Постанова

від 17.12.2014 по справі 813/5768/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року Справа № 813/5768/14

12 год. 47 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2

Зал судових засідань № 7

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп'як О.О.

при секретарі судового засідання Дорош Х.Р.

за участю представників сторін:

від позивача - Оксентюк Б.В.

від відповідача - Каранець Р.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ «Енергорембізнес» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0003172201/10980 від 17.07.2014 року, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергорембізнес» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0003172201/10980 від 17.07.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські операції позивача з ТзОВ «Мета - Днепр» та ТзОВ «Семикс» підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, та які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Вказують на те, що в акті перевірки не вказано жодних належним і законним способом встановлених обставин, які б спростовували реальність цих господарських операцій і факт їх здійснення. ТзОВ «Мета - Днепр» та ТзОВ «Семикс» на момент здійснення фінансово - господарських операцій по продажу товарів, виконанню робіт та послуг були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, а відтак мали право виписувати податкові накладні, оскільки відсутні будь - які судові рішення про скасування установчих документів чи свідоцтв платників ПДВ даних суб'єктів господарської діяльності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові просять позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у запереченні на адміністративний позов та обґрунтовується, тим що відсутність факту транспортування продукції є свідченням відсутності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Семикс». Крім того вказують, що акти виконаних робіт підписані між ТзОВ «Енергорембізнес» та ТзОВ «Мета - Днепр» заповнені з порушенням, а саме не вказано договору згідно якого проведено роботи, не зазначається субпідрядні організації, які залучаються до виконання робіт. Зазначають, що позивачем не представлено підтверджуючих первинних документів по подальшій реалізації товарів/ послуг та фактів проведених розрахунків.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав наведених запереченнях на адміністративний позов, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши заперечення відповідача на позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач) проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Енергорембізнес» (код за ЄДРПОУ - 38243086) з питань господарських відносин з ТОВ «Мета - Днепр» (ЄДРПОУ 38586633) за січень 2014 року, ТОВ «Семікс» (ЄДРПОУ 38348306) за січень 2014 року та їх подальший вплив на правильність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат за відповідний період, за наслідками перевірки складено акт № 297/245/13-07-22-01-10/38243086 від 03.07.2014 року (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ «Мета - Днепр» та ТОВ «Семікс» за січень 2014 року в сумі 62 594, 96 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 17.07.2014 року № 0003172201/10980, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 78243, 70 грн., з них основний платіж - 62 594, 96 грн., та штрафна санкція - 15 648, 74 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПУ України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Як це передбачено п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

В ході проведення перевірки відповідачем використано акт перевірки №465/04-62-22-3/38530549 від 31.03.2014р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Мета-Днепр» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення і обліку за січень 2014 року. На підставі даних обставин податковий орган прийшов до переконання, що господарська операція позивача та ТОВ «Мета-Днепр» фактично не відбулась.

На підтвердження господарських відносин з ТОВ «Мета-Днепр» позивач надав суду договір № 01/08/13-02 від 01.08.2013 р. , предметом якого є поставка проектних, електромонтажних, пусконалагоджуваних робіт по електропостачанню об'єктів згідно замовлень замовника, акти - приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (КБ -2в), податкові накладні, ліцензію видану 30.04.2013 р. ТзОВ «Мета-Днепр» на здійснення господарської діяльності, пов»язаної із створенням об»єктів архітектури, строк дії якої по 26.14.2016 р., платіжні доручення.

Оцінюючи даний акт як доказ у справі, суд не може взяти його до уваги, як той документ, що не підтверджує реальності господарських операцій, оскільки в ньому зазначено про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Мета-Днепр» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року.

На підтвердження господарських відносин з ТОВ ««Семікс»» позивач надав суду договір № 01/08/13-04 від 01.08.2013 року, видаткову накладну № РН- 540 від 02.01.2014 року, податкову накладну від 02.01.2014 року № 540, видаткову накладну № РН- 1018 від 03.01.2014 року, податкову накладну №1018 від 03.01.2014 року.

При цьому, контролюючий орган вважає, що дана господарська операція не носила реального характеру, оскільки ТзОВ «Семикс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зазначені обставини, підтверджуються актом ДПІ у Печерському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві за №1012/26-55-22-07/38348306 від 03.04.2014 року.

Оцінюючи даний акт як доказ у справі, суд не може взяти його до уваги, як той документ, що не підтверджує реальності господарських операцій, оскільки в ньому зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки та проведено аналіз господарської діяльності ТзОВ «Семикс» та його контрагентів.

Крім того, позивачем до матеріалів справи було долучено, договори перевезення вантажів № 12844 від 17.07.2013 року, договір про надання транспортно - експедиторських послуг від 30.01.2013 року, виписки з особового рахунку.

Представлені представником позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду неможливості здійснення ТзОВ "Енергорембізнес" господарських операцій з ТзОВ «Мета - Днепр» та ТзОВ «Семикс». Висновки відповідача про неправомірне формування позивачем податкового кредиту, по суті ґрунтуються лише на результатах проведених перевірок ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та ДПІ у Печерському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві по контрагентах позивача ТОВ «Мета-Днепр» та ТзОВ "Семикс".

Суд зазначає про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доведено фактичного не здійснення згаданої господарської операції.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п. 198.2 ст. 198 ПК України , датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України ).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами наведених господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України , такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 7-14, 71, 86, 94 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.07.2014 року № 0003172201/10980.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Енергорембізнес» (що знаходиться за адресою: 79058 м. Львів, вул. Донецька, 44) 182 грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України:

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений і підписаний 22 грудня 2014 року.

Суддя Карп'як Оксана Орестівна