Рішення

від 22.12.2014 по справі 910/22342/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22342/14 22.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАГАР»

до Фізичної особи-підприємця Франковської Тетяни Степанівни

про стягнення 479 033, 29 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Кучмай Т.П. - по дов. № б/н від 08.08.2014

від відповідача: адвокат Тимошенко А.В. - договір про надання правової

допомоги від 30.10.2014

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛАГАР» звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Франковської Тетяни Степанівни про стягнення 479 033, 29 грн., з яких: 35 656,15 грн. заборгованість зі сплати суборендної плати за Договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 з урахуванням індексу інфляції; 29 013, 99 грн. - заборгованість зі сплати платежу, передбаченого пунктом 3.8. Договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 з урахуванням індексу інфляції; 76 990,89 грн. - заборгованість зі платежу, передбаченого пунктом 3.9. Договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 з урахуванням індексу інфляції; 333 600,00 грн. - штраф за порушення умов Договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013; 3 772,26 грн. - пеня за прострочення сплати суборендної плати за Договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов Договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 не сплатив суборендну плату, маркетингові платежі та експлуатаційні витрати, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування штрафу, пені та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2014 порушено провадження у справі № 910/22342/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.11.2014 за участю представників сторін.

07.11.2014 та 13.11.2014 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В судових засіданнях з 10.11.2014 до 17.11.2014, з 17.11.2014 до 03.12.2014, з 03.12.2014 до 15.12.2014 відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

10.11.2014 в судовому засіданні від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Фізична особа-підприємець Франковська Тетяна Степанівна заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі з огляду на наступне.

По-перше, згідно з п. 3.5. Договору сторони домовились, що у випадку, якщо протягом 20 календарних днів з моменту припинення Позивачем доступу персоналу Відповідача до суборендної площі борг не буде сплачено, Позивач має право за своїм вибором:

- або отримати все належне йому за цим договором (в тому числі неустойку та відшкодування збитків) за рахунок майна Відповідача, що знаходиться на суборендній площі, яке передається Позивачу у якості відступного.

- або реалізувати майно Відповідача, яке знаходиться на суборендній площі, в передбаченому законодавством порядку, а у разі якщо цього майна недостатньо, Позивач має право стягнути з Відповідача в судовому порядку все належне йому за цим договором (в тому числі неустойку та відшкодування збитків).

За таких обставин, перед зверненням до суду, Позивач мав право вчинити на свій вибір дії стосовно залишеного Відповідачем майна. Доказів вчинення таких дій позовна заява не містить, більш того, в ній взагалі не вказано, що Відповідач після себе залишив майно приблизною вартістю 40000 доларів США для задоволення потреб Позивача, що є безумовною підставою для визнання позовних вимог необґрунтованими. Оцінка даного майна наразі проводиться Відповідачем і буде надана до суду одразу після її складення.

По-друге, Позивач не вірно застосовує штрафні санкції за порушення Відповідачем умов Договору. Так Позивачем нараховано 316000 грн. штрафних санкцій відповідно п. 15.1 Правил експлуатації Аутлет центру, у зв'язку з порушенням Відповідачем п.3.2 Правил експлуатації Аутлет центру.

Відповідно розрахунку №4 від 13.10.2014 до позову Позивач нарахував з 14 квітня 2014 року по 28 червня 2014 - 106 днів порушення, в той час як проміжок часу між двома датами складає лише 75 днів.

Крім того, згідно п. 3.2. Правил експлуатації Аутлет центру закріплює, що приміщення повинні бути відчинені для покупців в дні та години роботи Аутлет центру.

Втім, поза увагою Позивача залишилось те, що дане порушення сталося з тих причин, що Позивач сам обмежив доступ персоналу, Відповідача і третіх осіб до суборендної площі, що і підтвердив у розрахунку №4 від 13.10.2014 до позову. В свою чергу Відповідач, у якого забрали ключі і вигнали з приміщення, був фізично позбавлений можливості виконувати умови Правил експлуатації аутлет центру, щодо допуску відвідувачів.

Відповідач продовжував щоденно виконувати вимоги п. 3.2. Правил експлуатації Аутлет центру, до тих пір поки в нього була така можливість тобто до 14.04.2014 року.

За таких обставин до правовідносин, що склалися слід було застосувати штрафну санкцію, передбачену в п. 6.2.2. Договору, - у разі порушення Відповідачем умов п. 5.1.14 (безперервна господарська діяльність) Відповідач сплачує Позивачу штраф у розмірі 800 грн. за кожен випадок такого порушення.

Отже, сума штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору повинна становити: 800 х 75 = 60000 грн. замість нарахованих Позивачем 316000 грн. у розрахунку №4 від 13.10.2014 до позову.

13.11.2014 через загальний відділ діловодства від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАГАР" просить стягнути з відповідача 484 145,72 грн., з яких: борг зі сплати суборендної плати за Договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 35 656,15 грн.; борг зі сплати платежу, передбаченого пунктом 3.8. Договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 року з урахуванням індексу інфляції в розмірі 34 126,42 грн.; - борг зі платежу, передбаченого пунктом 3.9. Договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 року в розмірі 76 990,89 грн.; штраф за порушення умов Договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 року в розмірі 333 600,00 грн.; пеню за прострочення сплати суборендної плати за Договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 року в розмірі 3 772,26 грн.

17.11.2014 через загальний відділ діловодства від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАГАР" просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 394 145,72 грн., з яких: борг зі сплати суборендної плати за Договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 з урахуванням індексу інфляції в розмірі 35 656,15 грн.; - борг зі сплати платежу, передбаченого пунктом 3.8. Договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 з урахуванням індексу інфляції в розмірі 34 126,42 грн.; борг зі платежу, передбаченого пунктом 3.9. Договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 року в розмірі 76 990,89 грн.; - штраф за порушення умов Договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 в розмірі 243 600 грн.; пеню за прострочення сплати суборендної плати за Договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 в розмірі 3 772,26 грн.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

17.11.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛАГАР" зазначило про те, що Відповідач безпідставно посилається на те, що у відповідності до п. 3.5. Договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 Позивач повинен був вчинити на свій вибір дії, передбачені пунктом 3.5. Договору стосовно залишеного Відповідачем майна. Пунктом 3.5. Договору встановлено право Позивача на вчинення тих чи інших дій, а не його обов'язок. Окрім того, Відповідач безпідставно посилається на начебто залишене майно, перелік якого наведено в акті, доданому до відзиву Відповідача. Стосовно посилань Відповідача на той факт, що Позивача сам обмежив доступ до суборендної площі, а також на те, що начебто цей факт Позивач підтвердив у своєму розрахунку № 4 від 13.10.2014, то Позивач категорично не погоджується з відповідним. В своєму розрахунку № 4 від 13.10.2014 року Позивач здійснив виключно розрахунок штрафу саме у зв'язку з тим, що Відповідачем було самовільно закрито суборендну площу в дні та години роботи Аутлет центру.

Стосовно кількості днів, за які Позивач нарахував Відповідачу штраф у відповідності до Розрахунку № 4 від 13.10.2014 року, то у Розрахунку № 4 від 13.10.2014 року Позивачем було допущено арифметичну помилку. Кількість днів, протягом яких суборендна площа була зачинена для покупців/відвідувачів: з 14.04.2014 по 28.06.2014 включно становить 76 днів, замість вказаних 106 днів, про що 17.11.2014 року Позивачем було подано відповідну заяву про зменшення позовних вимог.

Посилання Відповідача на застосування до спірних правовідносин в частині нарахування штрафу за порушення п. 3.2. Правил експлуатації Аутлет цетру (Додадок № 5 до Договору) пункту 6.2.2. Договору є безпідставним, оскільки Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у зв'язку з порушенням Відповідачем п. 3.2. Правил експлуатації Аутлет цетру (Додадок № 5 до Договору), де зазначено, що суборендна площа повинна бути відчиненою для покупців в дні та години роботи Аутлет центру. Відповідачем було порушено, зазначені вище умови п.3.2. Правил експлуатації Аутлет цетру (Додадок №5 до Договору), так як починаючи з " 14" квітня 2014 року суборендна площі була зачинена для покупців/відвідувачів. Цей факт підтверджено самим Відповідачем у відзиві на позовну заявку.

Окрім того, Відповідач здійснивши контррозрахунок штрафу за порушення п. 3.2. Правил експлуатації Аутлет центру, чим фактично визнав факт порушення ним п.3.2. вищевказаних Правил.

21.11.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про те, що позивачем у розрахунку № 4 від 13.10.2014 до позовної заяви було допущено описку та помилково зазначено, що суборендна площа зачинена для покупців/відвідувачів позивачем. У зв'язку з чим, вважає вірно зазначити речення: «З огляду на той, факт, що з 14.04.2014 відповідачем суборендна площа була зачинена для покупців/відвідувачів, що підтверджується долученими до позовної заяви актами про засвідчення факту, що приміщення зачинене для відвідувачів/покупців, Позивач застосовує до Відповідача штраф, узгоджений Позивачем та Відповідачем в пункті 15.1 Правил експлуатації Аутлет центру (додаток № 5 до договору), розрахунок штрафу є наступний:».

03.12.2014 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких відповідач не заперечував проти стягнення заборгованості за суборендну плату, маркетингового платежу та комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та штрафних санкцій, однак зазначив про те, що штрафні санкції не повинні виходити за межі договору та суперечити чинному законодавству.

В судовому засіданні 15.12.2014 представник відповідача заявив клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014 відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено в судовому засіданні перерву до 22.12.2014.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2014 підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

У судовому засіданні 22.12.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛАГАР» (далі позивач) та Фізичною особою-підприємцем Франковською Тетяною Степанівною (далі відповідач) 05.11.2013 укладено договір суборенди № 05/11/13-Ф1, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в суборендне користування нежитлову площу, яка знаходиться на першому поверсі у нежитловому приміщенні (блок № 5; Лот № 32), що розташоване в нежитловому будинку Багатофункціонального торгового комплексу з готелем та басейном за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе-2, будинок 2 загальною площею 177, 7 кв.м.

Приписами ч.1 ст. 761 Цивільного кодексу України зазначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Частиною 1 ст. 776 Цивільного кодексу України зазначено, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Листом № 05/11/13-Ф1Г від 05.11.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНІТ-2000», що є власником приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе-2, будинок 2 надало згоду на передачу об'єкта оренди, а саме-нежитлового приміщення (блок № 5; Лот № 32) площею 177, 7 кв.м., яке знаходиться на першому поверсі у нежитловому будинку Багатофункціонального торгового комплексу з готелем та басейном за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе-2, будинок 2 в суборенду Фізичній особі-підприємцю Франковській Тетяні Степанівні для розміщення кафе.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач вступає у строкове платне користування площею з моменту підписання акту приймання-передачі суборендної площі, який є невід`ємною частиною цього договору. Позивач зобов'язаний передати, а відповідач прийняти суборендну площу та підписати акт приймання-передачі суборендної площі не пізніше 21.12.2013.

21.12.2013 сторони підписали акт приймання-передачі суборендної площі.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Термін суборенди становить тридцять п'ять місяців з дня передачі суборендної площі у фактичне користування по акту приймання-передачі суборендної площі до 20.11.2016 включно (п.7.1 договору).

Розділом третім договору сторони погодили суборендну плату та порядок розрахунків, відповідно до якого:

П.3.1 Суборендна плата нараховується з дня підписання акту приймання-передачі суборендної площі. Суборендна плата за перший та останній місяці суборенди вноситься відповідачем в триденний строк після підписання цього договору, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача встановленої грошової суми згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору.

П.3.2 - послідуюча суборендна плата вноситься відповідачем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше п'ятого числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача встановленої грошової суми згідно протоколу погодження договірної ціни, який є невід`ємною частиною цього договору.

П.3.8 - відповідач сплачує на користь позивача щомісячний маркетинговий платіж за просування ТК (аутлет) у розмірі 28, 77 грн. за один кв.м. суборендованої площі, що становить 5112, 43 грн.

П.3.9 - починаючи з дати допуску для проведення ремонтних робіт (додаток № 6 до договору) відповідач відшкодовує на користь позивача суму експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), щомісячно, але не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошової суми, встановленої в додатку № 3 до цього договору.

Згідно протоколів погодження договірної ціни на суборенду нежилої площі та розміру відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), які є додатками № 2 та № до договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 розмір договірної ціни за суборенду в місяць склав 5331, 00 грн., розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет) в місяць становить 10 226, 64 грн.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Наявними у матеріалах справи доказами та не заперечується відповідачем підтверджено факт користування суборендою площею та несплатою останнім платежів за договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 щодо суборендної плати, маркетингові платі за просування ТК (аутлет), експлуатаційні витрати не сплатив, у зв'язку з чим за період з грудня 2013 року по червень 2014 року виникла заборгованість, яка заявлена до стягнення.

Відповідно до п. 8.4 договір може бути припиненим в односторонньому порядку на вимогу позивача, оформлену у письмовому вигляді та надану відповідачу за тридцять календарних днів до такого припинення, в тому числі якщо відповідач дворазово порушив терміни здійснення будь-яких платежів за цим договором.

У разі односторонньої відмови позивача від цього договору, договір втрачає чинність на тридцятий календарний день з дати відправлення позивачем повідомлення відповідачу про односторонню відмову від цього договору. Тридцятиденний строк, вказаний в цьому пункті, починає свій перебіг з наступного дня за днем відправлення відповідної вимоги (п.8.4.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 30/05/14-АФ від 30.05.2014 повідомив відповідача про відмову від договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 в односторонньому порядку. У зазначеному листі пропонував відповідачу 29.06.2014 об. 11-00 год. з `явитися для підписання акту приймання-передачі суборендної площі.

