Рішення

від 02.07.2015 по справі 906/745/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2015Справа №906/745/14

За позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гордієнка Павла Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест»

про стягнення 49075 грн. 33 коп.

Суддя: Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не прибув

від відповідача - не прибув

в с т а н о в и в:

06.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гордієнка Павла Васильовича, у якій він просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» заборгованість у розмірі 60 615 грн. 65 коп., яка були передана за підсудністю ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.06.2014.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 20.09.2013 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» укладено договір на проведення хімічної обробки рослин № 16, згідно якого позивач зобов'язувався виконати роботи з проведення хімічної обробки полів відповідача на площі 547 га, а відповідач зобов'язувався провести остаточний розрахунок із позивачем за фактом виконання робіт із розрахунку 51 грн. за 1 га в строк до 07.10.2015.

З посиланням на порушення відповідачем умов зазначеного договору щодо оплати виконаних робіт у сумі 27897 грн. позивачем нараховано відповідачу за період прострочення платежу з 07.10.2013 по 07.05.2014 2271 грн. 93 коп. пені, 3% річних у сумі 568 грн. 64 коп. та 1980 грн. 68 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості.

05.08.2014 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 34 274 грн. 37 коп., з яких 27 897 грн. - заборгованість за договором, нараховані за період з 07.10.2013 по 07.05.2014 сума 2271 грн. 93 коп. пені, 674 грн. 11 коп. - 3% річних та за період з 07.10.2013 по 07.06.2014 3431 грн. 33 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості.

Вказана заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

14.08.2014 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача 32188 грн. 54 коп., з яких: 27 897 грн. - заборгованість за договором, 83 грн. 69 коп. штрафу, 664 грн. 94 коп. - 3% проценти річних за період з 07.10.2013 по 14.08.2014, 3542 грн. 91 коп.. - сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 07.10.2013 по 07.08.2014.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2014 у справі № 906/745/14 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь фізичної особи - підприємця Гордієнка Павла Васильовича 27 897 грн. 00 коп. основного боргу, 1 818 грн. 27 коп. пені, 664 грн. 94 коп. трьох процентів річних, 3542 грн. 91 коп. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 802 грн. 89 коп. В іншій частині позову відмовлено. Повернуто фізичній особі - підприємцю Гордієнку Павлу Васильовичу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 400 грн. 16 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 906/745/14 рішення господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю, стягнуто з фізичної особи - підприємця Гордієнка Павла Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» судові витрати у розмірі 901 грн.45 коп. за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2015 у справі № 906/745/14 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2014, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У постанові від 27.04.2015 суд касаційної інстанції зазначив, що, розв'язуючи справу, суди повинні були докладно перевірити, чи виконано фактично позивачем роботи з хімічної обробки (десікації соняшника) на 547 га, вартість яких є предметом позову; якщо виконано, то встановити їх обсяг і вартість.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 05.05.2015 № 04-23/431 відповідно до п. 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи №906/745/14 та справу передано на новий розгляд судді Демидову В.О.

Ухвалою від 06.05.2015 суддею Демидовим В.О. справу було прийнято до провадження та призначений розгляд справи на 26.05.2015.

11.06.2015 до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, яка полягає у заміні вимоги про стягнення пені в розмірі 2 271 грн. 93 коп. на вимогу про стягнення штрафу в розмірі 83 грн. 69 коп., а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» на користь фізичної особи - підприємця Гордієнка Павла Васильовича заборгованості за договором №16 від 20.09.2013 в розмірі 27897 грн., 3% річних у розмірі 1343 грн. 64 коп. та 19751 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості.

Зазначена заява ухвалою суду віз 11.06.2015 прийнята судом до розгляду.

У судове засідання представник позивача не прибув. 30.06.2015 до канцелярії суду надав заяву про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи передбачений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, суд вважає, що клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання за належною юридичною адресою ухвали суду.

У відзиві на позовну заяву, наданому відповідачем до суду 16.07.2014, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зазначивши про наявність достатньої кількості підстав вважати нікчемним договір від 20.09.2013 №16, укладений між фізичною особою-підприємцем Гордієнком Павлом Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест». На зворотній сторінці договору проставлений відбиток печатки ТОВ «Хаски-Інвест» «Для довідок», яка використовується для внутрішньогосподарських операцій. На думку відповідача акт передачі-приймання робіт по договору від 23.09.2013 №16, складний та підписаний Гордієнком П.В. та представником ТОВ «Хаски-Інвест» Богушем С.Д., є неправомірним. Відповідач зазначає, що Богуш С.Д. працював у ТОВ «Хаски-Інвест» на посаді агронома та не був наділений повноваженнями на підписання зазначених документів. Крім того, відповідач зазначив, що до порушення провадження у даній справі 10.06.2014 йому не було відомо про укладення спірного договору та, відповідно, дій спрямованих на його схвалення відповідач не вчиняв.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини.

20.09.2013 між фізичною особою-підприємцем Гордієнком Павлом Васильовичем (далі за текстом - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» (далі за текстом - відповідач, замовник) було укладено договір на проведення хімічної обробки рослин № 16 (далі за текстом - договір), згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає до виконання роботи з проведення хімічної обробки полів замовника на площі 547 га.

Замовник за договором зобов'язується прийняти та оплатити виконану виконавцем роботу на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, замовник здійснює остаточну оплату послуг виконавця по факту виконаних робіт з розрахунку 51 грн. за 1 га наступним чином. Оплату замовник зобов'язавсявиконати з розрахунку обробленої площі відповідно до актів виконаних робіт шляхом готівкового або безготівкового розрахунку до 07.10.2013 р. (п. 2.2 договору).

Згідно акту здачі-приймання № 16 від 23.09.2013 робіт за договором, копія якого знаходиться в матеріалах справи, позивачем виконані роботи з десікації соняшника на площі 547 га на суму 27897 грн. Вказаний акт від замовника підписаний Богушем С.Д., засвідчений печаткою відповідача «Для документів» та від виконавця підписаний фізичною особою-підприємцем Гордієнком П.В.

Із долученого до матеріалів справи договору на проведення хімічної обробки рослин № 7 від 24.08.2013, укладеного між позивачем та відповідачем, акту здачі-приймання робіт за договором №7 від 28.08.2013 вбачається, що з боку відповідача вони підписані від замовника Богушем С.Д. та засвідчені печаткою відповідача «Для документів».

Крім того, укладений між позивачем та відповідачем договір на проведення хімічної обробки рослин №18 від 03.10.2013 та акт здачі-приймання № 18 від 09.10.2013 підписані від замовника Богушем С.Д. та засвідчені печаткою відповідача «Для документів».

З акту приймання-передачі робіт по договору від 24.08.2013 № 7 вбачається, що позивач виконав роботи, а відповідач прийняв виконані позивачем роботи на загальну 23200 грн.

З акту приймання-передачі робіт по договору від № 18 від 09.10.2013 вбачається, що позивач виконав роботи, а відповідач прийняв виконані позивачем роботи на загальну суму 17085 грн.

Зауважень та/або заперечень щодо обсягу (якості) виконаних позивачем робіт відповідачем не надано.

Відповідачем оплачено роботи за актом № 7 від 28.08.2013, що вбачається з платіжних доручень № 199 від 18.09.2013 та № 200 від 19.09.2013, а також частково оплачено роботи за актом № 18 від 09.10.2013 в сумі 10 000 грн. згідно платіжного доручення № 239 від 17.10.2013.

З матеріалів справи вбачається, що наказом директора відповідача від 03.01.2013 на посаду агронома Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» призначено Богуша Сергія Дмитровича.

03.01.2013 між відповідачем та Богушем С.Д. було укладено цивільно-правовий договір (підряду) від 03.01.2013, згідно якого відповідач доручив, а Богуш С.Д. взяв на себе зобов'язання виконати роботи (надати послуги): здійснення організаційно-технологічного керівництва у галузі рослинництва. Відповідно до п. 6.1 зазначеного договору термін його дії з 03 січня 2013 до розірвання договору сторонами.

Наказом директора від 30.08.2013 Богуша С.Д. звільнено з 01.09.2013 із займаної посади агронома. Копію наказу відповідач надав суду.

Доказів повідомлення позивача про звільнення Богуша С.Д. із займаної посади та про призначення іншої уповноваженої на підписання актів особи відповідач суду не надав.

Посилаючись на те, що відповідач виконані позивачем за договором роботи не оплатив, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» на його користь заборгованість за договором у розмірі 27897 грн., штраф у розмірі 83 грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 1343 грн. 64 коп. за період з 07.10.2013 по 11.06.2015 та 19751 грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості за період з 07.10.2013 по 26.05.2015.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з таких підстав .

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 853 Цивільного кодексу України закріплює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що договір від 20.09.2013 між фізичною особою-підприємцем Гордієнком Павлом Васильовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» та акт здачі-приймання № 16 від 23.09.2013 робіт замовника підписаний Богушем С.Д., засвідчений печаткою відповідача «Для документів».

З доданих до матеріалів справи договорів на проведення хімічної обробки рослин № 7 від 24.08.2013, №18 від 03.10.2013, актів здачі-приймання робіт по договору №7 від 28.08.2013, № 18 від 09.10.2013, які не оспорюються відповідачем, вбачається, що вони підписані Богушем С.Д. та засвідчені печаткою відповідача «Для документів».

Відповідачем частково оплачено роботи за актом № 7 від 28.08.2013, що вбачається з платіжних доручень № 199 від 18.09.2013 та № 200 від 19.09.2013.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем було здійснено часткову оплату робіт за актом № 18 від 09.10.2013 в сумі 10 000 грн. згідно платіжного доручення № 239 від 17.10.2013. Враховуючи те, що підписаний Богушем С.Д. акт виконаних робіт від 09.10.2013 №18 у подальшому був сплачений відповідачем у розмірі 10000 грн., судом критично оцінюються доводи відповідача щодо звільнення Богуша С.Д. з посади агронома ТОВ «Хаски-Інвест» з 01.09.2013.

Таким чином, оплата робіт за вказаними договорами здійснювалася відповідачем за актами, підписаними Богушем С.Д. Після укладення договорів відповідачем були вчинені дії, які свідчать про схвалення договору, як то оплата виконаних за договором робіт.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі за текстом - Постанова) наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.

Згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому за наукою цивільного права схвалення дій представника можливе в різних формах: 1) схвалення шляхом заяви про це; 2) схвалення мовчазною згодою; 3) схвалення шляхом здійснення так званих конклюдентних дій, що свідчать про прийняття правочину. За своєю юридичною природою схвалення є одностороннім правочином, що потребує сприйняття його третьою особою і представником. У схваленні виражається воля особи, яку представляють, наділити юридичною силою конкретну угоду, укладену для неї з перевищенням повноважень. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, подальше схвалення відповідачем укладених Богушем С.Д. договорів № 7 від 24.08.2013, №18 від 03.10.2013 свідчить про відсутність підстав для визнання цих договорів недійсними.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 83 грн. 69 коп., суд дійшов такого висновку.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати замовник сплачує штраф в розмірі 0,3% від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Суд вважає, що за своєю правовою природою заявлений позивачем до стягнення з відповідача штраф фактично є пенею.

Суд зазначає, що у відповідності до п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі за текстом - постанова від 17.12.2013 № 14) пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею.

Крім того, виходячи з положень п. 1.12 Постанови від 17.12.2013 № 14 господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, сума заявленого у позовних вимогах штрафу (який за своєю природою є пенею) розрахована позивачем на підставі п. 3.1 договору таким чином: 27897*0,3%=83 грн. 69 коп. При цьому позивачем не зазначено початку та кінця періоду нарахування прострочення заборгованості.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування суми пені позивачем відповідно до п. 3.1 договору за певний період часу, оскільки останнім не зазначено початку та кінця періоду прострочення оплати за договором.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 83 грн. 69 коп.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань на суму заборгованості в сумі 19751 грн. за період з 07.10.2013 по 26.05.2015, дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 3.2 Постанови від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перевірці періоду, за який позивачем здійснено розрахунок інфляційних нарахувань на суму заборгованості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 19751 грн. за період з 07.10.2013 по 26.05.2015.

Суд, перевіривши обґрунтованість заявлених до стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми оплати за договором вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1343 грн. 64 коп. за період прострочення з 07.10.2013 по 11.06.2015.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість у розмірі 27 897 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1343 грн. 64 коп. та інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 19751 грн.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що за подання до суду позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2227 грн. 16 коп.

Пунктом 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, який станом на 01.01.2014 становить 1827,00 грн., та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, що становить 73080,00 грн.

Враховуючи викладене, заяву позивача від 11.06.2015 про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, суд вважає за необхідне повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 400 грн. 16 коп.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2014 у справі № 906/745/14 стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1802 грн. 89 коп., повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 400 грн. 16 коп.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 906/745/14 зазначене рішення господарського суду міста Києва скасовано та стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати у розмірі 901 грн. 45 коп. за розгляд апеляційної скарги.

12.01.2015 господарським судом міста Києва видано наказ про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат у розмірі 901 грн. 45 коп. за розгляд апеляційної скарги, доказів виконання якого суду не надано. У зв'язку із цим суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права та можливості звернутись до господарського суду міста Києва з заявою в порядку норм ст.122 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно квитанції від 22.01.2015 позивачем за подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України сплачено судовий збір у розмірі 901 грн. 45 коп. Враховуючи положення пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 901 грн. 45 коп.

Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1827 грн. та судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 901 грн. 45 коп.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаски-Інвест» (04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, будинок 29, квартира 62, код 34343330) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Гордієнка Павла Васильовича (12443, Житомирська область, Житомирський район, смт. Озерне, вул. Авіаційна, буд. 55, кв.74, ідентифікеаційний номер 2179819037) заборгованість у розмірі 27 897 (двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1343 грн. (одна тисяча триста сорок три гривні) грн. 64 коп. пені, 19751 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят одна) грн. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 35 коп. та судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 901 (дев'ятсот одна) грн. 45 коп., після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. Повернути суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Гордієнку Павлу Васильовичу (12443, Житомирська область, Житомирський район, смт. Озерне, вул. Авіаційна, буд. 55, кв.74, ідентифікеаційний номер 2179819037) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 400 (чотириста) грн. 16 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

В судовому засіданні 02.07.2015 на підставі положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 07.07.2015.

Суддя В.О. Демидов