Постанова

від 23.09.2014 по справі 808/3706/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 808/3706/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представників позивача Парахіної В.Г., Савченка В.І.

представників відповідача Гончаренка А.Г., Лобойко О.В., Шевченко Ж.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом приватного підприємства "Софієвка"

до Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що на підставі Акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від 14.03.2014 року № 167/08-06-22/34517304 заступником начальника Лобойко О.В. 25.04.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000221500, за яким відповідач повідомив платника податків ПП "Софієвка" про нарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 110 004,00 (три мільйони сто десять тисяч) грн., в тому числі: 1 382224 грн. за основним платежем та 1 727 780 грн. за штрафними санкціями (отримане ПП "Софієвка" 04.06.2014 року).

Висновки, наведені в акті перевірки, є хибними та безпідставними. Складання Акту перевірки та прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення стало наслідком численних порушень чинного законодавства з боку службових осіб відповідача та неправильного застосування положень чинного податкового законодавства.

16.12.2013 року начальником Вільнянської ОДПІ Гришко Р.Ю. був виданий наказ № 375 про призначення проведення планової виїзної документальної перевірки підприємства ПП "Софієвка" на 27.12.2013 року. Податковим органом також направлене повідомлення від 16.12.2013 року № 223/22-1488/10 на адресу платника податків із зазначенням дати проведення перевірки 27.12.2013 року.

Зазначене письмове повідомлення не було отримане уповноваженим представником ПП "Софієвка", а повернулось на адресу відправника. Поштар Софіївської поштової дільниці ОСОБА_8 не вручила зазначене поштове відправлення платнику податків в зв'язку з відсутністю керівника підприємства, яка перебувала на лікарняному з 24.12.2013 року по 31.12.2013 року.

За умов не отримання повідомлення про заплановану перевірку на 27.12.2013 року, перебування на лікарняному керівника ПП "Софієвка" Парахіної В.Г., яка водночас виконує обов'язки головного бухгалтера, за умови перебування у відпустці другого працівника підприємства - управляючого Цебенка Є.В., у вказаний день в офісному приміщенні за місцем реєстрації ПП "Софієвка" були відсутні особи, які б могли допустити до перевірки представників податкової служби.

Зазначені обставини свідчать про відсутність відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки, про що безпідставно зазначено в Акті про відмову платника податків ПП "Софієвка" від проведення документальної перевірки та допуску до перевірки посадових осіб Вільнянської ОДПІ від 27.12.2013 року № 83/22/34517304.

За таких обставин 27.12.2014 року податківці не проводили перевірку.

Про перебування працівників підприємства у відпустці до 20 лютого 2014 року на усний запит начальника Вільнянської ОДПІ Гришко Р.Ю. підприємством було надіслано повідомлення від 17.01.2013 року з наданням копії наказу про відпустку від 20.10.2013 року.

Наприкінці квітня 2014 року ПП "Софієвка" отримала поштою Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від 14.03.2014 року № 167/08-06-22/34517304. Акт містить наступні завідомо неправдиві відомості:

1. "Перевірка проводилась з 21.02.2014 року по 06.03.2014 року" (2 стор. 1 пункт);

2. "відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2013 року, проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства "Софієвка" (ПП "Софієвка")" (абз. 1 п. 1);

3. "перевірку проведено з відома та в присутності директора ПП "Софієвка" Парахіної Валентини Григорівни" (передостанній абзац 1 стор.);

4. "Перевіркою встановлено, що фактично суб'єкт господарювання не знаходиться за адресою: 70013, Запорізька обл., Новомиколаївський р-он, с. Софієвка, вул. Леніна, буд.1" (абз. 2 п. 2.3.2);

В дійсності перевірка не проводилась, до директора ПП "Софієвка" 21.02.2014 року будь хто з приводу перевірки не звертався.

Дії щодо проведення перевірки 21.02.2014 року та складання Акту перевірки від 14.03.2014 року є порушенням вимог чинного законодавства, бо Податковим кодексом України визначено обов'язковість повідомлення та його спосіб про призначену у плановому порядку перевірку. Зокрема, згідно п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, має бути обов'язковим або поштове письмове повідомлення із зазначенням дати початку перевірки, або таке письмове повідомлення має бути вручено під розписку. Ні одне, ні друге в даному випадку не було зроблено. Адже згідно повідомлення про заплановану перевірку, на яке міститься посилання в Акті, перевірка мала проводитись з 27.12.2013 року. В цей день за об'єктивних обставин вона не проведена. То ж про заплановану перевірку саме 21.02.2014 року суб'єкту господарювання необхідно було надіслати повідомлення в порядку, визначеному п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України.

Крім того, в Акті зазначено, що проведено планову перевірку ПП "Софієвка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року. Підпунктом 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України унормовано, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Згідно пункту 81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом. У відповідному плані-графіку проведення планових документальних перевірок Вільнянської ОДПІ на IV квартал 2013 року ПП "Софієвка" відсутнє, тому відсутні підстави для проведення планової перевірки нашого підприємства, визначені чинним законодавством.

Підставою для донарахувань податкових платежів в Акті перевірки зазначено наступне. ПП "Софієвка" в періоді перевірки було платником фіксованого сільськогосподарського податку згідно з главою 2 розділу 14 Податкового кодексу України. Тому на нього поширювався спеціальний режим оподаткування з ПДВ (нульова ставка). Згідно податкової звітності ПП "Софієвка" задекларовано у загальному податковому розрахунку фіксованого податку загальну площу 320,33 га. 305,02 га ріллі підприємство використовувало без належної реєстрації договорів оренди землі. Тому, на думку податкового органу, з урахуванням вимог п. 209.1, 209.6, 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України на ПП "Софієвка" не поширюється спеціальний режим оподаткування ПДВ, а підприємство має платити податок до бюджету в загальному порядку.На думку податкового органу, в зв'язку з тим, що частина договорів оренди земельних ділянок не пройшла державної реєстрації, то продукція, вирощена на цих земельних ділянках пропорційно питомій вазі у загальній площі земельних ділянок, що використовувалися підприємством, не відповідає критерію "продукція, вироблена на власних або орендованих основних засобах". З огляду на це, за розрахунками Вільнянської ОДПІ питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом періоду перевірки.

Податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі, а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів. Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податковою кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства і відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

ПП "Софієвка" виробляє сільськогосподарські товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4101 згідно з УКТ ЗЕД (01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур), які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, оскільки такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Таким чином, дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних податкових звітних періодів сукупно, є визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з пп. 14.1.233 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, сільськогосподарськими угіддями є рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги. Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення. Згідно з пп. 14.1.77 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України "землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції".

За змістом наведених норм, для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитись у власності чи користуванні такого виробника, в тому числі на умовах оренди. Знаходження у фактичному користуванні ПП "Софіївка" земель, визначених у відповідних звітах, є очевидним.

Виходячи з системного аналізу норм Податкового кодексу України, будь-яке право користуватися земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, з яких підстав не виникало б таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва. А для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватись при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, включаються доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

Таким чином, у Вільнянської ОДПІ відсутні підстави для визначення ПП "Софіївка" податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами загального режиму оподаткування, оскільки підприємством дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації на рівні не менше 75 відсотків.

Вже на рівні аналізу змісту обставин, викладених в Акті перевірки від 14 березня 2014 року можна зробити висновок щодо відсутності порушення з боку позивача вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки, подані накладні, відсутність до перевірки яких зазначено в акті перевірки, надані до податкового органу в рамках норм п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України. До того ж інших зауважень щодо правомірності формування податкового кредиту у перевіреному періоді Вільнянська ОДПІ не має.

Вільнянська МДПІ водночас зазначаючи в Акті, що підприємство не має права на статус платника ФСП, а звідси витікає і скасування пільгового ПДВ, на 2014 рік залишила за підприємством статус платника ФСП і спеціальний режим оподаткування.

Тому, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить як чинному законодавству про порядок проведення перевірок, оформлення їх результатів, так і нормам матеріального права, які регулюють порядок та підстави сплати відповідного податку. Оскільки має місце безпідставне нарахування до сплати ПДВ, то і застосування фінансових санкцій за їхнє порушення є незаконним.

На підставі викладеного, позивач просить визнати протиправними дії Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів у Запорізькій області щодо проведення планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Софієвка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року та оформлення її результатів Актом від 14.03.2014 року № 167/08-06-22/3451730, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000221500 від 25.04.2014 року.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримують і просять його задовольнити з підстав, зазначених в позові, які в ході судового розгляду справи не спростовані відповідачем.

Відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні, зазначивши в запереченнях, що16.12.2013 року на адресу ПП "Софієвка" (вул.Леніна, буд.1. с. Софіївка. Новомиколаївський район Запорізької області) направлено поштою з повідомленням про вручення копію наказу начальника Вільнянської ОДНІ від 16.12.2013 р. № 375 та повідомлення від 16.12.2013 р. № 223/22-1488/10 про проведення з 27.12.2013 р. планової документальної перевірки запланованої на грудень 2013 року, відповідно до затвердженого Міністерством доходів і зборів України національного плану-графіку на 4-й квартал 2013 року, тому Вільнянською ОДПІ виконано вимоги ст.77 ПКУ щодо порядку проведення документальних планових перевірок, на підставі направлень на проведення планової документальної перевірки виданих Вільнянською ОДПІ від 27.12.2013 року (п.81.1 ст.81 ПКУ). 27 грудня 2013 року фахівцями ОДПІ з метою проведення планової виїзної перевірки здійснено вихід за юридичною адресою ПП "Софієвка". Директором підприємства Парахіною В.Г. було відмовлено від ознайомлення з направленнями на перевірку та не допущено працівників Вільнянської ОДПІ до проведення перевірки, про що посадовими особами відповідно до п.81.2 ст.81 ПКУ складено акт (№83/22/34517.304 від 27.12.2013 р.).

Статтею 16 ПКУ встановлено перелік обов'язків платників податків, а саме:16.1.9. не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи, надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.27.12.2013 року рекомендованим листом з повідомленнямплатникуподатків було надіслано запит про надання документів для перевірки.

Лист повернуто до ОДПІ 04.02.2014 року з відміткою відділу зв'язку "За закінченням терміну зберігання". Документи фінансово-господарської діяльності до перевірки не надавалися.Небажання чи незгода отримання платником податків вказаної кореспонденції не може бути перешкодою в проведенні перевірки, оскільки законодавством встановлено обов'язок належним чином направити, а не обов'язково пересвідчитися в отриманні зазначеної кореспонденції. Крім того, платник податків може зловживати своїми правами та обов'язками, відмовляючись отримувати повідомлення на проведення перевірки.

На момент виходу на перевірку у працівників ОДПІ була відсутня інформація про будь-які зміни в режимі роботи підприємства. Наказ №8 від 20.12.2013 року був підписаний директором підприємства В.Г.Парахіною в перший день її відпустки, що не відповідає Інструкції з діловодства.

Вважаючи, що керівництво ПП "Софієвка" умисно ігнорує законні вимоги контролюючого органу щодо надання можливості проведення планової документальної перевірки, 10.01.2014 року Вільнянська ОДПІ звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна платника податків ПП "Софієвка".

Постановою ЗОАС (справа №П/808/143/14) від 02.04.2014 року позов Вільнянської ОДПІ задоволено, підтверджено обгрунтованість застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ПП "Софієвка", застосованого на підставі рішення начальника Вільнянської ОДПІ від 27.12.2013 року (на даний час не набула законної сили).

Відповідно до п.82.3 ст.82 ПКУ, в якій визначено, що підставами для подовження строку перевірки є змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів та враховуючи наказ ПП "Софієвка" №8 від 20.12.2013 року, посадовими особами Вільнянської ОДПІ з метою проведення планової перевірки ПП "Софієвка", 21.02.2014 року було повторно здійснено вихід за місцем реєстрації суб'єкта господарської діяльності: Запорізька обл., Новомиколаївський р-н, с.Софієвка, вул.Леніна, буд.1 та встановлено, що за вказаною адресою посадові особи відсутні, у зв'язку з чим було складено Акт від 21.02.2014 №4/08-06/22/34517304.

21.02.2014 року було розпочато проведення планової документальної перевірки ПП "Софієвка" (код ЄДРПОУ 34517304) за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2013 р.За результатами перевірки складено акт від 14.03.2014р. №167/08-06-22/34517304 та встановлено порушення.

ПП "Софієвка" у перевіряємому періоді було платником фіксованого сільськогосподарського податку згідно з Законом України від 17.12.1998р. № 320-ХІУ "Про фіксований сільськогосподарський податок" та гл. 2 розділу 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ. За перевірений період встановлена невідповідність задекларовоних платником податків даних щодо розмірів земельних ділянок, що використовуються для сільськогосподарського виробництва ПП "Софієвка" документально підтвердженим даним щодо права користування землею.

В ході перевірки використання ПП "Софієвка" земельних ділянок встановлено, що у 2010 році на загальну площу 305,03 га ріллі відсутні належним чином укладені договори оренди земельних ділянок.

Питома вага площ земельних ділянок, які використовувались підприємством всупереч діючому законодавству (305,03 га), в загальному обсязі ріллі 305,03 га в 2010 році складає 100%. У зв'язку з цим, сума доходу, отримана підприємством з цих земель повинна відображатись та оподатковуватись підприємством на загальних підставах.

ПП "Софієвка" у 2010 році задекларовано у загальному податковому розрахунку фіксованого податку на 2010 рік загальну площу сілськогосподарсьеих угідь 320,33га, у т.ч рілля 305,03 га, пасовища 7,6301 га, землі водного фонду 7,6738 га.Відділом держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області від довідкою від 19.01.2010 №05-48/44підтверджено використання ріллі площею 305,03 га.

Листом від 05.07.2013 року №1918 відділу Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області Головного управління Держземагенства у Запорізькій області повідомлено, що ПП "Софієвка" зареєстровано в установленому порядку землі водного фонду та договір оренди ОСОБА_10, площа земельної ділянки становить 6,3601 га (реєстраційний №041027400022 від 29.12.2010р.)

В акті зазначені відповідні дані за 2011 та 2012р.р.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, прийнятим 25 жовтня 2001 року, Законом України від 06.10.98 р. N 161-ХІУ "Про оренду землі", Цивільним кодексом України, законами України, а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, та договором оренди землі.

Договір на оренду чемлі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчкений нотаріально (стаття 14 Закон України "Про оренду землі" від 06.10.98 р. № 161- XIV (зі змінами та доповненнями).

Як встановлено статтею 18 Закону N 161, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї та державної реєстрації, забороняється (стаття 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання доювору оренди і його державної реєстрації. При цьому приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації забороняється.

Таким чином на підставі вище викладеного, при перевірці податкової звітності, встановлено: порушення ст.18 Закону України "Про оренду землі" ст.125 Земельного кодексу України щодо використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації; порушення ст. 3 Закону України від 17.12.98 №320-ХІУ "Про фіксований сільськогосподарський податок", порушення ст.14, ст.302, ст.308, Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 щодо підтвердження розміру площ сільськогосподарських угідь, що надані йому у користування, в тому числі на умовах оренди, здійснюється відповідними органами державних земельних ресурсів за місцем розташування земельної ділянки. Виручка від реалізації продукції, що вирощена на земельних ділянках, земельних частках (паях), угіддях без наявності підтверджуючих документів щодо права власності та/або користування земельними ділянками, не включається до складу виручки від реалізації продукції власного виробництва.

Зазначені обставини призвели до неправомірного застосування фіксованого сільськогосподарського податку за період з 01.10.2010р. по 30.09.2013р., встановлено порушення вимог п.1, п.7 ст.2 Законом України "Про фіксований сільськогосподарський податок" та п.1.5 ст.1, п.3.1 ст.З. п. 4.1 ст.4 Наказу Міністерства Аграрної Політики України "Про затвердження Розрахунку питомої ваги доходу від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки в загальній сумі валового доходу підприємства за попередній звітний (податковий) рік та Методичних рекомендацій щодо його складання" від 22.10.2009 року №752.

В судовому засіданні представники відповідача додатково зазначили, що платником не надано на перевірку первинні документи, які б підтверджували показники, відображені підприємством у податковій звітності.

Відповідно до п.44.6 ст.44 у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого попадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, ПП "Софієвка" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ без наявності податкових накладних, що призвело до його завищення на загальну суму 1098773 грн.

На підставі вищевикладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, та додатково на спростування доводів відповідача про відсутність первинних документів по здійснених господарських операціях надали суду відповідні первинні документи (накладні, податкові накладні, рахунки, договори, платіжні документи) за 2011-2013 роки, копії яких просили долучити до матеріалів справи. Також зазначили. що право користування частиною земель із загального обсягу 305,03 га, на що посилаються податківці, внесено до статутного фонду підприємства, що безпідставно не знайшло будь якого відображення в акті перевірки та висновках.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16.12.2013 року начальником Вільнянської ОДПІ Гришко Р.Ю. був виданий наказ №375 про призначення проведення планової виїзної документальної перевірки підприємства ПП "Софієвка" на 27.12.2013 року. Податковим органом на адресу платника податків поштоюнаправлене повідомлення від 16.12.2013 року № 223/22-1488/10 із зазначенням дати проведення перевірки 27.12.2013 року. Зазначене письмове повідомлення не було отримане уповноваженим представником ПП "Софієвка", а повернулось на адресу відправника. За відсутності польових робіт в зимній період працівники підприємства перебували у двохмісячній відпустці (наказ №8 від 20.12.2013 року). З 24.12.2013 року по 31.12.2013 року керівник підприємства перебувала на лікарняному. За цих обставин працівники місцевого відділення поштового зв'язку не вручила зазначене поштове відправлення платнику податків.

За умов не отримання повідомлення про заплановану перевірку на 27.12.2013 року, перебування на лікарняному керівника ПП "Софієвка" Парахіної В.Г., яка водночас виконує обов'язки головного бухгалтера, за умови перебування у відпустці другого працівника підприємства - управляючого Цебенка Є.В., у вказаний день в офісному приміщенні за місцем реєстрації ПП "Софієвка" були відсутні особи, які б могли допустити до перевірки представників податкової служби.

Таким чином, фактичної відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки з боку ПП "Софієвка" не було, а 27.12.2014 року службові особи Вільнянської ОДПІ перевірку не проводили.

21.02.2014 року Вільнянською ОДПІ розпочата планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП "Софієвка".

Згідно п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, початку перевірки має передувати або поштове письмове повідомлення із зазначенням дати початку перевірки, або таке письмове повідомлення має бути вручено уповноваженому представнику суб'єкту перевірки під розписку. Про початок проведення планової перевірки з 21.02.2014 рокуПП "Софієвка"у визначений законом спосіб Вільнянською ОДПІ не інформувалось. Доводи відповідача про подовження строку перевірки, (що мала початись 27.12.2013 року і про проведення якої направлялось повідомлення на адресу платника податків), згідно унормувань, визначених п.82.3 ст.82 ПКУ, де визначено, що підставами для подовження строку перевірки є змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання, не спростовують доводи про порушення вимог чинного законодавства щодо повідомлення про початок запланованої перевірки, оскільки вказана правова норма регулює правовідносини щодо тривалості строку перевірки, а не її початку та підстав для цього. Подовження перевірки може мати місце щодо розпочатої але не закінченої перевірки. В даному ж випадку 27.12.2014 року перевірка не розпочиналась. До того ж визначені п. 82.3 ст.82 ПКУстроки подовження перевірки не дотримані.

В ході судового розгляду справи відповідачем не доведено наявність ПП "Софієвка" у відповідному плані-графіку проведення планових документальних перевірок Вільнянської ОДПІ на IV квартал 2013 року, суду не надано витяг із затвердженого у встановленому порядку плану-графіку.

Підпунктом 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України унормовано, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Згідно пункту 81.1 ст.81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом. Тому відповідач не довів наявність визначених чинним законодавством підстав для проведення планової перевірки ПП "Софієвка".

