Постанова

від 24.12.2014 по справі 916/794/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 916/794/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Одеської області 14.10.2014 Одеського апеляційного господарського суду 11.11.2014 у справі Господарського суду№ 916/794/13 Одеської області за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ-С" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 прозвернення стягнення на предмет іпотеки у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача - третьої особи повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2013 у справі № 916/794/13 позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТ-С" про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково; звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 04.07.2007) Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" в особі Печерської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з початковою ціною для його подальшої реалізації у розмірі 848 400 грн.; передано в управління Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" в особі Печерської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" предмет іпотеки; в іншій частині у позові відмовлено.

23.10.2013 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про роз'яснення рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2013 у справі № 916/794/13.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2013 у справі № 916/794/13, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2014, відмовлено Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "ПриватБанк" у задоволенні заяви про роз'яснення рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2013 у справі № 916/794/13.

06.10.2014 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про виправлення помилки в наказі Господарського суду Одеської області від 04.09.2013 щодо передачі в управління предмету іпотеки у справі № 916/794/13 в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2014 у справі № 916/794/13 (суддя Власова С.Г.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 (колегія суддів у складі: Ліпчанська Н.В. - головуючий суддя, судді Лисенко В.А., Савицький Я.Ф.), відмовлено Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "ПриватБанк" у задоволенні заяви про виправлення помилки в наказі Господарського суду Одеської області від 04.09.2013 щодо передачі в управління предмету іпотеки у справі № 916/794/13.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 916/794/13, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про виправлення помилки в наказі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Обґрунтовуючи заяву про виправлення помилки в наказі Господарського суду Одеської області від 04.09.2013 позивач посилався на те, що в ньому не зазначено передбачені реквізити, які ідентифікують боржника.

При прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови суди попередніх інстанцій виходили з того, що резолютивна частина рішення повинна буди ідентичною виданому на виконання цього рішення наказу, тому виправлення помилки в наказі господарського суду будь-якому випадку тягне за собою внесення відповідних виправлень в рішення господарського суду (його резолютивну частину).

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись із наведеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Частиною другою статті 117 ГПК України передбачено, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Виправлення до наказу мають вноситися з урахуванням вимог частини першої статті 89 ГПК України, тобто ці виправлення не можуть зачіпати суті судового рішення, на виконання якого видано наказ (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

У частині першій статті 117 ГПК України зазначено, що наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з вимогами, встановленими статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника , їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення ; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, Законом України "Про виконавче провадження" передбачено, що у виконавчому документі, зокрема, у наказі господарського суду крім резолютивної частини рішення мають бути зазначені й інші визначені цим Законом реквізити.

Однак, суди попередніх інстанцій прийшовши до висновку про те, що резолютивна частина рішення повинна буди ідентичною виданому на виконання цього рішення наказу не дотримались статей 4 7 , 43 ГПК України, та не врахували вимоги ст. 117 ГПК України та ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а заява позивача про виправлення помилки в наказі має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 916/794/13.

Заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про виправлення помилки в наказі направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