Відповідач заперечень щодо вимог викладених у вказаному вище листі позивача не надав та залишив його без задоволення.

Пунктом 3.4 договору сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення відповідачем сплати суборендної плати та/або витрат, що передбачені п.п. 3.9, 3.10 цього договору більше ніж на тридцять календарних днів, позивач має право припинити доступ персоналу відповідача або третіх осіб до суборендної площі та майна відповідача або третіх осіб, яке там знаходиться, до дня повної сплати всіх заборгованих платежів.

З наявних у матеріалах справи актів за період з 14.04.2014 по 29.06.2014, складених за участю власника приміщень та позивача вбачається про те, що приміщення, яке передано відповідачу на підставі договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013, а саме: (блок № 5; Лот № 32) та знаходиться на першому поверсі у нежитловому будинку Багатофункціонального торгового комплексу з готелем та басейном за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе-2, будинок 2 у зазначений проміжок часу закрито.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати суборендних, маркетингових платежів та експлуатаційних витрат, в період з грудня 2013 року по 30 червень 2014 року.

У відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 ).

Перевіривши надані позивачем розрахунки суми основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, оскільки факт прострочення сплати платежів підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 зі сплати суборендної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 35 656,15 грн., 34 126,42 грн. - заборгованості по маркетингових платежах з урахуванням індексу інфляції та 76990,89 грн. заборгованості по експлуатаційних витратах з урахуванням індексу інфляції підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку суборендних платежів у розмірі 3772, 26 грн. та 243 600, 00 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 617 ЦК України , особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статей 546 , 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.3 договору за прострочення платежів з суборендної плати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день такого прострочення.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі 3772, 26 грн. за прострочку сплати суборендної плати, у зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6.2.1 договору, за кожен випадок порушення відповідачем зобов'язань, встановлених договором, якщо інше не встановлено цим договором, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 800, 00 грн.

У письмових поясненнях відповідач заперечував проти стягнення 226 000, 00 грн. штрафу за порушення умов договору посилаючись на те, що з 14.04.2014 по 29.06.2014 позивач обмежив доступ відповідача та третіх осіб до суборендної площі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про таке засвідчення, у зв'язку з чим зазначив про те, що не скоював одне й те саме порушення 76 разів, що виключає можливість для застосування до нього подвійної відповідальності.

Положеннями п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність, зобов'язання, в свою чергу, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зменшення розміру штрафу, що підлягає до стягнення, у пропорційному відношенні, базується на встановлених судом виняткових обставинах справи та відповідає принципам застосування положень ст. 551 ЦК України , ст. 233 ГК України.

При цьому, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, - є правом суду. Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 03.12.2013 №3-35гс13.

Суд також приймає до уваги співвідношення розміру нарахованого позивачем штрафу з розміром основного боргу, факт використання позивачем свого права щодо нарахування інфляційних втрат та пені, а також факт визнання заборгованості відповідачем.

З урахуванням викладеного, суд приймає доводи відповідача, викладені у письмових поясненнях та вважає за доцільне зменшити розмір належного до стягнення з відповідача штрафу до 18 600, 00 грн.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Уклавши договір, незалежно від його правової природи, сторони зв'язані умовами його виконання, а право сторони на отримання виконання згідно договору підлягає захисту судом відповідної юрисдикції.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Франковської Тетяни Степанівни (03048, м. Київ, вул. Ів. Пулюя, буд. 5-А, квартира 39; ідентифікаційний номер 2093717987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛАГАР» (08173, Київська область, Києво-Святошинський район, село Ходосівка, вул. Обухівське шосе, 1, буд. 16; код ЄДРПОУ 38379203), а у випадку відсутності коштів - з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 35 656 (тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 15 коп. - заборгованості зі сплати суборендної плати за договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 з урахуванням індексу інфляції; 34 126 (тридцять чотири тисячі сто двадцять шість) грн. 42 коп. - заборгованості зі сплати платежу, передбаченого пунктом 3.8. договору суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 з урахуванням індексу інфляції; 76 990 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 89 коп. - заборгованості з платежу, передбаченого пунктом 3.9. договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 року; 18 600 (вісімнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. - штрафу; 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) грн. 26 коп. - пені за прострочення сплати суборендної плати за договором суборенди № 05/11/13-Ф1 від 05.11.2013 та 3382 (три тисячі триста вісімдесят дві) грн. 92 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. В іншій частині - в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 2 5 .12.2014р.

Суддя Трофименко Т. Ю.