Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/23138/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23138/14 17.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міт Трейд»

до Приватного підприємства «Травал»

про стягнення 18 922,17 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Черноусов О.А., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міт Трейд» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Травал» (далі - відповідач) про стягнення 14 555,52 грн. основного боргу та 4 366,65 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за договором купівлі-продажу № 2009СД від 20.09.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/23138/14, розгляд справи призначено на 19.11.2014 р., зобов'язано сторін надати суду певні документи.

13.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду віл 27.10.2014 р., які залучено до матеріалів справи.

19.11.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано заяву про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзив на позовну заяву, оскільки відповідач дізнався про розгляд справи лише 17.11.2014 р. і в нього було мало часу для підготовки всіх витребуваних ухвалою суду від 27.10.2014 р. документів.

Розглянувши дану заяву, господарський суд відмовив в її задоволенні, так як відповідачу було відомо про звернення позивача з позовом до суду, копію якого з доданими документами було направлено 06.10.2014 р. на адресу ПП «Травал» (докази чого містяться в матеріалах справи) і у відповідача було достатньо часу для зібрання доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 19.11.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 19.11.2014 р. представник відповідача не з'явився. Вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/23138/14 відповідач не виконав.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд оголосив перерву в судовому засіданні 19.11.2014 р. до 17.12.2014 р. о 14:05 год.

17.12.2014 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 910/23138/14 та витребування нових доказів, зокрема банківської виписки по рахунку щодо контрагенту ПП «Травал» та доказів невідповідності в датах. При цьому, відповідач посилався на неможливість надати ним суду такі докази, оскільки на момент розгляду справи в суді головний бухгалтер ПП «Травал», яка здійснювала бухгалтерський облік відповідача, забравши із собою значну кількість бухгалтерських документів вже тривалий час не з'являється на своєму робочому місці, не повертає документів, в тому числі і по взаємовідносинах з позивачем, що унеможливлює здійснення перевірки взаєморозрахунків з позивачем.

Суд відмовив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на наступне.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Суд дослідив матеріали позовної заяви та встановив що невідповідність в датах, на яку посилається відповідач, є технічною опискою позивача, оскільки спірний договір укладено в 2013 р., а факти купівлі-продажу за ним відбулися у 2014 р.

Стосовно посилань на неможливість надати докази відповідачем через ситуацію, яка склалася з головним бухгалтером, то суд зазначає, що хід господарських операцій суб'єкта підприємницької діяльності відображається як в бухгалтерському обліку, так і в податковому. Таким чином, за відсутності бухгалтерських документів, відповідач міг довести факти розрахунків з позивачем за документами податкового обліку, а також самостійно надати банківську виписку з власного рахунку про рух грошових коштів.

Крім того, позивач надав суду на виконання вимог ухвали суду від 27.10.2014 р. копію банківської виписки у підтвердження стану розрахунків між сторонами.

При цьому, з моменту порушення провадження у справі - 27.10.2014 р. до 17.12.2014 р. у відповідача було достатньо часу для збору доказів та надання відзиву на позовну заяву, однак він не скористався своїм правом.

Представник позивача в судовому засіданні 17.12.2014 р. надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У судове засідання 17.12.2014 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду в даній справі не виконав, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міт Трейд» (далі - продавець, позивач) та Приватним підприємством «Травал» (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу № 2009СД від 20.09.2013 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 2.1. Договору сторони обумовили, що поставка товару здійснюється продавцем на умовах DDP за адресою: м. Київ, проспект Гагаріна, 22 (Incoterms-2000), своїми засобами та за свій рахунок.

Відповідно до п. 4.2. Договору покупець зобов'язаний проводити розрахунки з продавцем за кожну отриману партію товару протягом 14-ти календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю.

Ціна Договору складається із сукупності всіх видаткових накладних, які були надані покупцю за весь термін дії даного договору (п. 4.3. Договору).

Пунктом 4.4. Договору визначено, що моментом виконання покупцем своїх зобов'язань по здійсненню розрахунків за поставлений товар є дата надходження відповідної суми на банківський рахунок продавця.

Згідно з п. 4.5. Договору загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яких була здійснена поставка товару покупцеві.

У відповідності до п. 8.1. Договору сторони несуть повну майнову відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або часткового невиконання сторонами зобов'язань за даним договором, відповідно до гл. 51 Цивільного кодексу України та чинного законодавства України. У випадку невиконання зобов'язань за договором понад 30 діб винна сторона сплачує штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувались зобов'язання за Договором, а саме було передано відповідачу товар на загальну суму 32 580,19 грн. за видатковими накладними № 1234 від 04.04.2014 р. на суму 28 036,81 грн. та № 1439 від 16.04.2014 р. на суму 4 543,38 грн. Претензій від відповідача не надходило. Тоді як відповідач свої зобов'язання за даним Договором щодо оплати виконав неналежним чином (сплатив лише 18 024,67 грн.), що підтверджується банківською випискою, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на день звернення з позовом до суму в розмірі 14 555,52 грн.

За таких обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 14 555,52 грн. основного боргу та 4 366,65 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за Договором.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за даним Договором не виконав неналежним чином.

Відповідач жодних обґрунтованих заперечень, належних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав, розмір позовних вимог не оспорив.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 14 555,52 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за Договором в розмірі 14 555,52 грн. підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 4 366,65 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за Договором.

У відповідності до п. 8.1. Договору сторони несуть повну майнову відповідальність за збитки, що сталися внаслідок невиконання або часткового невиконання сторонами зобов'язань за даним договором, відповідно до гл. 51 Цивільного кодексу України та чинного законодавства України. У випадку невиконання зобов'язань за Договором понад 30 діб винна сторона сплачує штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 4 366,65 грн. штрафу, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати товару за Договором.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Травал» (03187, м. Київ, вул. Теремківська, 2-А, кв. 92; ідентифікаційний код 38515342) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міт Трейд» (02660, м. Київ, вул. Сновська, 20; ідентифікаційний код 36972008) 14 555 (чотирнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 52 коп. основного боргу, 4 366 (чотири тисячі триста шістдесят шість) грн. 65 коп. штрафу та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя О.В. Нечай