Постанова

від 16.12.2014 по справі 906/745/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа№ 906/745/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання - Філімонової І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2014р. (повний текст підписано - 27.08.2014р.)

у справі №906/745/14 (суддя - Удалова О.Г.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест"

про стягнення заборгованості у розмірі 34 376,78 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" (надалі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 60 615,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконання відповідачем власних зобов'язань з оплати коштів за виконані роботи з проведення хімічної обробки полів загальною площею 547,00 га.

14.11.2012 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 34 274,37 грн., з яких 27 897,00 грн. - основний борг, 2 271,93 грн. - пеня, 674,11 грн. - три проценти річних, 3 431,33 грн. - сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2014р. у справі №906/745/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, будинок 29, квартира 62, код 34343330) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 27 897 (двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 00 коп. основного боргу, 1 818 (одну тисячу вісімсот вісімнадцять) грн. 27 коп. пені, 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 94 коп. трьох процентів річних, 3 542 (три тисячі п'ятсот сорок дві) грн. 91 коп. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 802 (одна тисяча вісімсот дві) грн. 89 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Повернуто фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 400 (чотириста) грн. 16 коп.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано доведеністю стороною позивача факту виконання ним робіт щодо проведення хімічної обробки полів відповідача за договором № 16 від 20.09.2013 року, що у свою чергу є підставою для стягнення з відповідача коштів за неоплачені роботи.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.08.2014 року у справі № 906/745/14, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2014р., згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 06.10.2014р. порушено апеляційне провадження.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду 03.11.14 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду 04.11.14 представником позивача подано заперечення на апеляційну скаргу.

У судове засідання 04.11.14р. з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.14р. розгляд справи відкладено на 02.12.14р.

Судове засідання призначене на 02.12.14р. не відбулося, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Тищенко О.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.14р. розгляд справи №906/745/14 призначено на 08.12.14р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 08.12.14р., у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці визначено новий склад суду, головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.14р. у зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи відкладено на 16.12.14р.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 14.08.2014 року у справі № 906/745/14 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання 16.12.2014 року не з'явився, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було встановлено місцевим господарським судом 20.09.2013 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - позивач або виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" (далі - відповідач або замовник) був укладений договір на проведення хімічної обробки рослин № 16 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, замовник доручає, а виконавець приймає до виконання роботи з проведення хімічної обробки полів замовника на площі 547 га.

Згідно з п. 2.1 Договору, замовник здійснює остаточну оплату послуг виконавця по факту виконаних робіт з розрахунку 51,00 грн. за 1 га наступним чином.

Оплату виконати з розрахунку обробленої площі відповідно до актів виконаних робіт шляхом готівкового або безготівкового розрахунку до 07.10.2013 р. (п. 2.2 Договору).

Позивач виконав роботи на загальну суму 27 897,00 грн., а відповідач вказані роботи прийняв, що підтверджується актом приймання-передачі робіт № 16 від 23.09.2013 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Проте відповідач не визнає заявлені позивачем до стягнення суми коштів та стверджує, що договір та акт приймання-передачі робіт № 16 від 23.09.2013 р. підписані зі сторони відповідача неуповноваженою особою (агрономом ОСОБА_3) та скріплені не основною печаткою відповідача, а печаткою "Для документів", призначеною для внутрішньогосподарських операцій. З наведених підстав відповідач вважає договір нікчемним, акт приймання-передачі робіт № 16 від 23.09.2014 р. - неправомірним. Крім того, відповідач вказував, що до порушення провадження у даній справі йому не було відомо про укладення спірного договору та, відповідно, дій спрямованих на його схвалення відповідач не вчиняв. У зв'язку з цим, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 статті 20 Господарського суду України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги позивача ґрунтуються на невиконанні відповідачем зобов'язань з оплати за виконані роботи за договором № 7 від 24.08.2013 р., укладеним між позивачем та відповідачем. При цьому вказаний договір від імені відповідача підписаний ОСОБА_3 та засвідчений печаткою відповідача "Для документів".

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з мотивів фактичного подальшого схвалення відповідачем начебто виконаних позивачем робіт з хімічної обробки полів, які були прийняті зі сторони відповідача не уповноваженою на це особою. При цьому місцевий господарський суд співставивши дії не уповноваженої на це особи в двох різних правочинах, дійшов висновку що часткова оплата відповідачем за певні роботи вчинені у межах одного договору може розцінюватися як подальше схвалення відповідачем цього правочину, а отже й розповсюджуватися на інші подібні правочини вчинені між позивачем та не уповноваженою особою зі сторони відповідача.

Проте такі висновки місцевого господарського суду більше ґрунтуються на припущення та не містять під собою жодного правового підґрунтя.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Представництвом, відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Інститут представництва передбачає певні законодавчі обмеження. Так, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

У матеріалах справи наявний договорів на проведення хімічної обробки рослин № 7 від 24.08.2013 р., укладений між позивачем та відповідачем. При цьому вказаний договір від імені відповідача підписаний ОСОБА_3

Як було з'ясовано під час розгляду даної справи ОСОБА_3 перебував на посаді агронома у товаристві з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" з 03.01.2013 р. до 01.09.2013 р. На підтвердження викладеного представником відповідача були долучені до матеріалів справи цивільно-правовий договір (підряду) від 03.01.2013 р., укладений між ОСОБА_3 та відповідачем, а також наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" "Щодо призначення ОСОБА_3 на посаду агронома" від 03.01.2013 р. та наказ директора товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" "Щодо звільнення ОСОБА_3 з займаної посади агронома" від 30.08.2013 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Таким чином на момент укладення вказаного вище правочину у працівника ОСОБА_3 були відсутні жодні повноваження представляти законні інтереси відповідача.

Крім того проаналізувавши наявний в матеріалах справи цивільно-правовий договір підряду від 03.01.2013 року, укладений між ОСОБА_3 та відповідачем, колегія суддів констатує, що з його змісту не можливо встановити жодних повноважень ОСОБА_3 щодо вчинення дій від імені ТОВ «Хаски-Інвест».

За приписами статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Разом з тим, Верховний Суд України в своїй постанові від 26 серпня 2014 року зі справи №3-94гс14 вказав, що згідно з частиною 1 статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Тобто наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.

Відповідно до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, оскільки у ОСОБА_3 були відсутні будь-які повноваження на представництво інтересів ТОВ "Хаски-Інвест" та вчинення дій від його імені (на дату підписання був звільнений як працівник підприємства), то в даному випадку ст. 241 ЦК України не може бути застосовано, а отже міркування місцевого господарського суду з цього приводу є хибними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в порушення приписів наведених норм законодавства позивач доказів того, що спірний договір вчинено уповноваженою особою відповідача, суду не надав.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1 ст. 203);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203);

- правочин має вчинятись у формі, встановленій законом (ч.4 ст. 203)

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ „Про захист прав споживачів" (в редакції Закону від 1 грудня 2005 року № 3161-ІУ), Законом України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІУ „Про оренду землі" (в редакції Закону від 2 жовтня 2003 року № 1211-IV) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що спірний договір було укладено з порушенням ст. 203 ЦК України, що в свою чергу є підставою для визнання його недійсним в силу приписів ст. 215 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині (п. 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. №01-8/1270, п. 2 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 р. №02-5/111, постанови Верховного Суду України від 09.12.2003 р. у справі №32/206 та від 20.01.2004 р. у справі №8/113-2003).

Із матеріалів справи вбачається, що передумовою виникнення спору є існування договору № 16 на виконання робіт по проведенню хімічної обробки полів від 20.09.2013, укладених між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ "ХАски-Інвест", а тому з огляду на його суперечність законодавству, є підстави для визнання такого договору недійсним в межах даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто, правочин, визнаний судом недійсним не створює правових наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог шляхом стягнення заборгованості з відповідача за нікчемним правочином.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга ТОВ «Хаски-Інвест» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду м. Києва від 14.08.2014 року у справі № 906/745/14 скасуванню.

У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги відповідача, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 14.08.2014 року у справі № 906/745/14 скасувати .

3. Прийняти нове рішення, яким:

В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, будинок 29, квартира 62, код 34343330) судові витрати у розмірі 901,45 грн. (дев'ятсот одна гривня 45 коп.) за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 906/745/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко