Постанова

від 15.12.2014 по справі 804/18362/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2014 р. Справа № 804/18362/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача Переверзев І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Артеп» до ДДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехбізнес» про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2014 року Приватне підприємство «Артеп» (далі - позивач, ПП "Артеп" позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Дніпродзержинська ОДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо виключення (коригування) на підставі акту №3313/136/04-03-22-04/32400962 від 30.07.2014 р. «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства «Артеп» за період: березень 2014 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Сока Україна» з Автоматизованої системи співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інших електронних баз даних, сума податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені Приватним підприємство «Артеп» (код ЄДРПООУ 32400962) у податковій декларації за березень 2014 року;

- зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в Автоматизованій системі співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності Приватного підприємства «Артеп» (код ЄДРПОУ 32400962), визначених останнім в податковій декларації за березень 2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дніпродзержинська провела документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Артеп» за період: березень 2014р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Сока Україна» Дніпродзержинською ОДПІ.За результатами перевірки складено акт №3313/136/04-03-22-04/32400962 від 30.07.2014 р.

Перевіряючими в Акті перевірки зроблені висновки, що ПП «Артеп» завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2014р. на суму в розмірі 101 264 грн. (в частині послуг на ТОВ «Сока Україна»), при придбанні послуг від ТОВ «Укртехбізнес» та завищено податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2014р. в розмірі 122 689 грн. при придбанні послуг на ТОВ «Сока Україна».

Податкових повідомлень-рішень за результатами вказаного акту відповідач не приймав, проте результати акту перевірки, а саме вищенаведені висновки, були внесені податковим органом до електронних баз, зокрема до Автоматизованої системи співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» що, в свою чергу, вплинуло на відображення показників податкової звітності (податкових зобов'язань та податкового кредиту) приватного підприємства «Артеп» з податку на додану вартість за березень 2014р.

Позивач вважає, що висновки Дніпродзержинської ОДПІ викладені в акті перевірки №3313/136/04-03-22-04/32400962 від 30.07.2014р не відповідають існуючим фактам та діючому податковому, цивільному та господарському законодавству. Акт перевірки складений з перевищенням службових повноважень з боку перевіряючого, а висновки, зроблені в ньому - передчасними та не обґрунтованими.

В судове засідання з'явився представник позивача, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що контролюючі органи не змінюють, не коригують даних податкової звітності платника податків. Такі дані містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображено платниками податків в податковій звітності. Поряд з цим в інформаційних базах міститься інформація контролюючих органів щодо результатів податкового контролю даних податкової звітності платника податків. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю - є даними контролюючого органу. Також відповідач у своїх запереченнях зазначив, що операції з надання послуг ПП «Артеп» на адресу ТОВ «Сока України» та з наданням послуг ТОВ «Укртехбізес» на адресу ПП «Артеп» не містять у суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків.

З огляду на вищевикладені обставини відповідач вважає, що доводи ПП «Артеп» наведені в адміністративному позові не спростовують самого факту встановлення порушень, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехбізнес» в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехбізнес» є виконавцем підрядних робіт (субпідрядником) з реконструкції існуючого підприємства ТОВ «Сока Україна» на замовлення ПП «Артеп», з яким було укладено договори підряду: №1/02 -14 від 14.02.2014 р., №2/02 -14 від 14.02.2014 р., №3/02 -14 від 19.02.2014 р., №4/02 -14 від 25.02.2014 р., №5/02 -14 від 25.02.2014 р., №6/02 -14 від 25.02.2014 р., №7/02 -14 від 25.02.2014 р., №1/03 -14 від 14.03.2014 р.

Предметом вказаних договорів були визначені наступні роботи: виготовлення вузла завантаження; виготовлення металоконструкцій дільниці тонкої очистки; монтаж сходів і майданчиків похилого пластинчастого згущувача; монтаж проміжної ємкості для згущеної пульпи; монтаж скрубер - бутари МіСі - 13х6 М, металоконструкцій рами і майданчиків під скрубер - бутару; монтаж грохоту КБІ 30220.001 СБ, ємкості та опори під грохот; монтаж металоконструкцій покрівлі.

Представник третьої особи у своїх письмових запереченнях наголо вис на тому, що вищевказані роботи є реальними та оформленим відповідно до діючого законодавства, що підтверджується вищевказаними договорами, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехбізнес» вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами позапланової документальної виїзної перевірки приватного підприємства «Артеп» за період: березень 2014 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Сока Україна» Дніпродзержинською ОДПІ складено акт №3313/136/04-03-22-04/32400962 від 30.07.2014р.. який позивач отримав 01.09.2014 р.

В резолютивній частині «4. Висновок» вказаного акту перевірки податковий орган виклав висновки про нереальність здійснення господарських операцій. їх вид, обсяг, якість та розрахунки по взаємовідносинам в результаті порушень п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.1,198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України: завищено податковий кредит з ПДВ за березень 2014р. на суму в розмірі 101 264 грн. (в частині послуг на ТОВ «Сока Україна»), при придбанні послуг від ТОВ «Укртехбізнес»; завищено податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2014р. в розмірі 122 689 грн. при придбанні послуг на ТОВ «Сока Україна».

В основу свого помилкового висновку про нереальність господарських операцій Приватного підприємства «Артеп» відповідач поклав факт недотримання положень ДСТУ БД. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», якими встановлені основні правила з визначення вартості нового будівництва, реконструкції тощо.

Суд зазначає, що виявлені порушення податкового законодавства витікають із правовідносин позивача з двома контрагентами: ТОВ «Сока Україна», яке є замовником підрядних робіт з реконструкції існуючого підприємства, з яким ПП «Артеп» укладено один загальний (основний Договір підряду №05/11 від 05.11.2013р., деталізований за допомогою додаткових угод, зокрема за перевіряємий період додаткові угоди: №№8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16; ТОВ «Укртехбізнес», яке є безпосереднім виконавцем підрядних робіт (субпідрядником), з яким підприємством «Артеп» укладено наступні договори підряду (які за видами робіт відповідають додатковим угодам, зазначеним у попередньому пункті): №1/02-14 та №2/02-14 від 14.02.2014р., №3/02-14 від 19.02.2014р., №4/02-14, №5/02-14, №6/02-14 та 7/02-14 від 25.02.2014р., №1/03-14 від 04.03.2014р.

Предметом вказаних договорів були, зокрема:

- виготовлення металоконструкцій дільниці тонкої очистки (Том8,7 4.730 г 1-КМ7);

- роботи по виготовленню вузла завантаження (Том17ч.730 Р-2-КМ);

роботи з монтажу сходів і майданчиків похилого пластинчастого згущувача (LТЕ 220-6.3/6.0-Р5/5);

- монтажу проміжної ємкості для згущеної пульпи (креслення №ЕМ 38.00.000 СБ);

- роботи з монтажу скрубер-бутари МіСі-13х6М, металоконструкцій рами і майданчиків під скрубер-бутару;

- роботи по монтажу грохоту КБІ 302200.001 СБ, ємкості та опори під грохот;

- роботи з монтажу металоконструкцій покрівлі.

Відповідно до матеріалів справи відповідач посилається на приписи вказаного ДСТУ БД. 1.1-1:2013 в частині нібито обов'язкового складання документу, форма якого визначається в договорі підряду, що має забезпечувати отримання інформації про дату, види обсяги та вартість виконаних робіт, обчислення прибутку, з обґрунтуванням вартості та підтвердженням витрат матеріальних ресурсів.

Проте,суд зазначає, що вказане положення не є обов'язковим, адже в БД. 1.1-1:2013 зазначено, що відповідний документ може складатися.

До того ж, відповідно до п. 1.2. БД. 1.1-1:2013 цей стандарт носить обов'язків характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

А згідно п. 1.3. БД. 1.1-1:2013 застосування даного стандарту обумовлюється договором.

Однак, суд зазнає, що ні договором з ТОВ «Сока Україна», ні договорами з ТОВ «Укртехбізнес» ПП «Артеп» не обумовлювало застосування ДСТУ БД.1.1-1:2013.

Таким чином, суд вважає, що посилання відповідача при аналізі господарських операцій ПП «Артеп» на ДСТУ БД. 1.1-1:2013 та застосування положень цього ДСТУ є неправильним та не може братись до уваги при визначенні реальності відповідних операцій.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що ПП «Артеп» в якості підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Сока Україна» та ТОВ «Укртехбізнес» надавало відповідачу на електронних носіях (CD-R-диск «Verbatim») відповідну проектну документацію, з якої вбачається сутність проектів монтажу.

Що стосується зауважень відповідача щодо наявності у замовника ліцензії Держбуду на виконання ремонтно-будівельних робіт та дозволу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на виконання робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення, то суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи ПП «Артеп» та ТОВ «Укртехбізнес» має необхідні ліцензії та дозволи, які були видані компетентними державними органами та діяли на час виконання договорів стосовно реконструкції діючого підприємства «Сока Україна».

Також суд звертає увагу на те, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного (нереального) правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути:

- або обвинувальний вирок суду з кримінальної справи (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191 та 212 Кримінального кодексу України);

- або рішення у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочин; (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином);

- або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. З ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, суд зазначає, що в акті перевірки №3313/136/04-03-22-04/32400962 від 30.07.2014 p. податковим органом на наведено жодної обставини із зазначених вище.

Крім того, діючим законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства іншими юридичними особами. На господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавств" платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-X1V "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, на підтвердження реальності господарських правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами суду були надані податкові накладні, копії договорів купівлі - продажу та видаткові накладні.

Права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників визначені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568 (далі - Правила №363).

Відповідно до пункту 11.1 Правил № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

За визначенням статті 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку

Відповідно до пункту 11.3 Правил, дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Згідно пункту 11.5 зазначених Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем до суду були надані на підтвердження здійснення поставок товару товарно-транспортні накладні, які за своїм змістом та формою відповідають чинному законодавству України. Таким чином, твердження податкового органу про відсутність ТТН були спростовані наданими доказами.

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України»проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як випливає зі змісту пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, за відсутності квитанції про прийняття або неприйняття податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом операційного дня, коли її було надіслано продавцем.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, яку виклав в інформаційному листі від 24.10.2013 року №1486/12/13-13.

Підставою віднесення сум до податкового кредиту були податкові накладні, які оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства, та наявні в матеріалах справи.

Таким чином, наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків та електронних баз податкової звітності правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та задекларовані платником податків показники.

Суд звертає увагу на те, що надані до Дніпродзержинської ОДПІ первинні документи для перевірки складені у відповідності до норм чинного законодавства, підтверджують реальність здійснення господарських операцій та в установленому законом порядку недійсними не визнавались.

Крім того, суд зазначає, що представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що жодних коригувань показників податкової звітності, відображених позивачем у податкових деклараціях, які були надані позивачем до відповідача та враховані при проведенні перевірки - працівниками Дніпродзержинської ОДПІ не проводилось, а результати проведеної перевірки були відображенні в аналітичній системі внутрішньої бази Дніпродзержинської ОДПІ. Однак, дані пояснення відповідача були спростовані письмовими доказами та аргументами, наданими представником позивача у судовому засіданні.

Таким чином, суд вважає, що аргументи та висновки здійснені перевіряючим щодо відсутності об'єктів оподаткування не відповідають існуючим фактам та діючому податковому, цивільному та господарському законодавству, оскільки господарські операції оформленими у відповідності до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні Податкового Кодексу України, найшли своє відображення у регістрах бухгалтерського та податкового обліку, що свідчить про реальні зміни майнового стану платника податків та не спрямовані на здійснення податкової вигоди третіх осіб. Дії та висновки податкового органу за цим актом спричинили зміну у позивача в незбалансованості операцій по придбанню, реалізації товарів та неправдиве їх відображення в податковій звітності, а саме в електронній базі даних АІС «Податковий блок «Деталізованій інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлений податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України».

Також суд звертає увагу на те, що самостійна зміна Дніпродзержинською ОДПІ в автоматизованій системі співставлення показник податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без прийняття податкового повідомлення - рішення та без зміни цих показників самостійно позивачем шляхом подання декларації (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Аналогічну позицію займає і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 13.02.2013р. по справі №К/9991/74156/12 (номер у ЄДРСР 29332909), від 01.04.2014р. по справі №К/800/39683/13 (номер у ЄДРСР 38021607) та у постанові від 01.04.2014р. по справі №К/800/47935/13 (номер у ЄДРСР 38021663).

При цьому п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, зокрема, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо виключення (коригування) на підставі акту №3313/136/04-03-22-04/32400962 від 30.07.2014 р. «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства «Артеп» за період: березень 2014 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Сока Україна» з Автоматизованої системи співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» та інших електронних баз даних, сума податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені Приватним підприємство «Артеп» (код ЄДРПООУ 32400962) у податковій декларації за березень 2014 року противоправними, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягаю у зв'язку з тим, що позивачем не вказано та не надано письмових доказів на підтвердження в яких саме інших електронних баз даних відповідачем було здійснено виключення (коригування) на підставі акту №3313/136/04-03-22-04/32400962 від 30.07.2014 р. «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства «Артеп» за період: березень 2014 р. з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Сока Україна».

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Артеп» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехбізнес» про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Дніпродзержинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в Автоматизованій системі співставлення Інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України «Податковий блок» показники податкової звітності Приватного підприємства «Артеп» (код ЄДРПОУ 32400962), визначених останнім в податковій декларації за березень 2014 р.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Артеп» судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 36,54 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 грудня 2014 року

Суддя Н.В. Захарчук