Ухвала

від 12.02.2015 по справі 820/17805/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 р.Справа № 820/17805/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Нагорного Є.Ф., Клепанди О.С., відповідача - Губської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014р. по справі № 820/17805/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" (далі по тексту - ТОВ «Інсолар-Клімат», позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, відповідач), в якому просив суд скасувати винесені Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові повідомлення-рішення № 0002412201, № 0002422201, № 0002432201 від 25.07.2014 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року по справі № 820/17805/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано винесені Державною податковою інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" податкові повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0002412201 та № 0002422201.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 99-А, кім. 501, код ЄДРПОУ 37657540) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) судові витрати у розмірі 96,64 грн. (дев'яносто шість гривень шістдесят чотири копійки).

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року по справі № 820/17805/14 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог, скасувавши податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.07.2014 року № 0002432201.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на ч.1 ст.250 Господарського кодексу України зазначив, що оскільки з дня вчинення дій, кваліфікованих перевіряючими як порушення касової дисципліни (23.08.2012 р. - 7000 грн., 01.03.2013 р. - 10000 грн., 11.03.2013 р. - 3000 грн.), минуло більше року, то нарахування фінансових санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 25.07.2014 року № 0002432201 є неправомірним незалежно від того, чи є такі дії порушеннями.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року по справі № 820/17805/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Інсолар-Клімат», прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем до перевірки було надано товарно-транспортні накладні лише на частину товару, придбаного у ТОВ «Енергія Клімату», що у розумінні Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, унеможливлює фактичне переміщення та оприбуткування придбаного товару. З посиланням на акт перевірки Західної ДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.01.2014 року № 50/20-33-22-03-07/32676354 стверджує про безтоварність господарських операцій по ланцюгу постачання від ТОВ «Юмас» до ТОВ «Енергія клімату» та в подальшому до ТОВ «Інсолар-Клімат». Враховуючи викладене, вважає правомірним донарахування позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток по операціям із ТОВ «Енергія клімату», які відповідач вважає безтоварними.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити. Скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 25.07.2014 року № 0002432201; апеляційну скаргу відповідача залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014 року по справі № 820/17805/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі; апеляційну скаргу ТОВ «Інсолар-Клімат» залишити без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційних скарг рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Інсолар-Клімат" зареєстроване як юридична особа 22.04.2011 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 27.04.2011 р.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Інсолар-Клімат" (код ЄДРПОУ 37657540) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 27.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 27.04.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 07.07.2014 р. № 2688/20-30-22-01/37657540 (т. 1 а.с. 17-71).

В акті зазначено про порушення ТОВ "Інсолар-Клімат":

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на прибуток у сумі на 322651,00 грн., у тому числі: 2 квартал 2012 року у сумі 739,00 грн., 3 квартал 2012 року у сумі 1953,00 грн., 4 квартал 2012 року у сумі 194,00 грн., 2013 рік завищення у сумі 319765,00 грн.;

- п. 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України, що призвело до порушення ст. 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 339343,00 грн., у тому числі: травень 2012 року у сумі 160,00 грн., червень 2012 року у сумі 543,00 грн., липень 2012 року у сумі 1155,00 грн., серпень 2012 року у сумі 705,00 грн., грудень 2012 року у сумі 185,00 грн., березень 2013 року у сумі 565,00 грн., квітень 2012 року у сумі 8476,00 грн., травень 2013 року у сумі 43147,00 грн., червень 2013 року у сумі 10147,00 грн., липень 2013 року у сумі 209963,00 грн., серпень 2013 року у сумі 63881,00 грн., жовтень 2013 року у сумі 416,00 грн.;

- п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95-ВР, на порушення вимог п.п. 3.5 п. 3, п.п. 2.8 п. 2 Положення № 637 встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на кінець дня у розмірі 20000,00 грн., на порушення вимог п.п. 2.6 п. 2 Положення № 637 встановлено не оприбутковану готівку в касі у розмірі 15000,00 грн. (т. 1 а.с. 70).

На підставі наведених висновків акту відповідачем 25.07.2014 р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002422201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 403103,75 грн., з яких 322483,00 грн. - за основним платежем, 80620,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення - рішення № 0002412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 423978,75 грн., з яких 339183,00 грн. - за основним платежем, 84795,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення - рішення № 0002432201, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115000,00 грн. (т. 1 а.с. 72, 73, 74).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між позивачем та постачальниками ТОВ "Енергія Клімата", ПФ "Профі", ТОВ "АПК Зерноград" є реальними, належним чином підтверджені первинними документами, а відтак, позивачем правомірно включено суми вартості придбаних товарів до складу валових витрат та податкового кредиту.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0002432201, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості застосування до ТОВ «Інсолар-Клімат» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115000,00 грн. за порушення вимог п.2.6, п.2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, факт допущення яких підтверджено матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 р. № 0002422201 та № 0002412201 слугував висновок податкового органу про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та контрагентами ТОВ "Енергія Клімата", ПФ "Профі", ТОВ "АПК Зерноград".

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними та такими, що не є підставою для збільшення позивачеві грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток, з наступних підстав.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загально виробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до п.201.1 ст.201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п.201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Енергія Клімата", з яким позивачем був укладений договір № 1104/2 від 11.04.2013 р. на поставку обладнання та комплектуючих (холодильних машин, антивібраційних опор, пультів управління, пароохолоджувачів) (т. 1 а.с. 83-88).

Фактичне виконання ТОВ "Енергія Клімата" умов договору шляхом поставки позивачеві обладнання (холодильні машини, антивібраційні опори, пульти управління, пароохолоджувачі), отримання товару позивачем та його транспортування підтверджено наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № РН-0107/2 від 01.07.2013 р., № РН-0307-1 від 03.07.2013 р., податкових накладних № 8 від 12.04.2013 р., № 4 від 15.05.2013 р., № 19 від 29.05.2013 р. № 2 від 01.07.2013 р., № 4 від 01.07.2013 р., № 5 від 03.07.2013 р., договором № 268 від 01.07.2013 р. на надання транспортно-експедиційних послуг із ТОВ «Аліна», виписаних вказаним автоперевізником товарно-транспортних накладних, актів про виконання робіт (транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів за маршрутом : м. Київ-м. Харків), договору № 0103/25 від 01.03.2013 року перевезення вантажів автотранспортом, укладеного позивачем із ТОВ «Укрпромінвест-1», актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.07.2013 р., 04.07.2013 р., талонів замовника, податкових накладних, виписаних ТОВ «Укрпромінвест-1» (т. 1 а.с. 89-105).

З наявних в матеріалах справи копій договору між ТОВ «Інсолар-Клімат» (постачальник) та ТОВ «Фірма Анда» (покупець), видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ (т.1, а.с.106-116) вбачається фактичне використання у господарській діяльності позивача товару, придбаного позивачем у ТОВ «Енергія Клімата» за договором № 1104/2 від 11.04.2013 р.

Крім того, між ТОВ "Інсолар-Клімат" та ТОВ "Енергія Клімата" 29.05.2013 р. було укладено договір № 2905/1 на поставку обладнання (холодильна машина, антивібраційні опори) (т. 1 а.с. 130-133).

На виконання умов договору відповідачем було відвантажено позивачеві вказане обладнання на підставі видаткової накладної № РН-1308/1 від 13.08.2013 р., податкових накладних від 29.05.2013 р., 05.08.2013 р., 13.08.2013 р. (т. 1 а.с. 174-178), договору № 08/08-2013 від 08.08.2013 року, укладеного позивачем із ФОП ОСОБА_4, товарно-транспортної накладної, акту виконаних робіт від 09.08.2013 р., податкової накладної, вписаної авто перевізником (т.1, а.с.134-139).

Матеріалами справи підтверджено, що вищевказані ТМЦ були придбані позивачем з метою виконання власних договірних зобов'язань перед ТОВ «Кременчуцький сталеливарний завод», що виникло за договором виконання робіт за робочим проектом «Модернізація системи маслоохолодення на автоматичних формувальних лініях №№ 1, 2 фасонно-ливарного цеху» від 17.04.2013 р. (т.1, а.с.140-149), про що свідчать наявні в матеріалах справи копії довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрати, актів прийому виконаних будівельних робіт (т.1, а.с.150-173).

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, між ТОВ "Інсолар-Клімат" та ТОВ "Енергія Клімата" 22.05.2013 р. був укладений договір № 2205/1 на поставку обладнання (холодильна машина, антивібраційні опори) (т. 1 а.с. 179-182).

На виконання умов договору щодо постачання вказаних ТМЦ контрагентом позивача виписані видаткова накладна (т.1, а.с.183), податкові накладні від 22.05.2013 р., 19.06.2013 р., 24.07.2013 р., 05.08.2013 р., копії яких містяться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 190-196).

Подальше використання придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору № 23/2013 від 23.04.2013 р. на здійснення підбору, поставки, монтажу та пусконалагоджувальних робіт обладнання для систем вентиляції повітря, укладеного із ВАТ «Фармстандарт-Біолек» (т.1, а.с.184-189).

Матеріалами справи підтверджено, що в перевіреному періоді позивач також мав взаємовідносини з ТОВ "АПК Зерноград", яким поставлено позивачеві ТМЦ (хладон, припой, труби мідні, коліна, перехідники, трійники) згідно з видатковими накладними (т. 1 а.с. 198-213) та податковими накладними від 26.06.2012 р., 06.07.2012 р., 11.07.2012 р., 12.07.2012 р., 18.07.2012 р., 02.08.2012 р., 21.08.2012 р., 18.12.2012, 26.03.2013 р., 25.03.2013 р., 30.08.2013 р., 05.06.2013 р., 31.05.2013 р., 09.10.2013 р., 07.10.2013 р. (т. 2 а.с. 143-164).

Транспортування придбаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору перевезення вантажів від 02.04.2012 р. із ТОВ «Транспортна компанія «САТ», товарно-транспортної накладної, акту здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 214-221).

Придбані у ТОВ "АПК Зерноград" використані позивачем при виконанні власних господарських зобов'язань перед ТОВ «Південдіпроцемент», ТОВ «Аксіома», ПАТ «Вінницька кондитерська фабрика», ВАТ «Влада ЛТД», ТОВ «Жилстрой-2», ПАТ «Фармстандарт-Біолек», актів прийому виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (т. 1 а.с. 227-242, т. 2 а.с. 1-142, т. 3 а.с. 168-233).

Крім того, в перевіреному періоді позивач також мав взаємовідносини з ПФ "Профі", яким позивачеві було поставлено рекламні листівки згідно з видатковою накладною, про що постачальником виписано позивачеві податкову накладну від 22.05.2012 р. та примірник листівки (т. 2 а.с. 165-168).

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між ТОВ «Інсолар-Клімат» та постачальниками ТОВ «Енергія клімату», ТОВ "АПК Зерноград" та ПФ "Профі" вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Факт подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача підтверджується документально.

З приводу тверджень відповідача про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних щодо перевезення частини товарів, придбаних у вищевказаних постачальників, колегія суддів зазначає, що відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних не спростовує факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні.

Крім того, в матеріалах справи наявні копія договору оренди легкового автомобіля № 2/12 від 10.01.2012 року, укладеного між позивачем та Науково-виробничим підприємством «Інсолар» у формі ТОВ, за умовами якого позивач користується автомобілем - фургоном малотоннажним HUINDAI Н 1, держ. номер НОМЕР_4, а відтак, ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних не є доказом відсутності реальних поставок товару з підстав неможливості транспортування товару.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення розділу п.11.1, п.11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції було направлено запити до податкових органів щодо наявності у контрагентів позивача ТОВ «Енергія клімату», ТОВ «АПК «Зерноград», ПФ «Профі» персоналу та основних засобів з метою з'ясування фактичної можливості виконання вказаними підприємствами своїх зобов'язань в ході господарських операцій з позивачем по справі.

Згідно з наданими на запит суду довідками за формою 1-ДФ із зазначенням кількості працюючих осіб, у штаті ТОВ "Енергія Клімата" вказаного підприємства у 2-3 кварталах 2013 року працювало 25 осіб, у штаті ТОВ "АПК Зерноград" у 2-4 кварталах 2012 року працювало 3-5 осіб, у 2013 році - 5 осіб, у штаті ПФ "Профі" у 2 кварталі 2012 року працювало 3 особи.

Відповідно до податкової звітності з ПДВ по ТОВ "Енергія Клімата", обсяги постачання (без ПДВ) підприємства у квітні-серпні 2013 року склали від 805741,00 грн. до 6567334,00 грн. Обсяги постачання ТОВ "АПК Зерноград" (без ПДВ) у червні, серпні, грудні 2012 року, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2013 року склали від 66609,00 грн. до 746699,00 грн. Згідно з податковою звітністю з ПДВ по ПФ "Профі", обсяги постачання (без ПДВ) підприємства у травні 2012 року склали 429192,00 грн. Також, згідно додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток за півріччя, підприємство має основні засоби, балансова вартість яких на початок звітного року складає 167186,00 грн. (т. 3 а.с. 3-97, 135-164).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком про наявність у ТОВ "АПК Зерноград", ТОВ "Енергія Клімата" та ПФ "Профі" реальної можливості здійснювати господарську діяльність у вказані періоди та, відповідно, проводити фінансово-господарські операції з позивачем.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що господарські операції між позивачем та постачальниками ТОВ "Енергія Клімата", ПФ "Профі", ТОВ "АПК Зерноград" є такими, що належним чином підтверджені первинними документами, а результати господарської операції з придбання ТМЦ у вказаних контрагентів, з урахуванням видів діяльності позивача, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Інсолар-Клімат».

Колегія суддів зазначає, що в основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Інсолар-Клімат» та постачальниками ТОВ «Енергія клімата», ТОВ «АПК Зернорград», ПФ «Профі» покладено відомості актів: акту перевірки ТОВ "АПК Зерноград" від 24.03.2014 р. № 974/20-30-22-01/34468954, яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами, зокрема, у червні, липні, серпні, грудні 2012 року, березні, травні, червні, серпні, жовтні 2013 року; акту перевірки ПФ "Профі" від 20.12.2012 р. № 5782/2210/21198839, яким встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами у травні 2012 року, а також акту перевірки ТОВ "Юмас" від 25.01.2014 р., яким встановлено ознаки нереальності здійснення господарської діяльності у січні-жовтні 2013 року, виходячи з якого відповідач дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій в перевіряємих періодах по ланцюгу постачання: ТОВ "Юмас" - ТОВ "Енергія Клімата" - ТОВ "Інсолар-Клімат".

Однак, слід вказати, що відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Колегія суддів зазначає, що платник податків, в даному випадку позивач «Інсолар-Клімат», не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-постачальників товару, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому колегія суддів відмічає, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з даного питання, викладеною у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України. Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

З огляду на викладене, колегія суддів вказує на правомірність віднесення позивачем сум вартості товарів, придбаних у ТОВ «Енергія клімата», ТОВ «АПК Зерноград», ПФ «Профі» до складу валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи викладене, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «Інсолар-Клімат» щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 25.07.2014 р. № 0002422201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 403103,75 грн., з яких 322483,00 грн. - за основним платежем, 80620,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення - рішення № 0002412201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 423978,75 грн., з яких 339183,00 грн. - за основним платежем, 84795,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0002432201, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 115000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320 (далі - Положення № 637), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Згідно з п. 3.5 глави 7 Положення № 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа. Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

У разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки (п. 7.24 глави 7 Положення № 637).

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що з каси підприємства видано готівку Клепанді О.С. згідно видаткового касового ордеру № 123 від 23.08.2012 р. та касової книги у розмірі 7000,00 грн., згідно договору № 5/12 від 23.08.2012 р., яка не підтверджена підписом одержувача - Клепанди О.С., що є порушенням вимог п. 3.5 Положення № 637 (т.4, а.с.21-23). Відповідно до авансового звіту № 131 від 24.08.2012 р. та посвідчення про відрядження, Клепанда О.С. в період з 22.08.2012 р. по 24.08.2012 р. знаходився у відрядженні у м. Вінниця, довіреності на отримання грошей іншій особі не надавав.

З урахуванням п. 7.24 Положення № 637 перевіряючими видача готівки з каси 23.08.2012 р. Клепанді О.С. у сумі 7000,0 грн. не врахована перевіркою, сума готівки додана до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначений вище видатковий касовий ордер, здійснено розрахунок залишку готівки в касі підприємства, та встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ "Інсолар-Клімат" на кінець дня 23.08.2012 р. на суму 7000,00 грн., чим порушено п. 2.8 Положення № 637.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з каси підприємства видано готівку Клепанді О.С. згідно видаткового касового ордеру № 13 від 01.03.2013 р. та касової книги у розмірі 10000,00 грн. (повернення фінансової допомоги), яка не підтверджена підписом одержувача - Клепанди О.С., що є порушенням вимог п. 3.5 Положення № 637 (т.4, а.с.9-10).

Відповідно до авансового звіту № 20 від 04.03.2013 р. та посвідчення про відрядження, Клепанда О.С. в період з 28.02.2013 р. по 02.03.2013 р. знаходився у відрядженні у м. Вінниця, довіреності на отримання грошей іншій особі не надавав.

З урахуванням п. 7.24 Положення № 637 перевіряючими видача готівки з каси 01.03.2013 р. Клепанді О.С. у сумі 10000,00 грн. не врахована перевіркою, сума готівки додана до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначений видатковий касовий ордер, здійснено розрахунок залишку готівки в касі підприємства, та встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ "Інсолар-Клімат" на кінець дня 01.03.2013 р. на суму 10000,00 грн., чим порушено п. 2.8 Положення № 637.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 11.03.2013 р. з каси підприємства видані готівкові кошти ОСОБА_5 у розмірі 769,96 грн. згідно видаткового касового ордера № 16 від 11.03.2013 р. Підпис одержувача готівки ОСОБА_5 в ордері відсутній. 11.03.2012 р. з каси підприємства видані готівкові кошти ОСОБА_6 у розмірі 1529,87 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 17 від 11.03.2013 р., підпис одержувача готівки ОСОБА_6 в ордері відсутній. 11.03.2013 р. з каси підприємства видані готівкові кошти ОСОБА_7 у розмірі 700,17 грн. згідно з видатковим касовим ордером № 18 від 11.03.2013 р., підпис одержувача готівки ОСОБА_7 в ордері відсутній, чим порушено вимоги п. 3.5, п. 2.8 Положення № 637. Понадлімітний залишок коштів на кінець дня 11.03.2013 р. в касі підприємства склав: 3000,00 грн.

Таким чином, загальна сума перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі склала 20000,00 грн.

Відповідно до п. 2.6 Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

В ході перевірки ТОВ "Інсолар-Клімат" податковим органом було встановлено, що 21.10.2013 р. в касу підприємства надійшла готівка у розмірі 25000,00 грн. від Клепанди О.С. (повернення позики) згідно прибуткового касового ордеру № 67 від 21.10.2013 р. (т. 4 а.с. 15). В касу підприємства оприбуткована готівка у розмірі 10000,00 грн. Неоприбуткована у касі готівка у розмірі 15000,00 грн., чим порушено п.п. 2.6 Положення № 637.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом були встановлені вказані порушення позивача на підставі тих документів, що подавались під час проведення перевірки. Доказів щодо спростування вказаних порушень позивачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Згідно p п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 436/95, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день; за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Так, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касі податковим органом було застосовано до позивача штраф у розмірі 40000,00 грн. (20000,00 х 2), та за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касі готівки - 75000,00 грн. (15000,00 х 5).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на статтю 250 Господарського кодексу України, оскільки частиною другою цієї статті встановлено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25.07.2014 р. № 0002432201 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсолар-Клімат" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2014р. по справі № 820/17805/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 17.02.2015 р.