Постанова

від 17.12.2014 по справі 804/18154/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/18154/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБарановського Р. А. при секретаріКанівець К.В. за участю: позивач представник позивача представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4, Горобець К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі-ФОП ОСОБА_3, платник, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.10.2014р. №0026981703 та №0026991703, рішення про застосування штрафних санкцій від 13.10.2014р. №0027001703, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2014р. №Ф-00122651703.

Позивач представник позивача, позов підтримали і надали пояснення, аналогічні доводам викладеним у позовній заяві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій податкового органу, оскільки, на думку позивача, оскаржувані рішення прийняті податковим органом упереджено, без взяття до уваги наданих під час перевірки документів та доказів. Здійснюючи фінансово - господарську діяльність, позивач своєчасно подавав звітність відповідачу, зокрема, декларації з податку на додану вартість, податкові декларації про майновий стан і доходи, звітність по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Позивач стверджує, що при складанні акту перевіряючими допущено неповне з'ясування обставин взаємовідносин із відповідними контрагентами, не перевірено фактичне виконання господарських операцій, які носять реальний характер, що повністю підтверджено наданими первинними документами, які повністю відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала, надавши обгрунтування аналогічні доводам, викладеним у запереченнях на адміністративний позов.

Позиція відповідача аргументована тим, що у відповідності до отриманої податковим органом інформації із актів перевірок контрагентів позивача, контролюючий орган з'ясував, що реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та його постачальників - ПП «Гамма система», ТОВ «ГРАНД-СЕНС» та ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ-ДНІПРО» не підтверджується, а надані платником первинні документи є формально складеними та містять недостовірні відомості. Крім того, відповідач зауважує, що позивачем не було надано до податкового органу документів, що підтверджують транспортування придбаного товару, зокрема- товарно-транспортних накладних, дорожніх листів тощо. Відповідач вважає, що відображені у податковій звітності взаємовідносини між вказаними підприємствами здійснені з метою заниження об'єкта оподаткування та отримання податкової вигоди, у зв'язку з чим оскаржувані рішення є правомірними.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.

Згідно Свідоцтва серії НОМЕР_2 Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1), зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 06.08.2007р. (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 2 224 000 0000 047307).

Позивач переуває на податковому обліку у Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Лівобережна ОДПІ, податковий орган, відповідач) від 08.08.2007р. за №11632.

У відповідності до Свідоцтва НОМЕР_4 - ФОП ОСОБА_3 є платником податку на доходи за ставкою 15% від 04.09.2007р.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії НОМЕР_3, до основних видів діяльності ФОП ОСОБА_3 належить:

- виробництво спортивних товарів - код КВЕД 32.30;

-будівництво інших споруд, н.в.і.у. -код КВЕД 42.99;

-інші будівельно-монтажні роботи - код КВЕД 43.29;

-роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах - код КВЕД 47.78;

-роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет - код КВЕД 47.91;

-інші роботи із завершення будівництва - код КВЕД 43.39;

-неспеціалізована оптова торгівля - код КВЕД 46.90.

08.09.2014р. позивач отримав від податкового органу запит про надання інформації та її документального підтвердження (вих. №28235/6/17-3) та направив відповідь на даний запит із відповідними поясненнями.

У період з 04.09.2014р. по 17.09.2014р. на підставі наказу від 18.08.2014р. №918, повідомлення від 18.08.2014р. №26604/6/17-3) працівниками Лівобережної ОДПІ було проведено документальну планову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013р.

За результатами цієї перевірки відповідачем було складено Акт від 24.09.2014 року № 3370/17-3/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової невиїзної перевірки ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013р.» (далі - акт перевірки).

У даному акті податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті чого платником занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 40 616, 56 грн., в тому числі за 2012 рік в сумі 2834, 05 грн., за 2013 рік в сумі 37 782, 51 грн.;

п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 51 468, 00 грн., в тому числі за квітень 2012 року на суму 1131, 00 грн., за травень 2012 року на суму 638, 00 грн., за серпень 2012 року на суму 780,00 грн., за вересень 2012 року на суму 190, 00 грн., за жовтень 2012 року на суму 488, 00 грн., за листопад 2012 року на суму 231, 00 грн., за грудень 2012 року на суму 140, 00 грн., за березень 2013 року на суму 31 000, 00 грн., за травень 2013 року на суму 8833, 00 грн., за червень 2013 року 7856, 00 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України у вигляді встановлення відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємств-постачальників на загальну суму 148 380, 00 грн. у тому числі податок на додану вартість - 24 730, 00 грн., а саме - ПП «Гамма система» (код ЄДРПОУ 33771516) в сумі 33 020, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6604, 00 грн.), ТОВ «ГРАНД-СЕНС» (код ЄДРПОУ 38299260) в сумі 90 630, 00 (в т.ч. ПДВ - 18 126, 00 грн.) та по операціях по ланцюгу постачання цих товарів на суму 157 038, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 173, 00 грн.);

п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в результаті чого платником занижено єдиний соціальний внесок, що нараховується на суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 27 201, 32 грн., в тому числі за 2012 ріка на суму 6902, 87 грн., за 2013 рік на суму 20 298, 45 грн.

Не погодившись із висновками Лівобережної ОДПІ, позивач надав до податкового органу заперечення на акт перевірки (вих. №30/09/14 від 30.09.2014р.).

У відповідь на отримані заперечення податковий орган направив платнику лист за вих. №32043/6/17-3 від 07.10.2014р., яким залишив подані заперечення без задоволення, а зміст акту перевірки - без змін.

На підставі Акту перевірки від 24.09.2014 року № 3370/17-3/НОМЕР_1 Лівобережною ОДПІ були винесені:

- податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 р. №0026981703, яким платнику збільшено податкове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 50 770, 70 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 40 616,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 10 154, 14 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 13.10.2014 р. №0026991703, яким платнику збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 604 335, 00 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 51 468, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 12 867, 00 грн.;

-рішення від 13.10.2014 р. №0027001703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу донараховано 27 201, 32 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1705,21 грн.;

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2014р. №Ф-00122651703 про сплату недоїмки із сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 27 201, 32 грн.

Не погодившись із винесеними Лівобережною ОДПІ рішеннями, ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання (Лист Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки податкового органу щодо порушення ФОП ОСОБА_3 норм податкового законодавства стосуються правовідносин із його контрагентами - ПП «Гамма система», ТОВ «ГРАНД-СЕНС» і ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ-ДНІПРО» за відповідний період.

При цьому факт порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ПП «Гамма система», ТОВ «ГРАНД-СЕНС» та ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ-ДНІПРО» базується на даних акту ДПІ у Святошинському районі м.Києва №775/22-5/33771516 від 21.02.2014р., акту ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №726/7/24-421/38299260 від 15.08.2014р., акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська №893/04-61-22-2/38199048 від 16.04.2014р.

У зазначених актах податкові органі дійшли висновку про відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності та вчинення господарських операцій ПП «Гамма система», ТОВ «ГРАНД-СЕНС», ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ-ДНІПРО» з постачальниками та покупцями.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Відповідно до ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до витрат та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "Булвес АД" проти Болгарії (заява №3991/03) було встановлено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого будь-який правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Слід мати на увазі, що в розумінні Цивільного та Господарського кодексів України необхідною умовою для висновку про нікчемність правочину є докази наміру сторін на протизаконний результат. При цьому намір юридичної особи визначається умислом особи, яка підписала відповідний договір.

В акті перевірки не наведено інформації про наявність судових рішень щодо визнання укладених правочинів недійсними як боку його учасників, так і з боку третіх осіб. Жодних документальних доказів про неможливість роботи контрагентів ФОП ОСОБА_3 та його постачальників у перевірюваний період до суду не надано.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що платником своєчасно надавались декларції про майновий стан та доходи, порушень при визначенні загального оподатковуваного доходу, відображеного у зазначених деклараціях про майновий стан та доходи

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999р., первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної, вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 35 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції відповідно до чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 надає послуги із сервісного обслуговування водних споруд (басейнів, водоочисних споруд та обладнання), здійснюю діяльність із неспеціалізованої оптової та роздрібної торгівлі. Дані види діяльності не потребують використання РРО/КОРО, придбання торгового патенту та/або ліцензії, про що також зазначає податковий орган в акті перевірки.

Позивач має у власності обладнання, інструменти, витратні матеріали, необхідні йому для здійснення цієї господарської діяльності та у позовній заяві зазначає, що господарську діяльність здійснює власними силами та засобами, без використання праці найманих працівників, що знайшло своє відображення в акті перевірки.

Крім того, платник зауважив, що у разі необхідності виконання на водних об'єктах моїх замовників будівельно-монтажних робіт, робіт із будівництва басейнів, інших робіт із завершення будівництва на водних спорудах, позивач укладає договори субпідряду із спеціалізованими організаціями, які мають необхідне для цього обладнання та персонал.

Позивач здійснює господарську діяльність як за місцем його реєстрації, так і в орендованому нежитловому приміщенні по вул. Миронова, 13 у м. Дніпропетровську, що підтверджується матеріалами справи та відображено в акті перевірки.

У відповідності до акту первірки у період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. з метою виконанння договорів (угод), укладених між позивачем та його замовниками на виконання робіт по ремонту басейнів, між позивачем його контрагентами були укладені договори про надання послуг із ремонту басейнів та їх обладнання.

04.01.2011р. між ПП «Гамма система» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір поставки товару №040103.

На виконання даного договору ПП «Гамма система» були виписані

-Специфікація №1, податкова і видаткова накладна №110106 від 11.01.2011р. на загальну суму 4906, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-817, 00 грн.);

-Специфікація №2, податкова і видаткова накладна №090207 від 09.02.2011р. на загальну суму 1417, 20 грн. (в т.ч. ПДВ-236, 20 грн.);

-Специфікація №3, податкова і видаткова накладна №160206 від 16.02.2011р. на загальну суму 4473, 60 грн. (в т.ч. ПДВ-745, 60 грн.);

-Специфікація №4, податкова і видаткова накладна №300303 від 30.03.2011р. на загальну суму 1212, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-202, 00 грн.);

-Специфікація №5, податкова і видаткова накладна №070403 від 07.04.2011р. на загальну суму 1746, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-291, 00 грн.);

-Специфікація №6, податкова і видаткова накладна №280402 від 28.04.2011р. на загальну суму 1962, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-327, 00 грн.);

-Специфікація №7, податкова і видаткова накладна №300507 від 30.05.2011р. на загальну суму 16 032, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-2672, 00 грн.);

-Специфікація №8, податкова і видаткова накладна №040601 від 04.06.2011р. на загальну суму 3597, 60 грн. (в т.ч. ПДВ-599, 60 грн.);

-Специфікація №9, податкова і видаткова накладна №100610 від 10.06.2011р. на загальну суму 1640, 40 грн. (в т.ч. ПДВ-273, 40 грн.);

-Специфікація №10, податкова і видаткова накладна №240606 від 24.06.2011р. на загальну суму 913, 20 грн. (в т.ч. ПДВ-152, 20 грн.);

-Специфікація №11, податкова і видаткова накладна №050702 від 05.07.2011р. на загальну суму 2842, 80 грн. (в т.ч. ПДВ-473, 80 грн.);

-Специфікація №12, податкова і видаткова накладна №220708 від 22.07.2011р. на загальну суму 3240, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-540, 00 грн.);

-Специфікація №13, податкова і видаткова накладна №280707 від 28.07.2011р. на загальну суму 2899, 20 грн. (в т.ч. ПДВ-483, 20 грн.);

-Специфікація №14, податкова і видаткова накладна №1507 від 15.08.2011р. на загальну суму 2034, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-339, 00 грн.);

-Специфікація №15, податкова і видаткова накладна №3007 від 30.08.2011р. на загальну суму 1059, 60 грн. (в т.ч. ПДВ-176, 60 грн.);

-Специфікація №16, податкова і видаткова накладна №3112 від 31.08.2011р. на загальну суму 2610, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-435, 00 грн.);

-Специфікація №17, податкова і видаткова накладна №1903 від 19.09.2011р. на загальну суму 3774, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-629, 00 грн.);

-Специфікація №18, податкова і видаткова накладна №3010 від 30.09.2011р. на загальну суму 4908, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-818, 00 грн.);

-Специфікація №19, податкова і видаткова накладна №0115 від 01.10.2011р. на загальну суму 2007, 60 грн. (в т.ч. ПДВ-334, 60 грн.);

-Специфікація №20, податкова і видаткова накладна №3112 від 31.10.2011р. на загальну суму 4920, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-820, 00 грн.);

-Специфікація №21, податкова і видаткова накладна №1511 від 15.11.2011р. на загальну суму 16 128, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-2688, 00 грн.);

-Специфікація №22, податкова і видаткова накладна №0811 від 08.12.2011р. на загальну суму 1698, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-283, 00 грн.);

-Специфікація №23, податкова і видаткова накладна №3005 від 30.01.2012р. на загальну суму 828, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-138, 00 грн.);

-Специфікація №24, податкова і видаткова накладна №2806 від 28.02.2012р. на загальну суму 1993, 20 грн. (в т.ч. ПДВ-332, 20 грн.);

-Специфікація №25, податкова і видаткова накладна №3007 від 30.05.2012р. на загальну суму 1233, 60 грн. (в т.ч. ПДВ-205, 60 грн.);

-Специфікація №26, податкова і видаткова накладна №3119 від 31.05.2012р. на загальну суму 10 248, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-1708, 00 грн.);

-Специфікація №27, податкова і видаткова накладна №1513 від 15.06.2012р. на загальну суму 378, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-63, 00 грн.);

-Специфікація №28, податкова і видаткова накладна №2612 від 26.06.2012р. на загальну суму 3055, 20 грн. (в т.ч. ПДВ-509, 20 грн.);

-Специфікація №29, податкова і видаткова накладна №2069 від 26.06.2012р. на загальну суму 2010, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-335, 00 грн.);

-Специфікація №30, податкова і видаткова накладна №3009 від 30.06.2012р. на загальну суму 3967, 20 грн. (в т.ч. ПДВ-661, 20 грн.);

-Специфікація №31, податкова і видаткова накладна №1510 від 15.08.2012р. на загальну суму 1862, 40 грн. (в т.ч. ПДВ-310, 40 грн.);

-Специфікація №32, податкова і видаткова накладна №3110 від 31.08.2012р. на загальну суму 5112, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-852, 00 грн.);

-Специфікація №33, податкова і видаткова накладна №0909 від 03.09.2012р. на загальну суму 5112, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-852, 00 грн.);

-Специфікація №34, податкова і видаткова накладна №2709 від 27.09.2012р. на загальну суму 3127, 20 грн. (в т.ч. ПДВ-521, 20 грн.);

-Специфікація №35, податкова і видаткова накладна №1508 від 15.10.2012р. на загальну суму 1794, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-299, 00 грн.);

-Специфікація №36, податкова і видаткова накладна №1508 від 15.11.2012р. на загальну суму 1344, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-224, 00 грн.);

-Специфікація №37, податкова і видаткова накладна №3014 від 30.11.2012р. на загальну суму 11 004, 96 грн. (в т.ч. ПДВ-1834, 96 грн.).

Також між ПП «Гамма система» (Виконавець) та ФОП ОСОБА_3 (Замовник) були укладені договори підряду від 01.11.2012р. №011102, від 16.10.2012р. №161003, від 16.08.2012 р. №160802), від 02.08.2012р. №020801, від 02.04.2012р. №020403.

На виконання зазначених угод сторонами були складені наступні первинні документи:

-Акт здачі-прийняття робіт від 22.11.2012р., податкова накладна від 22.11.2012р. №2207;

-Акт здачі-прийняття робіт від 31.10.2012р., податкова накладна від 31.02.2012р. №3114;

-Акт здачі-прийняття робіт від 31.08.2012р., податкова накладна від 31.08.2012р. №3111;

-Акт здачі-прийняття робіт від 31.08.2012р., податкова накладна від 31.08.2012р. №3112;

-Акт здачі-прийняття робіт від 28.09.2012р., податкова накладна від 28.09.2012р. №2813;

-Акт здачі-прийняття робіт від 30.04.2012р., податкова накладна від 24.04.2012р. №2405;

-Акт здачі-прийняття робіт від 31.05.2012р., податкова накладна від 31.05.2012р. №1405.

