Постанова

від 17.12.2014 по справі 815/3927/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3927/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В. В.,

за участю представника позивача Єршової А.С. та представника відповідача П'ятниченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газлідер» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газлідер» до Березівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Газлідер» (далі ТОВ «Газлідер») звернулось до суду з позовом до Березівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі Березівська ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2014 року № 0000152200 та № 0000162200.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 28 травня по 03 червня 2014 року посадовою особою Березівської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» за листопад 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 10 червня 2014 року за № 654/22-20/36453838, в якому зазначено про порушення позивачем частин 1 та 5 ст. 203, частин 1 та 2 ст. 215, ст. ст. 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини ТОВ «Газлідер» з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» мають ознаки нікчемності, ст. 185, пунктів 187.1 , 187.9 ст. 187, ст. 188, п. 193.1 ст. 193, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 75120 грн. 55 коп., а також пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.5, підпунктів 138.10.2, 138.10.12 п. 138.10, п. 138.12 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на суму 86389 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року № 0000152200, яким ТОВ «Газлідер» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 75120 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37560 грн., а також № 0000162200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 86389 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 43194 грн. 50 коп.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняті відповідачем на його підставі податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року відмовлено ТОВ «Газлідер» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ТОВ «Газлідер» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення ст. ст. 198 та 201 Податкового кодексу України . Крім того, судом першої інстанції не враховано практику Вищого адміністративного суду України, пов'язану з вирішенням податкових спорів даної категорії. На думку апелянта, правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту підтверджуються наданими до суду першої інстанції первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог .

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника позивача в підтримку апеляційної скарги, а також представника відповідача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 28 травня по 03 червня 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» за листопад 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 10 червня 2014 року за № 654/22-20/36453838, в якому зазначено про порушення позивачем частин 1 та 5 ст. 203, частин 1 та 2 ст. 215, ст. ст. 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини ТОВ «Газлідер» з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» мають ознаки нікчемності.

Крім того, в акті перевірки зазначено про порушення позивачем ст. 185, пунктів 187.1 , 187.9 ст. 187, ст. 188, п. 193.1 ст. 193, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 75120 грн. 55 коп., а також пунктів 138.1, 138.2, 138.4, 138.5, підпунктів 138.10.2, 138.10.12 п. 138.10, п. 138.12 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 187.1 ст. 187 ПК України, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження підприємством податку на прибуток на суму 86389 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року № 0000152200, яким ТОВ «Газлідер» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 75120 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37560 грн., а також № 0000162200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 86389 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 43194 грн. 50 коп..

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Газлідер», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено фактичність господарської операції з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг», оскільки надані до суду документи по вищевказаній господарській операції оформлені неналежним чином.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено матеріалами справи, видами діяльності ТОВ «Газлідер» є, серед іншого, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (т. 1 а. с. 18, зворот).

Позивачем (Покупець) укладено з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» (Продавець) договір від 01 листопада2011 року за № 36, відповідно до якого Продавець зобов'язується відпустити Покупцю товар в асортименті, а останній - оплатити вартість товару згідно наданим рахункам (т. 1 а. с. 104-105).

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою товару, отриманого від ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг», віднесено позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності).

В акті перевірки Березівською ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на прибуток внаслідок віднесення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) вартості товарів, придбаних у постачальника ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг», укладена угода з яким, на думку посадової особи податкового органу, є нікчемною. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угоди, укладеної з зазначеним підприємством, відповідач посилається на акт Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС від 20 листопада 2012 року № 1036/1520/37502950 «Про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень-грудень 2011 року», в якому, з посиланням на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 29 жовтня 2012 року № 914/22-8/33996576 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтернет в кожен дім» з питань законності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01 жовтня по 31 грудня 2011 року», зроблено висновок про нікчемність угод, укладених контрагентом позивача ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» з постачальником товару ТОВ «Інтернет в кожен дім».

Проте, всупереч висновкам податкового органу та суду першої інстанції, витрати по вказаній вище угоді, укладеній ТОВ «Газлідер» з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг», безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названою вище угодою з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договору поставки, податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, виписок з особового рахунку та журналів-ордерів (т. 1 а. с. 104-123), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки. Факти розрахунків позивача з підприємством - контрагентом за отримані товари відповідачем під сумнів не ставляться.

Подальше використання позивачем придбаних за названою вище угодою з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» товарів у власній господарській діяльності, а саме при прокладанні каналізаційного напірного колектору в смт. Хлібодарське Біляївського району Одеської області, а також при газифікації житлових будинків Березівського району Одеської області, підтверджується наданими ТОВ «Газлідер» до суду першої інстанції первинними документами - відповідними договорами, актами виконаних робіт, довідками вартості робіт, актами списання ТМЦ (т. 1 а. с. 134-251).

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом-постачальником або постачальниками останнього.

Крім того, відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед податковим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» та контрагент останнього ТОВ «Інтернет в кожен дім».

При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку ТОВ «Газлідер» права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності з господарською діяльністю підприємства.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальник товарів (ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг») був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат (витрат операційної діяльності) позивача витрат за названим вище договором поставки з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг».

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 75120 грн. визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми валових витрат по договору з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаній угоді правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності), всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 75120 грн. є правомірним.

Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання податкового органу в акті перевірки на фіктивність укладеного позивачем з ТОВ «Аван-Тайм.зовнішторг» договору з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування валових витрат та податкового кредиту за спірною господарською операцією.

Оскільки визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за основними платежами є необґрунтованим, то і застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України, є неправомірним.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення вимог позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газлідер» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Газлідер» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Березівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 23 червня 2014 року № 0000152200 та № 0000162200.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2014 року.

Головуючий:

Судді: