», ФОП - ОСОБА_5, ТзОВ «ЛАТИПАК» включено ТОВ «ТИТАН» до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість (переробного підприємства) та даним декларацій ПДВ (переробного підприємства) за січень, березень, травень - серпень 2011, травень 2012.

Разом із цим, в акті перевірки зазначено, що згідно акту Дрогобицької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 15.11.2013 р. №221/22 1/36822971 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки діяльності ТзОВ «Латипак», дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт послуг) у ТзОВ «Інтеграл Ай Ті» за період з 01.12.11 р. по 31.12.11 р. та з СПД ФО ОСОБА_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5) за період з 01.01.11 р. по 31.05.12 р. та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності» встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовані на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та витрат для інших суб'єктів господарювання. Актом зафіксовано, що у ТзОВ «Латипак» як і у його підприємств постачальників відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, а саме: основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Головною метою ТзОВ «Латипак», укладаючи правочини на підставі яких виписано документи на реалізацію товару, мало надання податкової вигоди третім особам.

Згідно акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 28.03.11 №158/23-34202109 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «ВКФ «Укрпромснаб» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.11 р. по 31.01.11 р.» встановлено, що у ПП "ВКФ «Укрпромснаб» матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання продукції.

Також, Актом перевірки ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 29.03.2013р. №63/2214/34441665 «Про неможливість проведення документальної виїзної позапланової перевіяли ТОВ «МПК ГСМ», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податі^ на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2009р. по 31.12.2012р.» встановлено, що у зв'язку з відсутністю ТОВ «МПК ГСМ» за податковою адресою, відсутністю на ТОВ «МПК ГСМ» необхідної кількості працюючих, офісних, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, не підтвердженням первинними документами ТОВ «МПК ГСМ» господарських операцій, які є економічно необхідними для здійснення господарської діяльності, не підтверджується здійснення поставок товарів (послуг) від постачальників на ТОВ «МПК ГСМ» та поставок товарів (послуг) від ТОВ «МПК ГСМ» підприємствам-покупцям.

Актом перевірки Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області від 24.05.2013 р. № №191/172/НОМЕР_5 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012р.» встановлено недійсність правочинів, вчинених без мети реального настання правових наслідків при укладенні договорів з контрагентами у т.ч. ТОВ «Титан». Актом зафіксовано, що здійснені між суб'єктами господарювання операції вчинені без мети| реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Крім того, перевіряючими встановлено, що згідно заяви громадянки ОСОБА_3 від 03.07.2013 р. №33/4 та доповнення до заяви від 22.07.2013 р., вона в період з 01.01.2010 р. по 31.05.2013 р. отримувала заробітну плату в ТОВ «Титан» за виконання обов'язків реалізатора товарів в магазині ТОВ «Титан» за адресою: м. Кілія, вул.Кубишкіна 1. Згідно заяви ОСОБА_3 заробітна плата виплачувалась підприємством щомісячно в розмірі 2,5% від суми реалізації товарів, що складало мінімально 1300 грн. в місяць. Зарплату вона отримувала в касі підприємства згідно відомості. В книзі наказів за період з 01.01.2010 р. по 31.05.2013 р відсутні записи щодо прийняття та звільнення, громадянки ОСОБА_3 на ТОВ «Титан», в відомостях щодо отримання заробітної плати на ТОВ «Титан» також відсутні записи про виплату заробітної плати та підпис громадянки ОСОБА_3 Також, не встановлено документального підтвердження нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 та, відповідно, нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, перевіркою встановлено, що ТОВ «Титан» не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 7 517 грн. та вказані доходи, виплачені фізичним особам, не були відображений в Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1-ДФ) наданого до податкового органу за перевіряємий період.

Окрім того, актом перевірки зафіксовано, що ТОВ «Титан» з виплаченого (нарахованого) доходу ОСОБА_3 в розмірі 51 988 грн., з 01.01.2013 р. по 31.05.2013 р. - 8 068 грн. (1614 грн. за місяць) не нарахований та не сплачений єдиний соціальний внесок на загальну суму 21 201 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення та застосовані штрафні санкції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що між СПД ОСОБА_9 (постачальник) та ТОВ «Титан» (покупець) 10.01.2009 року укладений договір № ДГ-0109-04, згідно умов якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати мазут (товар) та оплатити його вартість на умовах визначених цим договором. Вартість на продукцію встановлюється у розмірі відпускної ціни постачальника, узгодженої з покупцем та вказаної в заявки розрахунку-фактури. Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний постачальником (т.1 а.с.170-171).

10.01.2010 року між СПД ОСОБА_9 (постачальник) та ТОВ «Титан» (покупець) укладено додаткову угоду №2 до договору №ДГ-0109/04 від 10.01.2009 року (Т.1 а.с.172).

10.01.2011 року між СПД ОСОБА_9 (постачальник) та ТОВ «Титан» (покупець) укладено додаткову угоду №3 до договору №ДГ-0109/04 від 10.01.2009 року (Т.1 а.с.173).

На підтвердження виконання цього договору позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії: видаткових-накладних, акти-прийому передач, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, журнал-ордер по рахунку, розрахунки з постачальниками (т.1 а.с.174-222).

Водночас, представником позивача надано заяву ОСОБА_5, яка засвідчена державним нотаріусом Новомосковської державної нотаріальної контори Носенко А.Г., в якій зазначено наступне: цією заявою підтверджую, що ФОП ОСОБА_5 в період часу з червня по липень 2011 року (включно) мало господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Титан» (код ЄДРПОУ 25415133). ОСОБА_5 особисто підписав договір поставки № ДГ-0109-04 від 10.01.2009 р., відповідно до якого зобов'язався поставляти котельне паливо на підставі заявок Покупця (ТОВ «Титан») за якістю, кількістю та вартістю, що вказані у договорі, та за попереднім погодженням із Замовником. За умовами цього договору ОСОБА_5 особисто організовував поставку придбаного ТОВ «ТИТАН» котельного палива на територію складських приміщень останнього. В обумовлені дати, а саме: 03.06.2011 р., 14.06.2011 р. 22.06.2011 р. 27.06.2011 р., 04.07.2011 р., 08.07.2011 р., 10.07.2011 р., 18.07.2011 р., 25.07.2011 р. 28.07.2011 р., ФОП - ОСОБА_5 поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Титан» партії товару разом із усіма товарносупровідними документами (видаткові, податкові, товарно-транспортні накладні, та ін.). Поставки товару здійснювалися на автотранспортних засобах, якими ФОП - ОСОБА_5 користувався на підставі договорів позички. Оплата за поставлений товар здійснювалася шляхом безготівкового розрахунку відповідно до умов договору з певною відстрочкою платежу. Станом на сьогоднішній день заборгованість за отриманий ТОВ «Титан» товар від ФОП ОСОБА_5 відсутня. ОСОБА_5 підтверджує, що усі первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ «Титан» та звітні документи, що виходили від ФОП ОСОБА_5, підписано особисто (а.с.168).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «МПК ГСМ» (продавець) та ТОВ «Титан» (покупець) 01.10.2010 року укладений договір № 1110/36, згідно умов якого передбачено, що продавець зобов'язується систематично постачати з послідуючою передачею у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити паливо котельне (товар), відповідно до умов даного договору та видаткових накладних, рахункі, що надаються окремо з кожною партією товару. Продавець зобов'язується поставити покупцю 200 тон товару. Ціна товару вказана у рахунках, що видаються окремо на кожну партію товару. 100% вартості товару сплачується покупцем на протязі одного банківського дня після отримання товару (т.1 а.с.223).

Також, 17.02.2010 року між ТОВ «МПК ГСМ» (постачальник) та ТОВ «Титан» (покупець) 01.10.2010 року укладений договір № 012010/1, згідно умов якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у встановлений договором строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товаром, який постачається по договору є пічне паливо, визначене у видаткових накладних по договору. Загальна вартість договору визначається шляхом додавання вартості товару, вказаної у видаткових накладних підписаних покупцем та оплачується шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок постачальника (т.1 а.с.224).

На підтвердження виконання цих договорів позивачем надано до суду належним чином засвідчені копії: видаткових-накладних, податкових накладних, платіжних доручень (т.1 а.с.225-230).

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період.

Таким чином, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у його контрагентів товару та його використання позивачем у подальшій господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту за наслідками проведення господарських операцій із його контрагентами за перевіряємий період.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України, веденням бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами. Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Згідно з п.п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит відповідно до Податкового кодексу України для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно п.п.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період, були надані отримані від її контрагента належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, та інші супутні бухгалтерські та первинні документи на кількість придбаного товару за договорами, що знаходяться в матеріалах справи.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Разом з цим, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес"АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Проте, як вбачається з акту перевірки, право позивача на отримання податкового кредиту поставлено в залежність від дотримання контрагентами позивача вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів товарів (мазута, пічне паливо), а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємством, що на момент здійснення господарської діяльності мало статус платника податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, зважаючи на наведені положення ПК України, суд вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству висновок відповідача про порушення позивачем п.198.2. ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України.

Отже, оскільки позивачем цілком правомірно віднесені до складу податкового кредиту сплачені в ціні придбаного товару суми ПДВ, а також валових витрат, а також порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд доходить висновку, що збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання ТОВ «Титан» з податку на додану вартість у розмірі 276165 грн., здійснено безпідставно, у зв'язку із чим оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 03.04.2014 року: № 0000182204 та №0000162204 підлягають скасуванню.

Разом з цим, суд зазначає, відповідачем за порушення п.167.1 ст.167, п.177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.04.2014 року № 0000151701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9906 грн., з яких, за основним платежем - 7517 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2389 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000211701 від 20.06.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2569,13 грн.

Так, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем у зв'язку із тим, що за результатами перевірки питань укладання з найманими працівниками трудових договорів встановлено, що згідно заяви громадянки ОСОБА_3 від 03.07.2013р. №33/4 та доповнення до заяви від 22.07.2013 р., вона в період з 01.01.2010 р. по 31.05.2013 р. отримувала заробітну плату в ТОВ «Титан» за виконання обов'язків реалізатора товарів в магазині на території ТОВ «Титан» за адресою: м. Кілія, вул. Кубишкіна, 1. Згідно заяви ОСОБА_3 заробітна плата виплачувалась підприємством щомісячно в розмірі 2,5% від реалізації товарів, що складало мінімально 1300 грн. в місяць, Зарплату отримувала в касі підприємства згідно відомості. В книзі наказів за період з 01.01.2010 р. по 31.05.2013 р. відсутні записи щодо прийняття та звільнення громадянки ОСОБА_3 на ТОВ «Титан», в відомостях щодо отримання заробітної плати на ТОВ «Титан» відсутня виплата заробітної плати та підпис громадянки ОСОБА_3 Також не встановлено документального підтвердження нарахування та виплати юї плати ОСОБА_3 та, відповідно, нарахування, утримання та перерахування сету податку з доходів фізичних осіб.

Таким чином, в порушення п.п. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 р. ТОВ «Титан» не нарахований та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних (найманих) працівників за 2010 р. в сумі 1058 грн. та в порушення п.п. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, п.167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168, 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України ТОВ «Титан» не нарахувало, не утримало та перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. в сумі 7517 грн., а також підприємством не нарахований та несплачений єдиний внесок в сумі 19329 грн. та в сумі 1876,46 грн. за перевіряємий період.

Судом встановлено, що під час перевірки перевіряючими використовувались первинні документи відповідно до яких здійснювались нарахування і виплата найманим особам доходів «зарплата, інші види доходів», а саме книга обліку заробітної плати, касова книга з додатками, платіжні відомості, банківські виписки, інше.

В пункті 3.5.1 акту вказано, що перевіркою не встановлено документального підтвердження нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3, але перевіряючи ми зроблено висновки щодо заниження податку з доходів фізичних осіб, проте в акті перевірки та представником відповідача не надано доказів щодо наявності вказаного факту (заяви ОСОБА_3.), розрахунків, документів, які слугували підставою для нарахування зазначеного податкового боргу.

Суд вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення також підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3, 16.1.4 п.16.1. ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами;

Згідно п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 177.10 цієї статті визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вже встановлено судом при дослідженні питання правомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни товару, придбаних у контрагентів, за господарськими операціями у перевіряємий період з боку позивача були надані усі необхідні первинні, бухгалтерські та супутні їм документи, які досліджені судом, що підтверджують як правомірність віднесення спірних сум до складу податкового кредиту, сплачених у складі ціни товару, так, відповідно й витрати, здійснені позивачем на придбання вказаного товару з метою використання у подальшій господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивачем документально підтверджені усі витрати, здійснені на придбання у контрагентів товару, та з урахуванням того, що перевіркою не встановлено жодних зауважень до документів, що підтверджують здійснені позивачем витрати, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно встановлено порушення позивачем та відповідно неправомірно визначено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся.

При цьому, висновки податкового органу спростовуються проведеною територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області позапланової перевірки ТОВ «Титан» за заявою ОСОБА_3, за результатами якої складений акт перевірки №15-18-025/1096 від 23.07.2013 року.

Згідно припису №15-18-025/0993 від 13.07.2013 не встановлено заниження сум виплаченої заробітної плати за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року.

Також, Територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області проведена позапланова перевірка за результатами якої складено акт перевірки №15-18025/0132 від 10.02.2014 року.

В п. 3.5.1 акту «Укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками» зазначено наступне: «Перевіркою питань укладання з найманими працівниками трудових договорів встановлено: згідно заяви гр. ОСОБА_3 від 03.07.2013 №33/4 та доповнення до заяви від 22.07.2013 р. в період з 01.01.2010 по 31.05.2013 отримувала заробітну плату в ТОВ «Титан» за виконання обов'язків реалізатора товарів у магазині на території ТОВ «Титан» за адресою: м. Кілія, вул.Кубишкіна, 1. Згідно заяви ОСОБА_3 заробітна плата виплачувалась підприємством щомісячно в розмірі 2,5 % від суми реалізації товарів, що складало мінімально 1300 грн. в місяць. Зарплату отримувала в касі підприємства згідно відомості. В книзі наказів за період з 01.01.2010 по 31.05.2013 відсутні записи щодо прийняття та звільнення громадянки ОСОБА_3 на ТОВ «Титан» в відомостях щодо отримання заробітної плати на ТОВ «Титан» відсутня виплата заробітної плати та підпис гр. ОСОБА_3 та не встановлено документального підтвердження нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_3 та відповідно, нарахування утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб.

Отже, за таких обставин, податкове повідомлення-рішення №0000151701 від 03.04.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 9906 грн. підлягає скасуванню.

Крім того, відповідач в акті перевірки посилається на те, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок встановлено порушення п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, у зв'язку із чим відповідачем донараховано єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21201 грн.

Суд вважає, що відповідачем безпідставно здійснено донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21201 грн., виходячи з наступного.

Так, як вбачається з акту перевірки та наданих представником відповідача пояснень, визначення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб вплинули відповідно на донарахування платником податків єдиного внеску.

Таким чином, з огляду на те, що судом встановлено неправомірність визначення відповідачем суми грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевірявся, та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000151701 від 03.04.2014 року, суд вважає, що за таких обставин, донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 21201 грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу, що оскаржуються позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомленнь-рішень, а тому вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ «Титан» задовольнити та скасувати такі рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №0000182204 від 03.04.2014 року, №0000162204 від 03.04.2014 року, № 0000151701 від 03 квітня 2014 року, № 0000161701 від 03 квітня 2014 року, № 0000211701 від 20 червня 2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ізмаїльської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області №0000182204 від 03.04.2014 року, №0000162204 від 03.04.2014 року, № 0000151701 від 03 квітня 2014 року, № 0000161701 від 03 квітня 2014 року, № 0000211701 від 20 червня 2014 року.

23 грудня 2014 року.