Рішення

від 09.12.2014 по справі 910/25496/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25496/13 09.12.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ІТС»

Про стягнення 40 315,18 грн.

Суддя Сівакова В.В

Представники сторін:

від позивача Клікун Л.М. - по дов. № 575 від 01.01.2014

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ІТС» 40 315,18 грн. заборгованості за договором на встановлення, технічне та сервісне обслуговування виробничого(них) телефонного(них) номера(ів) № 4270 від 31.08.2000.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2013 порушено провадження у справі № 910/25496/13 та призначено справу до розгляду на 23.01.2014.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 23.01.2014 відзиві проти позовних вимог заперечує, оскільки згідно умов договору вбачається, що відповідачу надаються послуги ІР телефонії у кількості 1 телефонна лінія, з одним телефонним номером для здійснення дзвінків в межах України без можливості здійснення міжнародних дзвінків. Згідно п. 7.9 договору для підключення абонента до міжнародної лінії необхідна заява абонента про підключення даної послуги. Відповідач ніколи не складав даної заяви та не просив підключення до міжнародної лінії. Відповідно до рахунку № 0313120002 за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 абонентом начебто були здійснені дзвінки до Іспанії, Мальдів та Заїру. Однак відповідач даних дзвінків ніколи не здійснював та послугами міжнародної лінії не користувався. Звертає увагу на те, що згідно рахунку № 0313120002 за один день 13.03.2013 абонент начебто розмовляв протягом 7426,42 хвилин. Однак це неможливо, так як абонент має одну телефону лінію та лише один телефон, протягом доби можливо розмовляти лише 1440 хвилин максимум, а тому нарахування плати за гаку кількість хвилин протирічить фізичний можливості. У зв'язку з незгодою з розміром отриманих послу і телефонного зв'язку в період 01.03.2013 - 31.03.2013, вказаним у рахунку, відповідачем 29.04.2013 була направлена претензія з проханням надати додаткову інформацію щодо обґрунтованості складення рахунку. Оператор у відповідь на претензію не надав запрошену інформацію. Крім цього згідно п. 3 додатку № 5 до договору вбачається, що у разі виявлення нетипового навантаження па телекомунікаційну мережу оператора оператор призупиняє надання послуг. Однак,оператор свідомо не виконав даний пункт договору та допустив несанкціоноване проникнення до своєї мережі під авторизованими даними абонента з метою збагачення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25496/13 від 23.01.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 30.12.2013, розгляд справи був відкладений на 06.02.2014.

Відповідачем 28.01.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки з умов договору вбачається, що відповідачу надаються послуги ІР телефонії у кількості одна штука, з одним телефонним номером для здійснення дзвінків в межах України без можливості здійснення міжнародних дзвінків. Згідно п. 7.9. договору для підключення абонента до міжнародної лінії необхідна заява абонента про підключення даної послуги. Відповідно до рахунку № 0313120002 за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 абонентом начебто були здійснені дзвінки до Іспанії, Мальдів та Заїру. Відповідач ніколи не складав та не подавав заяви про підключення до міжнародної лінії. Отже, позивач за відсутності між сторонами відповідного узгодження на власний ризик надавав послуги, які не породжували зобов'язань відповідача. Відповідно до п. 14 ст. 32 Закону України «Про телекомунікації» споживач має право на відмову від оплати телекомунікаційної послуги, які він не замовляв. Відповідач відмовився сплачувати рахунок позивача, звернувшись до останнього з претензією надати детальну інформацію про надані послуги. Однак, позивач розшифровку послуг, що підлягають оплаті не надав.

Відповідачем 29.01.2014 до відділу діловодства суду було подано клопотання про витребування у позивача довідку про детальну розшифровку дзвінків відповідача з 01.03.2013 по 31.03.2013 із зазначенням номера абонента, якого викликав відповідач, виду послуги, часу початку і закінчення кожного сеансу зв'язку, обсягу наданих послуг, суми коштів до сплати за кожний сеанс зв'язку.

Позивач в судовому засіданні 06.02.2014 не заперечував проти задоволення клопотання відповідача.

Судом заявлене відповідачем клопотання було задоволено.

В судовому засіданні 06.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 18.02.2014.

Позивачем 18.02.2014 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення разом з деталізацією телефонних дзвінків відповідача.

В судовому засіданні 18.02.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.02.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.02.2014 справу № 910/25496/13 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю., в зв'язку перебуванням судді Сівакової В.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25496/13 від 20.02.2014 (суддя Трофименко Т.Ю.) розгляд справи призначено на 06.03.2014.

Відповідачем 20.02.20214 до відділу діловодства суду було подано клопотання про витребування у позивача оригіналів листів.

Відповідачем 20.02.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких проти задоволення позову заперечує.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 24.02.2014 справу № 910/25496/13 передано судді Сіваковій В.В., у зв'язку з виходом судді з відпустки.

Позивач в судовому засіданні 06.03.2014 заявив, що оригінали листів, які просить витребувати відповідач у позивача відсутні.

Відповідачем в судовому засіданні 06.03.2014 подано клопотання про призначення судової експертизи телекомунікаційних систем та засобів, з метою встановлення чи можливе використання відповідного засобу одночасно кількома абонентами.

Позивач в судовому засіданні 06.03.2014 проти клопотання відповідача заперечень не навів.

В судовому засіданні 06.03.2014 до матеріалів справи залучено телекомунікаційний засіб AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2013 у справі № 910/25496/13 призначено судову експертизу телекомунікаційних систем та засобів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим провадження у справі зупинено до надання висновку експерта.

26.11.2014 на адресу суду Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 910/25496/13 разом з висновком експерта № 4506/14-35 від 24.11.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.12.2014.

Позивачем 09.12.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення до позову.

Позивач в судовому засіданні 09.12.2014 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 09.12.2014 не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 01.12.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Верхній Вал, 2, кв. 307.

Відповідач ухвалу суду від 01.12.2014 надіслану за вказаною вище адресою отримав 03.12.2014, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 09.12.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2000 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оптіма Телеком», правонаступником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма ІТС» (за договором - абонент) було укладено договір № 4270 на встановлення, технічне та сервісне обслуговування виробничого(них) телефонного(них) номера(ів).

За умовами договору позивач зобов'язався встановити відповідачу телефонний(і) номер(и), забезпечити безперебійну роботу зв'язку у відповідності з якісними показниками, що відповідають вимогам державних стандартів та нормативно-технічної документації, а також забезпечити технічне обслуговування встановленого телефонного(них) номера(ів).

Відповідно до п.п.п. 6.1., 6.2. договору, відповідач зобов'язався проводити оплату на розрахунковий рахунок позивач за надані послуги зв'язку. Рахунок за попередній місяць виставляється не пізніше 15 числа поточного місяця. Оплата здійснюється на реєстраційному пункті позивача протягом 6 робочих днів.

Крім того, сторонами було підписано п'ять додатків до договору на встановлення, технічне та сервісне обслуговування виробничого(них) телефонного(них) номера(ів) № 4270 від 31.08.2000.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач в порушення умов договору не оплатив надані у березні 2013 року послуги міжнародного зв'язку та не сплатив абонентську плату за період з квітня по червень 2013 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 40 315,18 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг (п.п. 6.1. - 6.3. договору), стало включення позивачем до суми заборгованості вартості міжнародних телефонних розмов, здійснених 13.03.2013, на суму 40 107,74 грн., тоді як, за твердженнями відповідача, останній вказаний позивачем обсяг послуг не отримував.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З зібраних по справі доказів та пояснень сторін, судом встановлено, що надання телекомунікаційних послуг за технологією SIP передбачає персональну мобільність користувачів, тобто послуги зв'язку можуть надаватися у будь-якому місці через мережу Інтернет.

При цьому, відповідач також користувався послугою «IP-лінії по мережі Інтернет іншого оператора». Послуга SIP TRUNK (IP-лінії) - це технологія, яка об'єднує в собі переваги телефонії та доступу до мережі Інтернет, дозволяє користуватися цими послугами одночасно. Для ідентифікації користувача послугою в мережі SIP телефонії використовується SIP аккаунт з параметрами: Логін та Пароль. Знаючи вказані параметри, а також IP адресу софт-світча провайдера - можливо користуватися послугою IP телефонії з будь-якого місця, де є доступ до мережі Інтернет.

Відповідно до п. 13 додатку № 5 до договору від 12.03.2013 інформація про Логін та Пароль для можливості доступу відповідача до телекомунікаційного обладнання для отримання телекомунікаційних послуг є конфіденційною і не підлягає розголошенню оператору/уповноваженому представнику оператора та третім особам. Абонент несе майнову відповідальність в повному обсязі перед оператором за протиправний доступ третіх осіб до телекомунікаційної послуги абонента та самостійно відповідає за усі можливі ризики, які можуть виникнути внаслідок розголошення Логін та Пароль для можливості доступу абонента до телекомунікаційного обладнання для отримання телекомунікаційних послуг.

Водночас, саме уповноважений представник абонента самостійно визначає Логін та Пароль для можливості доступу абонента до телекомунікаційного обладнання для отримання телекомунікаційних послуг (п. 12 додатку № 5 до договору від 12.03.2013).

При цьому, в положеннях договору відсутні будь-які посилання на заходи безпеки та способи їх застосування позивачем або відповідачем щодо збереження інформації про Логін та Пароль відповідача при наданні телекомунікаційних послуг та при виконанні робіт з налаштування обладнання, за допомогою якого отримувались ці телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того, відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у виникненні порушення зобов'язань за договором на встановлення, технічне та сервісне обслуговування виробничого(них) телефонного(них) номера(ів) № 4270 від 31.08.2000, зокрема: відсутні докази надання позивачем послуг за договором неналежної якості або з порушенням умов договору; відсутні докази несанкціонованого використання невідомою особою телефонного номеру відповідача з вини позивача, а також відсутні докази передачі саме позивачем інформації щодо логінів та паролів відповідача, які використовувались для входу в телекомунікаційну мережу для отримання телекомунікаційних послуг за технологією SIP.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача не підтверджуються належними і допустимими доказами та не спростовують позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно сплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ІТС» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 2, кв. 307; код ЄДРПОУ 23161059) на користь Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» (01011, м. Київ, пров. Кутузова, 3; код ЄДРПОУ 19199961) 40 315 (сорок тисяч триста п'ятнадцять) грн. 18 коп. боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 15.12.2014.

Суддя В.В. Сівакова