Постанова

від 16.12.2014 по справі 813/6251/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року Справа № 813/6251/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Щура В.Р.

представника позивача Гладій В.В.,

представника відповідача Хмурого Н.В.,

представника третьої особи Майорчак-Хандій І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карглас» до Об'єднаної державної податкової інспекції у Стрийському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карглас» (надалі по тексту - ТзОВ «Карглас») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до об'єднаної державної податкової інспекції у Стрийському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі по тексту - ОДПІ у Стрийському районі ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282201 від 04.062014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність та необґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток ТзОВ «Карглас», оскільки, такі ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях відповідача. Завищення ТзОВ «Карглас» собівартості виготовлених та реалізованих товарів у зв'язку з перевищенням витрат, понесених з продажем таких товарів над доходами при реалізації пов'язаним особам, на думку позивача, спростовується первинними документами, даними бухгалтерського та податкового обліку.

Зазначає про хибність твердження податкового органу, що реалізація позивачем у окремих випадках певних видів готової продукції (склопакетів) нижче розрахованої відповідачем собівартості, не є господарською діяльністю. Так, ТзОВ «Карглас» здійснювало реалізацію готової продукції в розрізі асортименту за однаковими цінами на певну групу продукції, не роблячи різниць у цінах при реалізації як між пов'язаними, так і непов'язаними особами. Таким чином, податковим органом не підтверджено протиправність визначення ТзОВ «Карглас» об'єкта оподаткування від реалізації продукції. З огляду на те, що в акті перевірки не наведено факти та не обґрунтовано порушення норм Податкового кодексу України, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснення надав аналогічні до викладених у позовній заяві та доповненнях до них.

Додатково пояснив, що навіть у випадку встановлення при перевірці перевищення собівартості наданих послуг над доходом, чинне законодавство не передбачає збільшення доходів до рівня собівартості. Вказав, що доходи відповідали даним первинних документів, а перевіркою не встановлено їх невідповідність. На підставі вищенаведеного просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає позовні вимоги безпідставними, додатково зазначив наступне. Податковий орган встановив, що ТзОВ «Карглас» при здійсненні господарських операцій з ДП «Екран-ВК» ТОВ «Екран» та фізичними особами в деяких випадках реалізовувало готову продукцію дешевше її виробничої собівартості, у зв'язку із чим така діяльність не може розцінюватися як господарська, - оскільки не спрямована на отримання прибутку. Зазначає, що готова продукція ТзОВ «Карглас» відображається в асортименті видів готової продукції, однак не відображено фактично понесених витрат на їх виготовлення, що не дає можливості визначити фактичну собівартість кожного виду готової продукції і тим самим підтвердити правильність та своєчасність її списання до складу витрат відповідного періоду. Оскільки, позивачем було з порушенням законодавчих норм завищено собівартість виготовлених та реалізованих товарів над її реалізаційною вартістю, що спричинило до заниження підприємством податку на прибуток в сумі 55530,00 грн за 4 квартал 2011 року, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у повній відповідності із чинним законодавством України. Просив суд у позові відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

З 28.04.2014 року по 14.05.2014 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Карглас» (код ЄДРПОУ 34510141) з питань, що стали предметом оскарження акта планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Карглас» від 06.03.2014 року №16/22-01/34510141 за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року (заперечення від 18.03.2014 року № 2).

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 33/22-01/34510141 від 21.05.2014 року, в якому зафіксовані наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 14.1.36, 14.1.56, 14.1.228, 14.1.159 п.14.1 ст.14, п.138.4 ст.138, п.138.8 ст.138, п.п.153.2.3, 153.2.6 п.153.2 ст.153, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 55530 грн, в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 55530 грн.

Актом перевірки № 33/22-01/34510141 від 21.05.2014 року зазначено, що перевіркою з питань правильності визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування встановлено:

- за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року ТзОВ «Карглас» задекларовано доходи у сумі 13446324 грн, податковим органом не встановлено їх заниження або завищення;

- за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року ТзОВ «Карглас» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 13350089 грн, податковим органом встановлено завищення ТзОВ «Карглас» показник рядка 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 241433 грн, а саме: за 4 квартал 2011 року на суму 241433 грн.;

- за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року ТзОВ «Карглас» задекларовано податок на прибуток у сумі 54403 грн та задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування (збитки) за 2012 рік у сумі 140299 грн; за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на суму 55530 грн, в тому числі за 4 квартал 2011 року - на суму 55530 грн.

На підставі Акта перевірки № 33/22-01/34510141 від 21.05.2014 року Стрийська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області прийняла податкове повідомлення-рішення від 04.06.2014 року № 0000282201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на загальну суму 55530,00 грн (в тому числі 55530,00 грн за основним платежем).

