Постанова

від 11.04.2014 по справі 819/521/14-а

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/521/14-a

11 квітня 2014 року

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Данилевич Н.А.

при секретарі судового засідання Стасюк А.В.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом фермерського господарства «Руслан» до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання нечинним акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фермерського господарства «Руслан» (далі - позивач) до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - відповідач) про визнання нечинним акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.02.2014 року Козівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Тернопільській області фермерському господарству «Руслан» було відмовлено у реєстрації платником фіксованого сільськогосподарського податку у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті орендної плати за землю з юридичних осіб, з чим позивач не погоджується, оскільки, у 2012-2013 роках фермерське господарство «Руслан» було платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому, відповідно до норм Податкового кодексу України, звільнене від сплати податку - «плата за землю». У зв'язку з цим, позивач просить визнати нечинною та скасувати відмову Козівської ОДПІ про надання фермерському господарству «Руслан» статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та зобов'язати відповідача надати позивачу свідоцтво про сплату фіксованого сільськогосподарського податку на 2014 рік.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив, та пояснив, що 28.02.2014 року на адресу керівника ФГ «Руслан» направлено листа №379/15-03, згідно якого позивачу відмовлено у переході на фіксований сільськогосподарський податок на 2014 рік у зв'язку з тим, що станом на 31.12.2013 року за ним рахується заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі за 2012-2013рр.в сумі 14550,94 грн. Відповідно до пп.301.6.3. п.301.6. ст.301 Податкового кодексу України суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг не може бути зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку. Податковий борг по орендній платі за землю ФГ «Руслан» підтверджується податковими деклараціями з орендної плати за землю за 2012 та 2013 роки, поданих позивачем самостійно, а тому, вищезазначене грошове зобов'язання є узгодженим. Відтак, представник відповідача вважає, що Козівська ОДПІ правомірно відмовила фермерському господарству «Руслан» у переході на фіксований сільськогосподарський податок на 2014 рік, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у судовому засіданні учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Згідно п. 15.1 ст.15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Як передбачено п.16.1.3. та п.16.1.4. ст.16 ПК України - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.8.1. ст.8 ПК України - в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Підпунктом 14.1.147. п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно п.п.288.1., 288.4., 288.7. ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до ч.1. ст.6 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 року орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частинами 1 та 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 року визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як встановлено пп.282.1.10. п.282.1. ст.282 ПК України від сплати податку - «Плата за землю», звільняються платники фіксованого сільськогосподарського податку за земельні ділянки, які використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Відповідно до пп.301.6.3. п.306.1. ст.306 ПК України не може бути зареєстрований як платник фіксованого сільськогосподарського податку суб'єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Статтею 307 ПК України передбачено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками таких податків і зборів: а) податку на прибуток підприємств; б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); в) збору за спеціальне використання води; г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з договору оренди земельної ділянки від 15 жовтня 2012 року, укладеного на 10 (десять) років між орендодавцем, Підгаєцькою районною державною адміністрацією Тернопільської області та орендарем, фермерським господарством «Руслан», позивачу було передано в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 24,9987 га із земель сільськогосподарського призначення (рілля та сіножаті), які розташовані за межами населеного пункту на території Сільцівської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області. Крім цього, даним договором також визначена орендна плата у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Враховуючи вищезазначене, якщо договір оренди за земельну ділянку державної та комунальної власності, який наданий у порядку встановленого діючого законодавства, оформлений на юридичну особу, то така особа подає до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю і сплачує орендну плату щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відтак, як було встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними матеріалами справи - податковими деклараціями з орендної плати за землю за 2012 та 2013 роки та обґрунтованим розрахунком сум податкового боргу з орендної плати по ФГ «Руслан» №718 від 11.04.2014 року, станом на 31.12.2013 року за фермерським господарством «Руслан» рахується заборгованість по орендній платі за землю з юридичних осіб в розмірі 14550,94 грн.

Пунктами 41.1 статті 41 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.1. ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на викладене, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку що Козівська ОДПІ ГУ Міндоходів в Тернопільській області правомірно відмовила фермерському господарству «Руслан» у переході на фіксований сільськогосподарський податок на 2014 рік, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Суд вважає помилковим твердження представників позивача про те, що ФГ «Руслан» як платник фіксованого сільськогосподарського податку у 2012-2013 рр.не зобов»язано було сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З цього приводу суд хоче зазначити, що податкове законодавство розрізняє такі платежі як земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності. Відповідно до визначення термінів , наведених у ст.14 ПК України, земельний податок - обов»язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі -податок для цілей розділу ХІІІ цього Кодексу) (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України); орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов»язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі ХІІІ- орендна плата) (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Керуючись ст.ст.6, 50, 86, 158, 163, 186 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову фермерського господарства «Руслан» (с.Старе місто Підгаєцького району Тернопільської області, ЄДРПОУ 30048020) до Козівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області про визнання нечинним акту індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити .

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови суду виготовлено 14.04.2014 року.

Суддя Данилевич Н.А.

копія вірна

Суддя Данилевич Н.А.