Ухвала

від 24.12.2014 по справі 819/521/14-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 р. Справа № 876/4914/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представника відповідача Чудика Р.Я.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Фермерського господарства "Руслан" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року по справі № 819/521/14-a за позовом Фермерського господарства "Руслан" до Козівської об'єднаної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про визнання не чинним акта та зобов`язання вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2014 року Фермерське господарство "Руслан" звернулося в суд з позовом, яким просило визнати не чинною та скасувати відмову Козівської об'єднаної міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області про надання господарству статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, викладену у листі від 28.02.2014 року №379/15-03 і зобов'язати відповідача надати позивачу свідоцтво про сплату фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Фермерське господарство "Руслан" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що у 2012-2013 роках фермерське господарство було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому відповідно до податкового законодавства звільнене від сплати податку плати за землю.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 28 лютого 2014 року Козівською об'єднаною міжрайонною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Тернопільській області було надано керівнику Фермерського господарства "Руслан" Залуцькому Б.Б. відповідь, якою його повідомлено про те, що ФГ «Руслан» було відмовлено у переході на фіксований сільськогосподарський податок на 2014 рік, у зв'язку з тим, що станом на 31.12.2013 року по орендній платі за землю з юридичних осіб рахується заборгованість в сумі 14 550,94 грн. (а.с.7), що підтверджується обґрунтованим розрахунком сум податкового боргу з орендної плати (а.с.54).

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Як передбачено п. 16.1.3., п.16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.147. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п.288.1., 288.4, 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Як встановлено пп.282.1.10. п.282.1 ст. 282 Податкового кодексу України від сплати податку звільняються платники фіксованого сільськогосподарського податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

Відповідно до пп.301.6.3 п.306.1 ст. 301 Податкового кодексу України не може бути зареєстрованим як платник податку суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Статтею 307 Податкового кодексу України передбачено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2012 року, укладеного на 10 років між орендодавцем - Підгаєцькою районною державною адміністрацією Тернопільської області та орендарем - фермерським господарством «Руслан», позивачу було передано в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 24,9987 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля та сіножаті), які розташовані за межами населеного пункту на території Сільцівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області. Крім цього, даним договором також визначена орендна плата у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок (а.с.55-56).

Враховуючи вищевикладене, якщо договір оренди за земельну ділянку державної та комунальної власності, який наданий у порядку встановленого діючого законодавства, оформлений на юридичну особу, то така особа подає до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю і сплачує орендну плату щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, а саме податковими деклараціями з орендної плати за землю за 2012 (а.с.19) та 2013 роки (а.с.23) та обґрунтованим розрахунком сум податкового боргу з орендної плати по ФГ «Руслан» №718 від 11.04.2014 року станом на 31.12.2013 року за ФГ «Руслан» рахується заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб в розмірі 14 550,94 грн. (а.с.54).

Доводи позивача про те, що ФГ «Руслан» як платник фіксованого сільськогосподарського податку у 2012-2013 роках не зобов'язаний був сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності є безпідставними з огляду на наступне.

З системного аналізу норм законодавства України, можна зробити висновок про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в держаній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у переході на фіксований сільськогосподарський податок на 2014 рік, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Руслан" - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року по справі № 819/521/14-a - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга