Постанова

від 23.12.2014 по справі 26/185-54/306

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа№ 26/185-54/306

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача : представник - Лисенко М.М.( за довіреністю № 10/14-401 від 28.11.2014 року)

від відповідача: представник - Лазаренко Ю.Г. ( за довіреністю № 290 від 01.10.2014 року)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014р.

у справі № 26/185-54/306 (суддя: Босий В.П.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрпластик"

про перегляд справи за нововиявленими обставинами

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрпластик"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

про визнання розрахунку № 15/ДК-12/33-2010 неправомірно виставленим,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про визнання розрахунку № 15/ДК-12/33-2010 неправомірно виставленим.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. у справі № 26/185-54/306, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду від 15.10.2013 р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

13.12.2013 р. до канцелярії господарського суду міста Києва надійшла заява ПАТ "Укрпластик" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. у справі №26/185-54/306 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р., в задоволенні заяви ПАТ "Укрпластик" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. у справі №26/185-54/306 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.06.2014 р. ухвалу господарського суду міста Києва від 21.01.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 р. скасовано, а справу №26/185-54/306 передано на новий розгляд заяви ПАТ "Укрпластик" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 26/185-54/306 заяву ПАТ «Укрпластик» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено: рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2013 року у справі № 26/185-54/306 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Укрпластик» задоволено повністю: визнано розрахунок ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин № 15/ДК-12/33-2010 у сумі 521 367,17 грн., таким, що виставлений ПАТ «Укрпластик» неправомірно.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що нововиявленою обставиною, є факт не набрання чинності розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1073 від 18.06.2003 року «Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва», на підставі якого відповідачем було виставлено оспорюваний рахунок.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідач - ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 26/185-54/306 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ПАТ «Укрпластик» про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року у справі № 26/185-54/306 за нововиявленими обставинами відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що лист Головного управління юстиції в м. Києві від 08.11.2013 року № 349/349 в даному випадку є саме новим доказом, а не нововиявленою обставиною, оскільки вказаний лист лише фіксує факт (обставину), що Правила приймання № 1073 не були зареєстровані в органах юстиції, тобто зазначений лист лише підтверджує цю обставину та, по суті, є новим доказом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 року відкрито апеляційне провадження у справі № 26/185-54/306 та призначено до розгляду на 25.11.2014 р.

В подальшому у судовому засіданні декілька разів оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, 23.12.2014 року, представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення господарського суду від 01.10.2014 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення від 21.01.2013 року господарського суду міста Києва за ново виявленими обставинами.

Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 01.10.2014 року без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до змісту ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та видно з матеріалів справи, ПАТ "Укрпластик" в обґрунтування заяви про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. у справі № 26/185-54/306 за нововиявленими обставинами вказує на лист Головного управління юстиції у місті Києві № 349/349 від 08.11.2013 р., в якому зазначено про відсутність державної реєстрації розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2003 р. № 1073 "Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва" в Головному управлінні юстиції у місті Києві та відсутність його правової експертизи.

Відтак, такі обставини є свідченням ненабрання чинності Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва, які були затверджені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1073 від 18.06.2003 р., та на підставі яких позивачу у даній справі було складено оспорюваний розрахунок №15/ДК-12/33-2010.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, рішенням господарського суду міста Києва від 21.01.2013 року суд першої інстанції керувався тим, що розпорядження КМДА від 04.08.2009 р. № 876 "Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва" не набрало чинності, а станом на грудень 2010 р. приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва врегульовувалось Правилами, що були затверджені розпорядженням КМДА від 18.06.2003 р. № 1073. Таким чином, правомірність дій відповідача та виставленого ним розрахунку 15/ДК-12/33-2010 підлягало оцінці на відповідність Правилам приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1073 від 18.06.2003 р.

Відповідно до листа Головного управління юстиції у м. Києві №349/349 від 08.11.2013 р., розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.06.2003 р. № 1073 "Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва" також не було зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві, як і не була проведена його правова експертиза.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищезазначена обставина обставина має значення для прийняття судового рішення у даній справі, оскільки під час розгляду справи по суті правомірність виставленого відповідачем розрахунку №15/ДК-12/33-2010 була встановлена саме на підставі такого розпорядження.

Вищезазначений лист Головного управління юстиції у м. Києві №349/349 від 08.11.2013 р. лише фіксує обставини, які існували на момент розгляду даної справи, що підтверджується висновками Вищого господарського суду України, викладеними в постанові від 03.06.2014 р. у даній справі.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Таким чином, нововиявленою обставиною, є факт ненабрання чинності розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1073 від 18.06.2003 р. "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва", на підставі якого відповідачем було виставлено оспорюваний рахунок.

При цьому, наведена обставина існувала і на момент розгляду даної справи, проте з огляду на відсутність належних доказів на підтвердження викладених фактів суд виходив зі зворотного.

Дана обставина має істотне значення для вирішення справи, оскільки спростовує висновки суду про відповідність дій ПАТ "АК "Київводоканал" в частині складення та виставлення позивачеві розрахунку №15/ДК-12/33-2010 вимогам Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, затверджених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1073 від 18.06.2003 р.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обставини, наведені заявником в заяві про перегляд господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. є істотними, про їх існування заявник, суд та інші учасники судового розгляду не знали та не могли знати на час винесення рішення, а тому вимоги заявника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 21.01.2013 р. у справі №26/185-54/306 - скасуванню.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2010 р. ПАТ "АК "Київводоканал" були відібрані разові проби стічних вод, які скидаються в міську каналізацію з водовідводу ПАТ "Укрпластик", розташованого в м. Києві по вул. М.Раскової, 1.

Також, 09.12.2010 р. лабораторією хіміко-аналітичного контролю за якістю стічних вод Управління екологічного нагляду відповідача проведено вимірювання показників та властивостей проб стічних вод, за результатами якого складено протокол від цієї ж дати.

При вимірюванні виявлено перевищення ПАТ "Укрпластик" рівня вмісту забруднюючих речовин у стічних водах позивача, що скидаються у міську каналізацію, у зв'язку з чим здійснено розрахунок сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин №15/ДК-12/33-2010 р. на загальну суму 521 367,17 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з неправомірним, на думку позивача, складенням та виставленням розрахунку №15/ДК-12/33-2010 р.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин відносини між сторонами здійснювалось на підставі договору № 02351/5-04, укладеного 25.04.2003 р. з ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (після зміни найменування - ПАТ "АК "Київводоканал"), пунктом 5.3 якого визначено, що всі питання, які не передбачені цим договором, регулюються діючим законодавством, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, Правилами приймання стічних вод в Київську міську каналізацію.

Матеріали справи свідчать, що оспорюваний розрахунок 15/ДК-12/33-2010 р. було здійснено виходячи з Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва, які були затверджені розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.08.2009 р. № 876. (лист №15/1886-л від 15.12.2010 р. та лист-попередження від 11.11.2011 р.).

При винесені рішення від 21.01.2013 року (а.с.19-24 том 5, що залишено без змін згідно з постановою Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2013 року (а.с. 269-273 том 5), господарський суд м. Києва в мотивувальній частині рішення зазначив про те, що оскільки розпорядження від 04.08.2009 року №976 «Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва не набрало чинності, станом на грудень 2010 року приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва врегульовувалось Правилами, що були затверджені розпорядженням від 18.06.2003 року № 1073.

Проте, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1073 від 18.06.2003 р. "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва" на момент виставлення відповідачем спірного розрахунку також не набрало чинності як видно з листа Головного управління юстиції у м. Києві №349/349 від 08.11.2013 р, оскільки не було зареєстроване Головному управлінні юстиції у м. Києві та не пройшло правової експертизи.

Посилання апелянта на те, що розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1073 від 18.06.2003 р. не підлягає обов'язковій реєстрації в територіальних органах Міністерства юстиції України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.

Обов'язковість державної реєстрації вищевказаного розпорядження передбачено, також, відповідно до п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992 р., Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, антикорупційної експертизи, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 6 вказаного положення державну реєстрацію нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, територіальних органів центральних органів виконавчої влади здійснюють головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Як видно з листа Головного управління юстиції в м. Києві від 08.1.2013 року за № 349\349 (а.с.4 том 6) державна реєстрація та правова експертиза розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 18.06.2003 року № 1073 року не проводилась. Відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992 р., міністерства, інші центральні органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані. Отже, зазначений акт не набрав чинності в установленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1073 від 18.06.2003 р. "Про затвердження Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва" станом на момент виставлення відповідачем оспорюваного розрахунку не набрало чинності, як і розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.08.2009 р. № 876 "Про затвердження Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва", а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виставлення відповідачем ПАТ "Укрпластик" розрахунку сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин згідно п. 6.2.18 "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва" №15/ДК-12/33-2010 є неправомірним, судом першої інстанції правомірно були задоволенні позовні вимоги про визнання розрахунку ПАТ "АК "Київводоканал" сплати за скид стічних вод у міську каналізацію з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин №15/ДК-12/33-2010 у сумі 521 367,17 грн. таким, що виставлений ПАТ "Укрпластик" неправомірно.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 26/185-54/306, підстави для його скасування або зміни не відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 26/185-54/306 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 26/185-54/306 залишити без змін.

Матеріали справи № 26/185-54/306 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко