Постанова

від 19.12.2014 по справі 803/2562/14

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2014 року Справа № 803/2562/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача Мартинюк О. І.,

представника Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Петрунів Т. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фірми «Тартак» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Фірма «Тартак» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тартак») звернулася з позовом до Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанови від 17.11.2014 року про арешт коштів боржника та постанови від 17.11.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору, стягнення коштів.

19.12.2014 року представник позивача подала заяву про зменшення позовних вимог та просила скасувати постанову від 17.11.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору та стягнути кошти в сумі 806,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем оскаржувана постанова прийнята безпідставно та з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем не було повідомлено позивача про відкриття виконавчого провадження, в результаті чого товариство було позбавлене права добровільно виконати рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила задовольнити їх у повному обсязі.

У письмових запереченнях представник Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області заявлених вимог не визнала, посилаючись на те, що оскаржувані постанови прийняті відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

18.12.2014 року представник Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

У письмових запереченнях Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що позивач не надав жодних доказів, які б підтвердили факт перерахування до державного бюджету України стягнутого виконавчого збору, відтак, відсутні підстави для стягнення зазначених коштів з Державного бюджету України.

У судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнала з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року стягнуто з фірми «Тартак» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 8060,75 грн.

На виконання постанови Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 року видано виконавчий лист від 22.10.2014 року № 843/2014.

07.11.2014 року на підставі виконавчого листа від 22.10.2014 року державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Іщенко Г. С. винесено постанову ВП № 45369676 про відкриття виконавчого провадження та встановлено термін добровільного виконання рішення суду до 14.11.2014 року.

17.11.2014 року державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Іщенко Г. С. винесено постанови ВП № 45369676 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 806,07 грн. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 75,00 грн.

17.11.2014 року державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Іщенко Г. С. винесено постанову ВП № 45369676 про арешт коштів боржника, якою на підставі вимоги накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику у межах суми 8941,82 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV з наступними змінами та доповненнями. Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як встановлено судом постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 45369676 від 07.11.14 року відповідає вимогам статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», тобто прийнята у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2014 року державний виконавець другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Іщенко Г. С. рекомендованим листом направила копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 45369676 від 07.11.2014 року на адресу державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартак», а саме: 43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Відродження, будинок, 26. Однак, 17.11.2014 року конверт повернувся з відміткою поштового відділення зв'язку «за зазначеною адресою відсутній». Таким чином, суд вважає, що державний виконавець другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Іщенко Г. С. виконала обов'язок, встановлений статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження», щодо направлення боржнику постанову про відкриття провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

З наведеного вбачається, що підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання ним рішення у строк, встановлений для добровільного виконання.

Судом встановлено, що державним виконавцем відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» було надано строк для добровільного виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року № 843/2014, а саме до 14.11.2014 року.

У зв'язку з невиконанням боржником у встановлений для добровільного виконання рішення строк державним виконавцем 17.11.2014 року винесена постанова про стягнення виконавчого збору.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, державний виконавець Другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, приймаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Доводи позивача, наведені у позовній заяві, до уваги судом не приймаються, так як спростовані вищенаведеними нормами та обставинами, встановленими при розгляді справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 182,70 грн. (10% від 1827,00 грн.). Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартак», тому з позивача слід стягнути решту суми судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Згідно квитанції від 10.12.2014 року № 0257 при подачі адміністративного позову майнового характеру позивач сплатив 182,70 грн. Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з позивача, становить 1644,30 грн. (1827- 182,70 = 1644,30).

Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з фірми «Тартак» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Відродження, будинок 26, код ЄДРПОУ 21752543) на користь держави судовий збір у сумі 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 24 грудня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий - суддя О. О. Андрусенко