Постанова

від 23.12.2014 по справі 903/1077/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа № 903/1077/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Василишин А.Р. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Візерунок" на рішення господарського суду Волинської області від 18.11.14 р. у справі № 903/1077/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс", м.Київ

до відповідача Приватного підприємства "Візерунок", м.Луцьк

про стягнення 95 161 грн. 34 коп.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.11.2014 р. у справі №903/1077/14 (суддя Шум М.С.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" до Приватного підприємства "Візерунок" про стягнення 95 161 грн. 34 коп. задоволено повністю.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 18.11.2014 р. у справі №903/1077/14 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 18.11.2014 р. в частині стягнення з Приватного підприємства "Візерунок" 223,31 грн. (3% річних) та прийняти у цій частині нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Приватне підприємство "Візерунок" посилається на ту обставину, що господарський суд Волинської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до помилкового нарахування 3% річних.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Візерунок" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

18.12.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" надіслало на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Приватного підприємства "Візерунок" залишити без задоволення, рішення господарського суду Волинської області від 18.11.2014 р. без змін.

Учасники судового процесу не реалізували надане їм процесуальне право на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, хоча про час та місце його проведення повідомлялися належним чином. Від позивача апеляційному суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. В судове засідання також не з'явився відповідач (скаржник), крім цього, на адресу суду повернувся конверт з ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження від 05.12.14 р., яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в ЄДР ЮО та ФОП - 43025, Волинська обл., м. Луцьк, проспект Волі, буд. 29 з поштовою поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

23.12.2014 р. на електрону адресу Рівненського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" надійшла копія угоди про примирення, яка 17.12.2014 р. укладена між Приватним підприємством "Візерунок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс".

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

За приписами процесуального законодавства мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті.

Як роз'яснено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Мирова угода може бути затверджена господарським судом у процесі виконання судового рішення (ч.4 ст.121 ГПК)

Однак, подана позивачем угода про примирення, укладена сторонами 17.12.2014 р. не може бути прийнята до уваги, оскільки укладена сторонами після прийняття судом першої інстанції рішення у справі та не затверджувалась господарським судом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 99 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справи за правилами розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей апеляційного перегляду, що виключає можливість, зокрема прийняття відмови від позову або затвердження мирової угоди.

З огляду на викладене, колегія суддів не приймає до уваги дану угоду про примирення, оскільки затвердження мирової угоди не відноситься до повноважень апеляційної інстанції.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт Сервіс» (постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Візерунок» (покупець, постачальник) укладений договір поставки №15/12-В.

05.04.2012 року між сторонами підписано протокол розбіжностей, яким узгоджено остаточну редакцію деяких пунктів договору та додаткову угоду №1.

Відтак, відповідно до договору, а також з врахуванням протоколу розбіжностей від 05.04.2012 року та додаткової угоди №1 від 05.04.2012 року сторони погодила умови договору.

Згідно п.1.1. договору постачальник зобов'язується передавати у власність відповідача товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується приймати та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, після підписання представниками сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає чинність.

Перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі чи пошкодження відбувається в момент підписання повноважними представниками сторін накладної, що засвідчує момент передачі товару покупцю. (п.4.7. договору)

Товари вважаються поставленими позивачем та прийняті відповідачем без будь-яких претензій та зауважень, якщо протягом 7 днів з моменту підписання уповноваженими представниками відповідача видаткових чи товарно-транспортних документів не надійшло претензій.(п.4.9. договору)

Відповідно до п.5.1. договору, ціна товару погоджується сторонами та зазначається в накладних на відпуск товару.

У відповідності до п. 6.1. договору оплата за товар здійснюється в міру його реалізації покупцем кінцевим споживачам протягом 30 днів з моменту реалізації товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок постачальника.

Згідно п. 6.1.2. договору загальний термін повного розрахунку за партію поставленого товару не повинен перевищувати 180 днів з дати поставки товару.

Покупець повинен повністю розрахуватись за партію поставки на 181 день. (п.6.1.3 договору).

У відповідності до п. 6.2. договору, оплата за отриманий товар здійснюється відповідачем за умови отримання від позивача належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку видаткової накладної, ТТН, податкової накладної, документа, що підтверджує якість товару (якщо він необхідний для даного товару), а також за умови виконання позивачем вимог п.п. 4.11, 4.12, 4.13 цього договору.

Відповідно до п. 10.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та даного договору.

Даний договорі набирає чинності з 05.04.2012 року і діє до 31.12.2012 року. В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за даним договором. (п. 11.1. договору).

Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору. (п.11.2. договору).

18 січня 2013 року сторони підписали додаткову угоду до договору відповідно до якої узгодили, що оплата за товари торгової марки «JOMA» в колекції весна-літо 2013 року в період з 01.03.2013 року по 31.08.2013 року здійснюватиметься в наступному порядку:

- 10% від вартості поставленої партії товару сплачується не пізніше наступного дня після дня поставки;

- решта суми (90%) від вартості поставленої партії товару сплачується протягом 166 днів з дати поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок позивача, але не менше 15% від залишка вартості поставки щомісяця, до 5 числа наступного місяця, протягом 166 календарних днів з дати поставки.

Всі інші умови договору поставки №15/12-В від 05.04.2012 року в частині, що не суперечить умовам додаткової угоди, залишаються без змін і сторони підтверджують свої зобов'язання по них.

Докази про припинення чи зміну дії договору в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт Сервіс» (позивач) здійснило поставку товару Приватному підприємству "Візерунок" (відповідач) на загальну суму 134 642,12 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Претензій щодо якості товару відповідачем не заявлено, отримання товару, інших необхідних документів відповідачем не оспорюється.

Приватне підприємство «Візерунок» отриманий товар оплатив частково на суму 47 000 грн. 00 коп., що підтверджується долученою до матеріалів справи випискою по рахунку ПАТ «Перший інвестиційний банк». Останній платіж на суму 5 000 грн. 00 коп. здійснений 18.04.2013 року.

Порядок оплати поставленого згідно видаткових накладних №ОС000000092 від 13.04.2012 року, №ОС000000093 від 13.04.2012 року, №ОС000000269 від 22.08.2012 року, №ОС000000271 від 22.08.2012 року, №ОС000000269 від 22.08.2012 року, №ОС000000272 від 22.08.2012 року, №ОС000000277 від 22.08.2012 року, №ОС000000269 від 22.08.2012 року регулюється умовами договору та протоколом розбіжностей відповідно до п. 6.1.3 яких відповідач повинен повністю розрахуватися за партію поставки на 181 день. Оскільки, остання поставка відбулася 22.08.2012 року, то станом на день звернення позивача із заявою до суду строк оплати по поставці товару згідно зазначених накладних настав.

Порядок оплати поставленого згідно видаткових накладних №ОС000000066 від 22.04.2013 року, №ОС000000074 від 23.04.2013 року, №ОС000000070 від 23.04.2013 року, №ОС000000076 від 23.04.2013 року регулюється умовами додаткової угоди до договору від 18.01.2013 року відповідно до якої вся сума вартості поставленого товару сплачується протягом 166 днів з дати поставки товару.

Оскільки, остання поставка відбулася 23.04.2013 року, то станом на день звернення позивача із заявою до суду строк оплати по поставці товару згідно зазначених накладних настав.

Основна заборгованість відповідача за договором поставки №15/12-В від 05.04.2012 року станом на день подачі позову становить 87 642 грн. 12 коп. (134 642 грн. 12 коп. - 47 000 грн. 00 коп.), підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорюється, підставна і підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в силу ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Крім того, відповідна заборгованість підтверджується актами звірки взаємних розрахунків сторін станом на 30.09.2013 року, 30.11.2013 року, 31.12.2013 року, які підписані та скріплені печатками сторін.

Відтак, позивач звернувся до господарського суду Волинської області про стягнути з відповідача - Приватного підприємства «Візерунок» 95 161 грн. 34 коп. боргу згідно договору поставки №15/12-В від 05.04.2012 року з них 87 642 грн. 13 коп. основного боргу, 1 800 грн. 87 коп. 3% річних, 5 718 грн. 35 коп. втрат від інфляції.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Спірні правовідносини випливають з договору постачання товару.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Таким чином, належним виконанням спірного договору від 05.04.2012 року №15/12-В є своєчасна та у повному обсязі оплата відповідачем товару - узгодженої кількості товару за встановленою ціною. Ураховуючи положення ст.ст.527, 610 ЦК України відповідачем зобов'язання належним чином не виконано.

В свою чергу, відповідач за отриманий товар розрахувався частково.

Таким чином, загальна сума заборгованості склала 87 642,12 грн., яка й заявлена позивачем до стягнення при подачі позову до суду.

Оскільки заявлена позивачем сума стягнення, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, вимога про стягнення з відповідача вказаної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Волинської області в даній справі щодо задоволення позову та стягнення заборгованості з відповідача у сумі 87 642,12 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем заявлено до стягнення 1 800, 87 грн. - 3%річних та 5 718,35 грн. - втрат від інфляції.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відтак, колегією суддів встановлено, що нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт Сервіс" 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства, та є арифметично вірними.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача індекс інфляції в сумі 5 718,35 грн.

Судом першої інстанції було правомірно враховано, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Враховуючи вищезазначене, аналізуючи поданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань колегія суддів дійшла висновку про правомірність інфляційних нарахувань в сумі 5 718,35 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Візерунок" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Візерунок" на рішення господарського суду Волинської області від 18.11.14 р. у справі № 903/1077/14 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №903/1077/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.