Ухвала

від 15.12.2014 по справі 810/2589/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року м. Київ К/800/6605/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014

у справі № 810/2589/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-аеро-Хелдінг"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 08.02.2013 № 0001772220 та № 0001762220.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ "Інфопрог" за період грудень 2011 року - січень 2012 року, складено акт від 21.01.2013 № 25/22-2/37027321, в якому зафіксовано порушення позивачем: п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у розмірі 274 000,00 грн., та порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 294 549,93 грн.

На підставі акта перевірки, 08.02.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0001772220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 274000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 137000,00 грн.; № 0001762220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 294550,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 107887,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ "Інфопрог" було укладено договір про надання послуг № 010811 від 01.08.2011, згідно якого виконавець - ТОВ "Інфопрог" був зобов'язаний надати замовнику - ТОВ "Транс-Аеро-Хендлінг" послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів.

На підтвердження виконання зазначеного договору, в матеріалах справи наявні копії актів надання послуг, податкових накладних, виписок по рахунку, рахунків на оплату.

Позивачем було включено до складу валових витрат суму податку на прибуток у розмірі 294549,93 грн. за ІІ-ІV квартал 2011 року - І квартал 2012 року та включено до податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року - січень 2012 року суму зобов'язання у розмірі 274000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на момент виписки податкових накладних, контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Інфопрог", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень 08.02.2013 № 0001772220 та № 0001762220.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль