Ухвала

від 22.12.2014 по справі 815/1728/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1728/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2014 року № 0000162201, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ТОВ «АТОЛ» звернулось з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТОЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Яні Вест» за липень 2012 року та з ТОВ «Харіте» за вересень 2012 року, за результатами якої податковим органом було встановлено порушення товариством вимог податкового законодавства та в наслідок чого останнім було завищено податковий кредит на суму 32 086 грн., про що було складено акт перевірки від 24.02.2014 року № 1239/2201/32971833, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Позивач вказував, що підставою для висновків відповідача, щодо порушення товариством вимог податкового законодавства слугувала інформація про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Яні Вест» та ТОВ «Харіте», у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку, що правочини укладені з зазначеними товариствами не мають реальної господарської мети (економічного результату), направлені виключно на формування податкової вигоди та не створюють об'єкту оподаткування ПДВ, у зв'язку з чим формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними товариствами відбулось з порушеннями норм податкового законодавства.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ТОВ «АТОЛ» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 11.02.2014 року по 17.02.2014 року, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «АТОЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Яні Вест», код ЄДРПОУ 32971833, за липень 2012 року, та з ТОВ «Харіте», код ЄДРПОУ 38277534, за вересень 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення ТОВ «АТОЛ» пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит на суму 32 086 грн., в т.ч. у липні 2012 року на суму 22 633 грн., у вересні 2012 року - 9 453 грн., про що складено акт перевірки від 24.02.2014 року № 1239/2201/32971833.

На підставі акту перевірки, податковий орган прийняв податкове повідомлення - рішення від 04.03.2014 року № 0000162201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 32 086 грн. - за основним платежем, 8 022 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податковий орган за результатом дослідження первинної документації наданої позивачем, з урахуванням інформації від Західної МДПІ м. Харкова ДПС, а саме акту від 10.10.2012 року № 468/22-417/37999476 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Яні Вест» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2012 року про 31.07.2012 року», акту від 19.12.2012 року № 647/22-417/38277534 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Харіте» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за вересень-жовтень 2012 року», дійшов висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між ТОВ «АТОЛ» з ТОВ «Яні Вест», ТОВ «Харіте», юридичну дефектність первинних документів та відсутність підстав для формування даних податкового обліку, оскільки діяльність підприємств контрагентів не має за собою економічної мети, не спричиняє реального настання правових наслідків та направлена на формування податкової вигоди іншими господарюючими суб'єктами.

На адресу позивача податковим органом було надано запит про від 23.01.2014 року № 1767/10/15-53-22-1, щодо господарських взаємовідносин ТОВ «АТОЛ» з платниками податків ТОВ «Яні Вест» за липень 2012 року та з ТОВ «Харіте» за вересень 2012 року.

На вищезазначений запит, позивачем було надано відповідь від 31.01.2014 року № 1/1 та первинну документацію:

договір купівлі - продажу товару від 01 липня 2012 року, укладеного між ТОВ «АТОЛ» та ТОВ «Яні Вест», Додаток № 1 до договору від 01.07.2012 року; Додаток № 2 до договору від 01.07.2012 року; рахунок-фактура від 18.07.2012 року № 0000845; видаткова накладна від 18.07.2012 року № РН-0000845; податкова накладна від 18.07.2012 року № 845; угода, укладена між ТОВ «Атол», ТОВ «Алант торг»,та ТОВ «Яні Вест»; договір купівлі-продажу від 03ю.07.2012 року № 0307 між ТОВ «Атол» та ТОВ «Яні Вест»; видаткову накладну від 27.07.2012 року № РН-0000906; видаткову накладну від 03.07.2012 року № РН-0000905; податкову накладну від 27.07.2012 року № 906; податкову накладну від 03.07.2012 року № 905; платіжне доручення від 27.07.2012 року № 224; договір купівлі - продажу товару від 10.09.2012 року, укладеного між ТОВ «Атол» та ТОВ «Харіте»; додаток № 1 до договору від 10.09.2012 року; додаток № 2 до договору від 10.09.2012 року; рахунок-фактури від 10.09.2012 року № 00000066; податкову накладну від 10.09.2012 року № 66.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом ст. 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

На підставі п. 44.1 ст. 44 Податкового Кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами ст. 9 Закону України від "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

В ході судового розгляду встановлено, що за даними декларації з податку на додану вартість за липень, вересень 2012 року, та наданого реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «АТОЛ» включило до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними у розмірі 22 633 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Яні Вест» за липень 2012 року, та 9453,33 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Харіте» за вересень 2012 року.

За наслідками дослідження наданої первинної документації можна дійти висновку про її дефектність та неможливість на її підставі формування бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме.

Договір купівлі - продажу товару № 109, укладений між ТОВ «Харіте» та ТОВ «Атол», датований 10.09.2012 року, разом з цим термін дії договору зазначений з 21.07.2012 року по 21 вересня 2013 року.

У пункті 11.3 ст. 11 договору не зазначено існування Додатку № 2 до даного договору, хоча як вбачається з Акту приймання-передачі товару від 10.09.2012 року, він є саме додатком № 2.

У рахунку - фактурі № 00000066 від 10.09.2012 року договір зазначений під № 1009. Рахунок - фактура містить лише підпис, у зв'язку з чим встановити особу, яка підписала документ, її посаду, прізвище та ініціали є не можливим, що не надає можливості віднести цей документ до первинної бухгалтерської документації.

Наявність розбіжностей в документах представник позивача пояснив як технічні помилки.

Предметом зазначеного договору, згідно наданої до суду специфікації, був посуд, але сертифіката якості системи УкрСепро на придбаний товар до суду не представлений, розрахункові документи, виписки з банківського рахунку, які підтверджували сплату придбаного товару позивач не надав, крім того, встановлено, що товариство продавець розташовано у м. Харкові, умови поставки в договорі не зазначені, у зв'язку з чим встановити факт транспортування, підтверджений товарно-транспортними накладними або іншими транспортними документами є неможливим.

По правовідносинам позивача з ТОВ «Яні Вест», встановлено, що у п. 11.4 договору купівлі-продажу товару від 01.07.2012 року (який є ідентичним за формою з договором укладеним з ТОВ «Харіте») не зазначено існування Додатку № 2 до договору, хоча з акту приймання-передачі товару від 18.07.2012 року він є додатком № 2.

У рахунку-фактурі № СФ-0000845 від 18.07.2012 року, також має місце лише підпис, у зв'язку з чим встановити особу, яка підписала документ, її посаду, прізвище та ініціали є не можливим, що не надає можливості віднести цей документ до первинної бухгалтерської документації.

У видатковій накладній № РН-0000845 від 18.07.2012 року також міститься лише підпис, який не дозволяє встановити особу, що підписала цей документ, а також зазначено замовлення згідно рахунку - фактури № СФ-845 (замість 0000845) від 18.07.2012 року, який фактично не існує.

Згідно положень п. 5 Договору, гроші за проданий товар перераховуються на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х днів після підписання акту приймання-здачі товару (датований 18.07.2012 року).

Форма оплати є суттєвою умовою договору, у зв'язку з чим, її зміна мала відбуватись шляхом укладення додаткової угоди в межах дії строку первинного договору, оскільки договір не передбачав можливість здійснювати розрахунки векселем. Водночас встановлено, що термін дії договору від 01.07.2012 року, становив 2 місяці - з 01.07.2012 року по 01.09.2012 року, таким чином підписання додаткової угоди від 27.12.2012 року про розрахунок векселем, не відноситься до первинного договору, оскільки строк його дії завершився, на користь чого свідчить також акт прийому-передачі векселів від 07.02.2012 року, складеного на виконання додаткової угоди від 27.12.2012 року, до договору купівлі-продажу від 01.07.2012 року, строк дії якого завершився 01.09.2012 року, дата складання векселя датована 07.02.2013 року.

До того ж, сертифікати якості на придбаний товар до суду не представлені, розрахункові документи, виписки з банківського рахунку, які підтверджували сплату придбаного товару позивач не надав, крім того встановлено, що продавець ТОВ «Яні Вест» також розташовано у м. Харкові, умови поставки в договорі не зазначені, у зв'язку з чим встановити факт транспортування, підтверджений товарно-транспортними накладними або іншими транспортними документами є неможливим.

Всі встановлені та наявні розбіжності, представник позивача пояснив як технічні помилки.

Надані до суду апеляційної інстанції копії сертифікатів, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, посвідчень про якість, свідоцтва про атестацію, декларацій постачальника/виробника на вітчизняну продукцію, протоколів випробувань, результатів гігієнічної оцінки харчових продуктів та продовольчої сировини (а.с. 142-166) не дозволяють дійти висновку, що вони опосередковують спірні операції з огляду на те, що вони виписані на інших осіб, які не мають ніякого відношення до постачальників позивача.

Вирішуючи спір, колегія суддів також зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку ст.11 КАС України доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами ч.2 ст.71 КАС України в порядку, що встановлений ст.86 цього кодексу.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких фактичних даних, які б спростували висновки за актом перевірки.

Несплата позивачем податків у встановленому законодавства України порядку руйнує систему оподаткування, що створена в інтересах держави та формування дохідної частини Державного бюджету України, що суперечить моральним засадам суспільства. Наявним вбачається намір позивача одержати економічний ефект за рахунок формування податкового кредиту по договором, який не був спрямований на реальне настання правових наслідків, з ціллю заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Такі дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, оскільки не сплачені підприємством ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування податкового кредиту з ПДВ є дохідною частиною бюджету та власністю держави.

Провадження ТОВ «АТОЛ» своєї діяльності призвело до штучного завищення податкового кредиту та витрат.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, колегія суддів дійшла висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано. В ході судового розгляду представник відповідача довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необґрунтованість позовних вимог позивача. При цьому звернення позивача з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів суд оцінює обраний спосіб ухилення від відповідальності за встановлені порушення.

З огляду на викладене, на підставі ст. 10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Отже, кожний платник податків несе індивідуальну податкову відповідальність, яка не пов'язання з правовою та податковою дисципліною його контрагентів та претензій які виникають до них з боку контролюючих органів, разом з цим, відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку. З наданої до суду первинної документації позивача не вбачається підтвердження наявності ділової мети, як основного чинника всіх господарських операцій.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АТОЛ» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2014 року у справі № 815/1728/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 25 грудня 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян