Ухвала

від 18.12.2014 по справі 804/2966/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 804/2966/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної

Державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів

у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 21 березня 2014 року

у справі № 804/2966/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агростильплюс»,

вул. Кремлівська, 34 кв. 9, м. Кривий Ріг, 50014;

до відповідача Криворізької північної об'єднаної

Державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів

у Дніпропетровській області,

вул. Кремлівська, 4, м. Кривий Ріг, 50031;

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановили: Товариством з обмеженою відповідальністю «Агростильплюс» подано позов до Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000131500.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Олійник В.М.) своєю постановою від 21 березня 2014 року позов задовольнив.

Постанова суду мотивована тим, що по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ Діара» Позивач мав у наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку. Згідно з отриманими податковими накладними мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Криворізька північна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на наявність формально складених, але не достовірних бухгалтерських документів.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому порядку.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обставини справи: як встановлено судом першої інстанції, стосовно чого спір між сторонами відсутній, в листопаді 2013 року уповноваженими фахівцями держподаткінспекції було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агростильплюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ВКФ Діара» (код ЄДРПОУ 38120664) за період з 01.01.2012 р. по 31.07.2013 р. та подальшою реалізацією придбаних товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки складено Акт № 218/222/35005615 від 18.11.2013р.

В Акті перевірки вчинено записи про порушення:

статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог наведених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними;

статей 185, 186, 198 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

За результатами розгляду заперечень висновки акту були змінені.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом перевіреного періоду Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «ВКФ Діара». Відповідно до договору Поставки № 3-09/1 продавець (ТОВ «ВКФ Діара») зобов'язувався передати покупцю (Позивачу) товар згідно Специфікації (жмих соняшника).

Відповідно до умов укладеного договору, поставка товару здійснювалась транспортом Продавця на склад Покупця. (Транспортування товару здійснювало ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», що підтверджується товарно-транспортними накладними). Оплату здійснено безготівково.

Однак, в Акті перевірки контролюючим органом зазначено про відсутність у ТОВ «Агростильплюс» будь-якої товарно-транспортної та товаросупровідної документації.

В ході проведення перевірки відповідачем був використаний Акт перевірки ДПІ у Хортицькому районі міста Запоріжжя від 27.06.2013 року № 130/220/38120664 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Діара» (код ЄДРПОУ 38120664) щодо документального підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями, їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень-листопад 2012 року, яким встановлено відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності ТОВ «ВКФ Діара» за відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності: основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

На підставі Акту перевірки, 15 січня 2014 року керівником контролюючого органу було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000131500.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Агростильплюс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем 30 14010100, податок на додану вартість, в сумі 422.040,80 грн. за основним платежем та 211.020,40 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Скасування податкового повідомлення-рішення було предметом позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

За позицією заявника апеляційної скарги, про що зазначено вище, здійснення господарських операцій із залученням вигодоформуючого підприємства не мало ділової мети. Отже, правочини з придбання є нікчемними. А видаткові, та, відповідно, податкові накладні, не виконують функцій первинного документа.

Так, з огляду на приписи статті 228 Цивільного кодексу України, є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним, правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

І головною особливістю нікчемного правочину є відсутність необхідності визнання такого правочину недійсним в судовому порядку. Надається можливість просто відмовитися від виконання зобов'язань без рішення суду та будь-яких правових наслідків щодо цього.

В той же час, посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України, як на підставу нікчемності господарських зобов'язань, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань:

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Для того, щоб намір міг бути підставою для висновку про вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та ін.).

Відповідачем не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст господарської операції не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

На момент вчинення господарського зобов'язання постачальник мав статус юридичної особи, був зареєстрований відповідно до вимог чинного законодавства України та включений до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Товари, які були предметом договору, з цивільного обороту не виключені, та законодавством в обігу не обмежені.

Відповідні господарські операції відображено в бухгалтерському обліку.

В ході перевірки встановлено, що господарська операція з ТОВ «ВКФ Діара» мала реальний характер. В подальшому придбаний товар позивач реалізував на ДП ПАТ «Київхліб» «Хлібокомбінат № 12».

Теза в акті перевірки про те, що здійснення господарської операції не мало ділової мети, є припущенням, відображення якого в акті перевірки є неприйнятним.

ТТН, на чому наполягає контролюючий орган, є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Заміна ТТН будь-яким іншим документом довільної форми не допускається.

Проте, ТТН є єдиним юридичним документом для учасників саме транспортного процесу.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, з огляду на приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Технологічно бухгалтерський облік , як процес, має на меті виявлення, вимірювання і реєстрацію фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції.

Документ буквально означає свідоцтво, доказ.

Бухгалтерський документ - письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

Позивач має в наявності первинні документи, що підтверджують обсяги задекларованого податку.

Щодо відповідності податкових накладних, які були підставою віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту, вимогам Закону, зауважень у фахівців держподаткінспекції немає.

Безумовно, право на податковий кредит виникає не тільки з дати отримання податкової накладної, а є взаємно пов'язаним з відповідним декларуванням та зобов'язанням платника податків - контрагента за договором, сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів.

Проте, матеріали перевірки не містять фактичних відомостей щодо несплати ПДВ до бюджету контрагентом Позивача за певними господарськими операціями по ланцюгу постачання продукції.

Безпосередній постачальник позивача зареєстрований як платник податку.

Згідно з отриманими податковими накладними Позивач мав законні підстави для включення певних сум до складу податкового кредиту.

В межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу Адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької північної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2014 року у справі № 804/2966/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко