Рішення

від 22.12.2014 по справі 910/23598/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23598/14 22.12.14

За позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паровоззз»

про стягнення 20 428, 28 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Ластовін О.С.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паровоззз» (далі -відповідач) про стягнення 20 428, 28 грн., з яких: 17 500, 00 грн. - основний борг, 959, 85 грн. - інфляційні втрати, 1 216, 50 грн. - пеня, 751, 93 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати винагороди за договором №КБР - 60/07/11 від 20.07.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.11.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.12.2014 р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що відповідачем на адресу позивача направлявся лист про припинення дії договору № КБР60/07/11 від 20.07.2011 р., який отриманий позивачем 28.12.2011 р., а отже договір вважається припиненим з 31.12.2011 р., у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 08.12.2014 р. оголошувалась перерва до 22.12.2014 р. у порядку ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується розпискою про оголошення перерви.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.12.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2011 р. між Приватною організацію «Українська ліга авторських і суміжних прав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Паровоззз» укладено договір № КБР- 60/07/11, умовами якого передбачено, що відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом твори), а позивач надає відповідачу, на умовах визначених даним договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Відповідач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та закону.

Згідно п. 1 договору, позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 р. та Договору доручення №ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011р. з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП «Українська ліга музичних прав».

Відповідно до п. 2.3. договору, відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Платіж за дні з яких складається залишок місяця в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання даного договору.

Згідно п. 2.4. договору, відповідач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати позивачу звіт про публічно виконані твори за формою наведеною у додатку №4 до даного договору, якщо інше не встановлено в додатках до даного договору.

У разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення (п. 2.6. договору).

Пунктом 3.4. договору визначено, що відповідач зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити позивача про припинення публічного виконання фонограм в закладах відповідача, зазначених у відповідних додатках до даного договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин відповідач зобов'язується сплатити винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках, у повному обсязі і за весь період.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20.07.2012 р., а в частині невиконання фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання (п. 4.1. договору).

Згідно п. 4.2. договору, у випадку, якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Відповідно до п. 1.2. додатку №2 до договору, загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 500, 00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Як стверджує відповідач, 21.12.2011 р. на адресу позивача направлявся лист № 11-12 від 21.12.2011 р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Паровоззз» повідомило позивача про припинення дії договору № КБР- 60/07/11 від 20.07.2011 р. з 01.01.2012 р. у зв'язку з небажанням останнього продовжувати чинність договору на наступний календарний рік, який отриманий позивачем 28.12.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копія в матеріалах справи).

З приводу припинення дії договору, суд відзначає наступне.

Так, згідно з ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, суд вважає твердження відповідача про припинення дії договору з 01.01.2012 р. необґрунтованими, оскільки сторони в п. 4.2 договору визначили певний порядок розірвання договору, який відповідачем не дотримано та в силу положень чинного законодавства, не допускається в односторонньому порядку розірвання господарських договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем протягом дії договору, мали бути здійснені платежі за 39 місяців, на загальну суму 19 500, 00 грн.

Відповідач протягом дії договору частково оплатив винагороду у розмірі 2 693, 55 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів (в матеріалах справи), в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 16 806, 45 грн. (19 500, 00 грн. - 2 693, 55 грн.).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати винагороди за договором № КБР- 60/07/11 від 20.07.2011 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18 459, 85 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 751, 93 грн. - 3 % річних та 1 216, 50 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується Свідоцтвом про облік організації колективного управління на колективній снові майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за №19/2011 від 24.01.2011 р.

Станом на час вирішення спору відповідач визначеної договором винагороди (роялті) в повному обсязі не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість.

За розрахунком судом обґрунтованою до стягнення є заборгованість у розмірі 16 806, 45 грн., оскільки як вбачається з реєстру платіжних документів по фільтру, відповідач сплатив 2 693, 55 грн. (за грудень 2011 р. включно).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору КБР- 60/07/11 від 20.07.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, підлягають частковому задоволенню у розмірі 17 731, 58 грн. з урахуванням індексу інфляції та 709,19 грн. - 3 % річних, оскільки судом встановлено, що позивачем у розрахунку допущено помилки у визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов'язання та суми боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 216,50 грн. - пені.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов'язання та розміру боргу.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 1 140, 01 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання з урахуванням дійсного розміру заборгованості, а тому вимога в цій частині також підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Паровоззз» (02121, м. Київ, вул. Декабристів, буд. 3, ідентифікаційний код - 34343097), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02100, м. Київ, вул. Бажова, буд. 15/20, ідентифікаційний код - 37396233) 17 731 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 58 коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 1 140 (одну тисячу сто сорок) грн. 01 коп. - пені, 709 (сімсот дев'ять) грн. 19 коп. - 3% річних та 1 751 (одну тисячу сімсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 25.12.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.