Відповідно до результатів адміністративного оскарження, Державна фіскальна служба України (лист Державної фіскальної служби України від 20.08.2014 року) залишила без змін податкове повідомлення-рішення Стрийської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 04.06.2014 року № 0000282201 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Вичерпавши процедуру адміністративного оскарження та не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В пункті 14.1.27 ПК України наведено визначення поняття «витрати» як суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

З наведених законодавчих визначень вбачається, що господарська діяльність особи повинна бути спрямована на отримання доходу, а не прибутку, а тому твердження відповідача про неналежність до господарської діяльності підприємства окремих операцій з реалізації товарів нижче від собівартості через відсутність прибутку не ґрунтується на вимогах податкового законодавства, оскільки «прибуток» та «дохід» не є тотожними поняттями.

Суд зазначає, що посилання відповідача на визначення термінів, які наведені в статті 14 ПК України, не можуть бути підставою для висновків про наявність порушень, оскільки порушеннями можуть бути визнані лише недотримання конкретних правил оподаткування певним податком, які містяться у відповідних розділах ПК України.

Так, згідно п. 134.1 ст. 134 Розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу (підпункт 135.4.1); дохід банківських установ (підпункт 135.4.2).

Пунктом 137.1 статті 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому за пунктом 138.1.1 ПК України, витрати операційної діяльності, зокрема включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як встановлено судом з матеріалів справи, основним видом економічної діяльності ТзОВ «Карглас» у період, що перевірявся було формування й оброблення листового скла.

Відповідачем під час перевірки даних головних книг за 2011-2012 рр., карток та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 26 «Готова продукція» в розрізі номенклатури виготовленої продукції, 23 «Виробництво», помісячних даних обліку випуску продукції, накладних на реалізацію ТзОВ «Карглас» встановлено реалізацію склопакетів та скла на пов'язаних осіб (ДП «Екран-ВК» ТзОВ «Екран» та фізичним особам) нижче собівартості всього за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 241433 грн, а саме: за 4 квартал 2011 року на суму 241433 грн.

З акта перевірки вбачається, що ревізор прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану на прибуток на суму 55530,00 грн, в тому числі за 4 квартал 2011 року в сумі 55530 грн, у зв'язку із тим, що у певних періодах має місце перевищення собівартості реалізації над ціною реалізації продукції.

Однак, суд зазначає, що пунктом 33.3 статті 33 ПК України визначено, що базовий податковий звітний період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки тощо) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів.

Відповідно до пункту 152.9 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2013 року) для цілей цього розділу (розділ з податку на прибуток) використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Отже, з положень ПК України випливає, що для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств базовим податковим (звітним) періодом є календарний квартал, але аж ніяк не місяць. Тому доходи та витрати, що враховуються для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, визначаються платниками податків на квартальній основі.

Матеріалами справи встановлено, що протягом всього періоду, що перевірявся податковим органом, платник здійснював прибуткову діяльність (звітні періоди 2-3 квартал 2011 року, Уточнююча податкова декларація від 20.12.2011 року № 9012776107 та 2-4 квартал 2011 року, Уточнююча податкова декларація від 25.01.2014 року № 9017279739, відповідно до яких об'єкт оподаткування становить 55247 грн та 291781 грн відповідно), натомість за 2012 рік - ТзОВ «Карглас» одержано від'ємне значення об'єкта оподаткування.

Суд вважає, що нормами ПК України не передбачено виникнення об'єкта оподаткування податком на прибуток за окремими господарськими операціями, при яких виникає перевищення витрат над доходами, а тому вибіркове обрання відповідачем до уваги лише окремих господарських операцій є протиправним та свідчить про штучне створення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Такий розрахунок суперечить пункту 152.9 статті 152 ПК України та пункту 138.4 статті 138 ПК України, оскільки для цілей оподаткування податком на прибуток мають братися показники доходів та витрат підприємства податкового (звітного) кварталу. Перевірці підлягали податкові звітні періоди, а не їх елементи (частини).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Аналізуючи дані бухгалтерського обліку стосовно показника «собівартість наданих послуг», ревізором не заперечується, що такі дані є обґрунтованими та достовірними, а суми доходів, відображені у податковій звітності відповідають первинним документам.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте відповідачем не надано суду достатніх доказів, на підставі яких можна дійти висновку про порушення платником податків положень пп. 14.1.36, 14.1.56, 14.1.228, 14.1.159 п.14.1 ст.14, п.138.4 ст.138, п.138.8 ст.138, п.п.153.2.3, 153.2.6 п.153.2 ст.153, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України.

Згідно зі статтею 162 КАС України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

З огляду на викладене, суд прийшов до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, а відтак, такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Стрийською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000282201 від 04.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карглас» сплачену суму судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 22.12.2014 року.

Суддя Мричко Н.І.