Постанова

від 24.12.2014 по справі 911/2528/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 911/2528/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г., суддівКоробенка Г.П., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі№911/2528/14 Господарського судуКиївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" до 1. Головного управління Держземагенства в Київській області 2. Яготинської районної державної адміністрації Київської області провизнання незаконною відмови та наявне зволікання в укладенні додаткової угоди, та визнання укладеною додаткової угоди за участю

- позивача:Ступнік В.С. (довіреність від 24.05.2014р.), В С Т А Н О В И В:

Звернувшись з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" (далі - позивач) просило суд визнати незаконною відмову Головного управління Держземагенства у Київській області (далі - відповідач-1) та зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі від 22.05.2012, укладеного між позивачем та Яготинською районною державною адміністрацією Київської області (далі - відповідач-2), а також визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 22.05.2012, укладеного між позивачем та відповідачем-2, площею 7,3985 га, яка має кадастровий номер 3225582100:01:002:0033 на тих же умовах і на той же строк - на один рік, починаючи з дати набрання законної сили відповідним судовим рішенням у редакції, викладеній в позові. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору оренди землі від 22.05.2012 скінчився, позивач до закінчення строку договору звертався до відповідача-1 (особи, що має право передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення) з пропозицією щодо поновлення оренди, відповідач-1 не відреагував на вказане звернення, а враховуючи, що позивач після закінчення строку договору продовжував користуватись землею, а відповідач-1 не заперечив в установлений законом термін, договір оренди можна вважати поновленим.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.09.2014 (суддя Карпечкін Т.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Власов Ю.Л., судді Корсакова Г.В., Самсін Р.І.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування і порушення судами норм матеріального права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.05.2012 між відповідачем-2 та позивачем строком на один рік був укладений договір оренди землі, кадастровий номер 325582100:01:002:0033, відповідно до умов якого відповідач-2 передав, а позивач прийняв у строкове, платне користування земельну ділянку №5 площею 7,3985 га, в т.ч. сіножаті 7,3985 га, за рахунок земель державної власності (земель запасу та резервного фонду) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту в адміністративних межах Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області.

Договір зареєстровано в книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Яготинського району Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.11.2012.

Також судами встановлено, що 26.04.2013 позивачем було передано відповідачу-1 клопотання про поновлення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, в якому позивач просив поновити цей договір оренди земельної ділянки.

При цьому, до вказаного клопотання позивачем не було додано проекту додаткової угоди на поновлення вказаного договору оренди.

21.05.2013 відповідач-1 направив на адресу позивача лист №07-03/852, в якому повідомив, що розгляд питання щодо поновлення договорів оренди землі можливий лише після надання проектів додаткових угод на поновлення догорів оренди.

Наступний лист №172 від 01.11.2013 про поновлення спірного договору оренди позивач направив відповідачу-1 лише 04.11.2013, в якому просив поновити спірний договір оренди земельної ділянки. Цього разу разом з клопотанням позивач направив на адресу відповідача-1 додаткову угоду на поновлення спірного договору оренди.

08.11.2013 відповідач-1 направив на адресу позивача лист №08-03/10092 у відповідь на вказане клопотання, в якому повідомив, що питання укладення договорів оренди на новий строк можливе лише після надання проекту відведення земельної ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, своє рішення мотивував тим, що оскільки позивач звернувся до відповідача-1, як правонаступника відповідача-2, з листом про поновлення строку дії зазначеного договору оренди, але в порушення статті 33 Закону України "Про оренду землі" не додав проект додаткової угоди, що перешкодило відповідачу-1 розглянути даний лист, а з повторним клопотанням звернувся до відповідача-1 та надав проект додаткової угоди лише 04.11.2013, тобто з порушенням строків, встановлених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" та умовами договору, підстави для задоволення позову відсутні.

У касаційній скарзі позивач як на підставу скасування судових рішень посилається на те, що судові рішення прийнято з порушенням, неправильним застосуванням приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч.8). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.9). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.10).

Таким чином із приписів вказаної норми вбачається, що договір оренди земельної ділянки підлягає поновленню (укладання додаткової угоди) без прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування при умові, якщо орендар земельної ділянки у строк, який встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, звернувся із клопотанням до орендодавця про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди.

Із встановлених судами обставин справи вбачається, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, стосуються укладення додаткової угоди у період до спливу строку договору оренди землі.

Ця обставина позивачем не спростована у поряду, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, у касаційній скарзі.

Оскільки судами встановлено і позивачем не спростовано, що вперше позивач звернувся до відповідача-1, як правонаступника орендодавця, до спливу строку договору оренди однак у порушення наведеної норми права без проекту додаткової угоди, а повторно з таким клопотанням та проектом додаткової угоди звернувся вже після спливу строку договору оренди землі, тобто з порушенням визначених вказаною вище нормою строків, а докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, стосуються укладення додаткової угоди на умовах, що мали місце саме до спливу строку договору оренди землі, тому суди дійшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову з цих мотивів, а відтак відсутні правові підстави вважати, що судові рішення прийнято з порушенням приписів частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", та частини дев'ятої цієї норми, яка передбачає можливість оскаржити в суді зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.

Крім того, суд касаційної інстанції виходить з того, що перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Однак положення вказаних норм не передбачають такого способу захисту як визнання у судовому порядку укладеною додаткової угоди до договору оренди землі. Не передбачено такого способу захисту і статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

При цьому приписами статті 125 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судами не встановлено, а позивачем не доведено, що такий спосіб захисту встановлений договором.

Отже, враховуючи наведені норми права, такий спосіб захисту у даній справі як визнання у судовому порядку укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, не передбачений чинним законодавством, а тому такий позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим слід зазначити, що висновки судів про те, що відповідач-1 у своєму листі від 08.11.2013 №08-03/10092 фактично заперечував проти продовження договору оренди земельної ділянки на новий строк, є необгрунтованими, оскільки висновки судів у цій частині ґрунтуються на припущеннях без зазначення у судових рішеннях відповідних відомостей у досліджених доказах, які б давали підстави дійти до такого висновку.

Однак оскільки такі недоліки не призвели до прийняття неправильних по суті спору судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає правових для їх скасування та прийняття такого ж рішення - про відмову у позові.

В частині позовних вимог до відповідача-2, колегія суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про те, що відповідач-2 не є відповідно до приписів законодавства орендодавцем, тому не є особою, що порушує права чи інтереси відповідача.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Україна" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі №911/2528/14 Господарського суду Київської області, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський