Рішення

від 12.12.2014 по справі 910/22356/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22356/14 12.12.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДУС-СВ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС"

Про стягнення 75 685,49 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

від позивача Іжевський Л.В. - представник (дов. № б/н від 08.10.2014 р.)

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДУС-СВ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" про стягнення заборгованості у розмірі 75 685,49 грн. (66 859, 97 грн. - основний борг, 6 686, 00 грн. - штраф, 1 938, 94 грн. - інфляційні втрати, 200, 58 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за договором поставки № 110/1п від 06.11.2014 р., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 66 859, 97 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 6 686, 00 грн. - штрафу, 1 938, 94 грн. - інфляційних втрат, 200, 58 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.10.2014 р. порушено провадження у справі №910/22356/14, розгляд справи призначено на 17.11.2014 р.

У судове засідання 17.11.2014 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 12.12.2014р., про що виніс відповідну ухвалу від 17.11.2014р.

У судове засідання 12.12.2014 р. представник відповідача повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/22356/14 про порушення провадження у справі від 17.10.2014 р. та від 17.11.2014р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, буд. 101), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 17.10.2014 р., так само, як і ухвала від 17.11.2014р. вручені відповідачу належним чином.

Як вбачається з витягів з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/22356/14 від 17.10.2014р., так як і ухвала суду від 17.11.2014 р. вручені за довіреністю 19.11.2014 та 28.11.2014р., відповідно, об'єктом поштового зв'язку КИЇВ ЛІВОБЕРЕЖНИЙ ПОШТАМТ з індексом 02777 (копії належним чином засвідчених реєстрів відправки поштової кореспонденції та відповідних витягів з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" знаходяться в матеріалах справи).

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 17.11.2014 р., та 12.12.2014 р. до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 12.12.2014 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 12.12.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МОДУС-СВ" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 110/1 п (далі-Договір).

Як встановлено сторонами у п.1.1 Договору постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця за його замовленням металопрокат (Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити оплату його вартості на умовах, викладених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору, асортимент, кількість, ціна, загальна вартість Товару та супутніх послуг (порізка, порубка, розвантаження або доставка) визначається в рахунках-фактурах та накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Згідно п. 2.3. Договору, Товар передається Покупцю на підставі накладної, яка оформлюється згідно замовлення. Замовлення на Товар передається Покупцем та приймається Постачальником через представника Постачальника або по телефону.

У розділі 4 Договору сторонами визначено ціну, суму Договору та порядок проведення розрахунків.

Ціна товару є договірною, встановлюється у національній валюті та остаточно узгоджується та вказується сторонами у накладній на поставку партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни Товару після його поставки Покупцю не допускається (п.4.1.).

Загальна сума Договору складається з суми вартості партій Товарів, визначених у накладних та поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору (п.4.2.).

Покупець здійснює оплату товару, що постачається за цим Договором у національній валюті України на умовах відстрочення платежу не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки (п.4.3.).

Покупець у разі прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті товару, сплачує Постачальнику 24% річних з простроченої суми (п.4.4.).

Згідно п. 7.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його укладання Сторонами та діє до "31" грудня 2014 року в частині поставки Товару Покупцю, а в частині здійснення розрахунків - до моменту повного виконання Покупцем своїх зобов'язань. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії даного Договору будь-яка із Сторін письмово не попередить іншу Сторону про припинення дії даного Договору або між Сторонами не буде укладений новий договір, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями представника позивача, на виконання умов укладеного Договору поставки № 110/1 п від 06.11.2013р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 66859,97 грн.

Факт поставки товару та прийняття його відповідачем підтверджується видатковою накладною №04625 від 20.08.2014р., що підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача (належним чином засвідчена копія даної накладної міститься в матеріалах справи).

Проте, відповідачем не виконано свого обов'язку щодо сплати вартості поставленого Товару, у зв'язку і з чим, станом на дату подання даного позову заборгованість відповідача становить 66859,97 грн.

З огляду на наведене, у поданому до суду позові позивач просив суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 66859,97 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 6686,00 грн. - штрафу, 1938,94 грн. - інфляційних втрат, 200,58 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору поставки № 110/1 п від 06.11.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 66859,97 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 6686,00 грн. суд зазначає наступне.

Як встановлено сторонами у п. 6.1. Договору, в разі прострочення Покупцем оплати Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого Товару.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, зокрема, невиконання у строк обов'язку розрахунку за поставлений позивачем товар.

Враховуючи порушення зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, беручи до уваги положення пункту п. 6.1. договору, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що позивачем допущено арифметичну помилку при розрахунку суми 10% від суми заборгованості - 66859,97 грн.

Здійснивши власний розрахунок суми штрафу суд зазначає, що до стягнення підлягає грошова сума в розмірі 6685,99 грн.

Таким чином, вимоги стосовно стягнення штрафу задовольняються судом частково, а саме, в сумі 6685,99 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 1938,94 грн. - інфляційних втрат та 3% річних в сумі 200,58 грн., суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних відносно основної заборгованості у розмірі 66859,97 грн. складає 200,58 грн., сума збитків від інфляції становить 1938,94 грн. та нараховується за період з 04.09.2014 р. по 08.10.2014 р. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних збитків відповідачем суду не надано.

Розрахунок інфляційних збитків є вірним, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Проте, розрахунок 3% річних здійснений позивачем є не вірним. Здійснивши власний розрахунок суми 3% річних за період з 04.09.2014 р. по 08.10.2014 р. на суму заборгованості 66859,97 грн., суд зазначає, що до стягнення підлягає грошова сума в розмірі 192,34 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в розмірі 1938,94 грн. підлягають задоволенню повністю.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 192,34 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101; ідентифікаційний код 36068718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДУС-СВ (03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 24, ідентифікаційний код 38746814) основний борг у розмірі 66859 (шістдесят шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 97 коп., штраф в розмірі 6685 (шість тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 34 коп., суму збитків від інфляції в розмірі 1938 (одну тисячу дев'ятсот тридцять вісім) грн. 94 коп., та судовий збір у розмірі 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 17.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева