Ухвала

від 11.12.2014 по справі 809/98/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2014 року м. Київ К/800/49976/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Моторного О.А., Юрченко В.П. за участю секретаряЛуцак А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року

у справі № 809/98/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ КЛІППЕР"

до Івано-Франківської митниці

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ КЛІППЕР» (надалі також - ТОВ «ІСТ КЛІППЕР», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці (надалі також - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення Івано-Франківської митниці від 20 грудня 2012 року № 215.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року вказаний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення Івано-Франківської митниці від 20 грудня 2012 року № 215.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року по справі - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, що беруть участь у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення -рішення від 20 грудня 2012 року № 215 (збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, на суму 1514172,30 грн., з яких 1211337.84 грн. за основним платежем та 302834.46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.), з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 28 листопада 2012 року № н/0010/12/20600000, про порушення позивачем вимог статті 261 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV , статті 50 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, статей 16 , 18 Податкового кодексу України та Закону України «Про Єдиний митний тариф» , а саме надання позивачем при ввезенні на митну територію України товару, а саме літака для цивільної авіації ЯК-40, заводський номер 9731255, державний та реєстраційний знак YU-AKW, як підстави для його переміщення через митний кордон України та митного оформлення, документів, що містять неправдиві дані, що призвело до заниження митної вартості товару.

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що згідно з інформацією Мінської регіональної митниці від 3 жовтня 2012 року № 03-1/25928 літак ЯК-40, реєстраційний номер YU-AKW, заводський номер 9731255, знаходився на ремонті на РУП «Мінський авіаремонтний завод» на підставі контракту від 5 жовтня 2006 року № 086-96/06. Вартість виконаних робіт по ремонту зазначеного літака становила 639382,00 євро, а відповідно до експортної митної декларації ЕК 31 від 02 грудня 2008 року № 06504/8/000020, оформленої Мінською регіональною митницею та рахунку-проформи від 1 грудня 2008 року № 23 митна вартість вказаного літака з урахуванням вартості ремонту склала 681571,87 євро. З врахуванням виконаних робіт митна вартість вказаного товару для цілей нарахування податків та зборів становить 839382,00 євро (7951234,02 грн.), а тому його митне оформлення за ВМД від 11 червня 2010 року № 206000009/2010/002810 загальною фактурною та митною вартістю 1894544,80 грн., що становить 200000,00 євро, свідчить про заниження позивачем митної вартості - бази оподаткування придбаного товару.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили із вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 20 березня 2010 року між фірмою «SKY STAR EXPRESS» та ТОВ «ІСТ КЛІППЕР» укладено договір купівлі-продажу № 1, предметом якого є купівля-продаж повітряного судна для пасажирського перевезення ЯК-40, реєстраційний номер YU-AKW, серійний номер 9731255, поставка якого здійснюється фірмою «SKY STAR EXPRESS» на умовах DDU Івано-Франківськ згідно міжнародних правил Інкотермс. Ціна договору ставила 200000 євро.

Придбаний на підставі вказаного договору у фірми «SKY STAR EXPRESS» товар був заявлений позивачем до митного оформлення за ВМД від 1 червня 2010 року № 206000009/2010/002810 з митною вартістю 1894544,80 грн., що становить 200000 євро.

Також при його оформленні позивачем було надано митному органу генеральну декларацію від 21 січня 2010 року, запит від 21 травня 2010 року № 206000009/2010/002425, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 19 березня 2010 року № 20600/01/2010/002628, акт про проведення митного огляду товарів від 21 травня 2010 року № 206000009/2010/002425, рахунок-фактуру (інвойс) від 16 квітня 2010 року № 281/R, зовнішньоекономічний договір від 20 березня 2010 року № 1, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 20 березня 2010 року № 1, акт прийому-передачі від 20 березня 2010 року, формуляр від 27 вересня 1977 року, рішення про допуск до експлуатації літака від 14 січня 2009 року № 17-40-09, сертифікат зняття повітряного судна з реєстру цивільної авіації Сербії від 30 квітня 2010 року № 2/5-05-0106/2010-0002, технічний акт від 5 вересня 2008 року по обладнанню літака.

Зазначена вище ВМД Івано-Франківською митницею була прийнята, усі належні до сплати платежі по цій ВМД позивачем сплачено.

Однак, 25 жовтня 2012 року до Івано-Франківської митниці надійшла інформація із копіями документів, які були отримані Запорізькою митницею від Мінської регіональної митниці, щодо здійснення РУП «Мінський авіаремонтний завод» на замовлення фірми «SKY STAR EXPRESS» відповідно до контракту від 5 жовтня 2006 року № 086-96/06, ремонтних робіт літака ЯК-40, реєстраційний номер YU-AKW, заводський номер 9731255. Вартість виконаних робіт по ремонту зазначеного літака становила 639382,00 євро. Відповідно до експортної митної декларації ЕК 31 від 2 грудня 2008 року № 06504/8/000020, оформленої Мінською регіональною митницею, та рахунку-проформи від 1 грудня 2008 року № 23, митна вартість вказаного літака з урахуванням вартості ремонту становить 681571,87 євро.

Так, пунктом 4.3 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України, платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу .

Відповідно до статті 262 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Статтею 264 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну передбачені статтею 266 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним з яких є її визначення за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних з представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, передачі чи використання товарів, що оцінюються, на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

З аналізу наведених норм слідує, що декларант має визначати митну вартість товарів відповідно до об'єктивних, документально підтверджених даних. Невідповідність задекларованої декларантом митної вартості має довести відповідач, як суб'єкт на якого покладений обов'язок доведення правомірності свого рішення.

В той же час відповідачем в судовому процесі не доведено, що задекларована позивачем митна вартість товару не відповідала об'єктивним, документально підтвердженим даним, оскільки як встановлено в судовому процесі ремонтні роботи літака цивільної авіації ЯК-40 були проведені РУП «Мінський авіаремонтний завод» у 2008 році на замовлення фірми «SKY STAR EXPRESS», до створення ТОВ «ІСТ КЛІППЕР», а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на оплату вказаних робіт.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позивачем правомірно визначено митну вартість придбаного у «SKY STAR EXPRESS» літака за ціною договору його купівлі-продажу без включення до митної вартості витрат, понесених «SKY STAR EXPRESS» на ремонт такого літака, здійсненого за два роки до його продажу.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 221 , 223 , 224 , 230 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Івано-Франківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: О.А. Моторний

В.П. Юрченко