Ухвала

від 26.11.2014 по справі 2а-1707/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2014 року м. Київ К/9991/7864/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Кошіля В.В., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року

у справі № 2а-1707/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукметалосервіс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчукметалосервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач) про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002072301/0/1107 від 09 квітня 2010 року, а саме: в частині визначення основного платежу у розмірі 30150,00 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15075,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0002072301/0/1107 від 09 квітня 2010 року в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 30150,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15075,00 грн..

В касаційній скарзі Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційне скаргу ТОВ «Кременчукметалосервіс», посилаючись на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області провела планову виїзну перевірку ТОВ «Кременчукметалосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11 квітня 2007 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 11 квітня 2007 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої був складений акт №232/23-209/34958264 від 30 березня 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого: занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 32150,00 грн., в тому числі: за жовтень 2008 року на суму18408,00 грн., за листопад 2008 року на суму 11742,00 грн., за травень 2009 року на суму 2000,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Кременчукметалосервіс» неправомірно включило до податкового кредиту жовтня та листопада 2008 року податок на додану вартість у загальній сумі 30150,00 грн. на підставі усного договору (щодо постачання сталевого листа, полоси та кругів), укладеного з ТОВ «Нефтекор-СК», оскільки згідно поданого ТОВ «Нефтекор-СК» розрахунку комунального податку у листопаді 2008 року у вказаного товариства не було необхідних персональних, технічних та ресурсних умов для виконання покладених на нього зобов'язань за цим договором, а згідно акту № 4415/02 від 18 серпня 2009 року ТОВ «Нефтекор-СК» знято з реєстру платників податку на додану вартість, що свідчить про те, що договір, укладений позивачем із зазначеним суб'єктом господарювання, має ознаки фіктивності. Також зазначено, що у позивача на момент перевірки були відсутні товарно-транспортні накладні та дорожні листи, які б підтверджували фактичне отримання продукції від ТОВ «Нефтекор-СК». Також, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Кременчукметалосервіс» неправомірно включило до податкового кредиту травня 2009 року податок на додану вартість у сумі 2000,00 грн. за господарською операцією з ПП «Кремліс», оскільки вказане товариство не відобразило вказану суму податку на додану вартість у складі своїх податкових зобов'язань.

09 квітня 2010 року Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002072301/1107, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Кременчукметалосервіс» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 48225,00 грн., у тому числі: 32150,00 грн. - за основним платежем, 16075,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позовних вимог, виходив з того, що факти порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зафіксовані у акті перевірки, не були спростовані належними та допустимим доказами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту жовтня та листопада 2008 року податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаного у ТОВ «Нефтекор-СК» металопрокату, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним суб'єктом господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулюються статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податків права на включення сплачених ним у складі вартості придбаних товарів сум податку до складу податкового кредиту із фактичною поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, реальність господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Нефтекор-СК» металопрокату (сталевого листа, полоси та кругів) підтверджується: податковими накладними (т. арк. справи 136-137), видатковими накладними (т.1 арк. справи 157-158), платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 178-179). Транспортування металопрокату від ТОВ «Нефтекор-СК» до позивача здійснювалось ПП «ОСОБА_1.» (який має відповідну ліцензію щодо надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом) на підставі договору № 09/01-Д-1 від 09 січня 2008 року, укладеного з позивачем, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (т.1 арк. справи 189-190), рахунками-фактурами (т.1 арк. справи 218-219), товарно-транспортними накладними (т.2 арк. справи 48-49).

Крім іншого, судом апеляційної було встановлено, що придбана у ТОВ «Нефтекор-СК» продукція була реалізована позивачем іншим суб'єктами господарювання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 арк. справи 159-163, т.2 арк. справ 42-47).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит жовтня-листопада 2008 року за господарськими операціями з ТОВ «Нефтекор-СК».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 30150,00 грн. та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15075,00 грн. та наявність підстав для його скасування у зазначеній частині.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судідв, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

В.В. Кошіль

---

Т.М. Шипуліна