Ухвала

від 02.06.2015 по справі 813/5768/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 р. Справа № 876/812/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря: Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енергорембізнес» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергорембізнес» (надалі - ТзОВ «Енергорембізнес») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова) про скасування податкового повідомлення - рішення №0003172201/10980 від 17.07.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0003172201/10980 від 17.07.2014 року.

ДПІ у Шевченківському районі м. Львова постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відсутність факту транспортування продукції є свідченням відсутності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Семикс». Крім того вказують, що акти виконаних робіт підписані між ТзОВ «Енергорембізнес» та ТзОВ «Мета - Днепр» заповнені з порушенням, а саме в них не вказано договору згідно якого проведено роботи, не зазначено субпідрядні організації, які залучалися до виконання робіт.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Енергорембізнес» (код за ЄДРПОУ - 38243086) з питань господарських відносин з ТзОВ «Мета - Днепр» (ЄДРПОУ 38586633) за січень 2014 року, ТзОВ «Семікс» (ЄДРПОУ 38348306) за січень 2014 року та їх подальший вплив на правильність формування податкових зобов»язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат за відповідний період, за наслідками перевірки складено акт №297/245/13-07-22-01-10/38243086 від 03.07.2014 року (надалі - акт перевірки).

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення вимог: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України від 02.12.2010 року №2755- VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Мета - Днепр» та ТзОВ «Семікс» за січень 2014 року в сумі 62594, 96 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 17.07.2014 року №0003172201/10980, яким позивачу визначено суму податкового зобов»язання за платежем з податку на додану вартість у сумі 78243,70 грн., з них основний платіж - 62594,96 грн., та штрафна санкція - 15648,74 грн.

Судом також встановлено, що в ході проведення перевірки відповідачем використано акт перевірки №465/04-62-22-3/38530549 від 31.03.2014 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Мета-Днепр» щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення і обліку за січень 2014 року. На підставі даних обставин податковий орган прийшов до переконання, що господарська операція позивача та ТзОВ «Мета-Днепр» фактично не відбулась.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Мета-Днепр» позивач надав суду договір №01/08/13-02 від 01.08.2013 року, предметом якого є поставка проектних, електромонтажних, пусконалагоджуваних робіт по електропостачанню об»єктів згідно замовлень замовника, акти - приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 року (КБ-2в), податкові накладні, ліцензію видану 30.04.2013 року ТзОВ «Мета-Днепр» на здійснення господарської діяльності, пов»язаної із створенням об»єктів архітектури, строк дії якої по 26.14.2016 року, платіжні доручення.

Крім цього, в ході проведення перевірки відповідачем використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві за №1012/26-55-22-07/38348306 від 03.04.2014 року. На підставі даного акту контролюючий орган прийшов до висновку про те, що господарська операція між позивачем та ТзОВ «Семикс» не носила реального характеру, оскільки ТзОВ «Семикс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов»язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Семікс» позивач надав суду договір №01/08/13-04 від 01.08.2013 року, видаткову накладну №РН- 540 від 02.01.2014 року, податкову накладну від 02.01.2014 року №540, видаткову накладну №РН- 1018 від 03.01.2014 року, податкову накладну №1018 від 03.01.2014 року.

Також позивачем до матеріалів справи було долучено договори перевезення вантажів №12844 від 17.07.2013 року, договір про надання транспортно - експедиторських послуг від 30.01.2013 року, виписки з особового рахунку.

Задовольняючи позовні вимоги ТзОВ «Енергорембізнес», суд першої інстанції прийшов до висновку про помилковість висновків податкового органу щодо збільшення позивачу податкового зобов»язання з податку на додану вартість на суму 78243,70 грн., з них основний платіж - 62594,96 грн., та штрафна санкція - 15648,74 грн. по взаєморозрахунках та господарських операціях з ТзОВ «Мета - Днепр» та ТзОВ «Семікс».

З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв»язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов»язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм видно, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Мета - Днепр» та ТзОВ «Семікс» було представлено договір, податкові накладні, ліцензію, видаткові накладні, договори перевезення вантажів, договір про надання транспортно - експедиторських послуг, виписки з особового рахунку, акти приймання виконаних будівельних робіт.

Стосовно посилань апелянта на те, що відсутність факту транспортування продукції є свідченням відсутності господарської операції між позивачем та ТзОВ «Семикс», колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність в матеріалах даної адміністративної справи товарно-транспортних накладних, дорожніх листів, довіреностей та іншої документації, що підтверджує транспортування та зберігання товару не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки відсутність зазначених документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.,п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 зазначених Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов»язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що подані позивачем докази, копії яких знаходяться в матеріалах справи, повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Мета - Днепр» та ТзОВ «Семікс», тому висновки податкового органу про заниження податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Мета - Днепр» та ТзОВ «Семікс» за січень 2014 року в сумі 62594, 96 грн. є помилковими.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова №0003172201/10980 від 17.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 78243,70 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підставою для її задоволення бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2014 року у справі №813/5768/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03.06.2015 року.