Ухвала

від 02.12.2014 по справі 804/16180/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 грудня 2014 рокусправа № 804/16180/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - Кірлаш В.В. дов від 01.12.2014

відповідача: - Рябоконь С.Я. дов від 19.09.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року

у справі № 804/16180/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агромет»

до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромет» звернулось до суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 №0001292202 про збільшення податку на прибуток у загальному розмірі 146 667,25 грн., у тому числі 124555,00 грн. - за основним платежем, 22112,25 грн. - за штрафними (фінансовим) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» правочинів, оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджена належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані висновками акту проведеної позапланової перевірки позивача. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що контрагент позивача - ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» у періоді, який перевірявся, фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, та, можливо, вважати, що договори з назвою страхові фактично не могли бути виконані, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а також те, що перевіркою не встановлено факт отримання послуг ТОВ «Агромет», а документи, виписані ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», є «дефектними», тобто не мають доказової сили.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агромет» з питань достовірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складений акт № 290/22.02/20250746 від 06.11.2013.

Перевіркою встановлено порушення підприємством п.138.2 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся, на загальну суму 124555 грн., у т. ч. по періодах: III квартал 2011 року - 10 621 грн.; IV квартал 2011 року - 25 485 грн.; І квартал 2012 року - 61 720 грн.; II квартал 2012 року - 26729 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на встановлену сумнівність правочинів між ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» та контрагентами, які є нікчемними, оскільки вказана страхова компанія не мала можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних та юридичних осіб - страхувальників.

При цьому відповідачем використані данні акту № 445/2250/30303336 від 19.07.2013 щодо перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», складеного ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (а. с.14-16), і в якому зазначено про укладання ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» договорів страхування, спрямованих на надання податкових вигод третіх осіб з метою штучного формування валових витрат, правочини між ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» та контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків, які обумовлені ними по правочинах, тому такі правочини (договори) є нікчемним згідно ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.228, ЦК України.

На підставі акту перевірки ТОВ «Агромет» від 06.11.2013 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 № 0001292202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств в загальному розмірі 146667,25 грн., з яких 124555 грн. - за основним платежем, 22112,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат товариства витрат з придбання послуг зі страхування фінансових ризиків згідно правочину з контрагентом ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», і про заниження у зв'язку з цим податку на прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що між ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (Страховик) та ТОВ «Агромет» (Страхувальник) укладений Генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків № 1003/15-317 від 03.10.2011, за яким Страхувальник страхував свої фінансові ризики при здійснені господарської діяльності, а саме: по договору № 1334 від 12.03.2010 про надання послуг з обробки поверхневих потоків, укладеного між ТОВ «Агромет» (підрядник) та ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (замовник), предмет договору: замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати в порядку та на умовах даного договору послуги з обробки поверхневих потоків метала та вивантаження заготівок (125 х І25; 150 х 150) в умовах цеху Блюмінг-1, Блюмінг-2, Прокат-3 металургійного виробництва ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Згідно умов цього договору страховик зобов'язаний за обумовлену плату (страховий платіж) при настанні передбаченого в договорі страхового випадку відшкодувати страхувальнику завдані внаслідок цієї події збитки (сплатити страхове відшкодування) в межах обумовленої договором страхової суми.

Додатковими угодами від 01.12.2011 та від 31.03.2012 продовжено строк дії Генерального договору до 31.12.2012 (а. с.50, 51).

На виконання Генерального договору добровільного страхування фінансових ризиків № 1003/15-317 від 03.10.2011 ТОВ «Агромет» складені заяви-підтвердження на добровільне страхування фінансових ризиків, згідно яких ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» виписані акти виконаних робіт № 201 від 31.10.2011 на суму страхового платежу 110806,18 грн., № 204 від 31.10.2011 на суму страхового платежу 118269,40 грн., № 205 від 29.02.2012 на суму страхового платежу 87547,16грн., № 206 від 31.03.2012 на суму страхового платежу 88088,89 грн., № 207 від 30.04.2012 на суму страхового платежу 127280,27 грн. Страхові платежі оплачені відповідними платіжними дорученнями.

Згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У статті 984 ЦК України визначено, що страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом.

Страхувальником може бути фізична або юридична особа.

За приписами статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

Виходячи із змісту вказаних вище документів, якими позивач підтверджує факт здійснення господарських операцій за договором страхування, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції, відповідно, підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Отже доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій за Генеральним договором добровільного страхування фінансових ризиків в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять: суми витрат по взаємовідносинам з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» задекларовані позивачем у податковій звітності з податку на прибуток правомірно.

На момент вчинення правочину контрагент позивача ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством.

Наявні Статут, ліцензії ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» підтверджують право останнього на здійснення різних видів страхування (а. с.55-71).

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Сторонами не заперечується, що періоді, як перевірявся, страхових випадків не виникало, тому ПАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» не виплачувались ТОВ «Агромет» страхові відшкодування, передбаченні умовами Генерального договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що законодавець не ставить можливість формування валових витрат за рахунок здійснених страхових платежів в залежність від настання страхового випадку і виплати в зв'язку з цим страховиком страхового відшкодування.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з добровільного страхування не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій за договором страхування відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаного вище правочину, наявності між позивачем та його контрагентом зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаного вище правочину, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Укладений позивачем договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Посилання відповідача на те, що ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» у періоді, який перевірявся, фактично не мало можливості здійснювати захист майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб-страхувальників, та, можливо, вважати, що договори з назвою страхові фактично не могли бути виконані, тобто оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, а також перевіркою не встановлено факт отримання послуг ТОВ «Агромет», колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу, без надання належних та допустимих доказів порушення позивачем або його контрагентом конкретних норм податкового законодавства.

Також посилаючись на оформлення договорів страхування з порушенням вимог чинного законодавства, податковий орган не наводить жодного належного та допустимого доказу на підтвердження такого висновку.

Отже, належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо посилання відповідача на складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт № 445/2250/30303336 від 19.07.2013 щодо перевірки ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Отже, відповідач, зробивши висновок в акті перевірки від 16.11.2013 про нікчемність правочинів, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивної діяльності контрагента позивача; його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій за договором страхування та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування валових витрат за операціями з вказаним контрагентом.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та законність висновків, викладених в акті перевірки від 16.11.2013 щодо порушення позивачем п.138.2 ст.138 ПК України при взаємовідносинах з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року у справі № 804/16180/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко