Ухвала

від 16.12.2014 по справі 826/12029/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12029/14 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.06.2014 № 0000643901, №0000633901.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи наказом відповідача від 04.04.2014 № 370 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки», керуючись пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, призначена документальна позапланова виїзна перевірка позивача по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Маркет Продакт» (код 38607218) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 01.01. по 31.12.2013, податку на додану вартість за період 01.11.2013 по 30.11.2013, ТОВ «Полісся Пласт» (код 38428716) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 01.01.2013 по 31.12.2013, податку на додану вартість за період 01.11.2013 по 31.01.2014, ТОВ «Баядера-Імпорт» (код 32155618) в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки 01.02.2012 по 29.02.2012, ТОВ «Віткус» (код 35503748) в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки з 01.03.2013 по 31.03.2012, ТОВ «Бранд» (код 37441851) в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки з 01.04.2012 по 30.04.2012, ТОВ «Девілон» (код 30178883) в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки з 01.10.2012 по 31.10.2012, АТ «ВО «Конті» (код 25112243) в частині відображення в податковому обліку розрахунків коригувань кількісних і вартісних показників до отриманих податкових накладних з датою виписки 01.11.2012 по 30.11.2012.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 21.05.2014 № 536/28-10-39-10/32049199, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

- п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 223 057,00 грн., у т.ч. по періодам: за 2013 рік - в сумі 223 057,00 грн.;

- п.185.1. ст.185, п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 567 867,00 грн., у т.ч.: за листопад 2013 року на 504 047,00 грн., за грудень 2013 року на 59 540,00 грн., за січень 2014 року на 4 280,00 грн.

На підставі акту перевірки від 21.05.2014 № 536/28-10-39-10/32049199, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 06.06.2014:

- № 0000643901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 223 057,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 111 529,00 грн.;

- № 0000633901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 567 867,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 283 394,00 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки формування податкового кредиту та валових витрат за господарськими операціями підтверджено первинною документацією, господарські операції були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Полісся Пласт» (код 38428716) в періоді 01.01.2013 по 31.12.2013 відповідно до договору поставки товарів та надання послуг № 25797 від 01.11.2012, за яким позивач надає контрагенту (постачальник) рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами і додатками до цього договору, а постачальник у свою чергу, постачає і передає у власність позивача товари згідно з замовленнями позивача та товаросупровідною документацією, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов зазначеного договору позивачем отримані від ТОВ «Полісся Пласт» наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові (товарні) накладні, транспортні накладні, платіжні доручення (детальний перелік наведено в акті перевірки).

Крім того, до перевірки були надані позивачем документи на товар, що, зокрема, свідчать про його відповідність критеріям безпеки, а саме: висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи «Мішки поліетиленові господарчі та для пакування промислових і харчових продуктів» (об'єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам); паспорт якості, виданий ТОВ «Полісся пласт», що підтверджує відповідність виробленого поліетиленового пакета ТУУ 20298773.001-2000; протокол №9087/535-538 досліджень виробів з полімерних та інших матеріалів від 14.04.2011, виданий ТОВ «Дніпропетровським центром радіологічного контролю».

Також, в ході проведення перевірки встановлено, що позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Маркет Продакт» (код 38607218) в періоді 01.01.2013 по 31.12.2013 відповідно до договору поставки товарів та надання послуг № 26080 від 16.09.2013, за умовами якого, позивач надає контрагенту (постачальник) рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами і додатками до цього договору, а постачальник у свою чергу, постачає і передає у власність позивача товари згідно з замовленнями позивача та товаросупровідною документацією, які є невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання умов зазначеного договору позивачем отримані від ТОВ «Маркет Продакт» наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові (товарні) накладні, транспортні накладні, платіжні доручення (детальний перелік наведено в акті перевірки).

Крім того, до перевірки були надані позивачем документи на товар, що, зокрема, свідчать про його відповідність критеріям безпеки та показникам відповідності, а саме: декларація про відповідність мийного засобу вимогам Технічного регламенту мийних засобів, затвердженого постановою КМ України від 20.08.2008 № 717; сертифікат відповідності №UA.003.C.228-13 від 22.08.2013, виданий ООВ ОС ДП «Черкасисистандартметрологія»; сертифікат відповідності серії ВВ № UA1.034.0125208-13 терміном дії 13.06.2013-11.06.2014. Продукція - концентрати проти обледеніння; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 01.08.2013 №05.03.02-04/69383 (об'єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 05.11.2010 №05.03.02-04/84987 (об'єкт експертизи відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам).

Також, для підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, позивачем надавалися суду додаткові документи, а саме: замовлення на поставку, ТТН-листи доставки, реєстри переданих товарних накладних, реєстри отриманих податкових накладних, акти перевірки розрахунків, копії товарних чеків на реалізацію споживачам придбаних у контрагентів товарів, докази завіряння підписів посадових осіб позивача на товаросупровідних документах на товар, платіжні доручення на оплату товару.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з до п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договорів, що надає йому право на формування податкового кредиту та валових витрат по господарських операціях з контрагентами

При цьому, посилання апелянта на недоліки видаткових накладних не беруться колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11 сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Доводи апелянта про порушення контрагентами позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагентів, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірних договорів на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно враховано судом першої інстанції.

Доводи апелянта про те, що перевезення товару, відносно якого обумовлювалось виконання умов договору повинно бути підтверджене транспортними документами є необгрунтованими з огляду на те, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається перевізнику.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 у справі № К-27230/10.

Також, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, якими встановлено відсутність у таких товариств умов для здійснення фінансово-господарських операцій, оскільки податковими органами не перевірялись контрагенти позивача на предмет наявності господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; по перевезенню матеріальних цінностей із залученням сторонніх перевізників; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт, а сам по собі факт неможливості проведення контролюючим органом зустрічної звірки контрагента не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.10.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.