14.03.2014 року Вільнянською ОДПІ складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від 14.03.2014 року № 167/08-06-22/34517304. Відповідачем не спростовані доводи позивача про те, що акт містить наступні відомості, які не відповідають дійсності:

1. "Перевірка проводилась з 21.02.2014 року по 06.03.2014 року" (2 стор. 1 пункт);

2. "відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2013 року, проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства "Софієвка" (ПП "Софієвка")" (абз. 1 п. 1);

3. "перевірку проведено з відома та в присутності директора ПП "Софієвка" Парахіної Валентини Григорівни" (передостанній абзац 1 стор.);

4. "Перевіркою встановлено, що фактично суб'єкт господарювання не знаходиться за адресою: 70013, Запорізька обл., Новомиколаївський р-он, с. Софієвка, вул. Леніна, буд.1" (абз. 2 п. 2.3.2);

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у таких справах суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суди при вирішенні справ керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проведення відповідної перевірки та складання Акта про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства від 14.03.2014 року № 167/08-06-22/34517304 суперечить вимогам зазначеного законодавства.

На підставі зазначеного акта перевірки заступником начальника Вільнянської ОДПІ Лобойко О.В. 25.04.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000221500, за яким відповідач повідомив платника податків ПП "Софієвка" про нарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 110 004,00 (три мільйони сто десять тисяч) грн., в тому числі: 1 382224 грн. за основним платежем та 1 727 780 грн. за штрафними санкціями.

Поняття "сільськогосподарського підприємства" визначено Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97), який діяв до 01.01.2011, й Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Вiдповiдно до п.8-1.1, абз. 1 п. 8-1.6, абз. 1 п. 8-1.11 ст.8-1 Закону №168/97, "резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення".

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Податкового кодексу України, "для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу".

Згідно з п. 209.1, абз. 1 п. 209.6, абз. 1 п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, "резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку".

Таким чином, дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно, є визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування ПДВ.

Згідно з п. 68 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм" № 4834-VI від 24.05.2012, який набрав чинності 01.07.2012, у пункті 209.6 в абзаці першому слова "виробничих потужностях" замінено словами "основних фондах".

Згідно з п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України, земельні ділянки віднесено до 1 групи основних засобів.

Відповідно до пп.пп. 14.1.234, 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, "сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1-24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання".

У Податковому кодексу України відсутнє визначене поняття "виробничі потужності".

Згідно з п. 1.2 Порядку здійснення контролю за ввезенням на митну територію України окремих товарів цільового призначення, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 913 від 26.12.2003, "виробничі потужності - потужності суб'єкта господарської діяльності, що використовуються в процесі переробки та/або виробництва товарів".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про безпечність та якість харчових продуктів" № 771/97-ВР від 23.12.1997, "потужності (об'єкти) - територія, споруди або комплекс споруд, приміщення, будівлі, обладнання та інші засоби, включаючи транспортні засоби, що використовуються у виробництві або обігу об'єктів санітарних заходів".

Відповідно до п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, "сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД , та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником".

Таким чином, для віднесення товарів до сільськогосподарських з метою застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ єдиними критеріями є належність таких товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної зазначеною нормою Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).

Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування ПДВ. Недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування ПДВ.

В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок (паїв), які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до ПАТ "Дружба" загальних правил оподаткування ПДВ.

Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника, і, як наслідок, доводи відповідача про те, що сільгосппродукція, вирощена позивачем на земельних ділянках, щодо яких договори оренди не зареєстровані в установленому порядку, не може включатися до складу питомої ваги його продукції - є необґрунтованими та хибними.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно до абз. 1 п. 308.4 ст. 308 Податкового кодексу України, "дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства".

Згідно з пп. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Відповідно, сільськогосподарські угіддя знаходяться на земельних ділянках сільськогосподарського призначення.

Згідно з пп. 14.1.77 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, "землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції".

За змістом наведених норм для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника.

Водночас Податковий кодекс України не деталізує вимог, відповідно до яких у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, виходячи з системного аналізу норм Податкового кодексу України, будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, з яких підстав не виникало б таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Судом встановлено, що факт користування земельними ділянками для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції ПП "Софієвка" підтверджений Витягом з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земель відділу держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області від 19.01.2010 №05-48/44, Листом від 05.07.2013 №1918 відділу Держземагенства уВільиянському районі Запорізької області Головного управління Держземагенства уЗапорізькій області, Довідкою Софіївської сільської ради про наявність сільськогосподарських угідь та земель сільськогосподарського призначення від 09.02.2012р. №47.

Відповідно до абз. 1 п. 301.1 ст. 301 Податкового кодексу України, "платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків".

Згідно з п. 308.1 ст. 308 Податкового кодексу України, "сільськогосподарські товаровиробники для набуття і підтвердження статусу платника податку щороку, до 20 лютого, подають станом на 1 січня поточного року:

-загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

-звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - органу державної податкової служби за місцем розташування такої земельної ділянки;

-розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики;

-відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок".

Судом встановлено, що позивач є суб'єктом спеціального режима оподаткування податком на додану вартість та платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2010-2013 роках, відповідно до свідоцтв про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режима оподаткування податком на додану вартість № 100263351 від 01.02.2010 року, № 200099385 від 01.02.2010 року та підтверджено Актом перевірки від 14.03.2014 року.

Таким чином, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, включаються доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні особи на будь-яких умовах.

У податкового органу відсутні підстави для застосування будь-яких заходів до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства.

Таким чином, контролюючими органами не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва. Так само сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

Аналогічним чином відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Відповідач як контролюючий орган наділений повноваженнями контролювати дотримання платниками податків норм податкового та окремих норм господарського законодавства у випадках, прямо передбачених законом. Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства не належать до повноважень контролюючих органів. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється податковими органами, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 302.1 ст. 302 Податкового кодексу України, "об'єктом оподаткування податком для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди".

Отже, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою. Зазначеною нормою взагалі не встановлені вимоги щодо оформлення та реєстрації права на ділянки (зокрема, право користування).

За таких обставин, відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.

Таким чином, фіксований сільськогосподарський податок сплачується з усіх земель, що фактично використовуються платником цього податку для виробництва сільськогосподарської продукції.

Норми п. 8-1.6 ст.8-1 Закону №168/97, як і норми п. 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України, не ставлять право платника на застосування спеціального режиму оподаткування в залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Оскільки перевіркою не встановлено фактів придбання ПП "Софієвка" сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб, тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування будь-яких заходів до ПП "Софієвка", яке застосовує спеціальний режим оподаткування сільськогосподарської діяльності податком на додану вартість, у разі недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок (паїв), якщо при цьому дотримано вимоги податкового законодавства України.

Відповідно до п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010, зареєстрованого у Мін'юсті України 12.01.2011 за №34/18772, "у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

-чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

-зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

-у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

-у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

-у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті".

Судом встановлено, що фактичної відмови з боку керівника ПП "Софієвка" Парахіної В.Г. надати документи працівникам Вільнянською ОДПІ не було. Суду надано первинні документи, які підтверджують дійсність господарських операцій, в тому числі податкові накладні, які підтверджують право на податковий кредит. То ж висновки Акту перевірки про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ без наявності податкових накладних не відповідають фактичним обставинам.

Враховуючи викладене, є хибними висновки Вільнянської ОДПІ, що ПП "Софієвка" має питому вагу сільськогосподарської продукції в її загальному обсязі менше 50% з огляду на позицію податкового органу, що вирощена продукція на землях без належної реєстрації фактичних орендних відносин не є сільськогосподарською в розумінні оподаткування суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками.

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України, "штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється".

Судом встановлено, що акт перевірки не містить висновків про використання ПП "Софієвка" сплачених до бюджету сум внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідач неправомірно застосував штрафні (фінансові) санкції до ПП "Софієвка"в розмірі 100% з посиланням на порушення п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України. Враховуючи безпідставність донарахування основного платежу, протиправним є і застосування будь-яких штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, "в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову".

На підставі викладеного, суд вважає, що висновки акту перевірки від14.03.2014 року № 167/08-06-22/34517304 є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі зазначеного акту, є протиправним й підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, присудженню на користь позивача підлягають здійснені ним документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо проведення планової виїзної перевірки приватного підприємства "Софієвка" (ЄДРПОУ 34517304) з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, за результатами якої складено акт №167/08-06-22/34517304 від 14.03.2014.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0000221500 від 25.04.2014.

Стягнути з державного бюджету на користь приватного підприємства "Софієвка" (ЄДРПОУ 34517304) суму судового збору в розмірі 560 грн. 28 коп. (п'ятсот шістдесят гривень двадцять вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака