Ухвала

від 04.06.2015 по справі 808/3706/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2015 рокусправа № 808/3706/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства "Софієвка" до Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з проведенням перевірки, оскільки така проведена з порушеннями норм ПК України, а висновки викладені у акті перевірки за результатами якого прийняті оскарженні рішення, не відповідають дійсності та спростовуються первинними документами.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014р. позов було задоволено.

Відповідачем на вказане рішення суду була подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема скарга обґрунтована неврахування судом першої інстанції актів податкового органу про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача та відсутність доказів виконання робіт.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 16.12.2013 року начальником Вільнянської ОДПІ був виданий наказ №375 про призначення проведення планової виїзної документальної перевірки з 27.12.2013р. протягом 10днів підприємства ПП «Софієвка» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 30.09.2013, валютного та іншого законодавства за перівод з 01.10.2010 по 30.09.2014.

Податковим органом на адресу платника податків поштоюнаправлене повідомлення від 16.12.2013 року № 223/22-1488/10 із зазначенням дати проведення перевірки 27.12.2013 року. Зазначене письмове повідомлення не було отримане уповноваженим представником ПП "Софієвка", а повернулось на адресу відправника.

Планова перевірка позивача проведена з 21.02.20124р. по 06.03.2014р. за результатами якої складено акт від 14.03.2014 №167/08-06-22/34517304.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: норми Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», в результаті чого питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) позивача становить менше 75%вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних пері сукупно, у зв'язку з чим підприємство повинно сплачувати податок на додану вартість на загальних підставах; ст.. 3, ст.. 4, ст..6, п. 7.1, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7, ст.. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.. 186, ст.. 187, ст.. 188, ст.. 192, ст.. 193, ст.. 194, ст.. 198, ст.. 209 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1577974грн., який підлягає сплаті за загальною декларацією, та завищення суми ПДВ на суму 618078грн., заниження суми перевищення податкового кредиту над сумою податкових зобов'язань на суму 477252грн.

Висновки перевіряючих ґрунтуються на відсутності зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, а також відсутності первинних документів, що дають право на коригування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

25.04.2014 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про нарахування податковим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3110004,00 (три мільйони сто десять тисяч) грн., в тому числі: 1 382224 грн. за основним платежем та 1 727 780 грн. за штрафними санкціями.

Щодо визнання протиправними дії стосовно проведення планової виїзної перевірки позивача.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок регламентовано ст. 77 ПК України.

Так, відповідно до ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 16.12.2013 року начальником Вільнянської ОДПІ був виданий наказ №375 про призначення проведення планової виїзної документальної перевірки підприємства ПП "Софієвка" з 27.12.2013. Податковим органом на адресу платника податків поштою було направлене повідомлення від 16.12.2013 року № 223/22-1488/10 із зазначенням дати проведення перевірки - з 27.12.2013 року.

Засобами поштового зв'язку на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення було направлено копію наказу та повідомлення про проведення планової перевірки позивача, проте таке повернулось на адресу податкового органу.

Також судом встановлено, що відповідачем не доведено наявність ПП "Софієвка" у відповідному плані-графіку проведення планових документальних перевірок Вільнянської ОДПІ на IV квартал 2013 року, суду не надано витяг із затвердженого у встановленому порядку плану-графіку.

Крім того, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015р. у справі за позовом Вільнянської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів і зборів України Запорізької області до Приватного підприємства В«СофієвкаВ» про підтвердження обґрунтованості застосування арешту майна, встановлено наступне. Так матеріали справи містять, завірений податковим органом План-графік проведення документальних перевірок на 4 квартал 2013 року згідно якого зазначено запланована перевірка ТОВ В«СофіївкаВ» , а не ПП В«СофіївкаВ» . Таким чином податковий орган порушив норми п. 77.1 ст. 77 ПК України.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо проведення планової перевірки позивача, оскільки у податкового органу не було права на її проведення.

Щодо порушення за висновками відповідача позивачем норми Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», в результаті чого питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) позивача становить менше 75%вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних пері сукупно, у зв'язку з чим підприємство повинно сплачувати податок на додану вартість на загальних підставах; ст.. 3, ст.. 4, ст..6, п. 7.1, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7, ст.. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.. 186, ст.. 187, ст.. 188, ст.. 192, ст.. 193, ст.. 194, ст.. 198, ст.. 209 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1577974грн., який підлягає сплаті за загальною декларацією.

Висновки перевіряючи ґрунтуються на тому, що не всі договори оренди зареєстровані у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2010-2013 роках, відповідно до свідоцтв про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100263351 від 01.02.2010 року, № 200099385 від 01.02.2010 року.

Відповідно матеріалам справи, позивачем у 2010 році задекларовано у загальному податковому розрахунку фіксованого податку на 2010 рік загальну площу сілськогосподарсьеих угідь 320,33га, у т.ч рілля 305,03 га, пасовища 7,6301 га, землі водного фонду 7,6738 га; у 2011р. задекларовано у загальному податковому розрахунку фіксованого податку на 2011 рік загальну площу 474,403га, у т.ч. рілля 459,10га, пасовища 7,6301га, землі водного фонду 7,6738га; у 2012р. задекларовано у загальному податковому розрахунку фіксованого податку на 2012 рік загальну площу 300,503га, у т.ч. рілля 284,75га, землі водного фонду 15,3030га; у 2013р. задекларовано у загальному податковому розрахунку фіксованого податку на 2013 рік загальну площу 420,743га, у т.ч. рілля 405,4393га, землі водного фонду 15,3037га.

Факт користування земельними ділянками для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції ПП "Софієвка" підтверджений Витягом з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земель відділу держкомзему у Новомиколаївському районі Запорізької області від 19.01.2010 №05-48/44, Листом від 05.07.2013 №1918 відділу Держземагенства уВільиянському районі Запорізької області Головного управління Держземагенства уЗапорізькій області, Довідкою Софіївської сільської ради про наявність сільськогосподарських угідь та земель сільськогосподарського призначення від 09.02.2012р. №47.

Вiдповiдно до вимог п.8-1.1, абз. 1 п. 8-1.6, абз. 1 п. 8-1.11 ст.8-1 Закону України «Прот податков на додану вартість» резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після спливу наступних дванадцяти послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення".

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Податкового кодексу України, "для цілей оподаткування до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній звітний (податковий) рік перевищує 50 відсотків загальної суми доходу".

Згідно з п. 209.1, абз. 1 п. 209.6, абз. 1 п. 209.11 ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.

Крім того, згідно до положень п. 301.1 ст. 301 ПК України, платниками податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком, згідно з пунктом 302.1 ст. 302 ПК України, є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Положеннями п. 308.6 ст. 308 ПК України передбачено, що реєстрація сільськогосподарського товаровиробника платником податку скасовується: у разі подання платником податку письмової заяви щодо добровільного зняття з такої реєстрації; за рішенням контролюючого органу: а) якщо такий платник податку ліквідується, у тому числі шляхом злиття, приєднання або перетворення; б) у разі встановлення за результатами документальної перевірки недотримання платником податку положень статті 301 цієї глави. При цьому такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому було встановлено таке порушення.

Відповідно до п. 308.4 ст. 308 ПК України, дохід сільськогосподарського товаровиробника, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів виноградних (коди згідно з УКТ ЗЕД 2204 29-2204 30), вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, включає доходи, отримані від: реалізації продукції рослинництва, що вироблена (вирощена) на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, а також продукції рибництва, виловленої (зібраної), розведеної, вирощеної у внутрішніх водоймах (озерах, ставках і водосховищах), та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції рослинництва на закритому ґрунті та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації продукції тваринництва і птахівництва та продуктів її переробки на власних підприємствах або орендованих виробничих потужностях; реалізації сільськогосподарської продукції, що вироблена із сировини власного виробництва на давальницьких умовах, незалежно від територіального розміщення переробного підприємства.

Відповідно до пп. 14.1.77 п. 14.1 ст. 14 ПК України, землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

Враховуючи наведені норми, судом першої інстанції вірно враховано, що для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитись у власності чи користування такого виробника.

Крім того, Податковий кодекс України не уточнює вимоги до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки. Будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, не зважаючи з яких підстав виникло таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Враховуючи положення п. 308.4 ст. 308 ПК України, для розрахунку доходів від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва як таких, що можуть враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва, можуть включатися доходи від продажу продукції рослинництва, вирощеної (виробленої) на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користування особи на будь-яких умовах.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що земельне законодавство України вимагає державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок та про те, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Разом із тим, податковим законодавством не вимагається державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

З урахуванням пріоритетності норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, судами обох інстанцій вірно зазначено, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користування товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку. Виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Оренда є лише одним із видів права користування землею.

Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції, що продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи є сільськогосподарською продукцією у розумінні глави 2 розділу ХІV ПК України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки. Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробництва. Сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянок, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.

А також є вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визначення позивачеві податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Крім того, фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб не встановлено, тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування будь-яких заходів до позивача, яке застосовує спеціальний режим оподаткування сільськогосподарської діяльності податком на додану вартість.

Враховуючи зазначене, є помилковим висновок відповідача, що ПП "Софієвка" має питому вагу сільськогосподарської продукції в її загальному обсязі менше 50% з огляду на позицію податкового органу, що вирощена продукція на землях без належної реєстрації фактичних орендних відносин не є сільськогосподарською в розумінні оподаткування суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарськими товаровиробниками.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують.

Щодо порушення позивачем норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту на суму 1098773грн. за перевіряє мий період за відсутності податкових накладних та зменшення податкового зобов'язання з ПДВ з урахуванням п. 192.1 ст. 192 ПК України, за відсутності первинних документів слід зазначити наступне.

Відповідач визначаючи такі порушення виходив з того, що позивачем до перевірки не були надані такі первинні документи.

Судом встановлено, що перевірки проведена неправомірно та з порушеннями норм, що регулюють порядок її проведення.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ є податкова накладна, яка видається платником податку - постачальником товарів (послуг) на вимогу їх отримувача.

Аналогічні норми містяться в ст.. 198 ПК України.

Проте позивачем на вимогу суду надані отримані за перевіряє мий період податкові накладні та роз печатки з електронного реєстру податкових звітів.

Відповідно до п 192.1. ст.. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Позивачем на вимогу суду надані роз печатки з електронного реєстру податкові накладні, які підлягали коригуванню та розрахунки до них.

Таким чином відповідач визначаючи такі порушення виходив з припущень.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку задовольняючи позовні вимоги, а доводи, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року по справі за позовом Приватного підприємства "Софієвка" до Вільнянської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 12 червня 2015 року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак