Постанова

від 03.03.2020 по справі 910/25496/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2020 р. Справа№ 910/25496/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання Бендюг І.В.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 03.03.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІТС"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 09.12.2014 (повний текст складено 15.12.2014)

у справі № 910/25496/13 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІТС"

про стягнення 40 315,18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІТС" про стягнення 40 315,18 грн. заборгованості за договором на встановлення, технічне та сервісне обслуговування виробничого(них) телефонного(них) номера(ів) № 4270 від 31.08.2000.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті послуг зв"язку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/25469/13 позов задоволено. На підставі рішення суду з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІТС" підлягає стягненню на користь Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" заборгованість у розмірі 40 315, 18 грн. боргу та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що заперечення відповідача не підтверджуються належними і допустимими доказами та не спростовують позовні вимоги позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що згідно з п. 7.9 договору для підключення абонента до міжнародної лінії необхідна заява абонента про підключення даної послуги. Водночас, відповідач ніколи не складав даної заяви та не просив підключення до міжнародної лінії. Відповідно до рахунку № 0313120002 за період з 01.03.2013 по 31.03.2013 абонентом начебто були здійснені дзвінки до Іспанії, Мальдів та Заїру. Однак відповідач даних дзвінків ніколи не здійснював та послугами міжнародної лінії не користувався.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" подано відзив, у якому позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а оскаржуване рішення залишити без змін. На підтвердження своїх доводів, позивач посилається на те, що позивачем були надані телекомунікаційні послуги у повному обсязі, а відповідач користуючись даними послугами, що підтверджується деталізацією телефонних дзвінків, не сплатив за їх користування, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором.

Явка представників у судове засідання

Представник відповідача у судове засідання 03.03.2020 не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, оскільки кореспонденція направлялась за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду, а саме: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 2, кв. 307.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповдіача, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2000 між Товариством з обмеженою відповідальністю Оптіма Телеком (підприємство), правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест", та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма ІТС (абонент) було укладено договір № 4270 на встановлення, технічне та сервісне обслуговування виробничого(них) телефонного(них) номера(ів) (далі - договір), з умовами договору позивач зобов`язався встановити відповідачу телефонний(і) номер(и), забезпечити безперебійну роботу зв`язку у відповідності з якісними показниками, що відповідають вимогам державних стандартів та нормативно-технічної документації, а також забезпечити технічне обслуговування встановленого телефонного(них) номера(ів).

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору відповідач зобов`язався проводити оплату на розрахунковий рахунок позивача за надані послуги зв`язку. Рахунок за попередній місяць виставляється не пізніше 15 числа поточного місяця. Оплата здійснюється на реєстраційному пункті позивача протягом 6 робочих днів.

Крім того, сторонами було підписано п`ять додатків до договору на встановлення, технічне та сервісне обслуговування виробничого(них) телефонного(них) номера(ів) № 4270 від 31.08.2000.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору не оплатив надані у березні 2013 року послуги міжнародного зв`язку та не сплатив абонентську плату за період з квітня по червень 2013 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальній сумі 40 315,18 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг (п.п. 6.1. - 6.3. договору), стало включення позивачем до суми заборгованості вартості міжнародних телефонних розмов, здійснених 13.03.2013, на суму 40 107,74 грн., тоді як, за твердженнями відповідача, останній вказаний позивачем обсяг послуг не отримував.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11 , 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України ), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України Про телекомунікації споживачі телекомунікаційних послуг зобов`язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно сплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно додатку №3 до договору, відповідач користувався послугами сервісу SIP TRUNK (IP-лінії).

Як підтверджено матеріалами справи відповідач використовував телекомунікаційний засіб AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 для під`єднання телефонних апаратів до IP-мережі.

Для з`ясування питання можливості використання телекомунікаційного засобу AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 для телефонних викликів та ведення телефонних розмов з використанням одного або двох аналогічних телефонних апаратів одночасно з великою кількістю (більше двох) абонентів телефонної мережі, Господарським судом міст Києва у даній справі було призначено судову експертизу телекомунікаційних систем та засобів, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Згідно висновку експерта №4506/14-35 від 24.11.2014, використання абонентом аналогового ІР-шлюзу AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 для здійснення телефонних викликів, відповідно до функціональних та технічних характеристик, фізично можливо з використанням не більше 2-х аналогових телефонних апаратів та відповідно встановлення сеансу зв`язку не більше як з 2-ма телефонними номерами абонентів.

Судом апеляційної інстанції також було призначено у справі 910/25496/13 судову експертизу телекомунікаційних систем та засобів, проведення якої доручено КНДІСЕ. На вирішення експертам поставлено наступні запитання:

1) Чи можливе використання даних отриманих з ІР шлюзу AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 на іншому обладнанні чи програмному забезпеченні для здійснення дзвінків?

2) Яку кількість одночасних дзвінків можливо здійснити при використанні даних з ІР шлюзу AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 на іншому обладнанні чи програмному забезпечені?

3) Чи могла третя особа використати телекомунікаційний засіб AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45, який встановлений в приміщенні абонента без його відома?

4) Чи мало місце використання телекомунікаційного засобу ІР шлюзу AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 не в приміщені абонента, а в іншому місці через мережу інтернет?

5) Чи можливо отримати доступ до телекомунікаційного засобу ІР шлюзу AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 віддалено через мережу інтернет та отримати конфігураційні дані цього обладнання та використовувати ці дані з інших обладнань для здійснення дзвінків? ''

6) Чи міг абонент, який не знає технічних налаштувань та не має доступу до адміністративної панелі телекомунікаційного засобу ІР шлюзу AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 надати третім особам здійснити дзвінки за межами офісу?

7) Чи міг абонент за допомогою телекомунікаційного засобу ІР шлюзу AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 виконувати протягом однієї доби телефонні розмови протягом 7426,42 хвилин?

Разом з тим, 27.01.2020 на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку судової експертизи телекомунікаційних систем та засобів від 13.01.2020 №655/15-35.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина друга вказаної статті містить вичерпний перелік засобів, за допомогою яких судом встановлюються вказані дані, а саме: 1) письмові, речові і електронні докази; 2) висновки експертів; 3) показання свідків.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 1 статті 98 ГПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі статтею 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Водночас, як досліджено судом першої інстанції, надання телекомунікаційних послуг за технологією SIP передбачає персональну мобільність користувачів, тобто послуги зв`язку можуть надаватися у будь-якому місці через мережу Інтернет.

При цьому, відповідач також користувався послугою IP-лінії по мережі Інтернет іншого оператора . Послуга SIP TRUNK (IP-лінії) - це технологія, яка об`єднує в собі переваги телефонії та доступу до мережі Інтернет, дозволяє користуватися цими послугами одночасно. Для ідентифікації користувача послугою в мережі SIP телефонії використовується SIP аккаунт з параметрами: Логін та Пароль. Знаючи вказані параметри, а також IP адресу софт-світча провайдера - можливо користуватися послугою IP телефонії з будь-якого місця, де є доступ до мережі Інтернет.

У висновку експерта зазначено характеристики досліджуваного обладнання та вказано, що аналоговим ІР-шлюзу AudioCodes MP-202/2FXS/2RJ45 можливо керувати за допомогою веб-інтерфейсу та протоколу Telnet. Зазначене свідчить про можливість дистанційно керувати даними VoIP-шлюзом, в тому числі через мережу інтернет. Тобто користуватись послугою SIP TRUNK.

Відповідно до п. 13 додатку № 5 до договору від 12.03.2013 інформація про логін та пароль для можливості доступу відповідача до телекомунікаційного обладнання для отримання телекомунікаційних послуг є конфіденційною і не підлягає розголошенню оператору/уповноваженому представнику оператора та третім особам. Абонент несе майнову відповідальність в повному обсязі перед оператором за протиправний доступ третіх осіб до телекомунікаційної послуги абонента та самостійно відповідає за усі можливі ризики, які можуть виникнути внаслідок розголошення логін та пароль для можливості доступу абонента до телекомунікаційного обладнання для отримання телекомунікаційних послуг.

Водночас, саме уповноважений представник абонента самостійно визначає логін та пароль для можливості доступу абонента до телекомунікаційного обладнання для отримання телекомунікаційних послуг (п. 12 додатку № 5 до договору від 12.03.2013).

При цьому, в положеннях договору відсутні будь-які посилання на заходи безпеки та способи їх застосування позивачем або відповідачем щодо збереження інформації про логін та пароль відповідача при наданні телекомунікаційних послуг та при виконанні робіт з налаштування обладнання, за допомогою якого отримувались ці телекомунікаційні послуги.

З огляду на викладене, абонент не повинен був використовувати послуги оператора для надання будь-яких телекомунікаційних послуг третім особам, не використовувати мережу оператора для здійснення ре файлу, надання послуг зворотного дзвінка, комутованого доступу до мережі Інтернет, послуг інтернет телефонії.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відтак, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у виникненні порушення зобов`язань за договором на встановлення, технічне та сервісне обслуговування виробничого(них) телефонного(них) номера(ів) № 4270 від 31.08.2000, зокрема: відсутні докази надання позивачем послуг за договором неналежної якості або з порушенням умов договору; відсутні докази несанкціонованого використання невідомою особою телефонного номеру відповідача з вини позивача, а також відсутні докази передачі саме позивачем інформації щодо логінів та паролів відповідача, які використовувались для входу в телекомунікаційну мережу для отримання телекомунікаційних послуг за технологією SIP.

За таких обставин, заперечення відповідача не підтверджуються належними і допустимими доказами та не спростовують позовні вимоги позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову Приватного акціонерного товариства Фарлеп-Інвест та стягнення з відповідача на користь позивача 40315,18 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі №910/25469/13 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма ІТС" на рішення Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/25469/13 залишити без задоволення.

Рішення Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2014 у справі № 910/25469/13 залишити без змін.

Матеріали справи №910/25469/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 26.03.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка