Постанова

від 25.12.2014 по справі 910/21037/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р. Справа№ 910/21037/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Копитової О.С.

Остапенка О.М.

за участю секретаря Карпюк О.С.,

представників:

від заявника - Сабадаш І.В. (дов. від 13.01.2014),

від боржника - Ванжула Я.В. (дов. від 27.10.2014),

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2014

у справі № 910/21037/14 (суддя Івченко А.М.)

за заявою Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 порушено провадження у справі № 910/21037/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки"; визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" до боржника у розмірі 3131460,45 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 та припинити провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки".

Через відділ документального забезпечення суду від заявника надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу ТОВ "Три 999 дев'ятки" залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції у справі № 910/21037/14 - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 відкладено розгляд справи № 910/21037/14 на 23.12.2014 у зв'язку з неявкою представників сторін та розпорядника майна боржника в судове засідання.

23.12.2014 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.12.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Провадження у справах про банкрутство регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції закону України від 22.12.2011 N 4212-VI (далі - Закон про банкрутство), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори а вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону про банкрутство до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: 1) витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо боржника; 2) докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; 3) довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; 4) докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; 5) рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; 6) відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; 7) докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).

Частиною 3 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що до заяви боржника додаються також, зокрема, перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором.

Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Тобто, безспірними є ті вимоги, що підтверджені судовим рішенням, та яке не виконане боржником при його примусовому виконанні.

У скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для порушення провадження у справ про банкрутство, оскільки сума вимог ініціюючого кредитора в повному обсязі забезпечена заставою майна боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2014 заявник звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки", у зв'язку з тим, що останній не спроможний сплатити заборгованість в розмірі 4 982 841,45 грн., з яких 1 843 291,00 грн. вимоги, які забезпечені заставою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2014 заяву про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду, призначене підготовче засідання суду та зобов'язано арбітражного керуючого Каплю Сергія Васильовича, визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство у строк до 16.10.2014 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки".

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 3 ст. 16 Закону про банкрутство передбачено, що якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду м. Києва у справі № 2-171/12 від 16.10.2012 було встановлено факт прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки" грошових зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" за кредитним договором № К/07-75/КД від 03.09.2007 та прийнято рішення про задоволення позовних вимог Банку про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки" та його поручителя - Хачатряна Т.Є. 384 009,86 доларів США заборгованості, 30 000,00 грн. штрафних санкцій та 1 820,00 грн. судових витрат.

16.10.2012 на виконання вказаного рішення Оболонським районним судом м. Києва у справі № 2-171/12 був виданий виконавчий лист.

Виконавче провадження з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 16.10.2012 у справі № 2-171/12 відкрито постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 19.02.2013 за № 36595623.

Докази виконання вказаного вище виконавчого документа боржником не надано, борг перед заявником станом на дату порушення провадження у даній справі про банкрутство не погашено.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника.

Матеріалами справи підтверджується, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № К/07-75/КД від 03.09.2007 між Публічним акціонерним товариством "Піреус Банк МКБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки" було укладено Іпотечний договір № І/07-75/КД від 03.09.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського територіального округу Ковтун О.Д. за реєстровим № 3530.

Відповідно до пункту 2.1. Договору іпотеки предметом іпотеки є земельна ділянка загальною площею 606 кв. м (кадастровий номер 8000000000:78:098:0010), розташована за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, навпроти ЗАТ «Зварка» (просп. Червоних Козаків, 23) в Оболонському районі м. Києва, цільове призначення (використання) земельної ділянки: для будівництва, експлуатації та обслуговування клубу-ресторану.

Право власності на вказану земельну ділянку належить боржнику на підставі Державного акту на земельну ділянку, виданого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради 24 травня 2005 року та зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів за № 04-8-00023 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.04.2005, посвідченого Пашковець О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1704.

Вартість предмета іпотеки сторони узгодили у пункті 2.2 договору іпотеки, яка становить 1 843291,00 грн. З описом та оцінкою предмета іпотеки іпотекодавець та іпотекодержатель згодні. Предмет іпотеки може бути переоцінено за домовленістю сторін.

Докази на підтвердження внесення змін до іпотечного договору в частині визначення вартості предмета іпотеки матеріали справи не містять.

Разом з тим, в апеляційній скарзі боржник просив призначити судово-економічну експертизу з метою визначення ринкової вартості предмета іпотеки (земельної ділянки загальною площею 606 кв. м., розташованої за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, навпроти ЗАТ «Зварка» (просп. Червоних Козаків, 23) в Оболонському районі м. Києва) станом на 01.10.2014.

Суд апеляційної інстанції відмовив в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, оскільки переоцінка предмета іпотеки в односторонньому порядку, в даному випадку зі сторони іпотекодавця, суперечить пункту 2.2. Договору іпотеки яким передбачено обопільну згоду сторін з зазначеного питання.

При цьому, у визначенні розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки), що свідчить про недоцільність призначення судової експертизи на даній стадії провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів вважає, що кредитор з грошовими вимогами, забезпеченими заставою майна боржника (як рухомого, так і нерухомого) не вправі ініціювати порушення справи про банкрутство на суму боргу, щодо якої існує забезпечення виконання грошового зобов'язання саме майном.

Як вбачається з заяви про порушення справи про банкрутство, відповідно до розрахунку заявника безспірні грошові вимоги до боржника, не забезпечені заставою майна боржника становлять 3 133 460,45 грн., проте, у прохальній частині заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Банк безпідставно просить визнати його грошові вимоги у сумі 4 982 841,45 грн., тобто у сумі, стягнутій за рішенням суду у справі № 2-171/12 разом з сумою судового збору, сплаченого за подання заяви про порушення справи про банкрутство у розмірі 6 090,00 грн., з яких вимоги забезпечені заставою - 1 843 291,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів згідно черговості, встановленої законом.

Отже, оскільки безспірними вимогами ініціюючого кредитора визнаються саме грошові вимоги, що не забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) і виділяються в окрему категорію забезпечених кредиторів, при вирішенні питання про порушення провадження у справі про банкрутство безспірними вимогами Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" слід визнавати його грошові вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки" на суму 3 133 460,45 грн., що становить собою різницю між стягнутою за рішенням суду заборгованістю та вартістю предмета іпотеки, у понад тримісячний строк від встановленого законодавством моменту їх погашення, безспірність грошових вимог до боржника в зазначеному розмірі та вжиття заходів примусового стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку з наступним пред'явленням виконавчого документу до виконання.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність безспірності вимог ініціюючого кредитора у розмірі 3 133 460,45 грн., тримісячний строк погашення яких минув, а вимоги заявника сукупно складають більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати (1 218,00 грн. * 300 = 365 400,00 грн.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Скаржником не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101 - 103, 105, 106 ГПК України Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Три 999 дев'ятки" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 910/21037/14 залишити без змін.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.С. Копитова

О.М. Остапенко