Постанова

від 24.12.2014 по справі 917/2032/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. Справа № 917/2032/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Леванда Д.Б. - директор,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №4054П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.10.2014 р. у справі № 917/2032/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКЛ Електро", м. Кременчук, Полтавська обл.,

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська обл.,

про стягнення 87 561,41 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.10.2014 р. (суддя Киричук О.А.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛКЛ Електро" суму основного боргу в розмірі 72500,00грн., 7076,00 грн. - пені, 1024,93 грн. - 3% річних, 6960,51 грн. - інфляційних нарахувань та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач, ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.10.2014р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судове засідання представник відповідача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.12.2014р., яке міститься в матеріалах справи.

Позивач, ТОВ "ЛКЛ Електро", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 28.10.2014р. - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. 19.12.2014р. на адресу суду від позивача надійшов пакет документів, які просить долучити до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛКЛ Електро" та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" було укладено договір поставки товару № 0573-СН, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією - (ями), що є додатками до цього договору (п.1.2 договору).

В специфікації № 1 до договору № 0573-СН від 27.11.2013р. зазначено кількість та асортимент товару, а саме: силовой отсек (переходной силовой шкаф с вакуумным выключателем) БЛ/КРУ2-10/VEP-12-3150А - 1 шт.

Загальна ціна товару за договором становить 145000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 24166,67 грн. (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 6.1, 6.2 договору, розрахунки за товар здійснюються на умовах 50 % попередньої оплати, що складає 72500,00 грн. в тому числі ПДВ, на протязі 10 календарних днів з моменту отримання товару, оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі.

Згідно з п. 2.4 договору, датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника.

Як зазначив позивач, свої зобов'язання за спірним договором виконав в повному обсязі, а саме, після здійснення відповідачем попередньої оплати в розмірі 50 % від суми договору (72500,00 грн.) позивач 21.03.2014 року передав у власність відповідача товар на загальну суму 145000,00 грн., що підтверджується належними видатковою накладною № РН-0000192 від 21.03.2014 р. та довіреністю № 0000000661 від 17.03.2014 р. Також, отримання товару не спростовується і самим відповідачем.

Відповідач, в свою чергу, не здійснив остаточний розрахунок за отриманий товар в розмірі 50 % від суми договору (72500,00 грн.) на протязі 10 календарних днів з моменту отримання товару на склад покупця.

Позивач звертався до відповідача з листами-вимогами з проханням здійснити остаточний розрахунок за договором вих. № 21/14 від 23.08.2014 р. та № 15/09-1 від 15.09.2014 р., які залишені без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 72500,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив терміни сплати за переданий товар та не виконав умови договору належним чином.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на наступне.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Посилання апелянта на те, що під час поставки відповідач хоча і прийняв товар, але достатніх правових підстав для цього не мав, оскільки позивачем не було надано документів підтверджуючих якість товару, є необґрунтованими, оскільки прийняття відповідачем (покупцем) товару по видатковій накладній № РН-0000192 від 21.03.2014 р., яка підписана представниками сторін, та довіреності № 0000000661 від 17.03.2014 р. на представника відповідача, яка засвідчена печаткою, є підтвердженням узгодження конкретної кількості, ціни та асортименту товару. При цьому, ніяких зауважень з боку відповідача щодо якості товару на момент його прийняття матеріали справи не містять, а також, не містять відмови відповідача від прийняття товару.

Крім того, позивач надав до матеріалів справи наступні документи: технічний опис на силовий відсік, паспорт на силовий відсік, сертифікат відповідності UA1.066.0188920-13 та дозвіл на застосування № 459.13.53-51.87.0., які, як зазначив позивач, були надані відповідачу. При цьому, позивач зазначив, що силовий відсік БЛ-КРУ2-10/VEP не занесено до "Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 01.02.2005р. № 28 із змінами та доповненнями, про що свідчить висновок ТОВ "Випробувально-сертифікаційного центру "Південтест" № 076/3471 від 16.12.2014р.

Враховуючи все вищевикладене та те, що доказів сплати за поставлений товар відповідно до умов договору відповідач не надав, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 72500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, крім всього іншого і сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.5 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строку остаточного розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків, відповідачу нарахована пеня за період з 01.04.2014 р. по 19.09.2014 р. на суму 7076,00 грн., 3% річних на суму 1024,93 грн. за період з 01.04.2014 року по 19.09.2014 року та інфляційні на суму 6960,51 грн. за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що надані позивачем розрахунки є правильними, нараховані у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 28.10.2014 р. у справі № 917/2032/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.10.2014 р. у справі № 917/2032/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.12.2014р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.