Ухвала

від 17.12.2014 по справі 10/5005/13036/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 грудня 2014 року Справа № 10/5005/13036/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Мачульського Г.М., Бакуліної С.В., Волковицької Н.В., Добролюбової Т.В., Запорощенка М.Д., перевіривши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» про перегляд постановиВищого господарського суду України від 04.08.2014 Верховним Судом України у справі №10/5005/13036/2011 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Атлант» до за участіДніпропетровської міської ради Обслуговуючого кооперативу «Житлово - будівельний кооператив №68 «Мирний» провизнання в порядку набувальної давності права власності на нежитлові приміщення, ВСТАНОВИВ:

10.11.2011 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позовні вимоги задоволено, визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант" в порядку набувальної давності право власності на нежитлові приміщення загальною площею 442,3 кв.м першого поверху в п'яти поверховому будинку, розташованому за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 10.

29.05.2014 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду задоволено апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово - будівельний кооператив №68 "Мирний" (особи, яка не була залучена до участі у справі), рішення місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Атлант" залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2014 - без змін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант» подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2014, в якій заявник просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Заяву, з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2008 у справі №6/122пн, від 01.06.2010 у справі №38/81-44/232-6/173 та від 30.09.2008 у справі №20/393/07, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення, а саме, статей 344, 759, 761 Цивільного кодексу України, Постанову ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 01.06.1962 №561 "Про індивідуальне та кооперативне будівництво", Постанову Ради Міністрів УРСР "Про затвердження Типового статуту житлово - будівельного кооперативу" від 10.09.1962 №1065, Постанову Ради Міністрів СРСР від 19.11.1964 №943 "Про подальший розвиток кооперативного житлового будівництва" та наказ Деражвного комітету по цивільному будівництву і архітектурі при Держбуді СРСР від 20.05.1965 №81 "Про затвердження вказівок про проектування, будівництво і визначення вартості кооперативних житлових будинків і квартир" та Правила кредитування кооперативного житлового будівництва, затверджених Будбанком СРСР 12.06.1965 №153.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити у допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 04.08.2014 у справі №10/5005/13036/2011, на яку подана заява про перегляд, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання за позивачем в порядку набувальної давності права власності на нежитлові приміщення, якими він безперервно, відкрито, добросовісно володів з 1996 року. Даного висновку суд касаційної інстанції дійшов, на підставі статей 328, 344, частини третьої статті 397 Цивільного кодексу України, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи про те, що позивач володів спірним майном на законних підставах (договори оренди укладені між позивачем та Обслуговуючим кооперативом «Житлово - будівельний кооператив №68 «Мирний»), чим спростовуються доводи позивача про добросовісне та безтитульне володіння чужим майном, що виключає можливість застосування статті 344 Цивільного кодексу України, приписами якої урегульовано відносини щодо набуття права власності за набувальною давністю.

Набуття права власності на майно за набувальною давністью регулюється положеннями статті 344 Цивільного кодексу України.

Водночас у постанові від 30.09.2008 у справі №20/393/07, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання за міською радою права комунальної власності, визнання частково недійсним реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, зобов'язання відповідача оформити та видати свідоцтво про право комунальної власності на нежитлові приміщення з огляду на те, що будівництво спірних нежитлових приміщень здійснювалося за рахунок державних капітальних вкладень, спірні нежитлові приміщення не були предметом договору на будівництво житлового будинку, замовником якого був житлово - будівельний кооператив (відповідач-1). Таким чином підстави позову, а саме визнання права комунальної власності з огляду на те, що будівництво спірних нежитлових приміщень здійснювалося за рахунок державних капітальних вкладень, спірні нежитлові приміщення не були предметом договору на будівництво житлового будинку, замовником якого був житлово - будівельний кооператив (відповідач-1), є відмінними від таких підстав, зазначених у справі про допуск якої подано заяву, а саме - набуття права власності за набувальною давністю. Також відмінним у даних справах є і матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У постанові від 01.06.2010 у справі №38/81-44/232-6/173, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання права власності на нежилі приміщення, визнання незаконними і часткове скасування розпоряджень та рішень на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, пунктів 5, 7, 20 наказу Державного комітету по цивільному будівництву і архітектурі при Держбуді СРСР від 20.05.1965 №81, пунктів 24, 35 Правил фінансування і кредитування кооперативного житлового будівництва, затверджених Будбанком СРСР 10.06.1977, оскільки позивач на час закінчення будівництва не міг набути право власності на спірне вбудоване нежиле приміщення в силу закону. Отже матеріально правове регулювання спірних правовідносин є відмінним.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних підстав позову та різного матеріально - правового регулювання спірних правовідносин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постановою від 10.04.2008 у справі №6/122пн, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції скасував судові рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд вказавши у своїй постанові на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Разом з тим за приписами пункту 1 частини першої статті 111 16 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Однак у справі, на яку посилається заявник як підставу для допуску, рішення по суті спору не прийнято, тому відсутня така ознака, передбачена вказаною нормою, як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а необхідність з'ясування обставин, що мають значення для справи не є неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 14 - 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Атлант» у допуску справи №10/5005/13036/2011 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Г. Мачульський СуддіС. Бакуліна Н. Волковицька Т. Добролюбова М. Запорощенко