Постанова

від 31.03.2015 по справі 910/23598/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. справа№ 910/23598/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Жук Г.А.

Шапрана В.В.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Ластовін О.С.;

відповідача - Бригинець С.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровоззз"

на рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р.

у справі № 910/23598/14 (суддя - Бондарчук В.В.)

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровоззз"

про стягнення 20428,28 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (далі - позивач) звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором № КБР-60/07/11 від 20.07.2011 р. у загальному розмірі 20428,28 грн, у тому числі: 17500,00 грн - основного боргу, 1216,50 грн - пені, 751,93 грн - 3% річних та 959,85 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.10.2014 р. порушено провадження у справі № 910/23598/14.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р. у справі № 910/23598/14 позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 17731,58 грн - основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 1140,01 грн - пені та 709,19 грн - 3%річних, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що будь-якої заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" перед позивачем немає, оскільки договір № КБР-60/07/11 від 20.07.2011 р. припинив свою дію 31.12.2011 р.

Крім того, апелянт посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору № КБР-60/07/11, оскільки договір доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 р., укладений між позивачем та ОП "Українська ліга музичних прав" також припинив свою дію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2015 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/23598/14 та призначено її до розгляду на 24.02.2015 р.

У судових засіданнях 24.02.2015 р та 12.03.2015 р. оголошувалися перерви до 12.03.2015 р. та 31.03.2015 р. відповідно.

В поданому до суду відзиві позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 р. у зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці склад суду змінено та визначено колегію суддів: Буравльов С.І. (головуючий), Жук Г.А., Шапран В.В.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

20.07.2011 р. між Приватною організацію "Українська ліга авторських і суміжних прав" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" (користувач) укладено договір № КБР-60/07/11, згідно з п. 2.1 якого користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом твори), а позивач надає користувачу, на умовах визначених даним договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та закону.

Позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 р. та договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 р. з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП "Українська ліга музичних прав" (розділ 1 "Преамбула" договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до даного договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж. Платіж за дні, з яких складається залишок місяця, в якому укладено договір, здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання даного договору.

Згідно укладеного додатку № 2 до договору від 20.07.2011 р. загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 500,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору. Виплата вказаної винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто, загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 20.07.2012 р., а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань, до їх повного виконання (п. 4.1).

За твердженнями відповідача, 21.12.2011 р. на адресу позивача направлявся лист № 11-12 від 21.12.2011 р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" повідомило позивача про припинення дії договору № КБР- 60/07/11 з 01.01.2012 р. у зв'язку з небажанням останнього продовжувати чинність договору на наступний календарний рік. Вказаний лист отриманий Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" 28.12.2011 р., докази чого є в матеріалах справи. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" було направлено позивачу ще один лист, датований 06.06.2014 р., зі змісту якого вбачається, що відповідачем отримано претензію позивача стосовно сплати заборгованості за договором № КБР- 60/07/11. Однак, відповідач заперечив існування такої заборгованості, оскільки вважає, що вищевказаний правочин припинив свою дію.

За висновком суду першої інстанції вказані листи не є належними доказами припинення дії договору в односторонньому порядку.

Згідно з п. 4.2 укладеного між сторонами у даній справі договору, у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1 дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу.

Статтею 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Тобто, умови, погоджені сторонами у п. 4.2 договору, якраз і є передбаченим законом випадком припинення його дії без погодження сторін.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що відповідачем не було дотримано передбаченого укладеним правочином порядку припинення його дії.

Як було зазначено вище, пунктом 4.2 договору сторони визначили певний порядок його розірвання. Оскільки пунктом 4.1 визначено строк дії договору № КБР- 60/07/11 до 20.07.2012 р., повідомлення про припинення згідно умов договору відповідач повинен був надіслати позивачу протягом місяця до настання вищевказаної події (20.06.2012 р. - 20.07.2012 р.). Однак, лист № 11-12 був надісланий позивачу 21.12.2011 р. Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки користувач не дотримався умов п. 4.2 договору, останній автоматично продовжив свою дію ще на один рік. Якщо ж відповідач все-таки не мав наміру продовжувати договірні відносини з Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав", контрагенти повинні були вирішувати вказане питання шляхом переговорів, тобто, з дотриманням двостороннього порядку розірвання укладеного правочину, передбаченого ст. 651 ЦК України, та з урахуванням п. 4.5 укладеного договору.

Також, не приймається до уваги колегією суддів і лист відповідача № 14-13 від 06.06.2014 р. З його змісту вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" лише повідомило позивача про відсутність будь-якої заборгованості по договору № КБР- 60/07/11, а також вказало на припинення його дії 31.12.2011 р.

Отже, станом на день прийняття рішення у даній і по теперішній час вказаний договір є чинним.

Таким чином, вищезазначеними обставинами спростовуються доводи скаржника стосовно того, що договір № КБР-60/07/11 від 20.07.2011 р. припинив свою дію 31.12.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем протягом дії договору мали бути здійснені платежі за 39 місяців на загальну суму 19500,00 грн.

Однак, в порушення умов укладеного правочину передбачені ним послуги відповідачем було оплачено лише частково, а саме на суму 2693,55 грн, що підтверджується реєстром платіжних документів, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 16806,45 грн.

Звертаючись до суду із позовом, Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" просила стягнути з відповідача суму основного боргу за договором № КБР- 60/07/11 у розмірі 17500,00 грн.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Як уже було зазначено вище, позивач у даній справі є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 р. та договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 р. з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП "Українська ліга музичних прав" (розділ 1 договору).

Однак, станом на час вирішення спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" визначеної умовами договору винагороди (роялті) в повному обсязі не оплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість.

За розрахунком суду першої інстанції, з яким також погоджується і колегія суддів, обґрунтованою до стягнення з відповідача є заборгованість у розмірі 16806,45 грн, оскільки з нявного в матеріалах справи реєстру платіжних документів по фільтру вбачається, що останнім впродовж дії договору було сплачено 2693,55 грн. Разом з тим, позивачем помилково до суми основного боргу було також включено заборгованість за грудень 2011 року, яка Товариством з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" сплачена.

Окрім того, згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, судом першої інстанції також правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором № КБР- 60/07/11. При цьому, місцевим господарським судом здійснено перерахунок вказаних сум у зв`язку із допущеною позивачем помилкою у визначенні моменту прострочення виконання грошового зобов'язання та суми боргу. Відтак, враховуючи вищевикладене, Господарський суд м. Києва дійшов правильного висновку, що відповідачем було порушено умови договору № КБР- 60/07/11 від 20.07.2011 р., а також положення ст. ст. 525, 526 ЦК України, у зв`зку з чим позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" підлягають частковому задоволенню у розмірі 17731,58 грн з урахуванням індексу інфляції та 709,19 грн - 3 % річних. Розрахунок вказаних сум перевірений судом апеляційної інстанції, відповідає обставинам справи, умовам правовідносин, що склалися між сторонами, та вищевикладеним нормам законодавства України.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1216,50 грн пені за прострочення виконання останнім грошових зобов'язань по договору № КБР- 60/07/11.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 2.6 укладеного між сторонами договору, у разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Разом з тим, судом першої інстанції здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що вона підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 1140,01 грн, оскільки позивачем було допущено помилку у визначенні моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та дійсного розміру заборгованості, з чим погоджується і колегія суддів Київського апеляційного господарського суду.

До теперішнього часу відповідач так і не надав суду доказів сплати заборгованості, яка утворилася за ним внаслідок порушення строків та обсягів оплати обумовлених договором послуг.

З огляду на викладене, Господарський суд м. Києва дійшов правильного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог у даній справ та стягнення з відповідача 17731,58 грн - основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 1140,01 грн - пені та 709,19 грн - 3%річних.

Доводи скаржника стосовно істотної зміни обставин у зв`язку з припиненням дії договору доручення № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 р., укладеного між позивачем та ОП "Українська ліга музичних прав", колегією суддів визнаються необґрунтованими, оскільки договір № КБР- 60/07/11 зі сторони позивача укладався у будь-якому випадку від власного імені. Тим більше, умови укладеного між сторонами у даній справі правочину ніяким чином не ставляться в залежність від вищевказаного договору доручення та не містять положення стосовно його автоматичного припинення, недійсності чи нікчемності в силу закону у зв`язку з припиненням дії договору № ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 р.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору № КБР- 60/07/11. Однак, відповідачем доказів оплати визначеної умовами договору винагороди (роялті) в повному обсязі не надано, а отже судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення 17731,58 грн - основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, 1140,01 грн - пені та 709,19 грн - 3%річних.

Таким чином, місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог було правильно застосовано норми законодавства та достовірно досліджено наявні обставини справи у їх сукупності.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Паровоззз" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 22.12.2014 р. у справі № 910/23598/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/23598/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Г.А. Жук

В.В. Шапран