Ухвала

від 11.12.2014 по справі 808/2897/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 808/2897/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ТРЕЙД ЛТД" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Трейд ЛТД" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 21524 грн. 25 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 р. позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області від 20 січня 2014 року №0000212201.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Трейд ЛТД" пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, та у перевіряємий період являвся платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтв від 21.08.2009, від 14.02.2011 та від 07.02.2012 (а.с. 36, 37, том 1).

На підставі наказу від 11.12.2013 №498 та направлення від 11.12.2013 №462 фахівцями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Трейд ЛТД", за результатами якої складено Акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Альянс Трейд ЛТД" (код ЄДРПОУ 36549579) з питань своєчасності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні господарських операцій з ПП ВКФ "СВ-Плюс" (код ЄДРПОУ 32192377), ТОВ "Альфа ЛТД" (код ЄДРПОУ 32369032), ТОВ "Делішес" (код ЄДРПОУ 32624767), ТОВ "ДМК" (код ЄДРПОУ 33907664), ТОВ "Універсальні дистриб'юторські системи" (код ЄДРПОУ 36411407), ТОВ "КВК" (код ЄДРПОУ 36499654), ТОВ "Інкомсофт ВК" (код ЄДРПОУ 37300986) за період з 01.09.2010 по 31.12.2012" від 26.12.2013 №133/22-01/36549579 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 6, том 1).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20.01.2014 №0000212201, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 21524 грн. 25 коп., в тому числі: за основним платежем - 21245 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 279 грн. 25 коп. (а.с. 5, том 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 201.4 статті 200, пункту 198.3 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України), внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, на загальну суму в розмірі 17394 грн. 00 коп., в тому числі по періодам: березень 2011 року - 11482 грн. 00 коп., травень 2011 року - 3296 грн. 00 коп., червень 2011 року - 1555 грн. 00 коп., травень 2012 року - 240 грн. 00 коп., листопад 2012 року - 254 грн. 00 коп., грудень 2012 року - 567 грн. 00 коп.; завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму в розмірі 3296 грн. 00 коп. за період квітня 2011 року.

Перевіркою з питань з питань своєчасності та повноти сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства при здійсненні господарських операцій з ТОВ "ДМК" (код ЄДРПОУ 33907664), ТОВ "Універсальні дистриб'юторські системи" (код ЄДРПОУ 36411407) та ТОВ "КВК" (код ЄДРПОУ 36499654) за перевіряємий період порушень не встановлено, а відтак в межах судового розгляду перевірці підлягають правовідносини позивача з ПП ВКФ "СВ-Плюс" (код ЄДРПОУ 32192377), ТОВ "Альфа ЛТД" (код ЄДРПОУ 32369032), ТОВ "Делішес" (код ЄДРПОУ 32624767) та ТОВ "Інкомсофт ВК" (код ЄДРПОУ 37300986).

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Трейд ЛТД" та ТОВ "Делішес" (код ЄДРПОУ 32624767) укладено договір поставки від 26.01.2011 №260111, предметом якого являлась поставка позивачу товару - овочі та фрукти, найменування, асортимент та кількість яких відображається в накладних (пункти 1.1, 1.2 Договору) (а.с. 34, том 1).

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України , вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), відповідно до пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України , податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пунктами 201.4 , 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України , встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Також, згідно пунктів 36.1 , 36.5 статті 36 , пункту 38.1 статті 38 , пункту 44.1 статті 44 , пункту 47.1 статті 47 , пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України , обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ПП ВКФ "СВ-Плюс" укладено договір поставки від 20.05.2011 №28 (а.с. 28, том 1), відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити позивачу товар - стрейч-плавку та пакети.

Сторонами оформлено видаткову накладну від 24.05.2011 №SV-0000006 на суму в розмірі 8342 грн. 88 коп., та податкову накладну від 24.05.2011 №111 на суму в розмірі 8342 грн. 88 коп., в тому числі ПДВ - 1390 грн. 48 коп. (а.с. 117, 118, том 1); реєстр видаткових накладних (а.с. 96, том 2), реєстр податкових накладних (а.с. 97, том 2).

Оплата товару здійснена відповідно до платіжного доручення від 30.05.2011 №3064 на суму в розмірі 8342 грн. 88 коп. (а.с. 100, 101, том 2).

Судом досліджено також документи щодо переміщення поставленого ПП ВКФ "СВ-Плюс" товару (а.с. 102, 122-180, том 2)

В матеріалах справи наявні в повному об'ємі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, і як вірно встановлено судом апеляційної інстанції зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , статті 44 , статті 201 Податкового кодексу України , пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 , зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Виписані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Правовідносини між позивачем та контрагентами не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано матеріальні цінності та перераховано грошові кошти.

Реальність проведених господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних при поставці товарів.

Товарно-транспортна накладна (далі ТТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для (п.1 14.Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Наказ №363)): списання товарно-матеріальних цінностей (здійснюється під час відвантаження товарів на складі вантажовідправника); обліку на шляху їх переміщення (здійснюється перевізником під час транспортування); оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку (здійснюється у вантажоодержувача під час отримання товару); для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (здійснюється між автопідприємством та замовником перевезення).

Отже, ТТН не призначена для обліку використання транспортованих товарів у господарській діяльності вантажоодержувача (покупця), а відтак наявність (відсутність) ТТН не може бути підставою для висновку про відсутність зв'язку придбаних товарів із господарською діяльністю покупця.

Вимоги щодо обов'язкового складання ТТН під час перевезень автомобільним транспортом встановлені Наказом №363, але вказаний Наказ розповсюджується лише на взаємовідносини, що виникають між перевізниками та замовниками перевезень (преамбула Наказу №363).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2014 р. № 0000212201, оскільки вказане податкове повідомлення-рішення було винесене податковим органом за відсутності доказів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 19 8 , ст. 20 0, 205 , 206 КАС України , суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук