Ухвала

від 08.12.2015 по справі 803/2562/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 р. № 876/211/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участю секретаря судових засідань: Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фірми «Тартак» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом фірми «Тартак» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міськрайонного управління юстиції Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов, стягнення коштів,-

встановив:

10.12.2014 ТОВ «Тартак» звернулося в суд із адміністративним позовом до Другого відділу ДВС Луцького міськрайонного управління юстиції Волинської області, ГУ ДКС України у Волинській області у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило скасувати постанову державного виконавця від 17.11.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору та стягнути кошти в сумі 806,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржена постанова прийнята безпідставно та з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем не було повідомлено позивача про відкриття виконавчого провадження, в результаті чого Товариство було позбавлене можливості добровільно виконати рішення суду.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду 19.12.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною та необґрунтованою, так як прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційні обґрунтування апелянт наводить ті ж, що і у поданому ним адміністративному позові.

Усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча були належним чином про нього повідомлені, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, апеляційний розгляд справи проведено за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив підстави та межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.03.2014 стягнуто з фірми «Тартак» у формі ТОВ на користь УПФ України в місті Луцьку Волинської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у розмірі 8060,75 грн.

На виконання цієї постанови судом видано виконавчий лист від 22.10.2014 № 843/2014, на підставі якого 07.11.2014 державним виконавцем другого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції Волинської області Іщенко Г.С. винесено постанову ВП № 45369676 про відкриття виконавчого провадження та встановлено термін добровільного виконання рішення суду до 14.11.2014.

17.11.2014 державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Іщенко Г.С. винесено постанови ВП № 45369676 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 806,07 грн та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 75,00 грн.

17.11.2014 державним виконавцем другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Іщенко Г.С. винесено постанову ВП № 45369676 про арешт коштів боржника, якою на підставі вимоги накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках та належать боржнику у межах суми 8941,82 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволеним бути не може, оскільки постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, якою було встановлено строк для добровільного виконання рішення суду, надсилалася на адресу боржника зазначену у виконавчому листі, а тому у відповідності до ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», незважаючи на повернення поштового відправлення, така постанова вважається доведеною до відома боржника.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Пунктом 1 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як встановлено судом постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 45369676 від 07.11.2014 відповідає вимогам статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», тобто прийнята у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 5 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно частини 1 статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2014 державний виконавець другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області Іщенко Г.С. рекомендованим листом направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 45369676 від 07.11.2014 на адресу державної реєстрації ТОВ «Тартак», а саме: 43000, Волинська область, місто Луцьк, проспект Відродження, будинок, 26. Однак, 17.11.2014 конверт повернувся з відміткою поштового відділення зв'язку «за зазначеною адресою відсутній». Таким чином, державний виконавець виконав обов'язок, встановлений статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження», щодо направлення боржнику постанови про відкриття провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

З наведеного вбачається, що підставою для стягнення з боржника виконавчого збору є невиконання ним рішення у строк, встановлений для добровільного виконання.

Судом встановлено, що державним виконавцем відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» було надано строк для добровільного виконання виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 № 843/2014, а саме до 14.11.2014.

У зв'язку з невиконанням боржником у встановлений для добровільного виконання рішення строк, державним виконавцем 17.11.2014 винесена постанова про стягнення виконавчого збору.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, державний виконавець, приймаючи постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволені позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу фірми «Тартак» у формі товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2014 року у справі № 806/2562/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 14.12.2015.