Постанова

від 26.12.2014 по справі 820/17805/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

26 грудня 2014 р. справа № 820/17805/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Гужви М.В.,

представника відповідача - Дитиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати винесені Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" податкові повідомлення-рішення № 0002412201, № 0002422201, № 0002432201 від 25.07.2014 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 07.07.2014 р. № 2688/20-30-22-01/37657540 "Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Інсолар-Клімат" (код ЄДРПОУ 37657540) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2011 р. по 31.12.2013 р.", відповідачем 25.07.2014 р. винесені податкові повідомлення - рішення № 0002412201, № 0002422201, № 0002432201. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

ТОВ "Інсолар-Клімат" зареєстроване як юридична особа 22.04.2011 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 27.04.2011 р.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Інсолар-Клімат" (код ЄДРПОУ 37657540) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 07.07.2014 р. № 2688/20-30-22-01/37657540 (т. 1 а.с. 17-71).

В акті зазначено про порушення ТОВ "Інсолар-Клімат":

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток у сумі на 322651,00 грн., у тому числі: 2 квартал 2012 року у сумі 739,00 грн., 3 квартал 2012 року у сумі 1953,00 грн., 4 квартал 2012 року у сумі 194,00 грн., 2013 рік завищення у сумі 319765,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, що призвело до порушення ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено: заниження податку на додану вартість на загальну суму 339343,00 грн., у тому числі: травень 2012 року у сумі 160,00 грн., червень 2012 року у сумі 543,00 грн., липень 2012 року у сумі 1155,00 грн., серпень 2012 року у сумі 705,00 грн., грудень 2012 року у сумі 185,00 грн., березень 2013 року у сумі 565,00 грн., квітень 2012 року у сумі 8476,00 грн., травень 2013 року у сумі 43147,00 грн., червень 2013 року у сумі 10147,00 грн., липень 2013 року у сумі 209963,00 грн., серпень 2013 року у сумі 63881,00 грн., жовтень 2013 року у сумі 416,00 грн.;

- відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95-ВР, на порушення вимог п.п. 3.5 п. 3, п.п. 2.8 п. 2 Положення № 637 встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на кінець дня у розмірі 20000,00 грн., на порушення вимог п.п. 2.6 п. 2 Положення № 637 встановлено не оприбутковану готівку в касі у розмірі 15000,00 грн. (т. 1 а.с. 70).

На підставі висновків вказаного акту відповідачем 25.07.2014 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002422201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 403103,75 грн., з яких 322483,00 грн. - за основним платежем, 80620,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення - рішення № 0002412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 423978,75 грн., з яких 339183,00 грн. - за основним платежем, 84795,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення № 0002432201, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115000,00 грн. (т. 1 а.с. 72, 73, 74).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 р. № 0002422201 та № 0002412201 слугував висновок податкового органу про порушення контрагентами позивача ТОВ «Енергія Клімата», ПФ «Профі», ТОВ «АПК Зерноград» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова покладено відомості актів: акту перевірки ТОВ «АПК Зерноград» від 24.03.2014 р. № 974/20-30-22-01/34468954, яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами, зокрема, у червні, липні, серпні, грудні 2012 року, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2013 року; акту перевірки ПФ «Профі» від 20.12.2012 р. № 5782/2210/21198839, яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами у травні 2012 року. Також, враховуючи наявний у відповідача акт перевірки ТОВ «Юмас» від 25.01.2014 р., яким встановлено ознаки нереальності здійснення господарської діяльності у січні-жовтні 2013 року, відповідач дійшов висновку щодо нереальності здійснення господарських операцій в перевіряємих періодах по ланцюгу постачання: ТОВ «Юмас» - ТОВ «Енергія Клімата» - ТОВ «Інсолар-Клімат».

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Енергія Клімата», ПФ «Профі», ТОВ «АПК Зерноград» мають ознаки нереальності здійснення.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ ТОВ «Енергія Клімата», з яким позивачем був укладений договір № 1104/2 від 11.04.2013 р. на поставку обладнання та комплектуючих (холодильних машин, антивібраційних опор, пультів управління, пароохолоджувачів) (т. 1 а.с. 83-88).

Матеріали справи містять: податкові накладні від 12.04.2013 р., 15.05.2013 р., 29.05.2013 р., 01.07.2013 р., 03.07.2013 р. (т. 1 а.с. 116-128), видаткові накладні (т. 1 а.с. 89-90), договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 01.07.2013 р. разом з документами, підтверджуючими транспортування придбаного товару, а саме: товарно-транспортні накладні, акти про виконання робіт, податкові накладні (т. 1 а.с. 91-98), договір перевезення вантажу автотранспортом, виконання робіт автокраном, екскаватором та іншими механізмами від 01.03.2013 р. разом з документами, підтверджуючими розвантаження придбаного товару, а саме: акти здачі-приймання робіт, талони замовника, податкові накладні (т. 1 а.с. 99-105), документи щодо подальшої реалізації товару (т. 1 а.с. 106-115). Позивачем була здійснена оплата придбаного товару у повному обсязі.

Між ТОВ «Інсолар-Клімат» та ТОВ «Енергія Клімата» 29.05.2013 р. був укладений договір № 2905/1 на поставку обладнання (холодильна машина, антивібраційні опори) (т. 1 а.с. 130-133). Матеріали справи містять: податкові накладні від 29.05.2013 р., 05.08.2013 р., 13.08.2013 р. (т. 1 а.с. 174-178), видаткова накладна (т. 1 а.с. 134), договір на надання транспортно-експедиційних послуг від 08.08.2013 р. разом з документами, підтверджуючими транспортування придбаного товару, а саме: товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт, податкова накладна (т. 1 а.с. 135-139), документи щодо подальшого використання товару (т. 1 а.с. 140-173). Позивачем була здійснена оплата придбаного товару у повному обсязі.

Між ТОВ «Інсолар-Клімат» та ТОВ «Енергія Клімата» 22.05.2013 р. був укладений договір № 2205/1 на поставку обладнання (холодильна машина, антивібраційні опори) (т. 1 а.с. 179-182). Матеріали справи містять: податкові накладні від 22.05.2013 р., 19.06.2013 р., 24.07.2013 р., 05.08.2013 р. (т. 1 а.с. 190-196), видаткова накладна (т. 1 а.с. 183), документи щодо подальшого використання товару (т. 1 а.с. 184-189). Позивачем була здійснена оплата придбаного товару у повному обсязі.

З метою з'ясування спірних правовідносин судом до податкових органів направлялись запити.

Згідно наданих на запит суду довідок за формою 1-ДФ із зазначенням кількості працюючих осіб на підприємстві ТОВ «Енергія Клімата», судом встановлено, що у штаті вказаного підприємства у 2-3 кварталах 2013 року працювало 25 осіб. Згідно податкової звітності з ПДВ по ТОВ «Енергія Клімата», обсяги постачання (без ПДВ) підприємства у квітні-серпні 2013 року склали від 805741,00 грн. до 6567334,00 грн. Отже, суд дійшов висновку, що ТОВ «Енергія Клімата» мало реальну можливість здійснювати господарську діяльність у зазначені періоди та відповідно фінансово-господарські операції з позивачем по вищевказаним договорам (т. 3 а.с. 135-164).

В перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ТОВ «АПК Зерноград», яким на адресу позивача були виписані видаткові накладні (т. 1 а.с. 198-213) та податкові накладні від 26.06.2012 р., 06.07.2012 р., 11.07.2012 р., 12.07.2012 р., 18.07.2012 р., 02.08.2012 р., 21.08.2012 р., 18.12.2012, 26.03.2013 р., 25.03.2013 р., 30.08.2013 р., 05.06.2013 р., 31.05.2013 р., 09.10.2013 р., 07.10.2013 р. (т. 2 а.с. 143-164) на поставку хладону, припою, труб мідних, колін, перехідників, трійників. Транспортування придбаного товару підтверджується договором перевезення вантажів від 02.04.2012 р., товарно-транспортною накладною, актом здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 214-221). Позивачем була здійснена оплата придбаного товару у повному обсязі. Матеріали справи також містять документи щодо подальшого використання придбаного товару (т. 1 а.с. 227-242, т. 2 а.с. 1-142, т. 3 а.с. 168-233).

Згідно наданих на запит суду довідок за формою 1-ДФ із зазначенням кількості працюючих осіб на підприємстві ТОВ «АПК Зерноград», судом встановлено, що у штаті вказаного підприємства у 2-4 кварталах 2012 року працювало 3-5 осіб, у 2013 році - 5 осіб. Згідно податкової звітності з ПДВ по ТОВ «АПК Зерноград», обсяги постачання (без ПДВ) підприємства у червні, серпні, грудні 2012 року, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2013 року склали від 66609,00 грн. до 746699,00 грн. Отже, суд дійшов висновку, що ТОВ «АПК Зерноград» мало реальну можливість здійснювати господарську діяльність у вказані періоди та відповідно зазначені фінансово-господарські операції з позивачем (т. 3 а.с. 3-88).

Також, в перевіряємому періоді позивач також мав взаємовідносини з ПФ «Профі», яким на позивача була виписана видаткова накладна (т. 2 а.с. 165) та податкова накладна від 22.05.2012 р. (т. 2 а.с. 166) на поставку рекламних листівок (а.с. 167-168). Позивачем була здійснена оплата придбаного товару у повному обсязі.

Згідно наданої на запит суду довідки за формою 1-ДФ із зазначенням кількості працюючих осіб на підприємстві ПФ «Профі», судом встановлено, що у штаті вказаного підприємства у 2 кварталі 2012 року працювало 3 особи. Згідно податкової звітності з ПДВ по ПФ «Профі», обсяги постачання (без ПДВ) підприємства у травні 2012 року склали 429192,00 грн. Також, згідно додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за півріччя, підприємство має основні засоби, балансова вартість яких на початок звітного року складає 167186,00 грн. Отже, суд дійшов висновку, що ПФ «Профі» мало реальну можливість здійснювати господарську діяльність у травні 2012 року та відповідно вказані фінансово-господарські операції з позивачем (т. 3 а.с. 89-97).

Суд вважає необґрунтованою правову позицію відповідача про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Енергія Клімата», ПФ «Профі», ТОВ «АПК Зерноград» здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на наступне.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку. Порядок формування валових витрат платниками податку на прибуток визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 138 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Матеріалами справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Доказів зворотного судовим розглядом справи не встановлено.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

В даному випадку виконання угод між позивачем та ТОВ «Енергія Клімата», ПФ «Профі», ТОВ «АПК Зерноград» підтверджується належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи, отже, можливо зробити висновок, що витрати з придбання робіт вірно віднесено до валових витрат позивача.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ «Інсолар-Клімат») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що позивач виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаних товарів контрагентів ТОВ «Енергія Клімата», ПФ «Профі», ТОВ «АПК Зерноград», які в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід зазначити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ «Енергія Клімата», ПФ «Профі», ТОВ «АПК Зерноград» правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту та правомірність формування позивачем валових витрат.

Виконання договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договори між позивачем і контрагентами мали реальний характер. Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704, що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним та формування у відповідних звітних періодах валових витрат.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо нікчемності угод є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладені договори виконані з боку позивача в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавались, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енергія Клімата», ПФ «Профі», ТОВ «АПК Зерноград» сплати податку на прибуток та податку на додану вартість і його сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень. За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0002422201 та № 0002412201 не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.

Також, як вже зазначалось, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0002432201, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115000,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320 (далі - Положення № 637), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно п. 3.5 глави 7 Положення № 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (п. 7.24 глави 7 Положення № 637).

В ході перевірки позивача податковим органом було встановлено, що з каси підприємства видано готівку ОСОБА_3 згідно видаткового касового ордеру № 123 від 23.08.2012 р. та касової книги у розмірі 7000,00 грн. згідно договору № 5/12 від 23.08.2012 р., яка не підтверджена підписом одержувача - ОСОБА_3, що є порушенням вимог п. 3.5 Положення № 637. Згідно авансового звіту № 131 від 24.08.2012 р. та посвідчення про відрядження, ОСОБА_3 в період з 22.08.2012 р. по 24.08.2012 р. знаходився у відрядженні у м. Вінниця, довіреності на отримання грошей іншій особі не надавав.

Відповідно до п. 7.24 Положення № 637 видача готівки з каси 23.08.2012 р. ОСОБА_3 у сумі 7000,0 грн. не врахована перевіркою, сума готівки додана до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначений вище видатковий касовий ордер, здійснено розрахунок залишку готівки в касі підприємства, та встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ "Інсолар-Клімат" на кінець дня 23.08.2012 р. на суму 7000,00 грн., чим порушено п. 2.8 Положення № 637.

В ході перевірки позивача податковим органом було встановлено, що з каси підприємства видано готівку ОСОБА_3 згідно видаткового касового ордеру № 13 від 01.03.2013 р. та касової книги у розмірі 10000,00 грн. (повернення фінансової допомоги), яка не підтверджена підписом одержувача - ОСОБА_3, що є порушенням вимог п. 3.5 Положення № 637. Згідно авансового звіту № 20 від 04.03.2013 р. та посвідчення про відрядження, ОСОБА_3 в період з 28.02.2013 р. по 02.03.2013 р. знаходився у відрядженні у м. Вінниця, довіреності на отримання грошей іншій особі не надавав.

Відповідно до п. 7.24 Положення № 637 видача готівки з каси 01.03.2013 р. ОСОБА_3 у сумі 10000,00 грн. не врахована перевіркою, сума готівки додана до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначений видатковий касовий ордер, здійснено розрахунок залишку готівки в касі підприємства, та встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ "Інсолар-Клімат" на кінець дня 01.03.2013 р. на суму 10000,00 грн., чим порушено п. 2.8 Положення № 637.

В ході перевірки позивача податковим органом було встановлено, що 11.03.2013 р. з каси підприємства видані готівкові кошти ОСОБА_4 у розмірі 769,96 грн. згідно видаткового касового ордера № 16 від 11.03.2013 р. Підпис одержувача готівки ОСОБА_4 в ордері відсутній; 11.03.2012 р. з каси підприємства видані готівкові кошти ОСОБА_5 у розмірі 1529,87 грн. згідно видаткового касового ордера № 17 від 11.03.2013 р. Підпис одержувача готівки ОСОБА_5 в ордері відсутній; 11.03.2013 р. з каси підприємства видані готівкові кошти ОСОБА_6 у розмірі 700,17 грн. згідно видаткового касового ордера № 18 від 11.03.2013 р. Підпис одержувача готівки ОСОБА_6 в ордері відсутній, чим порушено вимоги п. 3.5, п. 2.8 Положення № 637. Понадлімітний залишок коштів на кінець дня в касі підприємства складає: 11.03.2013 р. - 3000,00 грн.

Таким чином, загальна сума перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на кінець дня склала 20000,00 грн.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

В ході перевірки ТОВ "Інсолар-Клімат" податковим органом було встановлено, що 21.10.2013 р. в касу підприємства надійшла готівка у розмірі 25000,00 грн. від ОСОБА_3 (повернення позики) згідно прибуткового касового ордеру № 67 від 21.10.2013 р. (т. 4 а.с. 15). В касу підприємства оприбуткована готівка у розмірі 10000,00 грн. Неоприбуткована у касі готівка у розмірі 15000,00 грн., чим порушено п.п. 2.6 Положення № 637.

Суд зазначає, що податковим органом були встановлені вказані порушення позивача на підставі тих документів, що подавались під час проведення перевірки. Доказів щодо спростування вказаних порушень позивачем суду не надано.

Суд також вважає необґрунтованим посилання позивача на статтю 250 Господарського кодексу України, оскільки частиною другою цієї статті встановлено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Згідно п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Так, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі податковим органом було застосовано до позивача штраф у розмірі 40000,00 грн. (20000,00 х 2), та за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касі готівки - 75000,00 грн. (15000,00 х 5).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0002432201 відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо його скасування є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 94 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати винесені Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0002412201 та № 0002422201.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99-А, кім. 501, код ЄДРПОУ 37657540) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) судові витрати у розмірі 96,64 грн. (дев'яносто шість гривень шістдесят чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 26.12.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.