Рішення

від 22.12.2014 по справі 922/5543/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р.Справа № 922/5543/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Інтелла", м. Харків до ТОВ "Астат Фарм", м. Мерефа про стягнення коштів у розмірі 13 943,92 грн. за участю представників:

позивача - Удовіченка А.Р., директор

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтелла", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм", про стягнення 13 943,92 грн. з яких: 5 617,08 грн. пеня, 7 470,86 грн. інфляційні втрати, 855,98 грн. 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1 827,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки № И - 10 від 01 квітня 2013 року та виконанням рішення господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року у справі № 922/2141/14.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 грудня 2014 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5543/14 та призначено її до розгляду на 22 грудня 2014 року.

18 грудня 2014 року через канцелярію суду від позивача супровідним листом (вх. № 45984 від 18 грудня 2014 року) надійшли: документальне та нормативне обґрунтування позовних вимог, докази невиконання рішення суду у справі № 922/2141/14 (інформація про виконавче провадження); копії Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно позивача та відповідача. Даний пакет документів судом долучено до матеріалів справи.

19 грудня 2014 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 46115 від 19 грудня 2014 року) про перенесення судового засідання на іншу дату, дане клопотання судом долучено до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 22 грудня 2014 року з'явився представник позивача, який заперечував проти задоволення клопотання відповідача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, про час дату та місце розгляду справи повідомлений належним, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 19) та клопотанням відповідача (вх. № 46115 від 19 грудня 2014 року) про перенесення судового засідання.

Суд, розглянувши клопотання відповідача (вх. № 46115 від 19 грудня 2014 року) про перенесення судового засідання, вважає за необхідне відмовити в його задоволенні з огляду на наступне: відповідачем до матеріалів справи (клопотання) не надано жодних доказів (копія наказу про відрядження, квиток, тощо) в обґрунтування вказаного клопотання з визначених в ньому підстав, відповідачем не доведено неможливість забезпечення явки в засідання суду свого представника, більш того, ухвалою про порушення провадження у справі суд попереджав учасників судового процесу про розгляд справи за наявними ній матеріалами у разі нез'явлення в засідання суду/ненадання суду витребуваних ним доказів.

Як роз'яснив Виший господарський суд України господарським судам у своїй Постанові № 18 від 26 грудня 2011 року (пункти 3.1, 3.9.2, 3.9), розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання; розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду (пункт 2 частини другої статті 11110 ГПК).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі № 922/5543/14 свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 22 грудня 2014 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтелла" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм" було укладено договір поставки № И -10.

Відповідно до п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру. ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначається специфікацією, що є додатком № 1 до цього договору, яка підписується сторонами та являється його невід'ємною частиною. У випадку зміни пунктів щодо товару, вказаних в специфікації, сторони узгоджують нову специфікацію, яка підписується сторонами та вступає в дію з моменту її підписання. Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження, передбаченого чинним в Україні законодавством.

Поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця (направленої по факсу чи електронною поштою) протягом 5 календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару. Сторонами досягнуто домовленості здійснювати постачання товару по даному договору безперервно та ритмічно, не менше 2 разів за один календарний місяць, виходячи з потреби покупця в товарі. Якщо протягом календарного місяця буде здійснено одну (або не здійснено жодної поставки товару) і це буде пов'язано з тим, що у покупця не виникатиме потреби в постачанні товару, жодна із сторін не матиме претензії до іншої сторони та не нестиме відповідальності. Сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що постачається, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Поставка партії товару здійснюється силами та за рахунок постачальника на склад покупця, який знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Морозова, буд. 7 (п. п. 2.1, 2.2, 2.3 договору поставки № И - 10 від 01 квітня 2013 року).

Сторони п. 5.1 договору погодили, що оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем по мірі реалізації, один раз в 14 днів після реалізації відповідачем поставленого товару третім особам. Покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації. Перегляд цін на товари, які пропонуються постачальником до поставки за цим договором, здійснюється шляхом узгодження та підписання нової специфікації зі зміненими цінами товару, що постачаються (п. 4.1 договору).

Згідно до п. 7.2 договору, в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області 05 серпня 2014 року по справі № 922/2141/14 було задоволено позовні вимоги позивача в повному обсязі та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм", код ЄДРПОУ 38117651 (юридична адреса: 62472, м. Мерефа, Харківський район, Харківської області, вул. Дніпропетровська, 223, к.8-7, адреса для листування: 61036, м. Харків, вул. Морозова, 7, р/р 26005364277700 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла", код ЄДРПОУ 38493226 (61002, м. Харків, вул. Дарвіна, 6, п/р 26002440213700 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) - 63 312,43 грн. основного боргу, 1 349,82 грн. пені, 2 089,31 грн. збитків від інфляції, 207,66 грн. 3% річних, 1 827,00 грн. судового збору. 31 жовтня 2014 року постановою Харківського апеляційного господарського суду дане рішення суду було залишено без змін.

На виконання вище вказаного рішення господарського суду Харківської області та постанови Харківського апеляційного господарського суду 06 листопада 2014 року було видано наказ на примусове виконання рішення. як вбачається з роздрукованого витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, рішення господарського суду Харківської області від 05 серпня 2014 року по справі № 922/2141/14 не виконано.

На підставі ст. 625 ЦК України та пункту 7.2 договору позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 5 617,08 грн. пені, 7 470,86 грн. інфляційних втрат та 855,98 грн. 3 % річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як свідчать матеріали справи, період нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат за розрахунком визначено не вірно (початок нарахування з 29.05.2014 року, а за рішенням у справі № 922/2141/14 29 травня 2014 р. - останнє число розрахункового періоду за яким задоволені річні та інфляційні); водночас, невірне визначення початку періоду нарахування річних не вплинуло на їх розмір, оскільки сума річних за період з 30 травня по 14 листопада 2014 року у розмірі 855,98 грн. є обґрунтовано, правомірно нарахованою та задовольняється судом. Сума інфляційних за період з 30 травня 2014 року по жовтень 2014 року включно підлягає частковому задоволенні у розмірі 4 877,45 грн., решта інфляційних втрат заявлена позивачем безпідставно, оскільки до суми інфляційних втрат позивачем помилково включено суму у розмірі 2 405,87 грн. за травень 2014 року та допущено загальну арифметичну помилку, що призвело до невірного визначення розміру інфляційних.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 617,08 грн. за період з 29 травня 2014 року по 19 жовтня 2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені норми закону, беручи до уваги прострочення виконання відповідачем основного зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 5 571,50 грн. за період з 30 травня 2014 року по 16 жовтня 2014 року.

Суд зазначає, що право нарахування пені виникає у кредитора з наступного дня після спливу кінцевого терміну виконання зобов'язань і з врахуванням приписів ст. 232 ГК України припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Умовами договору поставки № И -10 від 01 квітня 2014 року не передбачено можливість нарахування пені понад строк, встановлений ст. 232 ГК України, а відтак пеня відповідно до вимог чинного законодавства, має нараховуватися за кожний місяць окремо - з наступного дня після спливу строку на оплату по кінцеву дата нарахування пені відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем здійснювалось нарахування пені з порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки таку нараховано з перевищенням періоду встановленого чинним законодавством України (початок виникнення у відповідача прострочення - 17.04.2014 року, рішенням суду у справі № 922/2141/14 пеню присуджено до стягнення за період з 17.04.2014 р. по 29.05.2014 р. і, відповідно кінцева дата періоду нарахування пені, - 16 жовтня 2014 року), отже позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 571,50 грн. (за період з 30 травня 2014 року по 16 жовтня 2014 рок включно). В решті позовних вимог пені у розмірі 45,58 грн. суд відмовляє позивачу у задоволені з огляду на викладені вище обставини.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 481,23 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546-551, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 32-34, 35, 36, 43, 44, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астат Фарм", 62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дніпропетровська, будинок 223, к. 8-7 (в тому числі з р/р 26005364277700 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, код ЄДРПОУ 38117651) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтелла", 61002, місто Харків, вулиця Дарвіна, будинок 6 (п/р 26002440213700 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 38493226) 5 571,50 грн. пені за період з 30 травня 2014 р. по 16 жовтня 2014 р. включно, 4 877,45 грн. інфляційних втрат за період з 30 травня 2014 р. по 31 жовтеня 2014 р. включно, 855,98 грн. 3% річних за період з 30 травня 2014 р. по 14 листопада 2014 р. включно та 1 481,23 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 25.12.2014 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/ 5543/14