Ухвала

від 23.12.2014 по справі п/811/143/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2014 рокусправа № П/811/143/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лана" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лана" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лана" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лана", не погодившись з вищезазначеною постановою суду подало апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 08.11.2013 року по 14.11.2013 року посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Голден Гейтс Груп" за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, ПП "Кірс" за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року, ТОВ "Проффком" за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №138/11-23-22-02/38095256 від 21.11.2013 року (т.1, а.с.7-23).

В ході перевірки, відповідачем виявлено порушення ТОВ "Торговий дім "Лана", зокрема: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 456001 грн., у т.ч.: за вересень 2012 року - на суму ПДВ 68278 грн., в частині взаємовідносин з ПП "Кірс"; за жовтень 2012 року - на суму ПДВ 231445 грн., в частині взаємовідносин з ПП "Кірс"; за листопад 2012 року - на суму ПДВ 75814 грн., в частині взаємовідносин з ПП "Кірс"; за грудень 2012 року - на суму ПДВ 78117 грн., в частині взаємовідносин з ПП "Проффком"; за квітень 2013 року - на суму ПДВ 1157 грн., в частині взаємовідносин з ТОВ "Голден Гейтс Груп"; за травень 2013 року - на суму ПДВ 1190 грн., в частині взаємовідносин з ТОВ "Голден Гейтс Груп" (т.1 а.с.25).

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001382202 від 04.12.2013 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 456001 грн., штрафних санкцій - 114000 грн. (а.с. 11-12).

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом в повній мірі доведено обґрунтованість своїх висновків, викладених в акті перевірки та правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення на підставі такого акту перевірки.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належними первинними документами, складеними у відповідності до закону, що в свою чергу відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ "Голден Гейтс Груп" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу лакофарбової продукції від 15.03.2013 року №18 (т.1, а.с. 156-157).

Згідно умов договору, поставка товару здійснюється на умовах франко-склад покупця (т.1, а.с. 156).

На виконання зазначеного договору, позивачем надано видаткові накладні (т.1, а.с. 159, 161,163), виписку із банку (т.1, а.с. 164) (без підписів уповноважених осіб, а також печатки банківської установи).

ТОВ "Голден Гейтс Груп" виписано позивачу податкові накладні за березень 2013 року на загальну суму ПДВ 2347,51 грн. (т.1, а.с. 158,160,162).

Інших документів на підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано, та не зазначено де вони можуть знаходитись.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ "Проффком" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу тканини від 05.11.2012 року №5/11 (т.1, а.с. 165-166).

Згідно умов договору, поставка товару здійснюється на умовах франко-склад покупця (т.1, а.с. 165).

На виконання зазначеного договору, позивачем надано видаткові накладні (т.1, а.с. 168,170), виписки із банку (т.1, а.с. 171-183) (без підписів уповноважених осіб, а також печатки банківської установи).

ТОВ "Проффком" виписано позивачу податкові накладні за грудень 2012 року на загальну суму ПДВ 78116,6 грн. (т.1, а.с. 167,169).

Інших документів на підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано, та не зазначено де вони можуть знаходитись.

Також, між позивачем (перевізник) та ПП "Кірс" (замовник) було укладено договір про перевезення вантажу від 04.09.2012 року № 9-ПР (т.1, а.с. 184-187).

Згідно умов договору, перевізник зобов'язується доставити вантаж - цукровий буряк, у визначене договором місце - заводу. В подальшому завод, своїми силами та в інтересах замовника, здійснює фактичне освоєння паливно-мастильних матеріалів замовника, які видаються перевізнику за потребою (т.1, а.с. 184-187).

На підтвердження видачі перевізнику дизельного палива Євро, позивачем надано видаткові накладні (т.1, а.с. 189,191, 193-194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 121, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230-231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245).

ПП "Кірс" (замовник) виписано позивачу податкові накладні за вересень 2012 року на загальну суму ПДВ 175769,90 грн. (т.1, а.с. 188, 190,, 192, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229,232,234, 236, 238, 240, 242,244).

Інших документів, зокрема товарно - транспортних накладних, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано та не зазначено де вони можуть знаходитись.

Разом з тим, судом встановлено, що між позивачем (перевізник) та ПП "Кірс" (замовник) укладено договір про перевезення вантажу від 04.09.2012 року №9-ПР (т.1, а.с. 184-187).

Згідно умов договору, перевізник зобов'язується доставити вантаж - цукровий буряк, у визначене договором місце - заводу. В подальшому завод, своїми силами та в інтересах замовника, здійснює фактичне освоєння паливно-мастильних матеріалів замовника, які видаються перевізнику за потребою (т.1, а.с. 184-187).

На підтвердження видачі перевізнику дизельного палива Євро, позивачем надано видаткові накладні (т.1, а.с. 189,191, 193-194, 196, 198, 200, 202, 204, 206, 208, 210, 121, 214, 216, 218, 220, 222, 224, 226, 228, 230-231, 233, 235, 237, 239, 241, 243, 245),

ПП "Кірс" (замовник) виписано позивачу податкові накладні за вересень 2012 року на загальну суму ПДВ 175769,90 грн. (т.1, а.с. 188, 190,, 192, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219, 221, 223, 225, 227, 229,232,234, 236, 238, 240, 242,244).

Також, позивач на підтвердження отримання цукру відповідно до договору купівлі продажу від 09.10.2012 року надано видаткові накладні (т.1, а.с. 248, 250, т.2, а.с. 2,4,7,10,13,16,19,22, товарно-транспортні накладні (т.2, а.с. 5,8,11,14,17,20,23), виписки із банку (т.2, а.с. 24-28) (без підписів уповноважених осіб, а також печатки банківської установи).

ПП "Кірс" (замовник) виписано позивачу податкові накладні за жовтень 2012 року на загальну суму ПДВ 195850,01 грн. (т.1, а.с.247,249, т.2, а.с.1,3,6,9,12,15,18,21).

Самого договору, яким передбачені умови купівлі продажу цукру позивачем до суду не надано.

Інших документів на підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано та не зазначено де вони можуть знаходитись.

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних доказів оплати зазначеного товару та послуг, а виписки із банку, не дають можливість пересвідчитись у реальності проведення господарських операцій, оскільки вони не містять обов'язкових реквізитів (підписи уповноважених осіб, печатку банківської установи) (т.1, а.с.171-183, а.с. 164, (т.2, а.с.24-28). Інших платіжних документів, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано.

При цьому, позивачем надані товарно-транспортні накладні (т.2, а.с.5,8,11,14,17,20,23) лише на підтвердження господарських операцій за жовтень 2012 року, на підтвердження ж господарських операцій за інші періоди позивачем не надано.

Щодо змісту наданих позивачем товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Дослідивши копії вказаних вище товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що вони оформлені з порушенням положень зазначених правил, а також Додатку 7 до них, оскільки не зафіксовано показники спідометру; не зазначеного вид пального; а також не зазначено залишок пального при виїзді та поверненні.

Крім того, позивач, згідно податкових накладних, повинен був отримати дизельне паливо Євро на загальну суму ПДВ 175769,90 грн.

У відповідності до п. 5.4.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року №805/15496 (далі - Інструкція №805/15496), перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року №128/2568 та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

Відповідно до ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року №128/2568 (далі - Правила №128/2568) товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.п. 8.25, 8.26 ст. 8 Правил №128/2568 визначається, що час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється з моменту, коли водій подав подорожній лист в пункті вантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Вантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення водієві належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на навантажений або вивантажений вантаж.

Відповідно до абз. 2 п. 5.4.1 та п. 5.4.2 Інструкції №805/15496 з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі - ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.

Відповідно до п. 7.5.8 Інструкції №805/15496 відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання зазначеного товару, а саме, не надано товарно - транспортні накладні, що підтверджують перевезення та отримання дизельного палива.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 456001 грн., у т.ч.: за вересень 2012 року - на суму ПДВ 68278 грн., в частині взаємовідносин з ПП "Кірс"; за жовтень 2012 року - на суму ПДВ 231445 грн., в частині взаємовідносин з ПП "Кірс"; за листопад 2012 року - на суму ПДВ 75814 грн., в частині взаємовідносин з ПП "Кірс"; за грудень 2012 року - на суму ПДВ 78117 грн., в частині взаємовідносин з ПП "Проффком"; за квітень 2013 року - на суму ПДВ 1157 грн., в частині взаємовідносин з ТОВ "Голден Гейтс Груп"; за травень 2013 року - на суму ПДВ 1190 грн., в частині взаємовідносин з ТОВ "Голден Гейтс Груп" є правомірними та обґрунтовують законність винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що податкове повідомлення - рішення №0001382202 від 04.12.2013 року прийняте відповідачем правомірно, на підставі встановлених порушень податкового законодавства позивача, у зв'язку з чим порушення прав позивача, на які він посилається, відсутні, а відтак, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та неправомірними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лана" - залишити без задоволення .

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів .

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко