Ухвала

від 16.12.2014 по справі 811/3424/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/800/54086/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Житлово-експлуатаційної контори №1 Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року по справі № 811/3424/13-а

за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

до Житлово-експлуатаційної контори №1 Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області звернулась до суду з позовом до Житлово-експлуатаційної контори №1 Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому про стягнення узгодженого податкового боргу з ПДВ в сумі 410157,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на час звернення позивача до суду за відповідачем у даній адміністративній справі обраховувалась заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 410157,00 грн. за період червень 2012 року - серпень 2013 року.

Судами також встановлено, що вищезазначена сума податкової заборгованості виникла на підставі поданих відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість і зазначена сума є узгодженою, але не сплаченою відповідачем, і відповідно до положень пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податковий орган мав право звернутись до суду з позовом до платника податків, який має податковий борг, щодо стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з червня 2012 року по серпень 2013 року відповідачем задекларовано зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 410157,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємством надано докази сплати вказаної суми податкового зобов'язання.

Разом з тим, вказані кошти відповідача були зараховані податковим органом на погашення боргу, що виник раніше, як це передбачено приписами пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Вказаною нормою права визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, представник відповідача підтвердив наявність боргів зі згаданого податку за 2010-2011 роки.

Таким чином, на день звернення до суду у підприємства існував податковий борг з податку на додану вартість за червень 2012 року - серпень 2013 року у загальній сумі 410157,00 грн.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову податкового органу.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житлово-експлуатаційної контори №1 Управління житлово-комунального господарства міськвиконкому залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2014 року та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року по справі № 811/3424/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 19.12.2014 р.