Вищезазначені договори між сторонами виконано, товар/ послуги отримано, оплата за нього здійснена у повному обсязі. Надані первинні документи, що підтверджують приймання-передачу товару та його оплату оформленні у відповідності до законодавства, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

03.12.2012р. між ТОВ «ГРАНД-СЕНС» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір поставки №031205

На виконання даного договору ТОВ «ГРАНД-СЕНС» були виписані

-Специфікація №1, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №109 від 06.12.2012р. на загальну суму 432, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-72, 00 грн.);

-Специфікація №2, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №543 від 28.12.2012р. на загальну суму 576, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-96, 00 грн.);

-Специфікація №3, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №167 від 17.01.2013р. на загальну суму 10 572, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-1762, 00 грн.);

-Специфікація №4, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №210 від 22.01.2013р. на загальну суму 1911, 60 грн. (в т.ч. ПДВ-318, 60 грн.);

-Специфікація №5, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №275 від 28.01.2013р. на загальну суму 10 238, 40 грн. (в т.ч. ПДВ-1706, 40 грн.);

-Специфікація №6, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №294 від 30.01.2013р. на загальну суму 5119, 20 грн. (в т.ч. ПДВ-853, 20 грн.);

-Специфікація №7, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №312 від 31.01.2013р. на загальну суму 5232, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-872, 00 грн.);

-Специфікація №8, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №25 від 14.02.2013р. на загальну суму 5052, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-842, 00 грн.);

-Специфікація №9, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №266 від 28.02.2013р. на загальну суму 3228, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-538, 00 грн.);

-Специфікація №10, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №234 від 29.03.2013р. на загальну суму 2239, 68 грн. (в т.ч. ПДВ-373, 28 грн.);

-Специфікація №11, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №4271 від 19.04.2013р. на загальну суму 2856, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-476, 00 грн.);

-Специфікація №12, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №287 від 29.04.2013р. на загальну суму 5526, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-921, 00 грн.);

-Специфікація №13, податкова та видаткова накладна №179 від 15.05.2013р. на загальну суму 12 897, 60 грн. (в т.ч. ПДВ-2149, 60 грн.);

-Специфікація №14, податкова та видаткова накладна №268 від 22.05.2013р. на загальну суму 2774, 40 грн. (в т.ч. ПДВ-462, 40 грн.);

-Специфікація №15, податкова та видаткова накладна №365 від 30.05.2013р. на загальну суму 1024, 20 грн. (в т.ч. ПДВ-170, 70 грн.);

-Специфікація №16, податкова та видаткова накладна №32 від 04.06.2013р. на загальну суму 4950, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-825, 00 грн.);

-Специфікація №17, податкова та видаткова накладна і рахунок-фактура №45 від 05.06.2013р. на загальну суму 4032, 00 грн. (в т.ч. ПДВ-672, 00 грн.) тощо.

Вищезазначений договір між сторонами виконано, товар/ послуги отримано, оплата за нього здійснена у повному обсязі. Надані первинні документи, що підтверджують приймання-передачу товару та його оплату оформленні у відповідності до законодавства, що не заперечується відповідачем в акті перевірки.

20.03.2013р. між ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ-ДНІПРО» (Підрядник) та ФОП ОСОБА_3 (Замовник) був укладений договір підпряду №20/03 та 24.05.2013р. - додаткова угода, за якими на умовах субпідряду виконуються будівельно-монтажні роботи на водному об'єкті за адресою: вулиця Набережна Перемоги, будинок 51 у м. Дніпропетровськ.

Підрядником було надано позивачу комерційні пропозиції від 28.05.2013р. та від 20.03.2013р. щодо проведення будівельно-монтажнихї робіт басейну.

На виконання зазначеної угоди сторонами були складені податкові накладні №220314 від 22.03.2013р., №3105304 від 31.05.2013р., №60612 від 06.06.2013р. та Акт здачі-прийняття робіт №60612 від 06.06.2013р.

Так, зазначений договір виконано, роботи здані замовнику, оплата за виконані роботи отримана у повному обсязі.

Наявними у матеріалах справи банківськими виписками підтверджено здійснення розрахунків за угодами, укладеними ФОП ОСОБА_3 із контрагентами за відповідний період.

Вартість товару та послуг разом з сумою податку на додану вартість позивачем сплачена, у зв'язку з чим, на підставі наявних податкових накладних, платник правомірно включив суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту, що відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

У податковій звітності - деклараціях про майновий стан, позивач відобразив витрати на придбання матеріалів в додатку № 5 до декларації відображена вартість придбаних ТМЦ за відповідний звітний період.

Відповідно, єдиний соціальний внесок розраховано позивачем із чистого доходу згідно до даних Книги обліку доходів та витрат підприємця, яка у розумінні ст. 177 Податкового кодексу України є первинним та основним документом, записи в ній підтверджені первинними документами, які є усі в оригіналах та своєчасно і в повному обсязі сплачено до бюджету.

Відповідач перевірив надані позивачем документи та відомості та визнав той факт, що отримані від вказаних вище контрагентів товари та послуги були використані позивачем у своїй господарській діяльності, що встановлено відповідачем під час перевірки контрагентів позивача, про що зазначено на стор. 5 акта перевірки.

Отже, факт передання товару/послуг (набуття платником права власності) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Дані документи в силу норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної, вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 35 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Так, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (Лист Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11).

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків -покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Також на підтвердження своєї позиції відповідач в акті перевірки зазначив, що ФОП ОСОБА_3 не було надано до податкового органу документів, що підтверджують транспортування придбаного у ТОВ «Гамма системи» і ТОВ «ГРАНД-СЕНС» товару, зокрема- товарно-транспортні накладні, дорожні листи тощо.

Так, відповідно до чинного законодавства ТТН оформляються лише у випадку, якщо перевезення вантажів здійснюється автомобільним транспортом, - обов'язок оформлення ТТН встановлюється Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), дія яких поширюється лише на автомобільний транспорт.

Відповідно до розділу 1 Правил № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здачу вантажу і взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил №363 - основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Подорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не дозволяються. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відсутність товарно-транспортних накладних за операціями з окремими контрагентами не свідчить про відсутність фактичної поставки товарів за цими операціями, оскільки перевезення товарів не завжди передбачає обов'язкове оформлення товарно-транспортних накладних.

ТТН оформляються лише у тих випадках, коли для перевезення товару залучається перевізник, який надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом. Якщо ж товар перевозиться власним автомобільним транспортом продавця (вантажовідправника) чи власним транспортом покупця (вантажоодержувача), ТТН не оформляються.

Так, позивач листі за вих. №2823516/17-3 від 08.09.14р. зазначив, що при здійсеннні господарської діяльності транспорт ним не використовується: як у випадку придбання у юридичних осіб, так і випадку придбання у фізичних осіб - підприємців, доставка придбаних мною товарно-матеріальних цінностей здійснювалася за рахунок покупця на умовах самовивозу зі складу постачальника.

Враховуючи, що вага та кількість товарно-матеріальних цінностей, які платник отримав була незначною, ФОП ОСОБА_3 самостійно отримував у постачальників (продавців) та перевозив отриманий товар, користуючись власним автомобілем та/або громадським транспортом та використовував їх при виконання роботи (наданні послуги).

Оскільки відповідно до укладених договорів на придбання товарів послуги на їх транспортування мною не замовлялися і не оплачувалися, ФОП ОСОБА_7 товарно транспортні накладні від контрагентів при придбанні та при реалізації товару не вимагалися.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88. зареєстрованого в Мінюсті Україні від 05.06.95 р. за N 164/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документа, встановлені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-ХІУ від 16.07.99 р. (далі Закон N 996-ХІУ). Згідно з цими вимогами документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язку позивача підтверджувати понесені ним витрати з придбання товарів виключно фактом перевезення вантажів виключно - товарно-транспортними накладними.

Крім того згідно норм податкового законодавства наявність товарно-транспортної накладної не є обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

З наведного вбачається, що відповідачем не досліджувались та не відображені в акті перевірки умови договорів, факт здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Гамма система», ТОВ «ГРАНД-СЕНС» і ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ-ДНІПРО» за перевірюваний період, мета придбання товарів/послуг, обставини використання придбаних у постачальників товарів/послуг у господарській діяльності позивача.

Враховуючи викладене, акт перевірки не містить об'єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов'язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції' України і діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених па контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушення прав і охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України.

З огляду на викладене, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу - підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 13.10.2014р. №0026981703 та №0026991703, рішення про застосування штрафних санкцій від 13.10.2014р. №0027001703, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.09.2014р. №Ф-00122651703.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 288,03 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень три копійки).

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2014 року

Суддя Р.А. Барановський