Рішення

від 22.12.2014 по справі 916/4212/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" грудня 2014 р.Справа № 916/4212/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО ЦЕНТР";

до публічного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН"

про стягнення 94314,12 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Козлов М.С. по довіреності №б/н від 01.10.2014р.

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРГО ЦЕНТР" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання охоронних послуг №27/5/14 від 01.06.2014р. у сумі 94314,45грн. з яких 85636,80грн. основного боргу, 4691,29грн. пені, 569,46грн. 3% річних та індекс інфляції 3416,57грн..

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2014р. строк розгляду справи продовжено відповідно до ст. 69 ГПК України.

02.12.2014р. відповідач надав до суду відзив на позов відповідно якого просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

12.12.14р. позивач звернувся до господарського суду із заявою про зменшення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача 94314,12грн. з яких 85636,80грн. основного боргу, 4691,29грн. пені, 569,46грн. 3% річних та індекс інфляції 3416,57грн.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, але 22.12.2014р. надав суду клопотання про розгляд без участі представника та по наявним в матеріалах справи доказах.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача встановлено наступне:

01 червня 2014 року між ТОВ «АРГО ЦЕНТР» (надалі - Позивач, Охорона) та Публічним акціонерним товариством «Чорноморгідрозалізобетон» (надалі - Відповідач, Замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг силами ТОВ «АРГО ЦЕНТР» № 27/5/14 (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Замовник передає, а Охорона приймає під охорону та надає послуги з охорони об"єкта та/або його відокремлені приміщення (будівлі), зазначені у дислокації (додаток 1 до договору).

Позивач в період з 01.06.2014 р. по 17.07.2014 р. надав Відповідачеві послуги з охорони. Надані послуги були прийняті Відповідачем, про що свідчать акти виконаних робіт підписані без зауважень зі сторони Відповідача: від 30.06.2014 на суму 54 987,84 грн. та від 17.07.2014 на суму 30 648,96 грн.

Згідно п.2.1. Договору ціна (вартість наданих послуг за цим договором визначається охороню та погоджується сторонами шляхом підписання додатку №2 (розрахунок вартості) який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.2.3. Договору оплата Відповідачем послуг «Охорони» здійснюється щомісячно до 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем в якому були надані послуги.

Відповідач за надані йому послуги оплату не здійснив. В звязку з чим, Відповідач порушив свої грошові зобов'язання відповідно до умов Договору.

Отже, заборгованості відповідача за надані послуги становить 85 636,80 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості з послуг, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 94314,12грн. з яких 85636,80грн. основного боргу, 4691,29грн. пені, 569,46грн. 3% річних та індекс інфляції 3416,57грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певнихумовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем відповідачу послуг, існування заборгованості по оплаті за послуги, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості послуг в сумі 85636,90грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми.

Оскільки Відповідачем не належним чином виконані умови Договору щодо оплати послуг, тому він зобов'язаний сплатити на користь Позивача три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 569,46 грн. та індекс інфляції в сумі 3416,57грн.

Отже, згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 569,46грн. та індекс інфляції в сумі 3416,57грн. які підлягають стягненню.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 8.1. Договору у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи вищевикладене, суд перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені за прострочку виконання зобов'язання у розмірі 4691,29 грн. вважає його обґрунтованим та таким що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО ЦЕНТР" до публічного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН" підлягають задоволенню повністю в сумі 85636,80грн. основного боргу, 4691,29грн. пені, 569,46грн. 3% річних та індекс інфляції 3416,57грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1886,28грн..

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ЧОРНОМОРГІДРОЗАЛІЗОБЕТОН" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 8-б, код ЄДРПОУ 00470059) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРГО ЦЕНТР" (65009, м. Одеса, вул. Посмітного, 1; код ЄДРПОУ 38786600) 85636,80грн. основного боргу, 4691,29грн. пені, 569,46грн. 3% річних, індекс інфляції 3416,57грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1886,28грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 25 грудня 2014 р.

Суддя С.В. Літвінов