Рішення

від 11.12.2014 по справі 908/4619/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 19/134/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2014 Справа № 908/4619/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» (02092, м. Київ, вул. Машиністівська, 1)

до Приватного підприємства «Сансара Д» (69014, м. Запоріжжя, вул. Тверська, 44; 49041, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополь-3)

про стягнення 94259,67 грн.

Суддя Давиденко І.В.

Представники:

Від позивача: Валько О.І. - представник за довіреністю № б/н від 17.11.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області 05.11.14. звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» з позовною заявою до Приватного підприємства «Сансара Д» про стягнення 94259,67 грн. заборгованості за Договором № 23/10-01 поставки товарів від 23.10.13., з яких: 85954,91 грн. - вартості поставленого товару, 1999,56 грн. - інфляційних втрат, 751,75 грн. - 3% річних, 5553,45 грн. - пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України належним чином не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті вартості поставленого товару, внаслідок чого у Приватного підприємства «Сансара Д» виникла заборгованість.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.11.14. порушено провадження у справі № 908/4619/14, справі присвоєно номер провадження 19/134/14, судове засідання призначено на 26.11.14. о 11-40.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.14., відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 11.12.14. о 11-30.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.14. підтримав позовні вимоги, просив суд позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 11.12.14. повторно не з'явився, витребувані судом документи не подав, про поважні причини неявки суд не повідомляв, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до пунктів 3.9.1 та 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.11., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає вирішенню даного спору.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 908/4619/14.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

23.10.14. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» (далі - Постачальник) та Приватним підприємством «Сансара Д» (далі - Покупець) укладено Договір поставки товарів № 23/10-01 (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, передати у власність Покупцеві товари, визначені у п. 1.2 цього Договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначеному у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору передбачено, що найменування, одиниця виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що товар повинен бути повністю поставлений проявом не більше 3 робочих днів з моменту отримання заявки.

Датою поставки партії товару вважається дата видаткової накладної (п. 2.9 Договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» було поставлено відповідачу продукцію санітарно-гігієнічного призначення, загальною вартістю 394860,53 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 5.1 Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату за партію товару протягом 55 календарних днів з моменту поставки.

Позивач вказує на те, що відповідач належним чином не виконав своє зобов'язання щодо оплати поставленого товару, сплативши лише 280105,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також позивач зазначає, що відповідачем було повернуто частину неоплаченого товару на суму 28799,98 грн., про що свідчить накладна № 24 від 08.04.14., належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було надіслано листи-претензію № 83 від 15.08.14., відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» зазначило про наявність заборгованості Приватного підприємства «Сансара Д» перед позивачем в розмірі 85954,91 грн. та про погашення даної заборгованості в строк до 28.08.14.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказаний вище лист позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач заборгованість за поставлений товар належним чином не оплатив, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 94259,67 грн., з яких: 85954,91 грн. - основного боргу, 751,75 грн. - 3% річних, 5553,45 грн. - пені, 1999,56 грн. - збитків від інфляції.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 8.1 Договору встановлено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк дії Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 Договору та закінчується 31.12.13. У випадку, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявить в письмовій формі про своє рішення розірвати або змінити даний Договір, він вважається пролонгованим на наступний рік.

Таким чином, в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи заяв про розірвання даного Договору, він вважається таким, що продовжив свою дію та чинним на даний час.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 394860,53 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними видатковими накладними: № 924 від 04.11.13. на суму 9549,29 грн.; № 925 від 04.11.13. на суму 35821,80 грн.; № 971 від 12.11.13. на суму 53040,24 грн.; № 985 від 13.11.13. на суму 4180,32 грн.; № 994 від 14.11.13. на суму 4165,92 грн.; № 1077 від 21.11.13. на суму 9383,76 грн.; № 1104 від 26.11.13. на суму 13924,08 грн.; № 1105 від 26.11.13. на суму 21362,04 грн.; № 1179 від 04.12.13. на суму 10181,70 грн.; № 1205 від 06.12.13. на суму 32513,76 грн.; № 1237 від 12.12.13. на суму 11345,04 грн.; № 51 від 16.01.14. на суму 20724,12 грн.; № 159 від 03.02.14. на суму 8102,70 грн.; № 160 від 03.02.14. на суму 10736,64 грн.; № 255 від 25.02.14. на суму 10649,52 грн.; № 288 від 03.03.14. на суму 9394,59 грн.; № 318 від 06.03.14. на суму 27160,56 грн.; № 363 від 17.03.14. на суму 46669,68 грн.; № 404 від 24.03.14. на суму 24670,80 грн.; № 466 від 28.03.14. на суму 10651,68 грн.; № 508 від 03.04.14. на суму 9313,92 грн.; № 539 від 04.04.14. на суму 1006,56 грн.; № 554 від 10.04.14. на суму 10311,84 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 5.1 Договору встановлено, що Покупець здійснює оплату за партію товару протягом 55 календарних днів з моменту поставки.

Відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, сплативши лише 280105,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 458 від 26.12.13. на суму 9549,29 грн.; № 466 від 30.12.14. на суму 10821,80 грн.; № 478 від 09.01.14. на суму 25000,00 грн.; № 481 від 10.01.14. на суму 53040,24 грн.; № 489 від 14.01.14. на суму 418032 грн., № 505 від 17.01.14. на суму 4165,92 грн.; № 513 від 21.01.14. на суму 9383,76 грн.; № 538 від 31.01.14. на суму 21362,04 грн.; № 543 від 03.02.14. на суму 13924,08 грн.; № 551 від 05.02.14. на суму 10181,70 грн.; № 569 від 11.02.14. на суму 12513,76 грн.; № 577 від 13.02.14. на суму 20000,00 грн.; № 682 від 08.04.14. на суму 18839,34 грн.; № 694 від 11.04.14. на суму 3269,27 грн.; № 732 від 05.05.14. на суму 10649,52 грн.; № 744 від 07.05.14.; на суму 9394,56 грн.; № 753 від 13.05.14. на суму 7160,56 грн.; № 766 від 23.05.14. на суму 10000,00 грн.; № 774 від 29.05.14. на суму 10000,00 грн.; № 798 від 10.06.14. на суму 6669,68 грн.; № 806 від 12.06.14. на суму 5000,00 грн.; № 818 від 28.06.14. на суму 5000,00 грн., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було повернуто частину неоплаченого товару на суму 28799,98 грн., про що свідчить накладна № 24 від 08.04.14., належним чином завірена копія якої міститься в матеріалах справи.

Як зазначає позивач, неоплаченим відповідачем залишився товар за накладними: № 363 від 17.03.14. на суму 30000,00 грн.; № 404 від 24.03.14. на суму 24670,80 грн.; № 466 від 28.03.14. на суму 10651,68 грн.; № 508 від 03.04.14. на суму 9313,92 грн.; № 539 від 04.04.14. на суму 1006,56 грн.; № 554 від 10.04.14. на суму 10311,84 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у відповідача виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» за поставлений товар в розмірі 85954,80 грн.

Слід зазначити, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» та Приватним підприємством «Сансара Д» без зауважень та заперечень було підписано та скріплено печатками підприємств акт звіряння взаємних розрахунків за 1 півріччя 2014 р. на суму 85954,91 грн., належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи, що свідчить про обізнаність відповідача про наявність даної заборгованості перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати боргу, про який заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, судом встановлено, що борг Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» перед Товариством з обмеженою відповідальністю Приватним підприємством «Сансара Д» за неналежне виконання умов Договору становить 63771,96 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 63771,96 грн. основного боргу.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 751,75 грн. - 3 % річних та 1999,56 грн. - збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 751,75 грн. - 3 % річних та 1999,56 грн. - збитків від інфляції (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Також, позивач на підставі п. 7.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 5553,45 грн. - пені.

Пунктом. 7.2 Договору сторони передбачили, що в разі прострочення Покупцем оплати партії товару, продавець має право вимагати, а Покупець зобов'язаний пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання, від суми заборгованості невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, в зв'язку з невірним розрахунком суми пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 5453,45 грн. (за обґрунтованим розрахунком суду).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сансара Д» (69014, м. Запоріжжя, вул. Тверська, 44, ідентифікаційний код 36495665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРПАК» (02092, м. Київ, вул. Машиністівська, 1, ідентифікаційний код 23512240) 85954 (вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 91 коп. - основного боргу, 1999 (одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 56 коп. - збитків від інфляції, 751 (сімсот п'ятдесят одну) грн. 75 коп. - 3 % річних, 5453 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) грн. 45 коп. - пені, 1883 (одну тисячу вісімсот вісімдесят три) грн. 19 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.12.14.

Суддя І.В. Давиденко