Ухвала

від 11.12.2014 по справі 808/9547/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2014 рокусправа № 808/9547/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

представників позивача - Братчук І.А.(довіреність від 12.12.2013), Зоріної А.І. (довіреність від 04.09.2014)

представника відповідача - Карленко Н.Т. (довіреність від 14.01.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 808/9547/13-а за позовом Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький автогенний завод» і Компанія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2013 року Командитне товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький автогенний завод» і Компанія (далі - Позивач, КТ «ТОВ ЗАЗ і К») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.12.2013 року № 0001242201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 367 271,00 грн.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що податковий орган дійшов помилкового висновку про не включення Позивачем безнадійної кредиторської заборгованості за векселями, які станом на 31.12.2012 р. залишаються непогашеними, оскільки, навіть при ліквідації підприємств-кредиторів, включення виписаних ними векселів до безповоротної фінансової допомоги є помилковим, адже строк по пред'явленню вказаних векселів ще не настав. Зазначають, що заборгованість по векселям може бути переведена у стан кредиторської заборгованості та списана за рахунок прибутку лише зі спливом трьох років з моменту їх пред'явлення відповідно до приписів п.14.1.11 ПК України. (а.с.3-7)

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 05.12.2013 року № 0001242201, яким КТ «ТОВ ЗАЗ і К» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 367 271,00 грн.

Судове рішення обґрунтовано тим, що ліквідація підприємств-кредиторів не є підставою для припинення дії векселя, оскільки він не втрачає своєї правової сили, може бути переданий іншим особам на підставі індосаменту і надалі використовуватися в обігу. Строк платежу по спірним векселям ще не настав, тому підстави для визнання вказаної заборгованості безповоротною фінансовою допомогою в розумінні приписів ст.. 14 ПК України відсутні. (а.с.210-212)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказували на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що до безнадійної заборгованості відноситься, зокрема заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, та заборгованість суб'єктів господарювання, які припинені як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією. Оскільки підприємства-кредитори - ПК «Промгаз» та ПП «Проспецпоставка», були ліквідовані без правонаступництва та на час ліквідації векселі перебували на їх активах, то господарське зобов'язання щодо погашення векселів, у відповідності до приписів ст. 205 ГК України припиняється, а перебіг позовної давності щодо заборгованості за такими векселями зупиняється, у зв'язку з чим Позивач повинен був включити суму заборгованості за векселями до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу відповідно до п.137.10 ст. 137 ПК України (а.с.217-221)

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надходило.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача - ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених. При цьому визнав, що підприємства ПК «Промгаз» та ПП «Проспецпоставка» були ліквідовані у 2004 та 2005 роках, а податковим органом суму грошового зобов'язання щодо них визначено Позивачу у грудні 2013 року.

Представник Позивача - КТ «ТОВ ЗАЗ і К», проти задоволення апеляційної скарги заперечував з огляду на необґрунтованість її доводів.

Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що уповноваженими працівниками ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області згідно було проведено планову виїзну перевірку КТ «ТОВ ЗАЗ і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за наслідками якої складено акт від 25.11.2013 р. № 110/22-10/00204777. (а.с.8-59)

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135, п.135.1 ст.135, п.137.4 ст.137 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 367 271,0 грн.

За позицією податкового органу, згідно витягу з державного реєстру юридичних осіб векселедержатель ПК "Промгаз" - припинено діяльність 09.05.2005р. (код за ЄДРПОУ 30086621), стосовно ж державної реєстрації векселедержателя ПП "Промспецпоставка" (код за ЄДРПОУ 30557280") інформація відсутня. У зв'язку з вказаним, на момент ліквідації без правонаступництва кредитора (отримувача векселя) векселедавець повинен суму заборгованості за векселем включити до складу доходу як безповоротну фінансову допомогу відповідно до п.137.10 ст.137 ПКУ.

Позивач подавав заперечення на акт перевірки (а.с.77), які, згідно з листом Відповідача від 05.12.2013 пр. № 110/22-01/08-30, були залишені без задоволення. (а.с.78-79)

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.12.2013 року № 0001242201, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 367 271,00 грн. (а.с.76)

Скасування указаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового позову.

Задовольняючи позовні вимоги КТ «ТОВ ЗАЗ і К», суд першої інстанції виходив з того, що ліквідація підприємств-кредиторів не є підставою для припинення дії векселя, оскільки він не втрачає своєї правової сили, може бути переданий іншим особам на підставі індосаменту і надалі використовуватися в обігу. Строк платежу по спірним векселям ще не настав, тому підстави для визнання вказаної заборгованості безповоротною фінансовою допомогою в розумінні приписів ст. 14 ПК України відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Щодо встановлених судом фактичних обставин справи у сторін заперечень не виникало.

Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.4 п. 135.5ст. 135 ПК України).

Відтак, Податковий кодекс України (пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135) передбачає також, що до складу доходу включається сума заборгованості платника податку перед іншою особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що переказні та прості векселі видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів і, зокрема, положення щодо строку платежу (статті 33 - 37), позовної давності. (статті 70, 71)

Статтею 78 Уніфікованого закону також передбачено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Тобто, перебіг строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Статтею 70 Уніфікованого закону встановлено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу. Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження «обіг без витрат». Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються із закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було емітовано прості векселі від 22.03.2004 року та від 03.06.2002 р., векселедержателями яких є ПК «Промгаз» та ПП «Проспецпоставка» відповідно. Строк платежу по векселям від 22.03.2004 р. - по пред'явленню, але не раніше 22.03.2019 р., по векселям від 03.06.2002 р. - по пред'явленню, але не раніше 03.06.2017 р. (а.с.82-95)

Згідно зі статтею 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

В силу вимог частини першої статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновк, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем визначений настанням строку платежу за таким векселем. А відтак, лише після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість за векселем трансформується у безповоротну фінансову допомогу, що опосередковується виникненням у платника - векселедавця обов'язку збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно з вимогами ст. 135 Податкового кодексу України.

Крім того, виходячи з приписів ст.ст. 11, 16 Уніфікованого закону, можливо зробити висновок, що зобов'язання за векселем допускає правонаступництво навіть у разі ліквідації кредитора, оскільки вексель, як до ліквідаційної процедури, так і під час ліквідаційної процедури, може бути переданий на користь третьої особи. При цьому норми діючого законодавства не передбачають обов'язок векселедержателя повідомляти векселедателя про здійснення такого індосаменту, правомірність висновку суду першої інстанції про відсутність правових підстав вважати заборгованість за вказаними векселями безповоротною фінансовою допомогою, як сумою коштів, що залишилась несплаченою після спливу строків позовної давності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на дату ліквідації підприємств векселедержателів - ПК «Промгаз» та ПП «Проспецпоставка» (2004 та 2005 роки) та дату збільшення Позивачу суми грошового зобов'язання (податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.12.2013 року № 0001242201), слід зазначити, що суму податкового зобов'язання податковим органом визначено підприємству поза межами строків давності (1095 днів).

За таких обставин та у межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування або зміни судового рішення відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року у справі № 808/9547/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 12 грудня 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко