cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 910/23754/14 16.12.14 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до 1) дочірнього підприємства "Техенерго"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів"
про стягнення 2 470 166,15 євро та 369 303 293,27 грн.
Представники сторін:
від позивача: Бабій О.В. - представник за довіреністю № 010-01/2343 від 01.04.2014 року;
Будниченко О.В. - представник за довіреністю № 010-01/2345 від 11.04.2014 року;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Коваленко Г.М. - представник за довіреністю № б/н від 10.112014 року.
ВСТАНОВИВ:
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до дочірнього підприємства "Техенерго", товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" про стягнення 2 470 166,15 євро та 369 303 293,27 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.01.2009 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" укладено генеральну кредитну угоду №151409N1.
В рамках генеральної кредитної угоди між сторонами укладено кредитні договори, а саме: №151407К15 від 14.03.2007 року зі змінами та доповненнями, №151408К11 від 18.08.2008 року зі змінами та доповненнями, №151409К1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за генеральною угодою та усіма кредитними договорами (включаючи вищевказані кредитні договори), які укладені та будуть укладені, між позивачем, дочірнім підприємством «Техенерго» та товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" укладено договір поруки №151410РЗ від 16.02.2010 зі змінами та доповненнями.
В порушення умов договорів та норм чинного законодавства, відповідач 2 не виконує свої зобов'язання по договорам, у зв'язку з чим позивач звернувся в суд та просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 2 470 166,15 євро та 369 303 293,27 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.10.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.11.2014 року.
12.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 2 подав відзив на позовну заяву та клопотання про розстрочку виконання рішення в якому просив в порядку ч.6 статті 83 ГПК України розстрочити виконання рішення суду наступним шляхом з лютого 2016 року по 2024 рік включно, щомісячно в рівних частинах.
В судове засідання 17.11.2014 року представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали суду від 31.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30815550.
Представник відповідача 2 подав клопотання про уточнення заяви про розстрочку виконання рішення, в якому просив розстрочити виконання рішення наступним шляхом: з моменту набрання рішення чинності по лютий 2016 року, відповідач сплачує на користь позивача щомісяця по 10 000,00 грн., з лютого 2016 року по 2024 рік включно, залишок суми відповідач сплачує на користь позивача щомісячно, в рівних частинах.
Представники позивача виконали вимоги ухвали суду від 31.10.2014 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.11.2014 року розгляд справи відкладено на 02.12.2014 року.
27.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 2 подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2014 року.
27.11.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що неплатоспроможність відповідача 2 виникла у зв'язку з аварією на виробництві, у зв'язку з чим у товариства відсутні оборотні кошти. Підтримує доводи відповідача 2 та клопотання про розстрочення виконання зобов'язань за генеральною кредитною угодою та просить його задовольнити.
В судове засідання 02.12.2014 року представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали суду від 31.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30817510.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.12.2014 року розгляд справи відкладено на 16.12.2014 року.
16.12.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заперечення на відзив.
В судове засідання 16.12.2014 року представник відповідача 1 не з'явився, вимоги ухвали суду від 31.10.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.
Представник відповідача 2 підтримав подане клопотання про розстрочку виконання рішення та клопотання про зменшення розміру пені.
Представники позивача заперечували проти цих клопотань.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача 2 визнав позовні вимоги та просив зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з розстрочкою виконання рішення.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
26.01.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду №151409N1, яка регулює загальні засади співпраці між банком та позичальником щодо фінансування довгострокової програми по розвитку діяльності позичальника, яка містить усі напрямки діяльності підприємства позичальника, зазначені у бізнес-плані позичальника.
Відповідно до п.1.2 генеральної кредитної угоди, метою цієї генеральної угоди є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.
В статті 2 генеральної кредитної угоди наявні такі визначення:
- генеральна угода означає генеральну угоду, включаючи будь-які додатки до неї, графіки списки або інші доповнення до неї, які є невід'ємною частиною цієї генеральної угоди;
- кредитний договір означає будь-який договір, угоду, правочин, що передбачає здійснення кредитних операцій та який укладається сторонами в рамках цієї генеральної угоди і є її додатком.
В подальшому між сторонами висились зміни до генеральної кредитної угоди на підставі додаткових угод.
Згідно з п.4.3 генеральної кредитної угоди (в редакції додаткової угоди №3 від 30.11.2009р.) строк користування кредитом за цією генеральною угодою встановлюється до 26 січня 2016 року.
Відповідно до п.4.5.1 генеральної кредитної угоди (в редакції додаткової угоди №5 від 28.07.2010р.) загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою: загальний розмірі заборгованості позичальника за кредитом за цієї генеральною угодою не може перевищувати: 264 292 449,79 грн. та 6 567 932,00 євро.
Сторони домовилися, що загальний ліміт заборгованості за генеральною угодою поширюється на кредитні договори, укладені до моменту набуття чинності генеральною угодою, та є такими, що діятимуть у рамках генеральної угоди і є відповідними додатками до генеральної угоди згідно з додатком №1 до генеральної угоди, а також всі кредитні договори, які будуть укладені в рамках генеральної угоди протягом її дії.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В рамках генеральної угоди, зокрема, діють і є додатками до неї, укладені між банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" кредитні договори, а саме: №151407К15 від 14.03.2007 року зі змінами та доповненнями, №151408К11 від 18.08.2008 року зі змінами та доповненнями, №151409К1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями.
Так, 14.03.2007 року між позивачем та відповідачем 2 укладено кредитний договір № 151407К15, відповідно до умов якого банк відкриває позичальникові не відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.
В подальшому між сторонами додатковими угодами вносилися зміни до кредитного договору.
Відповідно до п.3.2.1 кредитного договору № 151407К15 від 14.03.2007 року (в редакції додаткової угоди №151407К15-35 від 23.03.2010 року) ліміт кредитної лінії за цим договором становить:
а) 7 567 932,00 євро - невідновлювальна кредитна лінія за рахунок ресурсів Інобанку;
б) 170 398 153,30 грн. - невідновлювальна кредитна лінія за рахунок власних ресурсів банку.
Згідно з п.3.2.2 кредитного договору № 151407К15 від 14.03.2007 року (в редакціях додаткових угод №151407К15-66 від 30.08.2013 року (додаток №2 до додаткової угоди) та №151407К15-67 від 29.11.2013 року кінцевий термін погашення кредиту: а) для частини кредиту, що надається позичальнику згідно із підп.. 3.2.1 а) - 15 лютого 2014 року, б) для частини кредиту, що надається позичальнику згідно із підп.. 3.2.1 б) - 30.11.2015 року.
Відповідно до п. 3.5.1 кредитного договору у чинній редакції позичальник зобов'язаний сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року (відповідно до ст. 1 кредитного договору сторони домовилися, що банківський рік становить 360 днів) у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 25 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього договору.
Згідно з п. 3.2.5 кредитного договору у чинній редакції, процентна ставка за кредитом встановлюється таким чином:
а) для частини кредиту у євро, що надається позичальнику згідно з пп. 3.2.1 а) договору - EURIBOR (6m) + 4,0% річних;
б) для частини кредиту у гривні, що надається позичальнику згідно з пп. 3.2.1 б) договору - ставка НБУ + 2,0% річних.
Пунктом 3.2.7 кредитного договору передбачено, що розмір комісії за управління кредитом: 4 000,00 євро щомісячно.
Відповідно до п.3.4.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151407К15-61 від 26.11.2012 року), позичальник зобов'язаний погасити повністю кредит у валюті кредиту відповідно до заборгованості на рахунок, вказаний у п.3.8 цього договору в строк, зазначений у п.а.3.2.2 цього договору, здійснюючи чергові платежі з погашенням згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.
Позичальник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором (п. 5.1.1 кредитного договору).
Відповідно до п.6.2 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151407К15-61 від 26.11.2012 року), якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк письмово повідомляє позичальника (в порядку, зазначеному в п. 8.4 договору), що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 року станом на 15.10.2014 року в нього виникла заборгованість: за кредитом в розмірі 2 226 145,42 євро та 179 398 153,30 грн., зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 197 044,54 євро та 42 020 924,64 грн., зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 2 273 395,31 грн.
Також, 18.06.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (позичальник) укладено кредитний договір №151408К11, відповідно до умов якого банк відкриває позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.
В подальшому між сторонами додатковими угодами вносилися зміни до кредитного договору.
Відповідно до п.3.2.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151408К11-34 від 28.07.2010 року) ліміт кредитної лінії за цим договором становить 73 894 296,49 грн.
Згідно з п.3.2.2 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151408К11-14 від 30.11.2009 року) кінцевий термін погашення кредиту 31 грудня 2015 року.
Відповідно до п. 3.5.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151408К11-60 від 30.08.2013 року) позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року (відповідно до ст. 1 кредитного договору сторони домовилися, що банківський рік становить 360 днів) у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 25 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього договору.
Згідно з п. 3.2.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151408К11-34 від 28.07.2010 року) процентна ставка за кредитом встановлюється на рівні ставка НБУ + 2,0% річних.
Пунктом 3.2.6 кредитного договору передбачено, що розмір комісії за управління кредитом: 0,009% від ліміту кредитної лінії із сплатою щомісячно.
Відповідно до п.3.4.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити повністю кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього договору в строк, зазначений у п.3.2 цього договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.
Позичальник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором (п. 5.1.1 кредитного договору).
Відповідно до п.6.2 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151408К11-55 від 26.11.2012 року), якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк письмово повідомляє позичальника (в порядку, зазначеному в п. 8.4 договору), що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 року станом на 15.10.2014 року в нього виникла заборгованість: за кредитом в розмірі 73 819 000,00 грн., зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 18 233 110,29 грн., зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 1 453 882,18 грн.
26.01.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (позичальник) укладено кредитний договір №151409К1, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісій та інші платежі встановлені цим договором.
В подальшому між сторонами додатковими угодами вносилися зміни до кредитного договору.
Відповідно до п.3.2.1 кредитного договору ліміт кредитної лінії: 20 000 000,00 грн.
Згідно з п.3.2.2 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151409К1-15 від 26.02.2010 року) кінцевий термін погашення кредиту 30 листопада 2015 року.
Відповідно до п. 3.5.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151409К1-43 від 30.08.2013 року) позичальник сплачує банкові проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 цього договору, у валюті кредиту. Такі проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця, в останній банківський день місяця, на суму фактичної заборгованості за кредитом із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів за користування кредитом на основі банківського року (відповідно до ст. 1 кредитного договору сторони домовилися, що банківський рік становить 360 днів) у валюті кредиту і підлягають сплаті з 1 по 25 число кожного місяця на рахунок, зазначений у п. 3.8 цього договору.
Згідно з п. 3.2.5 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151409К1-15 від 26.02.2010 року) проценти за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 22,0% річних.
Починаючи з 05.02.2010 процентна ставка за кредитом встановлюється на рівні ставка НБУ + 2,0% річних.
Пунктом 3.2.6 кредитного договору встановлено обов'язок позичальника щомісяця сплачувати на користь банку комісію за управління кредитом у розмірі 0,03 % від ліміту кредитної лінії, дана комісія розраховується пропорційно кількості днів дії ліміту кредитної лінії відповідному періоді, а її розмірі змінюється в залежності від виконання позичальником умов кредитного договору, як зазначено у п.4.1.1.
Відповідно до п.3.4.1 кредитного договору, позичальник зобов'язаний погасити повністю кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п.3.8 цього договору в строк, зазначений у п.3.2 цього договору, згідно з графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника.
Позичальник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі погашати банкові заборгованість за кредитом, сплачувати проценти за користування кредитами та інші платежі за цим договором (п. 6.1.1 кредитного договору).
Відповідно до п.6.2 кредитного договору (в редакції додаткової угоди №151409К1-38 від 26.11.2012 року), якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк письмово повідомляє позичальника (в порядку, зазначеному в п. 8.4 договору), що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, комісії а також інші платежі, нараховані згідно з цим договором, підлягають достроковому поверненню.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року станом на 15.10.2014 року в нього виникла заборгованість: за кредитом в розмірі 20 000 000,00 грн., зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 4 911 930,54 грн., зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 445 800,00 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з ч.2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитними договорами, зокрема, щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій за управління кредитом, 16.09.2014 банк надіслав на адресу позичальника вимогу про погашення заборгованості у повному обсязі №195-04/6017, в якій вимагав протягом 10 календарних днів з дати отримання цієї вимоги погасити заборгованість за кредитними договорами.
Дана вимога отримана відповідачем 2 - 20.09.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №03150 40772651.
Враховуючи вищезазначене, станом на 15.10.2014 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 року за кредитом в розмірі 2 226 145,42 євро та 179 398 153,30 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 197 044,54 євро та 42 020 924,64 грн., заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 2 273 395,31 грн., за кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 року заборгованості за кредитом в розмірі 73 819 000,00 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 18 233 110,29 грн., заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 1 453 882,18 грн. та за кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року заборгованості за кредитом в розмірі 20 000 000,00 грн., заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 4 911 930,54 грн., заборгованості зі сплати комісії за управління кредитом в розмірі 445 800,00 грн. , позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та визнано відповідачем 2.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу за кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 року: три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 44 095,98 євро та 786 657,06 грн., три проценти річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 641 095,16 грн., три проценти річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 17 696,57 грн. та втрати від інфляції в розмірі 9 255 819,02 грн.; за кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 року: три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 648 504,23 грн., три проценти річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 278 306,82 грн., три проценти річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 11 498,00 грн. та втрати від інфляції в розмірі 6 400 698,25 грн.; за кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року: три проценти річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 23 013,70 грн., три проценти річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 69 603,24 грн., три проценти річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 3 293,61 грн. та втрати від інфляції в розмірі 559 866,06 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з п.4.1 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 за кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 року: трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 44 095,98 євро та 786 657,06 грн., трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 641 095,16 грн., трьох процентів річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 17 696,57 грн. та втрат від інфляції в розмірі 9 255 819,02 грн.; за кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 року: трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 648 504,23 грн., трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 278 306,82 грн., трьох процентів річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 11 498,00 грн. та втрат від інфляції в розмірі 6 400 698,25 грн.; за кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року: трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту в розмірі 23 013,70 грн., трьох процентів річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 69 603,24 грн., трьох процентів річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитом в розмірі 3 293,61 грн. та втрат від інфляції в розмірі 559 866,06 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитними договорами позивачем нараховано відповідачу 2 пеню: по кредитному договору № 151407К15 від 14.03.2007 року в розмір 11 427 226,80 грн., по кредитному договору № 151408К11 від 18.06.2008 року в розмірі 5 034 780,37 грн., по кредитному договору № 151409К1 від 26.01.2009 року в розмірі 589 038,12 грн., а всього 17 051 045,29 грн.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.2 кредитних договорів, у разі невиконання зобов'язань згідно з пп.3.4.1, 3.5.1, 4.1, 7.4 цього договору позичальник сплачує банку пеню. Пеня розраховується на суми прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2.10 (пп.3.2.8) цього договору і підлягає сплаті у гривні по курсу Національного банку України на дату сплати.
У відзиві на позовну заяву та судовому засіданні відповідач 2 просив зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 834 661,96 грн. в порядку п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України. В обґрунтування заяви зазначив, що порушення ним взятих на себе зобов'язань було спричинено не з його вини, а внаслідок пожежі, що сталася 08.08.2013 року, причиною якої стався витік скломаси з протоки печі в цеху №1 у зв'язку з чим, як виробник порожнистого скла, відповідач втратив виробничі потужності, що забезпечували погашення заборгованості за рахунок збуту виробленої продукції.
Відповідно до п. 3 ч.1 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь в зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що дане клопотання відповідача 2 щодо зменшення пені нарахованої позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а тому, з урахуванням принципів розумності, справедливості, суд приходить до висновку про зменшення розміру штрафних санкцій нарахованих позивачем, а саме підлягає стягненню пеня в розмірі 834 661,96 грн.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
В забезпечення виконання за генеральною угодою №151409N1 від 26.01.2009 року між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (позичальник) та дочірнім підприємством "Техенерго" (поручитель) укладено договір поруки №151410Р3 від 16.02.2010 року.
Відповідно до ч.1 статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до договору поруки в редакції додаткової угоди №151410Р3-1 від 27.08.2010 року, кредитна угода - генеральна угода №151409N1 від 26.01.2009 року з усіма змінами та доповненнями/додатками, які укладені та будуть укладені, укладена між кредитором та позичальником, відповідно до якої кредитор, при виконанні позичальником певних її умов встановлює загальний розмір заборгованості позичальника, який не може перевищувати 264 292 449,79 грн. та 7 567 932,00 євро, строком користування до 26.01.2016, з нарахуванням процентів, комісій та інших платежів у відповідності до умов кредитної угоди.
Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання.
Згідно з п.4.4.2 договору поруки, поручитель зобов'язаний нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником основного зобов'язання.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитними договорами, зокрема, щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісій за управління кредитом, 16.09.2014 банк надіслав на адресу дочірнього підприємства «Техенерго» вимогу про погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" перед публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" у повному обсязі №195-04/6018, в якій вимагав протягом 20 днів з моменту отримання цієї вимоги погасити заборгованість за кредитними договорами.
Дана вимога отримана відповідачем 1 - 18.09.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №03150 40772660.
Відповідно до п.4.1.2 договору поруки, кредитор має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання поручителем та/або позичальником у випадку якщо протягом 20 робочих днів з моменту отримання поручителем письмового повідомлення кредитора про факт невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитною угодою та /або поручителем за цим договором.
Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо солідарного стягнення з дочірнього підприємства «Техенерго» та товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" за кредитними договорами: № 151407К15 від 14.03.2007 року, № 151408К11 від 18.06.2008 року, № 151409К1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями, укладеними в рамках кредитної угоди №151409N1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями підлягають частково задоволенню в розмірі 2 470 166,15 євро та 353 086 909,94 грн.
Представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення по справі наступним шляхом: з моменту набрання рішення чинності по лютий 2016 року, відповідач сплачує на користь позивача щомісяця по 10 000,00 грн., з лютого 2016 року по 2024 рік включно, залишок суми відповідач сплачує на користь позивача щомісячно, в рівних частинах.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. (п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (п. 7.2. вищевказаної постанови).
В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що він має намір та бажання виконати рішення суду в добровільному порядку, але у зв'язку із знищенням виробничих потужностей, внаслідок пожежі, відповідач протягом 2015 року направлятиме кошти на відновлення виробничого цеху №1, щоб за рахунок роботи цеху та виробленої ним продукції погашати зобов'язання за кредитом.
Приймаючи до уваги доводи відповідача, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення наступним шляхом: з моменту набрання рішення чинності по лютий 2016 року, відповідач сплачує на користь позивача щомісяця по 10 000,00 грн., з лютого 2016 року по 2024 рік включно, залишок суми відповідач сплачує на користь позивача щомісячно, в рівних частинах.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів солідарно.
Відповідно до абз.4 п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
На підставі викладеного, керуючись ч. 1ст. 32, ч. 1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ч.1, 6 ст.83, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з дочірнього підприємства «Техенерго» (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 29-А, ідентифікаційний код: 32072610) та товариства з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" (07820, Київська обл., селище міського типу Пісківка, вулиця Жовтнева, будинок 1, ідентифікаційний код: 33894121) на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код: 00032112) заборгованість за кредитним договором № 151407К15 від 14.03.2007 року зі змінами та доповненнями, кредитним договором № 151408К11 від 18.06.2008 року зі змінами та доповненнями, кредитним договором № 151409К1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди №151409N1 від 26.01.2009 року зі змінами та доповненнями в розмірі 2 470 166 (два мільйони чотириста сімдесят тисяч сто шістдесят шість) євро 15 євроцентів, 353 086 909 (триста п'ятдесят три мільйони вісімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 94 коп., а також 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору, розстрочивши виконання рішення та встановивши наступний порядок оплати:
з моменту набрання рішенням чинності по лютий 2016 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" сплачує на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" щомісяця по 10 000,00 грн.,
з лютого 2016 року по 2024 рік включно, залишок суми товариство з обмеженою відповідальністю "Пісківський завод скловиробів" сплачує на користь публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" щомісячно, в рівних частинах.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 25.12.2014 року.
Суддя С.М. Мудрий
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.12.2014 |
Оприлюднено | 26.12.2014 |
Номер документу | 42001905 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні