Ухвала

від 04.12.2014 по справі 826/16746/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2014 року м. Київ К/800/8803/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014

у справі № 826/16746/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рошен-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного

управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рошен-Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Рошен-Трейд» (з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р.по 31.12.12р., за результатами якої складено акт від 23.09.13р. №663/22-03-21/34426909.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, пп 5.2.1 п.5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.7.4.1,7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акту податковий орган прийняв податкове повідомлення - рішення №0002652250 від 14.10.2013р., яким ТОВ «Рошен-Трейд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 483 901грн..

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що між позивачем та фізичними особами- підприємцями укладено договори щодо надання послуг з просування продукції.

Податковий орган вважає, що вищезазначені послуги, які були надані позивачу, не мають відношення до господарської діяльності позивача та в актах виконаних робіт не вказано які саме послуги позивачу надавалися.

Відповідно з пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Виходячи із змісту п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неодмінною характерною рисою господарською діяльністю з метою оподаткування є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у перевіряємому періоді позивач здійснював продаж товарів під ТМ «РОШЕН» та ТМ «МРІЯ».

З метою просування товарів та збільшення попиту покупців позивачем, у перевіряємому періоді з укладалися договори про просування продукції торгової марки «Рошен» та торгової марки «Мрія»

Отже, вказані договори укладені позивачем з метою забезпечення дотримання попиту на продукцію, що поставлялася позивачем у межах здійснення господарської діяльності, а тому такі угоди спрямовані на отримання позивачем доходів від реалізованої продукції.

Таким чином, оскільки витрати позивача на просування продукції пов'язані з господарською діяльністю, то позивач правомірно віднесено ці витрати до складу валових витрат.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із ч. 2 ст. 9 названого Закону, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження господарських операцій щодо просування продукції, позивачем надавались акти виконання робіт, в яких відображено зміст та обсяг господарських операцій, сторони, які брали участь у господарських операціях,. Тобто, акти перевірки відображають суть господарських операцій, які мали місце в межах договорів про надання послуг, у зв'язку з чим ці акти мають ознаки первинних документів, які підтверджують понесені позивачем витрати.

Оскільки, характер витрат на просування продукції свідчить про пов'язаність таких витрат з власною господарською діяльністю позивача, то має місце юридичний факт, з яким пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення у платника податку права на податковий кредит.

Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно визнали відповідність зазначеній нормі права дій позивача щодо формування податкового кредиту по господарським операціям щодо придбавання послуг з просування продукції

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 826/16746/13-а залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.02.2014 у справі № 826/16746/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко